Упорядкованість внутрішніх частин машин, гармонійні візерунки електронних схем, «застигла музика» архітектури, її лінійність та урбаністичність – усе це дивовижним чином поєднується в роботах Віктора Мандзюка, дихає божественним та світлим духом.
Культура
1639 записів
Не секрет, що багатьох майбутніх юних «театралів» до театру спочатку «заганяють силою». Мова йде, звісно ж, про різноманітні колективні відвідини театру школярами-студентами різноманітних навчальних закладів. Але пізніше щось таки змушує цих «недосвідчених і поверхневих неофітів» самостійно купувати квитки в касі і поринати в репертуар театру, вишукуючи цікаві вистави! Будьмо відверті: головний стимул їхніх перших театральних зацікавлень – вродливі та харизматичні актори-однолітки! Наприклад, для когось чернівецький театр «розпочався» з Віктора Барановського, з Крістіни Зборлюкової чи Івана Даниліна, а для когось – з Яни Тараненко…
Ще одну «туристичну родзинку» намагаються започаткувати у Чернівцях. Минулої п’ятниці, з трубами, піснями і танцями, вулицями міста пройшлися 60 музикантів п’яти фольклорних колективів, місцевих – з Чернівців та Герци і з Румунії. Були серед них навіть альпійські горністи з Німецького товариства м. Коломия.
Таку назву має нова книга політика, еколога, дипломата, доктора медичних наук, професора, буковинця Леонтія Сандуляка. Леонтій Іванович презентував її друзям і колегам в обласній бібліотеці ім. М. Івасюка. На зустріч прийшло чимало побратимів, з якими автор працював як учений, педагог, політик, еколог
Книжка «З української старовини» буковинського «Букрека» цього року стала одним з трьох номінантів на здобуття Гран-прі конкурсу «Мистецтво книги» в Москві.
Чернівцям усе ж таки таланить! Здавалося б, стара кам’янецька фортеця могла легко посперечатися з резиденцією за місце у списку. Адже кам’янчани добиваються включення до почесного списку ЮНЕСКО з 1978 року. А віз і нині там. Чернівці почали свій похід до ЮНЕСКО лише 1998 року, і висота вже взята.
Коли йдеться про сучасну фотозйомку, звернення до експертів фотоапаратури декому може видатися анахронізмом. Власне в розмові з Доном Леоном ми сфокусувалися не тільки на фототехніці. Ми говорили про вірші, історію, Краків, загальну хімію, залізну дивізію, джаз, сецесію в житті та мистецтві, антураж фото-аукціонів – і деякі кадри маленьких і великих, незавершених історій, майбутніх проектів я переповім...
Вздовж дороги від церкви до родинного обійстя Миколайчиків у Чорториї все буяло зеленню, радістю, в сонячних променях красувалися розгорнуті вишивані рушники. На майданчику неподалік від садиби встановили палатки з вишиванками, виробами майстрів декоративно-прикладного мистецтва і народних промислів, із гостинними частуваннями. На сцені у цей час виступали народні фольклорні колективи, грали музики...
Всеукраїнська виставка образотворчого мистецтва, присвячена 70-ій річниці від дня народження Івана Миколайчука, відкрилася у центрі культури «Вернісаж».
Карколомна акробатика і водночас вражаюча пластика – це брейк-данс. Сьогодні у Чернівцях у нього з’являється все більше прихильників. Завдяки ж танцювальній школі «Frau Mьller» цей вид екстремального танцювального напрямку організувався у молодіжно-танцювальний рух ще з 2001 року. І сьогодні чернівецькі брейкери вже відомі за межами Буковини.
У Чернівецькому драмтеатрі невдовзі – прем’єра. На його сцені до 70-річчя від дня народження Івана Миколайчука готується постановка «Тисячі снопів вітру» – хроніки життя відомого кіносценариста, актора, режисера, в яких творчий колектив театру намагатиметься поєднати колоритний буковинський гумор, пісні, танці з реаліями тогочасного суспільства.
Єдиний «мінус» свята – сонце пекло немилосердно… Залишалося тільки дивуватися, як юним та дорослим артистам із сіл Сторожинеччини вдалося так легко і хвацько витанцьовувати у своїх мереживних народних строях, вовняних шкарпетках та кожушках. Але що поробиш, початок літа на Буковині видався вельми спекотним