Те, що ціни на продукти харчування, товари першої необхідності, побутові послуги невпинно зростають – гадаю, помітно вже кожному. Державні чиновники як чудодійну мантру повторюють тезу про «економічну обґрунтованість», проте від того бадьорого речетативу пересічному буковинцю оптимізму ніц не додається… Зате в.о. голови обласної організації партії ВО «Батьківщина» Іван Мунтян провів з цього приводу прес-конференцію.
президент
120 записів
Відгуркотіли рясні салюти, під які Наша Країна вступила у чудесний 2011-й рік. «Чудес» різного калібру «нова» (уже впродовж цілого року) влада підготувала «під ялинку» народові достатньо.
Знаєте, яка моя улюблена передача цього Нового року? Привітання президента Януковича. Бо воно, по-перше, коротке, а по-друге, українською мовою (аж якось смішно виходить). А якщо ви не планували опівночі слухати керманича – телевізор можна було й не вмикати. Нічого нового там не показували.
У коментарі журналіста українського національного радіо, який понад 10 років мешкає у Мінську, прозвучало виправдально, мовляв, білоруси – не українці. Їм байдуже, що ними керує диктатор. Головне для них – робота й житло. Та щоби рівень і стандарти життя постійно зростали. Отакої! Ну хочуть люди жити по-людськи! І хіба не саме таким має бути завдання нормальної народної влади?
Учора в перукарні мами ділилися роздумами про школу: – Який ідіот придумав ті реформи! У 5 років – садок, у 6 – цілий день за партою. Влітку майбутній другокласник має вивчити таблицю множення і вільно читати англійською! Покажіть мені того вундеркінда, який це виконає? У дітей крадуть дитинство!
Святковий ранок у центрі столиці для буковинських журналістів був зіпсований… міліцією, яка, вочевидь, вже не «з народом». Майдан Незалежності був цілком перекритий, вхід на свято – тільки по запрошеннях, які, за словами їх щасливих власників, «видавали на роботі», місця такої престижної роботи на широкий загал не повідомлялися. Натомість українців, які приїхали на свято з усіх куточків країни, туди не пустили
З наближенням виборів до місцевих Рад усе частіше замислюємося, як укотре не помилитися та не обрати до влади випадкових, бездіяльних, нав’язаних партіями кандидатів з колишніх і чинних чиновників, – надто тих, хто «відбув» у прямому сенсі слова п’ять років і нічого не зробив корисного для громади, хто сприяв процвітанню бюрократії, корупції, розкраданню бюджетних коштів, зневажав нас або був байдужим
Ви вірите у наївних міліціонерів? Вважаєте, таких немає? А я одного знаю – міністра внутрішніх справ Могильова. Не встиг чоловік «вивчити» українську мову за велінням президента, як видав власне розпорядження, згідно з яким працівники ДАІ повинні фіксувати свою роботу на камери відеоспостереження. Це наївність чи гра на публіку?
Живі можуть за себе постояти – плювком межи очі дволикій цинічній владі та пристосуванському суспільству. А відстояти честь загиблих – чи не борг Незалежної України перед ними? Ми – народ чи «славних прадідів великих правнуки погані»? Вони, славні, прагнули іншої України. Хто з ними – не бійся, кажи: «Я – українець. Бандера – мій Герой. Героям слава! Слава Україні!»
Ви можете уявити, що Патріарха Київського Філарета радісно вітають у Новоросійську, з ним особисто зустрічається президент Медведєв, а парафіяни збирають пелюстки троянд, на які ступала нога святійшого? От і я не можу. Бо, як не крути, росіяни поважають свою державу і свою церкву, незважаючи на стандартне «Бог один».
Проте одна справа експлуатувати ілюзію того, що саме цей політик принесе з собою зміни до країни, на виборах. А інша – втілювати ці зміни у життя, будучи плоть від плоті практично всіх урядів незалежної України і двох президентів, які, як усі ми знаємо, ненадто просунулися вперед у таких необхідних державі реформах
Завжди під прицілом. Навіть потанцювати на власному ювілеї без сторонніх очей не вдається. «Вишел в стєпь донєцкую парєнь молодой…»