Так, це саме той Філімоненко – проросійський пропагандист – на якого у 2025 році в Україні наклали санкції, і котрий з 2019 року не з’являвся на судові засідання, бо досі переховується за кордоном. Ба більше, 2024 року ця гнида знялася у фільмі російського «Пєрвого канала» під назвою «Зеленський і його бойові наркомани», спрямованому на дискредитацію ЗСУ.
Та, мабуть, як уже писали Медіа-Версії, пані суддя Казачук разом із судом була якимось невідомим чином релакована до москви. Бо чим іще можна пояснити її вчорашнє рішення.
А саме вчора, 13 травня, суддя Дніпровського району Києва Олена Козачук оголосила вирок у справі девʼятирічної давнини: Віталій Шабунін ударив провокатора Всеволода Філімоненка.
Суддя визнала Шабуніна винним саме в завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості Філімоненку як журналісту за частиною 2 статті 345–1 Кримінального кодексу України. Саме на такому рішенні наполягав прокурор.
Іншими словами, українська прокуратура під керівництвом Руслана Кравченка та український суд визнали російського підсанкційного пропагандиста Філімоненка — журналістом.
Водночас за висвітлення корупції та адвокаційну діяльність Віталій Шабунін, який добровільно мобілізувався в перші дні війни, визнали винним у побитті «журналіста».
Зрозуміло, жодного покарання не було призначено через те, що в справі вже збігли строки давності. Важливо інше: раніше Шабунін відмовився ініціювати закриття справи через збіг строку давності, бо вважав, що суд має поставити крапку по суті.
«На першому судовому засіданні я заявив, що вдарив провокатора, який знущався з моєї колеги та родини. І готовий нести за це відповідальність. Але нереформоване «правосуддя» вкотре довело, що вони такі самі чесні судді, прокурори та слідчі, як Філімоненко — «журналіст». Нагадую, усіх злочинців, що діють проти мене, влада роками захищає, і вони навіть підозр не отримали: ні ті, хто спалив мій будинок у 2020 році, у якому ледве живцем не згоріли батьки дружини, ні ті, хто кинув гранту під двері квартири моєї сліпої матері, ні в кейсі з незаконним злиттям моїх особистих фото», — зазначив Віталій Шабунін.
Окрім факту «журналістської діяльності», захист категорично заперечує факт нанесення підсанкційному Філімоненку тілесних ушкоджень середньої тяжкості та вважає експертизи про це сфальшованими. Адже перелом у Філімоненка зафіксувало дослідження КТ лише 20 червня 2017 року — через 12 днів після нанесення удару Шабуніним. Тоді як попередні дослідження не показували ознак ушкоджень. Ані слідство, ані сам Філімоненко не надали оригіналів медичних документів для проведення обʼєктивних експертиз.
«Захист категорично не погоджується з таким вироком і з тим фактом, що Філімоненка визнано взагалі «журналістом». З перших днів Шабунін визнав факт удару, але сам удар ніяк не повʼязаний із журналістикою, як і діяльність провокатора Філімоненка. Це просто нонсенс визнавати в Україні журналістом людину, яка знущається на російському телебаченні над Збройними Силами України. Ми вже готуємо апеляційну скаргу на це рішення», — зазначає адвокатка, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції (ЦПК) Олена Щербан.
Джерло: Центр протидії корупції
