Із власною думкою-попередженням виступає виборець з Новоселиці, Заслужений лікар України Іван Савич ПАЛАМАР.
З наближенням виборів до місцевих Рад усе частіше замислюємося, як укотре не помилитися та не обрати до влади випадкових, бездіяльних, нав’язаних партіями кандидатів з колишніх і чинних чиновників, – надто тих, хто «відбув» у прямому сенсі слова п’ять років і нічого не зробив корисного для громади, хто сприяв процвітанню бюрократії, корупції, розкраданню бюджетних коштів, зневажав нас або був байдужим. Частину з тих, бездіяльних, ми знаємо.
Їх, звісно, не будемо обирати, особливо, якщо вони зважаться обиратися в мажоритарному окрузі. А от зі списками партій ми повинні бути дуже обережними. У списку нам покажуть лише кілька перших прізвищ – можливо, навіть авторитетних і знаних людей, а далі – заповнять список на свій розсуд і, як показала практика, далеко не тими, які потрібні виборцям.
Гадаю, якщо партія неспроможна скласти списки з відомих, авторитетних людей, які справами підтвердили відданість громаді, спроможність господарювати, приймати рішення на користь населення, відстоювати його інтереси у владі, – а заводить у списки тих, хто не раз провалював доручені виборцями справи, то навіщо нам взагалі за таку політсилу голосувати?
Параліч від… повені
Здавалось би, стихійне лихо 2008-го навчило владу і вона мала би не тільки допомогти постраждалим, а й зробити все, щоби зменшити на майбутнє натиск повеневої води на господарства, які межують із великими річками, вирівняти русла річок, насипати захисні дамби, розчистити канали пропуску води, особливо біля мостових переходів, запастися необхідними плавзасобами…
Але ні! Липнева повінь 2010-го знову захопила нас зненацька: не була насипана захисна дамба, занизько зведений міст, який утворив затори на шляху великої води, несвоєчасно відведена вода від затору. Не було достатньої кількості човнів, автомобілів, іншої техніки, – тож не змогли належним чином евакуювати населення та зберегти майно.
У перші години паводку не було кому просто заспокоїти та морально підтримати людей. Єдине, що робила влада, – повідомляла про підняття води, та й то із запізненням, – коли вода вже стояла на подвір’ях. Так само мляво здійснювався весь комплекс невідкладних робіт.
Натомість чиновники в камуфляжах піарилися біля води, а людей залишили практично сам на сам з бідою. Щоправда, пообіцяли мізерні суми допомоги, – та й то не всім.
Тож я – проти тих, які у владі нічого не зробили для людей, а тепер знову лаштуються до списків… Краще б вони пояснили, де зникли кошти, які 2008-го держава направила на ліквідацію наслідків паводку. ЗМІ стверджують, що кошти розкрадені, але ж ніхто за це поки що не відповів!
Про розкрадання «повеневих» коштів усі два роки попереджали народний депутат України Петро Гасюк і представники партії ВО «Батьківщина». Нібито й матеріали обласного КРУ з цього питання існували. А хто взяв це до уваги? Де були депутати місцевих рад, де їхня принциповість? І чим узагалі вони займалися п’ять років?
Новоселиччина: наслідки стихії
Підтоплено 6448 господарств.
Зовсім не підлягають ремонту 10 житлових будинків, близько 50 потребують капітального ремонту, пошкоджено та підтоплено 32 об’єкти соціально-культурної сфери, 3 дамби, 823,5 га сільгоспугідь, 3382,2 га присадибних ділянок та городів, 656 м берегоукріплень, дороги і мости комунальної та державної власності.
У селах району через зсуви грунту пошкоджено дороги, активізувався зсув поруч із новозбудованою церквою в с. Рингач.
Наразі не всім виплачено допомогу.
Вулиці, мости, дороги…
На сторінках новоселицької районної газети «Слово правди» часто друкуються цікаві матеріали з життя району, але майже не висвітлюється діяльність депутатів «районного парламенту». Чому так, я зрозумів тільки після статті заступника голови районної ради М.І. Каліструка «Роль депутатів райради у вирішенні питань життєдіяльності району». Він повідомляє, що депутати райради від початку 2010-го склали лише 69 запитів – практично по одному на депутата. Опрацьовано ж їх аж 15: розглядалися питання ремонту віконних конструкцій, шкільного тиру, огорожі, клубу, придбання костюмів для хору тощо.
А де ж, так би мовити, стратегічні питання, де власне життєдіяльність? Де підвищення якості медичного обслуговування, наповнення бюджету, організація роботи малого та середнього бізнесу, санітарно-епідеміологічна робота? Де питання протистояння паводку, профілактики правопорушень у районі, організації роботи земельних структур, надання побутових послуг, стану сільського господарства в районі, де дії із забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної населенням тощо?
Як на мене, влада та окремі депутати працювали за принципом «немає питань – немає рішень – немає проблем». Яка ж тоді роль депутатів у вирішенні «актуальних питань життєдіяльності району»?
Стає цілком зрозумілим, чому не вистачає місць у дитсадках і не все гаразд у освіті та охороні здоров’я, чому немає транспортного сполучення багатьох сіл із райцентром, чому, зрештою, виникли в районі «неперспективні села», такі як Довжок, чому так «кричать» проблеми віддаленої Чорнівки, інших сіл, чому не освітлені вулиці в селах, не працюють перукарні, розбиті дороги, навіть до цвинтаря покійника не відвезеш без пригод …
Усі села представлені в радах депутатами, але я не пригадую, щоби хоча б один з них відзвітувався за проведену роботу, регулярно зустрічався з виборцями, реально вболівав за них. Звісно, не все геть погано: є керівники – прекрасні господарники, спеціалісти у своїх галузях, які тримають слово і добрими справами заробили депутатський мандат на роки вперед. Це депутати обласної ради О.І. Житарюк (НСНУ), І.А. Кірєєв (БЮТ), депутати і керівники району С.С.Глігор, Н.М. Пернай, О.В.Нікітін, М.Д. Попов, В.І Шаларь, В. Балан, О.Г Керцоя, В.А. Колос, В. Середенко, С.Д. Керстюк тощо. Отже, є кого обирати, і впевнений, що люди по селах добре знають, на кого їм надалі сподіватися.
І не дай Бог нам знову помилитися та обрати їх до рад, втративши ще п’ять років для змін на краще…
Партій багато, дієвих – одиниці
За новим виборчим законодавством, відповідальність партій перед народом має бути величезною: саме вони мають оцінити потенціал кандидатів, відібрати гідних і головою відповідати за своїх однопартійців. І вони повинні пам’ятати, що брехня їсть калач тільки один раз.
Політики все зробили, щоби нас, виборців, розвести по різних політичних таборах. А насправді з близько двохсот зареєстрованих партій в країні тільки 5-6 працюють не на папері. Отож, кого вибирати у депутати – не так важко й розібратися, бо знаємо, з яких авторитетних (або нешанованих) людей складаються реальні чи паперові партії.
«Партія влади»: чи є підстави для довіри виборців?
Нині державою керує Партія регіонів. Правдами чи неправдами створила більшість у парламенті, налагодила виконавчу вертикаль, багато наобіцяла… І… за 3-4 місяці «успішно» здала національні інтереси України: відмовилася від європейського курсу та викинула на звалище напрацювання щодо НАТО, забула про свої передвиборні обіцянки щодо газу, тарифів, наведення порядку в країні тощо.
Формування коаліційного уряду на чолі з М. Азаровим базувалось на новому законі, який, всупереч Конституції, дозволяв приєднуватись до коаліції не тільки фракціям, а й окремим депутатам парламенту. Нова коаліція бездумно замінила людей фактично на всіх керівних посадах у центральних та місцевих державних органах. Крім того, закриті майже всі експертні інституції та комітети, створені попереднім президентом України. Кабмін складається в основному зі спонсорів ПР або їхніх представників, які, зрозуміло, очікують на віддачу від своїх інвестицій.
Парламент утратив своє значення. На те, щоби ратифікувати угоду про флот і затвердити державний бюджет, знадобилося лише 8 хвилин! Прийняття із космічною швидкістю рішень парламентською більшістю – навіть таких, як Бюджет-2010 і підготовка поправок до Основного Закону України – справляє хибне враження про ефективну роботу парламентської більшості.
Але нам від цієї спритності чомусь не краще. І вдумливий аналіз пояснює – чому…
Президент і прем’єр продемонстрували, яку роль вони відводять парламенту, і змістили політичний баланс у країні на користь президента. Від ВР же очікують, що вона лише слухняно схвалюватиме їхню політику.
Після змін у Законі про місцеві вибори можна очікувати формування безперечної більшості ПР з окремими перебіжчиками на місцевому та регіональному рівнях.
Неавторитетним (якщо не з переляку) кроком влади є відновлення кримінальної справи проти екс-Прем’єра Юлії Тимошенко, закритої 2005-го року. Віце-прем’єр Сівкович уже оголосив, що представники опозиції опиняться за гратами, хоча вже років 5, як у країні припинилися подібні розправи над політичними опонентами. Сьогодні ЗМІ повідомляють про кримінальні справи стосовно колишніх міністрів, очільників Нафтогазу тощо.
Журналісти телевізійних каналів «1+1» та «СТБ» скаржаться на цензуру та маніпуляції з підготовкою сюжетів. Із приходом нової влади опозиція в регіонах майже не отримувала ефірного часу на українському телебаченні. Міжнародна асоціація із захисту свободи слова та «Репортери без кордонів» занепокоєні нинішніми подіями у сфері ЗМІ в Україні.
Безпідставним виявилося підписання харківської угоди про знижку на російський газ на 30% і до максимум 100 доларів за тисячу кубометрів, натомість продовжено термін перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі ще на 25 років до 2042-го, із можливим продовженням ще на 5 років. Це – лише початок у цілій низці українсько-російських домовленостей не на нашу користь. Наслідком буде політична та економічна залежність України від Росії, в тому числі в енергетичному секторі та інших стратегічних сферах.
Насторожує так звана «реформа» пенсійної системи – без реформи охорони здоров’я, впливу на демографічну ситуацію та ін. Напередодні місцевих виборів, запланованих на жовтень, ПР нібито залишається вірною ідеї зростання соціального забезпечення, пенсій та мінімальних зарплат як центрального пункту порядку денного її політики. Насправді ж підвищення зарплат і пенсій несуттєве, на відміну від зростання цін на продукти харчування, комунальні послуги, паливно-мастильні матеріали…
Для пересічних виборців, швидкість і масштабність внутрішніх і зовнішніх змін в країні – повна несподіванка. Невеличка групка людей, близьких до Президента та його оточення, швидко та рішуче реалізує план, який забезпечує корпоративні інтереси спонсорів ПР і на довгий час гарантує їхню владу в Україні.
То що ж доброго коаліціянти – Партія регіонів, Блок Литвина, комуністи – для нас зробили? І чи варто тепер на місцевих виборах голосувати за ці політичні сили та їхніх представників на місцях?
Нам просто необхідно самоорганізуватися і змусити владу спрямувати зусилля на благо виборця!
Депутат – це професіонал з мораллю
Специфіка і характер обов’язків депутатів вимагають збалансування інтересів окремого виборця з інтересами суспільства в цілому, дотримання законності і верховенства права. Саме це має реалізуватися зазвичай у системі влади.
Вважаю, що до найважливіших чеснот депутата повинні належати: щирість, організованість, самостійність, принциповість, наполегливість, рішучість, уміння встановлювати психологічний контакт з людьми, знаходити й використовувати все, що на користь виборцю.
На мою думку, щоби стати справжнім депутатом, потрібно мати не тільки бажання, а й міцні моральні переконання, сильний характер і широкий кругозір. Якщо до власних якостей додати професійні знання, бажання постійно самовдосконалюватися, то можна говорити про справжнього депутата. Тому всім тим, хто сьогодні збирається у депутати, і виборцям теж, я порадив би добре подумати.
У нас, лікарів, є золоте правило – «не зашкодити». То чи маємо ми, виборці, право зашкодити собі та своїм обранцям, знаючи, що праця депутата доволі важка і не всім вона під силу?
