Архіви за день: 31/05/2012
10 записів
Інколи кажуть: у сучасній Україні немає моральних авторитетів. Брехня! Є, і це дуже скромні люди. Один з них – Герой України, академік Борис Возницький. Уродженець Волині, колишній зв’язковий УПА, колишній солдат радянської штрафної роти, потім ленінградський студент-мистецтвознавець. І назавжди – велична фігура української культури, її рятівник і охоронець. Вічна йому пам’ять.
Одна година роботи в країнах ЄС коштує в середньому 23 євро (244 гривні), що у 16 разів більше, ніж заробляє українець, повідомили у Федеральному статистичному відомстві Німеччини. Рекордсменом з оплати праці стала Бельгія, де година роботи коштує 39,30 євро (420 гривень), вона й очолила список. Водночас, останні позиції посідають країни, які останніми приєдналися до Євросоюзу – Румунія, де година роботи коштувала торік 4,50 євро (48 гривень), і Болгарія, яка замикає список з показником 3,50 євро (37 гривень) за годину
Багато написано про напад Німеччини на СРСР, але навряд чи вдасться дізнатися всю правду про події 1941-го року. Адже у них стільки переплетено, що історикам треба ще довго розбиратися у тому хитросплетінні. Однозначні оцінки тут неможливі: з перших хвилин війни з’явилася маса протилежних прикладів – як боягузства, паніки і зради з одного боку, так і мужності та вірності своєму обов’язку – з іншого. Пам’ятати необхідно все, щоби робити з історії правильні висновки.
На презентації роману відомого буковинського прозаїка, поета, драматурга і журналіста Василя Кожелянка уривки з «Дітей застою» читали його друзі та колеги по перу: Олександр Бойченко, Інга Кейван, Юлія Косівчук, Роман Жахів, Христя Венгринюк.
Учасниками та глядачами Всеукраїнської акції «Вболівай з найкращими!» стали минулими вихідними чернівчани. Зірковий аніматор туру співачка Руслана, керувала головними героями, в ролі яких виступили самі глядачі. Їх було понад 6 тисяч, вони, граючись, й тренувалися протягом трьох годин, після чого намагалися «забити» «музичний гол» від Чернівців.
На це елементарне, здавалося б, запитання дати відповідь не так просто. Бо вустами очільників влада каже одне, а в документах знаходимо інше.
Свята – вони тільки для нас, звичайних людей, а от для лікарів, особливо для лікарів-наркологів – це суворі трудові будні. А все чому?.. Тому, що частина населення на свята йде у справжнісінький святковий запій.
Паби, крамниці, кіоски, де можна випити і закусити, ресторани, гральні клуби – це переважно те, що нас оточує. Але це шлях у нікуди. Бо без розвитку і потреб, які розташовуються трохи вище шлунка, людина деградує. Водночас читальні й книгозбірні, будинки культури, гуртки і спортивні секції хтось буквально вибив із моди. Та є люди, які вміють творити свої бренди – прогресивні і творчі.