На презентації роману відомого буковинського прозаїка, поета, драматурга і журналіста Василя Кожелянка уривки з «Дітей застою» читали його друзі та колеги по перу: Олександр Бойченко, Інга Кейван, Юлія Косівчук, Роман Жахів, Христя Венгринюк.
«Діти застою» був закінчений ще восени 2007 року, проте надрукований після смерті автора. Літературний критик О. Бойченко назвав роман останнім та найкращим твором Кожелянка.
–«Діти застою» – роман багатоплановий, з розгалуженою сюжетною лінією, поліфонічний. Дві основні теми роману – кохання і Україна. І ці дві теми автор проводить в різних голосах: героїчному, але так само іронічному, пародійному. Тобто, ми маємо боротьбу за Україну, але і зі зброєю в руках, і боротьбу пристосуванців, які просто вдавали, що борються за Україну, і людей, які не вдавали, просто так недолуго боролися…
Роман складається з десяти частин, у кожній з яких свої герої та сюжетні колізії. Буковинців, зображених тут, автор називає «північними балканцями». До того ж, чимало сучасників автора – письменників, журналістів та політиків, – зможуть упізнати себе на сторінках цього роману.
– Я сказав би, що це роман автобіографічний, але в новому значенні – альтернативно автобіографічний. Василь не описує все, що з ним відбувалося, він роздає своє життя кільком персонажам,– зауважує Олександр Бойченко. Проте, знову ж таки, не обов’язково, що факти з життя його персонажів є фактами з життя автора. Це і любовна історія, яка могла би бути. Це історія літературної кар’єри, яка могла би виглядати так, але виглядала інакше. Це історія тієї ж боротьби за Україну і так далі… Тобто кілька персонажів мають виразний знак Василя Кожелянка, ніхто з них не є він цілком, але кожен має його певні риси.
Довідка «Версій»
Василь Кожелянко (1957-2008) народився, жив і помер у селі Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області. Автор чотирьох поетичних збірок («Терновий іній», «Білий і рудий», «Семибарвний кінь», «Як учив Кожелянко-цзи»), двох книжок оповідань («Логіка речей» та «Чужий»), п’яти п’єс (у співавторстві з Володимиром Сердюком) і десяти романів («Дефіляда в Москві», «Конотоп», «Людинець пана Бога», «Срібний павук» та ін.).
