Про що розповів портрет невідомого

Як невеличка подорож залами Чернівецького художнього музею відкриває невідомі сторінки історії

 

Сонячного травневого дня у Перемишлянах відкрили пам’ятник блаженному священомученику Омеляну Ковчу. Чому ця подія стала поштовхом до нашої розповіді?.

…Портрет священика Володислава Добрянського був придбаний художнім музеєм як портрет невідомого чоловіка роботи невідомого професійного художника. У верхньому лівому куті проставлено напис у вигляді монограми та дати «A.D. 1928». Літній чоловік дещо суворого вигляду. Стримана кольорова гама та темне тло акцентують увагу на висвітленому обличчі. Міцно стиснуті уста та зосереджений погляд видають вольову людину з наполегливим характером. Реалістичність і портретна виразність підкреслена енергійним рисунком, об’ємністю та світло-тіньовим моделюванням форми.

Завдяки консультаціям колег із Музею історії Коломиї було встановлено, що на портреті зображений священик Української греко-католицької церкви Володислава Добрянського з села Чернелиця Городенківського району, що на Івано-Франківщині. У процесі дослідження дізналися й про долю цієї людини.

Про масштабність особистості сільського священика з Покуття свідчить лаконічний запис у Переліку пам’яток історії та мистецтва Івано-Франківщини. На сторінці 108 читаємо: «Цвинтар смт. Чернелиця: могила місіонера-проповідника, громадсько-культурного діяча Володислава Добрянського (1861-?)». Подальша розвідка додала відомостей про нього, його велику сім’ю та родинний зв’язок з легендарним українським священиком Омеляном Ковчем.

Все життя – в одній парафії

Володислав Добрянський народився у Чорткові, закінчив факультет права у львівському університеті та теологічну студію. 1907 року став парохом церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Чернелиця на Станіславщині й служив там усе своє життя. Він був надзвичайно самобутнім проповідником і поборником української культури та духовності. І хоча вів записи своїх проповідей і написав твір «Маріологія», їхні рукописи, на жаль, не збереглися.

Сільський священик власним прикладом надихав односельців на збереження національної культури та рідної мови. Особливого значення це набуло в умовах полонізації після українсько-польської війни 1918-19 років. Його стараннями активно діяли читальня та місцевий осередок українського товариства «Просвіта». Він заснував місіонерський гурток священиків та організував читання лекцій по селах. Чернелицький парох енергійно виступав за право на існування сільської української школи і виборював це, друкуючись у прогресивній львівській газеті «Діло». Проте всупереч його зусиллям навчання у школі перевели на польську. Втім о. Володислав і далі відстоював інтереси українства: заснував у Чернелиці український театральний гурток та започаткував єдину на всю місцевість українську кооперативну крамницю, яка називалася «Русько-Християнська торгівля».

Прикметною є не лише сама постать В. Добрянського, а й багата історія його чималої уславленої родини. Він та семеро його дітей належали до галицького священицького роду Добрянських. Двоє його синів Костянтин і Роман стали священиками. П’ятеро дочок вчителювали. Троє з них були одружені зі священиками.

Папа Павло ІІ проголосив Омеляна Ковча блаженним мучеником

Чоловіком старшої Марії Анни Добрянської був греко-католицький душпастир з Перемишлян, що на Львівщині, отець Омелян Ковч (1884-1944). Його ім’я стало яскравим символом високої духовності та жертовності. Під час другої світової війни він врятував життя багатьох євреїв, особливо дітей (за різними даними від 600 до 2000 осіб), видаючи їм свідоцтва про хрещення. Мужнього панотця ув’язнили, він загинув у Майданеку. Та до останнього дня, перебуваючи поруч із приреченими на смерть, своїм словом полегшував їхні муки та страждання.

Світ дізнався про героїчного священика лише 1999 року, коли під час поїздки в Україну Папа Іван Павло ІІ проголосив Омеляна Ковча блаженним мучеником. Єврейська Рада України присвоїла о. Ковчу звання «Праведник України». А від 2009 року він вважається покровителем усіх священиків УГКЦ. За подвижництво на його честь у концтаборі Майданек встановлено брилу з меморіальною таблицею.

… Життя двох українських священиків міцно поєднані їх спільною шляхетною місією – служіння людям.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Думок на тему “Про що розповів портрет невідомого”