Паби, крамниці, кіоски, де можна випити і закусити, ресторани, гральні клуби – це переважно те, що нас оточує. Але це шлях у нікуди. Бо без розвитку і потреб, які розташовуються трохи вище шлунка, людина деградує. Водночас читальні й книгозбірні, будинки культури, гуртки і спортивні секції хтось буквально вибив із моди. Та є люди, які вміють творити свої бренди – прогресивні і творчі.
І один у полі воїн
Все, що відбувається, – хоч добре, хоч погане – залежить від людей: саме вони здатні скеровувати світ у те русло, яке потім стане життєдайним джерелом або замуленим болотом. Але й одна людина здатна перетворити порожні стіни з розбитою підлогою і дірявими дверима на… храм культури. Саме так сталося з комунальною бюджетною установою «Клуб мікрорайону «Рогізна» – так офіційно називається Рогізнянський клуб, куди тепер охоче приходять і малі, і старі.
А не так давно – всього 5 років тому, до приходу художнього керівника Марії Фалафівки – тут була пустка: кілька відвідувачів та постійна тиша. Зате тепер тут вирує життя.
– Я прийшла у порожній заклад – клуб на околиці, ні людей, ні подій, – згадує Марія. – Все піднімала з нуля. Спочатку було дуже важко, бо перші кроки – як у маленької дитини, яка спочатку ступає невміло, а потім упевненіше, твердіше. Все будується поступово – сходинка за сходинкою.
Крок за кроком йшла до мети – відновлення повноцінної роботи клубу та зацікавлення його життям мешканців мікрорайону – новий художній керівник, якій тоді було всього лише 20 років. Може, саме Марійчин вік відіграв не останню роль, бо коли виникали перешкоди та складнощі, вона не зупинялася. Знайшлися й однодумці – поряд завжди був чоловік, який у всьому підтримував, тісно співпрацювала з бібліотекарем бібліотеки-філії №14, яка добре знає Рогізну та її мешканців.
– Коли мене приймали на роботу, то казали: «Робота «не бий лежачого», нічого особливого робити не треба», – пригадує художній керівник клубу. – Та, з’ясувалося, робота дуже непроста, насичена і багатогранна.
Обставини склалися так, що Марія Фалафівка на певний період очолила заклад. Найперше, за що взялася, – піднімати репутацію установи: припинила вечірні дискотеки, через які клуб не надто користувався повагою у мешканців Рогізни.
– На дискотеки збирався різний контингент, пили, палили, а це не личить закладу культури, – переконана Марія. – Тому я була категорично проти проведення таких нічних заходів.
Марія почала знайомитися з мешканцями Рогізни, шукати меценатів, які б підтримали втілення цікавих творчих задумів. Відтак нагадала людям, що на Рогізні є клуб – організувала і провела Андріївські вечорниці, новорічні свята.
– Свято Андрія взагалі пройшло в нас на «ура». Воно стало своєрідним початком відліку існування клубу, так би мовити, в новому форматі – такого, де чути дитячий сміх, куди мешканці мікрорайону приходять цілими сім’ями, – каже Марія.
Написали сценарій, вивчили його з дітьми, напекли пампушок, наробили вареників, провели фольклорне дійство. І живий організм запрацював: люди повірили в те, що це той заклад, куди можна і варто привести свою дитину.
Сьогодні в клубі працює близько 15 гуртків, які відвідують 80 учасників. Діють вокальні групи – дитячий і дорослий, гуртки художнього читання, творчої фантазії, тенісний, запрацював танцювальний гурток, найближчим часом планують відновити студію образотворчого мистецтва, створити гурток секретів крою та шиття. Учасником усіх свят є вокально-інстументальний ансамбль «Золота криниця».
Відродити любов українців до народного можна… власною любов’ю до українського
У цьому переконана Марія Фалафівка – вона цікавиться фольклором, звичаями, традиціями і в своїй роботі намагається за першої можливості реалізовувати ідеї, спрямовані на розвиток української духовності.
Так улітку на Рогізні провели свято Івана Купала: стрибали через вогнище, пускали вінки в місцевий потічок, грали та співали народних співанок. Це був перший творчий захід, який винесли за стіни клубу і провели під відкритим небом. Він зібрав десятки рогізнівчан, які цілими родинами, вбрані у вишиванки, долучилися до фольклорного дійства.
– Хотілося, щоби люди відчули дух справжнього свята, його народні мотиви, самобутність, – каже Марія. – Під лежачий камінь вода не тече, і нам довелося докласти чимало зусиль, щоб зреалізувати задумане. Але воно було того варте, бо зробили ми це своїми силами і привернули увагу людей. А цьогоріч вже вдруге поспіль громадою провели фольклорне свято «Рогізнянська галушка». Ідея цього дійства проста: кращі ґаздині з п’яти кутів Рогізни у печі наварили голубців, які ще називають галушками, а відтак, щоб відродити давні українські традиції, пригощали ними всіх охочих. На святі були і м’ясні, і гречані, і грибні, і пісні галушки з капустяних, виноградних та навіть листків мати-й-мачухи. Щоби голубці смакували краще, зі сцени співали українські пісні, розповідали гуморески, танцювали.
– Щоб дійство було цікавим, аби залучити глядача, часто треба перевернутися з ніг на голову: переробити багато роботи, підняти за собою людей, звернутися до спонсора, бо самотужки масовий захід не зробиш, – зізнається художній керівник. – Звичайно, дуже не вистачає меценатської підтримки, бо ж і приміщення клубу потребує капітального ремонту.
А поки не знайшлися ті, хто зголоситься вкласти кошти не у новий бар чи інтерактивний клуб, а у розвиток культури, троє людей – художній керівник, бібліотекар місцевої читальні та директор – щодня роблять усе можливе, щоби клуб на Рогізні був не збіговиськом нетверезих молодиків на дискотеці, а закладом творчості й духовності.
– Буває по-різному: і весело, і напружено, і руки опускаються, коли щось не виходить, – каже Марія. – Але, коли бачиш результат зробленого і щасливі та горді обличчя рогізнівчан, це надихає і хочеться рухатися вперед. – Вже є й нові ідеї, які обов’язково зреалізуємо. Бо тепер ми маємо 80 малих і дорослих відвідувачів, яким те, що ми робимо, справді потрібно. А заради цього варто працювати далі.
