Є люди, які об’єднують і інтегрують націю. Ці загальновизнані моральні авторитети своїм словом і ділом день у день самовіддано працюють, щоб у нашій спільноті панували мир та злагода, щоби народ наш, розмежований і багатостраждальний, став єдиним. Серед таких пристрасних будителів українства в українцях був і Андрій Миколайович Кушніренко – видатний хоровий диригент, самобутній композитор і фольклорист, талановитий педагог, знаний громадський діяч, який своєю невтомною працею зробив величезний внесок у скарбницю вітчизняної культури.
Уродженець Тернопілля, він переїхав до Львова, де наприкінці 1950-х – початку 1960-х років навчався у Львівському музично-педагогічному училищі ім. Філарета Колесси, а згодом надбавав диригентсько-хорового фаху у Львівській консерваторії. Його вчителями були такі видатні музичні діячі як М. М. Антків, С. П. Людкевич, А. Й. Кос-Анатольський, А.В.Солтис, Р. А. Сімович, О.С.Теплицький, В. Л. Гошовський.
1962 року молодого Андрія Кушніренка, якому тоді не виповнилося й 30-ти, призначають художнім керівником та головним диригентом Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю. Саме із цим відомим і самобутнім творчим колективом пов’язана вся подальша біографія митця. Саме тут він сягнув найбільших здобутків, і саме під його орудою ансамбль став відомий далеко за межами України, перетворившись на справжню скарбницю українського пісенно-хорового мистецтва.
З великим успіхом буковинці виступали у багатьох країнах світу – у Фінляндії, Італії, Румунії, Польщі, Чехословаччині.
Багата й різноманітна композиторська спадщина митця. Його вокальні твори, окремі з яких уже давно сприймаються як народні, звучать нині у концертних залах і на багатьох сценах. Їх виконували і виконують Заслужена академічна капела «Думка», чоловіча хорова капела України імені Левка Ревуцького, народні артисти України Д.Гнатюк, П.Ончул, Я.Солтис.
Пригадую далекий 1977 рік. Нас, учасників чоловічого хору Львівського музично-педагогічного училища, запросили на виїзний пленум Спілки композиторів України, який проходив у Львівській філармонії. Власне, тоді я й познайомився з Андрієм Миколайовичем Кушніренком. Ми уперше й одразу «на біс» виконали його знамениту «Пісню про Буревісника». Розчулений автор, а за ним і його вчитель Анатолій Кос-Анатольський та Георгій Майборода дружно «охрестили» нас «Буревісниками». По хвилі паузи до вокалістів підійшов сам Андрій Кушніренко, обійняв мене і сказав, що, як випускник уславленого училища й сам хотів би постояти в баритоновій групі хору.
Відтак вважаю глибоко символічним, що відзначення 85-річчя композитора збігається із таким же ювілеєм нещодавно спочилого Блаженнішого Любомира Гузара. Десь там на небесах вони разом творять ангельський хор, що дякує і прославляє Господа – вони моляться за нас, за наш народ та нашу неньку Україну.
Михайло ТЕЛЮК, доцент кафедри музикознавства та хорового мистецтва факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. І. Франка, Заслужений працівник освіти України
