Минулий тиждень був насичений подіями, що опинилися у центрі громадської уваги. Доки телеглядачі слідкували за бійкою у парламентській залі, де обговорювався суперечливий закон про мови, в країні відбувалося те, що пройшло майже непоміченим. Але про одну подію згадати необхідно.
23 травня на 86-у році життя трагічно загинув Герой України, лауреат Шевченківської премії, академік Української академії мистецтв, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв Борис Возницький.
Упродовж багатьох років він очолював Львівську галерею мистецтв і в її справах їхав на автомобілі, що належав галереї. Культура у сучасній Україні фінансується в останню чергу, тож злиденний бюджет не дозволяв всесвітньо відомій установі тримати штатного водія. А директорові за кермом стало зле і він втратив свідомість. Відтак – загибель на дорозі.
Україна втратила ангела-охоронця наших музеїв і замків, пам’яток культури українського народу. Більше того – справжнього рятівника шедеврів українського та світового живопису і скульптури. Адже на початку 60-х рр., коли КПРС розпочала чергову атаку на «релігійні пережитки», в Україні почали масово зачиняти церкви і знищувати безцінні ікони, трощити скульптури із зачинених костьолів.
А мистецтвознавець Возницький зі своїми колегами кинувся їх рятувати. У його списку щонайменше 36 тис. творів мистецтва, серед яких і шедеври світового значення. Нині у Паризькому Луврі виставляють дерев’яні скульптури Йоана Георга Пінзеля – «українського Мікеланджело», якого відкрив світові саме Борис Возницький. Одну зі скульптур він вихопив з-під пилки вандалів, які вирішили пустити шедевр на опалення. Згодом цю скалічену скульптуру побачив англійський мистецтвознавець, який оцінив її у мільйони доларів. А скільки таких шедеврів згоріло у пічках, було затоптано у багно, викинуто на смітники! За підрахунками академіка, за роки радянської влади в Україні знищено дві третини всіх творів мистецтв, що створювалися у нас століттями…
Своїми руками великий український мистецтвознавець повернув до життя картини австрійського художника Мартина Альтомонте, скульптури знаменитого данського митця Бертеля Торвальдсена, і багато іншого – чим вніс свій вклад у збереження надбань світової культури. Блискучий інтелектуал, при всіх властях він ставив інтереси культури значно вище за особисті.
Через його руки пройшли цінності вартістю в мільярди доларів, проте приватної колекції він не зібрав. Завжди у старенькому костюмі, з лагідною посмішкою на устах, він запам’ятався насамперед своїм жертовним подвижництвом на культурницький ниві.
Інколи кажуть: у сучасній Україні немає моральних авторитетів. Брехня! Є, і це дуже скромні люди. Один з них – Герой України, академік Борис Возницький. Уродженець Волині, колишній зв’язковий УПА, колишній солдат радянської штрафної роти, потім ленінградський студент-мистецтвознавець. І назавжди – велична фігура української культури, її рятівник і охоронець. Вічна йому пам’ять.
