Чернівецькі вулиці – це незабутнє архітектурне мистецьке середовище, створене зодчими з відомими й невідомими іменами.
В архітектурному образі вишуканого буковинського міста, яким є Чернівці, маємо безліч будинків, які полонять багатством архітектурних форм і стилів. Серед них і чимало таких, що неймовірно приваблюють символікою архітектурної пластики: ліплених, різьблених і кованих прикрас, а також рельєфних композицій і монументальної скульптури.
Відомо, що в архітектурний декор будинків часто включали знаки у вигляді ініціалів і монограм. Крім того, деінде зустрічалися і зображальні знаки-символи. Вони творили невимушену атмосферу, в якій перехожі почувалися по-домашньому затишно.
У фундаментальному дослідженні видатного історика Раймунда Кайндля «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» (1908) знаходимо безліч цікавих фактів про те, як зростало місто і яким було життя чернівчан.
Саме в його книзі читаємо і про те, що наші попередники любили позначати будівлі особливим чином: «деякі з будинків мали досить гарно виконані знаки-символи, наприклад, «Три корони» на площі Ринок, будинок «Під золотою грушкою» та «Під золотою рибкою» на Ратушній вулиці». Уславлений чернівецький науковець познайомив нас і з малюнками тих символів.
Знаки-символи на будинках «Під золотою грушкою» та «Під золотою рибкою» на Ратушній вулиці (нині Головна). Р. Кайндль «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» (1908), ілюстрація 73
Вивіску ресторану «Під золотою рибкою» («Zum goldenen Fisch») бачимо й на кількох поштівках тієї пори з видом на будинок № 24, що на вулиці, яка в давні часи називалася Ратушною (тепер вулиця Головна, 52).
За повір’ям золота рибка вважалася символом, який крім ранньохристиянської сакральності має багато значень. Скажімо, риба-талісман може притягувати удачу, підтримувати в небезпечній ситуації, зміцнювати здоров’я і добробут, дарувати спокій… Золота ж рибка виступає емблемою справедливості та відплати за заслуги.
Чернівці, вул. Ратушна, будинок «Під золотою рибкою»
Про цей та інші готелі писали чернівецькі газети того часу та подавали списки прізвищ гостей міста, які там зупинилися. Були повідомлення й іншого плану, з яких дізнаємося про нічні пригоди в ресторанах і зокрема про бійку в «Золотій рибці» (“Bukowina” 1865, 21 червня). А у квітні 1866-го цей часопис розповідав про те, що на подвір’ї «Золотої рибки» знайшли «немовля 5-6 тижнів, гарненького маленького хлопчика… і доправили до пологового будинку».
Вивіска готелю «Під золотою рибкою».
У Чернівцях вже давно немає того ресторану і його вивіски з золотою рибкою, але на щастя про існування іншої установи нагадує красномовна ознака. Це – кована грушка в сецесійному металевому декорі одного з балконів будинку № 63 по Головній. Цей знак нагадує про готель і ресторан «Під золотою грушкою» (“Zum Goldenen Birne”, Rathausstrasse 15), який там містився. А зображення груші як давнього традиційного символу родючості й жінки, зустрічалося в образотворчості 15-16 століть і означало невинність та чистоту (одним з прикладів є «Мадонна Мореллі» Дж. Белліні).
Реклама концерту жіночої капели з Відня в готелі «Золота грушка». «Bukowinaer Rundschau». 1900
Сучасний вигляд готель отримав 1900 року, коли на його місці була зведена двоповерхова кам’яниця за планом архітектора М. Монтера (Моргенштерна) по сусідству з іншим його творінням – «Домом Матільди» (нині «Пасаж»), спорудженому також того 1900 року.
Готель «Золота грушка» на вул. Ратушній, 15. Фото. 1903 р.
Балкон колишнього готелю «Золота грушка», вул. Головна, 63. Фото. 2018 р.
Про мешканців «Золотої грушки» подає інформацію часопис “Bukowina” 1863 року у числах за листопад та грудень. Вказують адресу цього будинку і численні рекламні повідомлення. Приміром, 1883 року свої послуги пропонував майстер з ремонту годинників під «Золотою грушкою» («Przeglad Czerniowiecki», 1883, 23 серпня). А 10 квітня 1864 року часопис згадує його в рекламному оголошенні про продаж автомобіля.
«Przeglad Czerniowiecki», 1883, 23 серпня. Реклама майстерні ремонту годинників в будинку «Під золотою грушкою».
На початку вулиці Ратушної були й інші будинки з символічними назвами та знаками: поруч із «Золотою грушкою», під №8 (з виходом на Lilliengasse, тепер вул. Івана Франка) був ще один готель, який називався «Під золотим ягням» (“Zum Goldenen Lamm”). Відомо, що ягня є символом лагідності й доброти та, як відомо, традиційно пов’язаний з алегоричним зображенням Христа.
Вулиця Ратушна. Готель «Під золотим ягням», двоповерховий будинок №8
А майже напроти у будинку 19 по Ратушній був магазин промислових товарів «Під чорним псом». Його рекламу з емблемою чорного собаки знаходимо у довідниковому виданні 1903 року Pharus Plan, трапляється реклама магазину і 1928 року в «Czernowitzer Deutsche Tagespost».
Реклама магазину «Під чорним псом» на вул. Ратушній, «Czernowitzer Deutsche Tagespost», 26 жовтня 1928 р.
Звичайно ж, ці знаки-символи ресторанів і готелів були як оберегами, так і мали практичний сенс для власників, вирізняючи й рекламуючи готелі, майстерні, магазини тощо. Древня традиція перейшла і в наступні роки. Крім уже згаданих, у Чернівцях і досі існує низка кам’яниць, кожна з яких має свій символ: сову, лева тощо.
Дослідження минулого Чернівців ведуть не лише в далекі історичні часи, але й надають творчий імпульс пізнанню пам’яток архітектури, які збереглися до наших днів. Прикметною в цьому сенсі була забудова початку вулиці Ратушної та зокрема її архітектурної домінанти – наріжного будинку-красеня з високою вежею зі шпилястим куполом і скульптурним символом експресивного забарвлення. Ця вишукана кам’яниця має два бокові фасади на різних вулицях: на Кохановського, 2 і Головній, 67. В газетах минулих часів її місце розташування уточнювали просто: «на розі» – «ecke Kochanowskigasse 2/Rathausstrasse 21».
Історія зведення будинку. Газети, поштівки, мапи…
Появу цієї споруди супроводив бурхливий перебіг подій, фактів і випадків.
Та частина будинку, з якого розпочинається вулиця Кохановського, існувала вже майже десять років. Підтвердженням цьому є розміщення цієї адреси в рекламних оголошеннях видання «Bukowinaer Rundschau» навесні 1896 року. Знайти будівлю можна було за зображенням квітки. Над вхідними дверима збереглася декоративна стилізована пальмета, яка має вигляд лілії узагальненої форми. Можливо, домовласники Адольф Брок (нім. Brook або Brock) та його дружина Юлія обрали власний символ як захисну силу.
Пальмета над вхідними дверима по вул. Антона Кохановського, 2. Фото 2022 р.
Згодом вони збільшили цю будівлю, і вона стала частиною новозведеної великої кутової кам’яниці вздовж вулиці Ратушної. Її прикрасила монументальна кругла скульптура. Це символічне зображення Геракла у вигляді Атланта сприймається як доволі змістовний та, як видається, історично вагомий символ.
Постать Геракла розміщена на фасадній частині будинку на розі вулиць Кохановського, 2 і Головної, 67. З-поміж інших будівель кам’яницю виділяє стрімко здійнята вежа – округлий кутовий еркер, який тримається на плечах потужного титана.
Новозведений елегантний будинок-красень постав перед очима чернівчан далекого 1905 року. Ошатна будівля й тепер є справжньою окрасою початкового кварталу вулиці й виразно вивищується над усією забудовою.
Сталося так, що історія походження цього будинку є доволі цікавою. Втім, ми й досі не знаємо про ті події, які супроводжували його зведення. Невідомим залишалося і прізвище його творця.
Вичерпні відповіді знаходимо в чернівецьких періодичних виданнях того часу, які є вартісним першоджерелом, що дає можливість встановити всі факти та їхню послідовність з найбільшою ймовірністю.
Таким чином стали відомими точні дати низки епізодів у ході будівництва, а також ім’я автора-будівничого.
Отже, прослідкуємо розвиток ключових подій.
Початком цієї історії став намір, а потім і рішення новоствореної будівельної компанії «Маркусон-Лікворник-Шмуль» про знесення одноповерхової нерухомості невеликої житлової площі для звільнення місця для новобудови на розі вулиць Кохановського та Ратушної.
Чернівецькі часописи «Czernowitzer Tagblatt», «Bukowinaer Rundschau», «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» слідкували протягом усієї весни 1905 року за тяганиною, яку супроводжував розгляд «скарги мешканців з приводу загрози виселення» та самого факту виселення. Зрештою у магістраті дійшли згоди про правочинність знесення приватної садиби як «напівзруйнованої та легкозаймистої».
Тим часом згадана будівельна фірма не чекаючи на рішення, розпочала зводити будинок.
А подальша інформація про ім’я будівничого, за чиїм планом створювалася споруда та точні дати початку і закінчення роботи, з’являлися в неочікуваних матеріалах і публікаціях. Ними стали численні детальні репортажі із судової зали, де протягом тривалого часу розглядалася справа про банкрутство та ймовірне шахрайство очільника фірми за участі 80 свідків. Головним обвинуваченим був засновник компанії Адольф Шмуль. Його мали покарати восьмирічним ув’язненням за несплату значної кредитної суми. Але присяжні винесли рішення про ненавмисне банкрутство і виправдали пана Шмуля. Можливо їх не залишили байдужими й доволі емоційні запальні слова його адвоката: «Брок вже живе в цьому прекрасному палаці, з цією гарною вежею, не заплативши ще й крейцера за будинок, а майстер-будівничий у в’язниці!». Ці слова навела «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» 29 червня 1906 року в матеріалі «Суд проти Шмуля і партнерів (Шахрайська крида). Усіх обвинувачених виправдали».
А 1 липня 1906 року «Czernowitzer Rundschau» повідомила про завершення судового процесу, який «мав у моральному сенсі очисний і попереджувальний ефект».
Це була доволі драматична історія зі щасливим закінченням і для керівника фірми, і для нової будівлі, яка з’явилася в короткі строки. Організована на початку 1904 року Адольфом Шмулем будівельна компанія, склала угоду про будівництво з власником будинку на Кохановського, 2 Адольфом Броком. Попередньо фірма звела в місті житловий двоповерховий і кілька одноповерхових будинків. Пан Шмуль був енергійною, підприємливою й кмітливою особою. У минулому він був ветеринаром і займався торгівлею коней та волів, маючи вже тоді певні неприємності. Потім його бізнесом стало будівництво. Він керував кількома фірмами перед тим, як розпочав працювати з майстром-будівничим Германом Лікворником, якого газетні матеріали називали душею фірми. За його архітектурними планами в Чернівцях будується дім Юлії та Адольфа Броків і з’явилася два двоповерхові будинки на Червоноармійській (Kuczurmarerstrasse 2A) та Богдана Хмельницького (Dreifaltigkeitsgasse). Про це йшлося в «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» за 23 квітня 1905 р.
Дату завершення будівництва уточнювала «Bukowinaer Rundschau» 8 вересня 1905 року: «…до цікавих новобудов у центрі міста також слід зарахувати багатоповерховий будинок, що височіє на Кохановськігассе».
А 13 вересня 1905 року часопис «Bukowinaer Rundschau» схвильовано повідомляв про новозведену кам’яницю: «…де ледве рік тому була жалюгідна, вже прогнила хатинка, тепер височіє чудовий монументальний будинок, побудований за планами майстра Лікворника. Будинок має прості, але дуже приємні архітектурні прикраси з обох боків і буде однією з найкращих будівель у цій місцевості».
Крім газетних матеріалів про судовий процес, документальними свідоцтвами про історію чернівецької будівлі є рекламні оголошення в місцевій пресі. Дати і зміст реклам є точним орієнтиром стосовно часу початку і завершення будівництва кам’яниці.
Про те, що в Чернівцях з’явився новий будинок, бачимо рекламу про здачу в ньому в оренду квартир у номері за 2 жовтня 1906 р. газети «Czernowitzer Tagblatt». Саме тоді фірма «Білгрей та Грюнберг», яка виконувала роботи на завершальному етапі, зняла будівельні риштування.
А 19 жовтня 1905 р. в оголошенні «Czernowitzer Tagblatt» повідомляється: «Художня вишивка Адольфа Зоммера з 1 листопада переїздить в новобудову на Кохановського, 2 / Ратушна, 21». Прикметно (!), що через понад 100 років вже в новітній час на цьому місті запрацює популярний в Чернівцях рукодільний магазин «Санта».
Реклама: «Художня вишивка Адольфа Зоммера», вул. Кохановського, 2. Газета «Czernowitzer Tagblatt» 19 жовтня 1905 р.
За змістом реклам прослідковуються й інші вірогідні дати стосовно будинків, що поруч. Наприклад, найбільш ранньою рекламою про будинок на Кохановського, 2, яка трапилась, є реклама вина за травень 1896 року. Отже, зведення будинку відбулося не пізніше цього року. А от про будинок №23 на Ратушній є припущення, що він побудований на 5 років раніше (відповідно до реклами за 5 травня 1891 р. у «Bukowinaer Rundschau»).
Цікаво зазначити, що адреса, за якою наприкінці 1905 року постав новий будинок з еркером на Rathausstrasse 21, інтригуюче фігурує вже 1897 року. Переконатися в цьому дозволяє, знайомство з рекламою в газеті «Bukowinaer Post» за 11 квітня майстерні з виготовлення вивісок з написами та малюнками художника з Будапешта Самуеля Бекера. Наступного року за цією адресою рекламується пивний бар.
Тепер знаючи точну дату початку зведення багатоповерхового будинку на цьому місці, розуміємо, що йшлося про адресу саме того, пізніше знесеного одноповерхового будиночка, власник якого надавав орендні послуги.
Реклама майстерні з виготовлення вивісок в одноповерховому будинку на Ратушній, 21. «Bukowinaer Post», 11 квітня, 1897 рік
Про його існування можна лише здогадуватися, розглядаючи давні художні поштівки з видами вулиці Ратушної, тепер Головної. Уважне око помітить на трамвайній зупинці ледь окреслені ознаки низької прибудови до будинку №23 саме на тому місці, де ще немає кутового чотириповерхового будинку з вежею.
Чернівці. Вул. Ратушна, 21 – одноповерховий будинок на розі з вул. Кохановського. До 1900 року.
Чернівці. Вул. Ратушна, 21 – одноповерховий будинок. Фото до 1900 року
Чернівці, вул.Ратушна. 1906 р.
На інших картках чотириповерховий будинок №21 вже височіє. Відповіді й можливість з’ясування багатьох питань стосовно цієї будівлі зокрема, а також історії міста знаходимо в електронних варіантах неперевершеного знавця і дослідника історичних архітектурних пам’яток Чернівців Едварда Туркевича, який упродовж років вивчає цю тему. Він щедро ділиться своєю багатою колекцією фотографій і поштівок з видами Чернівців, а також своїми знаннями й детально розповідає про вигляд давніх споруд, вказує дати їхньої появи, зміни їхнього вигляду, наводячи переконливі паралелі й порівняльні пояснення. Читати їх і розглядати його колекції є великим задоволенням і є надзвичайно пізнавальним заняттям. У поєднанні з першоджерелами, якими є хроніка і матеріали періодичних видань, можна скласти всебічне й багате уявлення про історичне минуле Чернівців.
Про те, коли з’явилася назва вулиці Kochanowskigasse
У дослідженнях минувшини значну роль відіграють і старі мапи. На картах Чернівців різних років є потрібна інформація про періоди розбудови міста та виникнення вулиць. Приміром, цікаво дізнатися про вулицю Кохановського, яка звучить в адресі новобудови. Відомо, що її названо на честь бургомістра Чернівців Антона Кохановського. Але важливо уточнити час, коли з’явилася ця назва. Певну відповідь дає нам карта 1888 року, на якій вулиця Антона Кохановського вже позначена.
Детальну й вичерпну інформацію на цю тему дає звернення до чернівецької періодики того часу. Для прикладу наведемо факт, який загубився у вирі історичних подій. Йдеться про те, коли вперше прозвучала ця назва. А сталося це 1884 року на засіданні магістрату («Bukowinaer Rundschau», 1884, 30 березня), на якому вирішувалися господарські питання і зокрема йшлося про необхідність «очищення від нечистот і ліквідації вигрібних ям та впорядкування стоків» на вулиці Herrengasse «до щойно відкритої Kochanowskigasse».
Вже восени цей же часопис повідомляв, що в магістраті прийняли рішення про виготовлення таблички для вулиці Кохановського. При цьому бургомістр Вільгельм Клімеш зробив уточнення: «для нещодавно відкритої вулиці Kochanowskigasse».
Нагадаємо, що в ту пору багаторічний мер Чернівців Антон Кохановський (1866-1874 та 1887-1905 років) був маршалком крайового сейму.
Винятковий масштаб постаті чернівецького бургомістра
Глибоко шанована постать мера Чернівців Антона Кохановського зберігається в історичній пам’яті чернівчан. Містяни багаторазово повторно обирали його бургомістром, і він ревно та віддано служив громаді протягом 42 років. Антон Кохановський був ушанований звання почесного громадянина Чернівців і став зразком унікальної відданості та високого служіння рідному місту, яке перетворював на столицю коронного краю.
В історії Чернівців він представлений як видатний діяч, який є стовпом громади столиці Буковини.
А коли 1905 року через поважний вік він подав у відставку, депутати приймали її зі сльозами на очах. Антону Кохановському було надано звання почесного президента Чернівців на честь великих заслуг перед містом. Знаком пошани було також рішення про зміну назви вулиці Кохановського на вулицю Бургомістра Кохановського. Про історичне засідання магістрату звітувала зокрема і газета «Bukowinaer Rundschau» від 6 квітня.
Назва вулиці Бургомістра Кохановського прослідковується в чернівецьких періодичних виданнях до 1912-1919 років. За румунського і радянського періодів вулицю називали Poincare і Лермонтова. Але від 1992 року вона знову набула свою історичну назву – Антона Кохановського.
Геракл у вирі життя
Символічно виглядає один з найгарніших чернівецьких будинків, від якого бере початок вулиця Антона Кохановського. Це саме та чотириповерхова будівля, яка зведена за планом Германа Лікворника. Вона має виразне кутове вирішення. Його вузький центральний фасад вивершується на розі Кохановського з Головною, тоді як рівнозначні бокові фасади з балконами розміщені на цих двох вулицях.
Вирізняється кутовий будинок не тільки гармонійністю форм і необароковою елегантністю, а й введенням скульптурної композиції як прикраси архітектурної споруди. Її центральним елементом є акцентований шпилястим куполом еркер на головному фасаді.
Еркер, що на рівні другого поверху починається півсферою, спирається на плечі могутнього титана, який взяв на себе неймовірний тягар.
На його лівому плечі помічаємо голову лева і шкуру на спині велетня. Ця деталь є атрибутом міфологічного героя Геракла. Його постать нерідко зустрічається і в архітектурі бароко подібно до міфологічного Атланта, який тримав небесне склепіння.
Скульптура Геракла як Атланта на фасаді будинку 67 по вул. Головній.
Геракл. Камінь. Різьблення. Скульптура в архітектурі будинку по вул. Головній, 67
Геракл у всі часи залишається уособленням сили, хоробрості й мужності. Та на відміну від Атланта, який представляв лише фізичну силу, особистість Геракла вирізняли цінні й сильні риси. Геракл уособлював витримку і стійкість, був розважливим, кмітливим, готовим до самопожертви. Характеру титана властиві доброта і співчутливість, готовність прийти на допомогу і безкорисливість.
Кам’яна монументальна скульптура Геракла як Атланта увиразнила архітектурну споруду і збагатила її художнє звучання. Її створено вочевидь у чернівецькій різьбярській майстерні, за основу якої взято один з відомих класичних зразків традиційної композиції.
До речі, інше скульптурне зображення Геракла (1886 р.) зустрічається в Чернівцях у невеличкій двофігурній композиції над одним з вікон на фасаді будинку на вулиці Українській, 42. А зображення постаті Геракла у композиції, яка була на колоні пам’ятника Австрії (Карл Пекарі, 1875 р.), на жаль давно втрачене разом з пам’ятником і губить свій слід в історії.
Разом з тим архітектурне оздоблення кутового будинку на Ратушній – гірлянди, квіткові розети, маскарони додали своєрідної чарівності елегантній кам’яниці зі ставним еркером.
Архітектурний декор на фасадах будинку на розі Головна, 67/Антона Кохановського, 2.
З її появою вулиця отримала ошатну будівлю і своїми витонченими обрисами відразу причарувала чернівчан, які так полюбляли пройтися цією чудовою велелюдною вулицею. На цьому з гордістю наголошувала «Czernowitzer Tagblatt» 26 листопада 1905 р.: «Ратушна – найжвавіша вулиця в столиці краю, яка відома найінтенсивнішим рухом і торгівлею».
Дійсно, тут свої послуги пропонували численні магазини продажу літератури й букіністичних книг, одягу, ювелірних прикрас, фотоапаратів і безліч інших. Театральні й концертні каси запрошували придбати квитки на вистави, виступи співаків і музикантів.
Реклама книжкових магазинів на вулиці Ратушній. Чернівецькі газети 1909, 1910, 1911 років
Книжковий магазин М. Готтліба. Головна, 21. 1909, «Czernowitzer Allgemeine Zeitung»: «Паперовий магазин. Моріц Готтліб, Rathausstraße 21 відкрив книжковий, художній, музичний та антикварний магазин»
Реклама. Продаж фототоварів на Ратушній. Чернівецькі газети 1904, 1905 роки
А сеанси у «Фотопластикумі», обладнаного як у великих європейських містах, відбувалися з показом кольорових туристичних і освітніх, культурно-історичних фотосеансів зі стереоскопічним проєктуванням на екран світлин на кольоровому склі з ефектом їхньої «об’ємності». Подібний прототип кінотеатру, який називався «Панорама», працював і на Ringplatz 9.
Реклама Імператорської панорами (Kaiser Panorama). Близько 1880 року. Берлін
Газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung», розповідаючи 1911 року про «Фотопластікум» на Ратушній, 17, пояснювала, що теми фотосеансів змінюються щотижня і перегляд «приносить глядачам чимале пізнавальне й естетичне задоволення», успішно може «розшити інтелектуальний горизонт», «збагатити географічні, геологічні, наукові, мистецтвознавчі та етнографічні знання».
На Ратушній чернівчани могли також визначити маршрут подорожей країнами світу в туристичній агенції «Глобус» або замовити відпочинок під час одного з найкрасивіших фестивалів, які організовував туристичний клуб «Кам’яна гвоздика». Тут містилися і готелі, і ательє художників, і кондитерські, продаж делікатесів і кав’ярні (наприклад, кав’ярня Берти Єгер із жіночою музичною капелою по вул. Ратушній, 17, кав’ярня братів Кунц тощо). Про це і набагато більше дізнаємося з рекламних оголошень і повідомлень, якими рясніла чернівецька преса.
Вулиця Ратушна. Реклама туристичних бюро. 1904, 1905
Вулиця Ратушна. Реклама в чернівецьких газетах. 1904, 1905 р.р. Кав’ярня братів Кунц, аптека «Ангел-Хранитель», магазин скоб’яних виробів.
Чернівці. Головна, 67. Рік зведення 1905. Будівничий Г. Лікворник.Фото, 2016 р.
Ця славна вулиця жила повнокровним і цікавим життям. Її разом з вулицею Антона Кохановського і сьогодні прикрашає історичний будинок з вежею і символічним Гераклом. Він зведений о тій порі, коли місто впевнено набувало виразних європейських рис. І хочеться вірити, що потужний імпульс економічного і культурного зростання, який задав Чернівцям славнозвісний мер Антон Кохановський, залишиться дієвим та актуальним у наші дні та всі наступні роки.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
