Спогади тих чернівчан насамперед міські, не заморочені ідеологією, і вони про велич приватного життя. Держава майже непомітна в тих мемуарах. І ті люди, на відміну від багатьох наших співвітчизників, не тільки не плачуть за державою, вони б воліли її не помічати. Держава для них – мало не смішний казус, дивна обставина, шоу. Щастя залежить не від неї. І це також ґрунтовна відмінність того світогляду. Адже ми, практично всі, стільки очікуємо від держави, що шахраям від політики тільки й залишається, що нас дурити. Лох пливе в руки косяками.