У Європі є сміття, але воно не присутнє на вулицях і в дворах

Сміття. Цивілізовані країни: відходи – у доходи. Нецивілізовані: фактор винищення громадян

Чистота – чи не найбільш вражаюча прикмета Європи. Щоправда, деінде – брудніше, як от в італійському Римі, деінде взагалі стерильно – як у містах і селах Данії. Але те, що сміття там прибирається миттєво, то це однозначно. Бо людина не взмозі жити, не залишаючи по собі відходи.

Та різниця між європейцями й українцями полягає в тому, що ми, по-перше, любимо смітити, але не любимо прибирати. А, по-друге, не вміємо використовувати відходи та перетворювати їх на доходи. У шведському місті Гетеборг, скажімо, завод з переробки сміття обігріває взимку дві третини півмільйонного міста. І подібна ситуація в усіх країнах шенгенської зони.

У Данії, приміром, біля смітників настільки чисто, що там могли би гратися діти, щоправда, у них для цього є відповідні майданчики. Довкола місць для відходів не смердить і там не рояться мухи. А спеціальні ящики та баки стоять не на брудній та просяклій відходами землі, як у нас. Тож, коли не знаєш, що то і для чого, то й не здогадаєшся. Однак, підійшовши ближче, можна прочитати про їхнє призначення. Так окремо стоять збирачі для паперових відходів, скла, техніки, але все це розташовується поруч. А на стінці цілого будиночка для сміття з багатьма віконцями, куди й кидають відходи, є ще й окремий проріз з відповідним написом і малюнком – для утилізації відпрацьованих батарейок. Для збору одягу, яким уже не користуються, теж існує окремий контейнер з написом-проханням про те, що бажано приносити майбутній секонд хенд випраним і в поліетиленових мішечках.

А ось плластикові пляшки та бляшанки від пива можна здати у магазинах. Там для цього стоять спеціальні апарати-утилізатори, всередину яких данці й закладають цю тару. Натомість автомат видає чек на 3 крони (4 гривні) за одну пляшку чи бляшанку. А касир на цю суму зменшує вартість покупки. Як бачимо, це спонукає людей до утилізації непотрібних їм пляшок.

Тоді як у нас, приміром, здати використану люміністцентну лампу є великою проблемою. Тому найлегше – викинути її у смітник, бо, наразі, за утилізацію енергозберігаючих ламп споживач має ще й платити.

Тож чи не переставлена з ніг на голову логіка змушує пересічного українця смітити? Зрештою, не просто загаджувати довкілля, а ще й робити його небезпечним для проживанння! Складається враження, що нас, громадян держави Україна, намагаються поставити в такі умови, щоби ми самі себе знищували. І з допомогою відходів – також. А ми ж і не проти, судячи з того, як поводимо себе з природою і на природі. Погляньмо лише на береги річок та лісосмуги… Мені і соромно, і лячно