Карст наступає, проваль у землі більшає

Як Бездонка проковтнула став

Сумна історія з наслідками, що зачіпають сьогоднішній день, трапилася на ставках Чернівецького облрибкомбінату в Кіцманському районі наприкінці не такого вже й далекого 1987 року. На початку грудня до облінспекції з охорони природи та Чернівецького спелеоклубу «Троглодит» звернувся директор цього підприємства. В.В.Шлемко бив на сполох: гине цінне маточне поголів’я риби, бо нагульні та зимувальні ставки, що живилися з річки Совиця-Веренчанська, залишилися раптом без води.

Обстеживши територію морозної (-10°С) сніжної погоди, виявили, що річковий стік вище за течією перехопила лійка озера Бездонка. Хоча раніше це озеро навпаки функціонувало в ролі воклюза, тобто джерела напірних висхідних вод, додатково підживлююючи річку. Основний же стік перехопили дві провальні лійки з лівого борту колишнього 30-гектарного ставка.

Причина цього реверсного феномену знайшлася в 2-х км від місця поглинання вод: у днищі долини сусідньої річки Совиця-Заставнівська Кіцманська «Сільгоспхімія» (районне виробниче об’єднання облагропрому) влаштувало кар’єр з видобування заторфованих відкладів. Під знятим півтораметровим шаром родючої «подушки» відкрився воклюз лійки, тобто карстове джерело 4-х метрів діаметром і 5 м глибини. З нього у спущений став витікав цілий паруючий потік з температурою води +10°С. На поверхні чітко випирали кола конусів потужних висхідних струменів.

Просте порівняння падіння рівнів води у двох суміжних долинах вималювало яскраву картину порушення гідравлічного рівня вод у карстовій підвододільній системі з наступною активізацією підземного перетоку з усіма небезпечними наслідками. На часі були термінові оперативні заходи.

Спільним рішенням облкомітету охорони природи та Чернівецької гідрохімлабораторії водоохорони (держводінспекції) було припинено роботи в кар’єрі і проведено оперативний тампонаж утворених провалів. Автор цих рядків провів класичні карстологічні дослідження з трасування підземних вод органічним барвником – флюоресцеїном. Це не тільки наочно довело зв’язок між річками та визначило приблизні параметри підземних галерей-колекторів, а й дало змогу підрахувати темпи зростання підземних порожнин – по 4000 кубічних метрів щороку!

Охороняєш природу? – Бюрократ!

Аграрників такий сценарій не влаштовував, адже зривались виробничі плани. І вони терміново мобілізували «штики» ради обласного центру наукового забезпечення АПК. І хоча всі «карстові протестанти» не мали найменшої уяви про це явище, але честь мундиру і планова система зобов’язували діяти. На засіданнях декількох комісій і бюро ради цього центру висновки спелеоклубу «Троглодит» намагалися оскаржити і визнати необґрунтованими, оскільки клуб «не має необхідної техніки, обладнання, геофізичних приладів і компетентних спеціалістів з підземних вод, а також не є державною організацією, отже його висновки не можуть бути офіційними і носять гіпотетичний характер». Природоохоронні ж органи звинувачувались у безвідповідальності, бюрократичній волокиті і ледь не підриві авторитету партії. Їхніх керівників вимагали зняти з роботи. Пропозиції ж спелеологів з тампонування лійок і будівництва протикарстових дамб зовсім відкидались.

А тепер порівняймо висновки сторін:

«Со временем возникнут обширные зоны провалоопасности и необратимые природные процессы, выводу из активного землепользования заметных площадей пахотных угодий и усиление эрозионных процессов» –Із доповідної записки начальника Чернівецької облінспекції Держкомітету УРСР з охорони природи А.М.Коренчука та начальника Чернівецької територіальної гідрохімлабораторії водоохорони М.А.Сачека першому заступнику голови облвиконкому від 4 лютого 1988 р.

«Дать конкретные объемы полостеобразований, расходов воды по ним и спрогнозировать в связи с этим провалы на такой территории с трудом сможет самая эрудированная и технически оснащенная научно-исследовательская организация, а не специалисты клуба «Троглодит», которые даже не имеют стационарных наблюдений, но дают столь мрачные прогнозы» – Із доповідної записки комісії агропрому з 12 представників від 5 березня 1988 р.

Щодо наукового рівня і якості проведених досліджень, то чого варта геологічна розвідка поважної державної проектної установи, якою себе вважала чернівецька філія «Львівдіпроводгосп», «имеющая необходимую технику, оборудование, геофизические приборы и компетентных специалистов по подземным водам», якщо на площі проведення бурових робіт вона не побачили ознак карсту, а саме – 3 карстові лійки з напірними висхідними джерелами (!). І жодна з 10-метрових їхніх свердловин не дісталася гіпсів? Тоді як спелеологи натурним обстеженням довели існування обводненої галереї у гіпсах вже на глибині 4 метрів! То чи мала ця установа фахівців, які здатні правильно інтерпретувати отриманий фактаж? І чиї висновки мають гіпотетичний характер? Гадаю, що просто ніхто нічого не бурив…

Прогнози спелеологів здійснюються

1991 року наші спелеологи додатково ретельно обстежили місце тих подій. А спелеолог та інженер-геолог Богдан Рідуш в акваланзі пірнув у неіснуючу, за даними ЧФ «Львівдіпроводгоспу», лійку. Більше того, це джерело горе-спеціалісти називали «плодом инсинуаций и интриг, не подтверждающихся никакими объективными аргументами», а нас, членів клубу «Троглодит», звинуватили в компроментації науки.

Так, тієї ради вже давно не існує, як і колишнього агропрому. Передбачений розрахунками економічний ефект давно проїли, прос…, і позабули, а карстова небезпека лише набирає темпів, додаючи клопоту і без того заклопотаним нинішньою економічною ситуацією господарям. Адже 4-5 тисяч кубометрів щорічного приросту порожнин – це не жарти! А карстові лійки, як і прогнозували спелеологи, посунули лівим бортом долини Совиці вже під саме село Веренчанку, перехоплюючи поверхневий стік ледь не біля витоків річки.

Карстові просадки вже є обабіч автотраси Чернівці – Заліщики і загрожують опорам високовольтної магістральної лінії електропередач. Два потужних карстових провали 2003 і 2004 років утворились на схилі неподалік озера Бездонка, вихоплюючи у селян розпайовані та приватизовані ділянки ріллі з потужними чорноземами. У місці основного поглинання стоку за період від 1987 року утворилась депресія об’ємом щонайменше 4 тисячі кубів у німбі 20 інших, дрібніших лійок і провалів.

«Совицькі болота і понори»

Отже, процес пішов! Як оцінять таке ґаздування нащадки?
Та все ж завдяки наполяганню спелеоклубу, долина стражденної річки Совиця-Веренчанська між селами Кліводин та Веренчанка Указом Президента України від 10 грудня 1994 року була проголошена ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Совицькі болота». Для багатьох ця акція виявилася не зовсім бажаною. Бо, зрештою, вона була вимушеною. Як і створення 1992 року на площі 3.5 га, де розкрилися воклюзи, геологічної пам’ятки місцевого значення «Совицькі понори».
А тепер риторичне запитання: Хто нині фінансуватиме і виконуватиме необхідні протикарстові заходи, рекомендовані спелеологами ще у 1988 році? І хто конкретно відповість за наслідки скоєного, якщо облагропром почив у Бозі, а основні його бойові «штики» у більшості на пенсії?

Кому і як рятувати екосистему

Щоби врятувати цінну водно-болотну екосистему від знищення і перетворення на зарості бур’янів, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області за пропозицією спелеоклубу декілька років тому пішло на сміливий експеримент, який повністю виправдав себе: дозволив надати частину заказника у довгострокову оренду для ведення ставкового господарства за умов будівництва протикарстової дамби і відновлення водності. Долина знову ожила, до неї повернулося птаство.

Але останньої зими у днищі ставка утворився з десяток нових провалів, що дружно висмоктують дорогоцінну вологу і зловісно демонструючи свої апетити. Орендар ставків Василь Івасюк бідкається: «Я вклав великі кошти у ці дамби, а зараз необхідно будувати додаткові, засипати провалля. Це знову чималі витрати, а пальне, самі знаєте, нині ой-як кусається!».

То чи впорається ґазда з проблемами, залишеними йому на вічну пам’ять попередніми розумниками? І що буде із заказником, якщо він з пересердя плюне на цю проблему і відмовиться від такого обтяжливого рибництва?

За останній рік у Заставнівському та Новоселицькому районах відмічена масова активізація провалоутворення, пов’язана з триваючими тектонічними процесами та негативним втручанням людини у перебіг природних подій. Укотре доводиться нагадувати: карст – недоречне і доволі підступне явище, яке вимагає постійної уваги і поваги. Чи варто будити звіра, щоби випробувати його міць на власній шкірі і кишені?