100 років тому у Чернівцях народився Пауль Целан, найвизначніший поет XX століття.
Науковець, доктор філології, перекладач Петро Рихло до ювелею поета представив 10 томів перекладів Пауля Целана. Десятитомне двомовне (німецькою та українською) видання творів Пауля Целана виходило у «Видавництві 21» в серії «Меридіан серця» від 2013 року. І як написала Лілія Шутяк у рецензії до останньої книжка «Затьмарено» 10-томного видання творів Пауля Целана: «…творця «абсолютного вірша» і винахідника «мови оніміння», який народився у Чернівцях і своєю творчістю продовжує зберігати це місто на культурній мапі світу».
ПАУЛЬ ЦЕЛАН /Paul Celan/ / Paul Antschel/
23 листопада 1920, Чернівці, Королiвство Румунія — 20 квітня 1970, Париж, Франція) — єврейський німецькомовний поет і перекладач
У рамках проєкту «Літературні дні Пауля Целана 2020» від 23 листопада розпочалися літературні читання, дискусії та презентації книжок. На сторінках Paul Celan Literaturzentrum та Meridian Czernowitz у Facebook та сайті Літературного целанівського центру відбувається по 2 лекції. Дивилася, слухала 24 листопада – «Сергій Жадан та Олександр Бойченко: Пауль Целан: між біографією та поетикою»…
«…Целан є ще одним надзвичайно характерним прикладом того, як історія вривається у людську долю і які спустошливі сліди вона може там залишити.
Його особиста біографія також позначена досвідом ґетто й концентраційних таборів, трагічною загибеллю батьків, відразливим антисемітським цькуванням і численними наклепами заздрісників…
Для Целана – як ліричного поета par excellence, як «Гельдерліна ХХ століття» – в історії був важливий насамперед сучасний момент, який вже іманентно є родовою властивістю лірики. На відміну від інших літературних родів, лірика розглядає історію переважно як внутрішню історію, зовнішні події передусім як психологічні події, а всякий сюжетний розвиток (якщо тут взагалі можна вживати таку категорію) – лише як метаморфози почуттів. Поезія – як і мистецтво загалом – несе на собі для Целана відбиток сьогодення, її „хронотоп” (скористаємось терміном М. Бахтіна) зветься „тут” і „тепер”.
Можна – я цілковито певен цього – читати це слово так або інак, можна ставити тут різні акценти: акут сучасності, ґравіс історії – в тому числі й історії літератури – і циркумфлекс – знак довготи – вічності. Я ставлю – мені не залишається жодного іншого вибору – я ставлю акут.Так поет визначив своє мистецьке кредо 22 жовтня 1960 р. у промові з нагоди присудження йому літературної премії Ґеорґа Бюхнера в Дармштадті»
Петро Рихло, «Історія і людська доля в німецькомовній ліриці Буковини», журнал «Ї», №56
Corona
Пауль Целан
Осінь ласує в мене з руки своїм листям:
ми подружились з нею.
Ми вилущуєм час із горіхів
і вчимо його знову ходити:
Час вертає назад у свою шкаралущу.
В люстерці – неділя,
у маренні спиться,
уста кажуть правду.
Мій погляд блукає до лона коханої:
наші очі стрічаються,
ми шепчемо темні слова,
ми кохаємось палко, як мак і пам’ять,
ми спимо, наче вина у мушлях,
як море в кривавому місячнім сяйві.
Ми стоїмо край вікна обійнявшись,
вони з вулиці нас розглядають:
вже час, щоби знати!
Вже час, щоб каміння навчилось цвісти,
щоб забилося серце в тривозі.
Вже час, щоб настав-таки час.
Вже час.
Переклад Петра Рихла
PSALM
Paul Celan
Niemand knetet uns wieder aus Erde und Lehm,
niemand bespricht unsern Staub.
Niemand.
Gelobt seist du, Niemand.
Dir zulieb wollen
wir bluhn.
Dir
entgegen.
Ein Nichts
waren wir, sind wir, werden
wir bleiben, bluhend:
die Nichts, — die
Niemandsrose.
Mit
dem Griffel seelenhell,
dem Staubfaden himmelswust,
der Krone rot
vom Purpurwort, das wir sangen
uber, o uber
dem Dorn.
“Niemandsrose”, 1963
Зараз саме час читати Пауля Целана. І підійти до будинку №3 на вулиці Саксаганського…
ПАУЛЬ ЦЕЛЯН
ФУГА СМЕРТІ
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе ввечері,
ополудні, вранці п’ємо, і ніччю п’ємо і в обід —
п’ємо і п’ємо і п’ємо,
в повітрі ми риємо яму, в ній буде не тісно.
В домі живе чоловік, зі зміями грається, пише,
пише, коли над Німеччиною примеркає,
про золото кіс твоїх, Маргарито, він пише і з дому виходить;
зорі яріють, а він зграю скликає хортів,
євреїв скликає на посвист: рийте могилу в землі, —
і наказує: грайте, заграйте до танцю мерщій.
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе зночі,
ополудні, вранці п’ємо, п’ємо тебе ввечері —
п’ємо і п’ємо і п’ємо.
В домі живе чоловік, зі зміями грається, пише,
пише, коли над Німеччиною примеркає,
про золото кіс твоїх, Маргарито, і попіл твоїх Суламіфів;
в повітрі ми риємо яму, в ній буде не тісно,
глибше укопуйтесь в землю, наказує, хай ці копають,
а ці хай співають і грають — розмахує він пістолетом,
він з голубими очима — заступи глибше стромляйте,
наказує, ці хай копають, ці ж грають до танцю мерщій.
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе зночі,
ополудні, вранці п’ємо, п’ємо тебе ввечері,
п’ємо і п’ємо і п’ємо.
В домі живе чоловік, золото кіс твоїх, Маргарито,
попіл твоїх Суламіфів, зі зміями грає,
кричить: награвайте, від смерті солодша смерть — німецький музика
кричить: хай тихішають скрипки, небавом ви станете димом,
труна ваша буде у хмарах, вам буде не тісно в труні.
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе зночі,
ополудні знову п’ємо смерть, німецький музика,
п’ємо тебе ввечері, вранці, п’ємо і п’ємо і п’ємо;
смерть, німецький музика з голубими очима,
куля його свинцева поцілить тебе просто в лоб.
В домі живе чоловік, золото кіс Маргарити,
псів він на нас нацькував, у повітрі труну подарує,
він грає зі зміями, марить, смерть, німецький музика,
золото кіс Маргарити,
попіл твоїх Суламіфів.
Переклад Василя Стуса
Далі буде…
Більше фото з зустрічей чернівчан за посиланням – 100 РОКІВ ТОМУ У ЧЕРНІВЦЯХ НАРОДИВСЯ ПАУЛЬ ЦЕЛАН…
©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS