або Кілька слів захоплення про сонячний концерт пізньої воєнної осені
Органістка Світлана Бардаус та співачка Олена Урсуляк
Добіг фінішу XVII регіональний фестиваль класичної музики «Буковинський листопад 2025». Він, без найменшого сумніву, подарував краянам незабутні миті духовно-мистецького катарсису та скрасив сонячним сплеском піднесення та радості похмурі осінні дні, в яких звучать переважно мінорні ноти прощання з природою. І завершальний концерт фестивалю став достойною крапкою в цьому незабутньому дійстві.
Приємні хвилини відзначення
…Присутні в органній залі чернівчани того осіннього вечора слухали яскраво-літній спів соловейка! Просто перед ними народжувалася магія. Варто було закрити очі – й колоратурне сопрано Олени Урсуляк, яка під акомпанемент органістки Світлани Бардаус виконувала вокаліз Сен-Санса «Соловей і троянда», перетворювало залу на літній сад. Солов’їні трелі – а Каміль Сен-Санс, як ніхто інший, вміє наповнити природою свої твори – вільно ширилися простором, злітаючи до найвищої точки церковного склепіння. І це було неймовірно! Дві тендітні виконавиці, солістки Чернівецької обласної філармонії – заслужена артистка України Олена Урсуляк та лауреатка обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича Світлана Бардаус – творили диво на очах вражених слухачів. Тієї миті віртуозна музика не просто імітувала спів солов’я – це й було щебетання птаха, який ніжно оспівує троянду. Шалено захопливий спів! Уявляєте, які властивості повинен мати для цього виконавець?! Без філігранної колоратурної техніки, легкості та гнучкості голосу просто неможливо відтворити надзвичайно високі ноти.
Її голос не імітував, а створював солов’їні трелі…
Не можу не згадати й про захоплення слухачів від «Прелюду пам’яті Шевченка» для фортепіано авторства Якова Степового, талановитий переклад якого для органа здійснила Світлана Бардаус. І без того вражаючий твір Степового зазвучав якось особливо велично, широко, значуще. Мабуть, волелюбний і нескорений дух безсмертної, як українська душа, Тарасової поезії дуже близький до звучання органа, який створює звук за допомоги труб, крізь які проходить повітря. Жодний інший музичний інструмент не має тієї багатогранності, потужності та глибокої багатовимірності, якою володіє орган. Його властивості проявляються у здатності імітувати не тільки безліч музичних інструментів, а й звуки природи, як-от спів птахів чи шум вітру, океану тощо. Потужність органа – це наслідок співпраці великої кількості труб і механізмів, тому він може видавати надзвичайний звук, який заповнює цілий простір. А багатовимірність органної музики створюється за рахунок одночасного звучання кількох мелодій та гармоній, створюючи ефект неповторної багатоголосої фактури.
Та, зрештою, невдячна це штука – розповідати словами про космічний світ звуків! Ну як передати, приміром, арію Цариці ночі з «Чарівної флейти» Вольфганга Амадея Моцарта – однієї з найскладніших для виконання? Або ж показати божевільну техніку органіста, який здатен за 3 хвилини виконати музичний твір на 8-ми (!) сторінках…
Щоправда, є один спосіб: приходити і слухати!
Насамкінець скажу – і тут так само немає жодного перебільшення: через закриття фестивалю засумувала чимала кількість чернівецьких меломанів. Тож, мабуть, саме тому «Версії» спробували… «розтягнути» післясмак фестивалю, розповідаючи про виступи на ньому талановитих музикантів. Тим паче, що окремі імпрези були особливі – ювілейні. Мовимо про 40-річчя творчої діяльності зіркового скрипкового подружжя популяризаторів класичної музики – заслуженої артистки України Людмили Шапко та народного артиста України Павла Чеботова. Йдеться також і про півстолітню діяльність улюбленця публіки – академічного камерного оркестру «Capriccio» під орудою Павла Чеботова. У найближчому часі –розповіді про ці концерти та їхніх виконавців.
Людмила Чередарик, фото автора
