Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її, писав колись Олесь.Гончар. А чому її треба знати і плекати? Бо впродовж останніх п’яти століть українську мову обмежували та забороняли різними указами й циркулярами. Однак, попри різні перешкоди, її вдалося зберегти. Адже аксіома – без мови немає і народу!  –  загальновідома. Бо, як казала Ліна Костенко, нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ні для кого не секрет, що чималий відсоток громадян України спілкується російською мовою. Однак, з початком російського вторгнення дедалі більше українців демонструють бажання почати розмовляти саме державною мовою.

Остаточно перейти російськомовній людині на українську доволі важко, але можливо. Та для цього потрібні певні умови і головне – націленість на досягнення мети та бажання.

Профі-мовники розробили низку порад, скориставшись якими можна легко та цікаво вдосконалити своє мовлення.

Отже, розпочніть із виконання цих простих правил:

* Спілкуйтеся українською скрізь. На роботі, в колі друзів та рідних, спілкуйтеся з касирами, різноманітними сервісними службами та незнайомцями. Важливо створити середовище, в якому вас оточуватиме українська мова, адже потрібно практикуватись не раз на тиждень, а щодня!

* Дивіться фільми з українським дубляжем. Для початку перегляньте сучасні українські фільми, які не тільки допоможуть вдосконалити словниковий запас, а й подарують незабутні емоції від сюжетів та гри акторів.

*Читайте книги українською. Читання допоможе поповнювати словниковий запас і без особливих зусиль запам’ятати орфографічні та стилістичні особливості мови. Для читання кожен зможе знайти щось цікаве практично в усіх літературних жанрах, починаючи від класичних творів відомих письменників до романів та поезій сучасників. А хороших сучасних письменників Україні не бракує.

*Слухайте художню літературу.  Почуте ще краще відкладається в підсвідомості, ніж прочитане. Крім того, слухати можна тоді, коли читати не виходить. У цьому вам допоможуть аудіокниги.

* Розпочніть вести соціальні мережі українською. Сьогодні соцмережі посідають одне з головних місць у житті великої кількості людей. Записуйте сторіз українською та підписуйтесь на україномовних блогерів, які вам цікаві.

*Віддавайте перевагу українській музиці. Є величезна кількість цікавих музичних проєктів. Знайти та насолодитися їхньою творчістю можна на хвилях різних радіостанцій.

* І насамкінець, занотовуйте. Виписуйте собі приклади слововживання, цікаві слова і фрази, які вам хотілося б запам’ятати, але не окремо, а в контексті. Пишіть українською всюди, де тільки випаде нагода: на форумах, у чатах, у нотатках для себе чи записках для когось. Якщо маєте час і натхнення, можна записувати власні думки й ділитися ними з оточуючими. Це можна робити й через соцмережі, й через блогові платформи.

.

Вивчати чи вдосконалювати мову методом занурення вважається найкращим варіантом. Набуті знання осідатимуть у вашій підсвідомості та формуватимуть ваш лексичний і фразеологічний запас.

І не існує кращого способу вдосконалити свою мову, ніж розмовна практика! Альтернативи живому спілкуванню просто немає. Тому шукайте українськомовне середовище, однодумців, що захочуть розмовляти з вами українською.

Калинчук Юлія, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Як вдосконалити українську – розкриваємо секрет, який лежить на поверхні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фігуранти збували банкноти номіналом 20, 50 та 100 доларів США. Їх вартість становила 40 відсотків від реальної суми.

26 травня під час збуту чергової партії фальшивих грошей оперативники управління стратегічних розслідувань та слідчі обласної поліції затримали одного з учасників злочинної групи – 51-річного жителя Мамаївців Чернівецького району. Як повідомила обласна прокуратура, посилаючись на слідство, він налагодив злочинну схему одержання прибутку від продажу фальшивих грошей. Упродовж травня цього року придбав у невстановленої слідством особи та збув 63 підроблені банкноти номіналом 100 доларів США кожна. Був затриманий у порядку статті 208 КПК України після спроби реалізувати громадянину фальшиву валюту  у розмірі  5 100 доларів США за 67 600 грн.

Раніше поліцейські задокументували факт збут зловмисниками 1000 доларів США. Серед «асортименту» до продажу були банкноти номіналом 20, 50 та 100 доларів США. Вартість таких грошей становила 40 відсотків від реальної суми.

За результатами проведення обшуків за місцями мешкання затриманого та іншого фігуранта поліцейські вилучили 10 тис. дол. США з ознаками підробки, зброю та «чорнові» записи.

Одному з учасників групи повідомили про підозру за ст. 199 Кримінального кодексу України, а суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після проведення необхідних процесуальних заходів правова оцінка буде надана діям другого фігуранта.

За виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей передбачена кримінальна відповідальність – позбавлення волі на строк від трьох до семи років, повідомляє Відділ комунікації поліції Чернівецької області..

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Чернівецька обласна прокуратура.

Запис У Чернівцях поліція викрила групу фальшивомонетників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Спершу ховалися від обстрілів у підвалі – протягом тижня. І вдень, і вночі було чути дуже сильні вибухи. Спершу обстрілювали військові частини, потім все підряд. Але в наших серцях жила надія, що скоро цей жах закінчиться. Та коли один із снарядів упав зовсім близько біля нашого будинку, схопили донечку й усі необхідні речі та поїхали. Ми не знали куди, та потрібно було тікати,–  згадують  Анастасія та Микола, подружжя переселенців із Харкова. – Першу ніч ми ночували в одних господарів, потім – у других. Дуже вдячні цим людям за їхню доброту та чуйне серце.

5 березня родина із Харкова прибула до Чернівців. Нині вони оселилися у Заставні. Житло у користування – безкоштовно і безстроково – надала їм сім’я  Маруняків. Тепер харків’янам є де жити. У будинку є кухня, спальня, туалет та все необхідне для комфортного проживання.

…2019-го Маруняки поїхали на заробітки в Італію. Коли дізналися, що з початком повномасштабної війни на Буковину приїхало понад сто тисяч біженців, одразу ж вирішили поселити у своєму будинку східняків, які втекли від нальотів літаків, бомбардувань та ракетних ударів. Отож розмови про те, що буковинці наживаються на чужій біді, поселяючи у своїх будинках нещасних людей та беручи за це тисячі баксів, не відповідає дійсності.

До слова, Маруняки також  активно займаються волонтерством у Італії: зустрічають біженців,  інформують, де можна безкоштовно поїсти, прийняти душ, отримати SIM-карту.

Та попри те, що, як каже переселенка Анастасія, їм «дуже пощастило з господарями» і вони «безмежно вдячні, що в цей час знайшли такий прихисток», їм дуже хочеться якомога швидше повернутися додому. У Харкові у них була квартира та чи вціліла  не знають. Анастасія працювала вчителькою, Микола займався ремонтом машин.

– На початку червня планую повернутися до Харкова, – каже чоловік –. Але поки один, без дружини. В мене є багато справ у місті, спробую повернутись до роботи, щоби забезпечити сім‘ю.

Подружжя вірить, що розлука буде недовгою і після перемоги вони зможуть усією сім‘єю повернутись до Харкова, щоб відбудувати рідне місто.

Юлія Калинчук, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Будинок буковинці надали нам безстроково і безкоштовно! – переселенці з Харкова спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Упродовж минулої доби, 25 травня, до поліції надійшло три повідомлення про те, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи коштами жителів Чернівецького району на загальну суму понад 150 тисяч гривень. Поліцейські розпочали кримінальні провадження за цими фактами.

Учора до Ситуаційного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області надійшло повідомлення від 42-річної жительки села Чудей. Жінка розповіла, що їй зателефонував невідомий, який представився працівником служби безпеки банку та запропонував допомогу для захисту коштів. Увійшовши в довіру до потерпілої, псевдобанкір дізнався необхідні персональні дані та впродовж декількох хвилин зняв з банківської карти 20 800 гривень.

За подібною схемою шахраї ошукали 61-річну жительку Чернівців. Жінка звернулася до поліції із заявою про те, що невідомі шахрайським шляхом заволоділи її коштами в сумі майже 60 тисяч гривень. У телефонній розмові співрозмовник  продиктував чернівчанці нібито «код захисту». Дотримуючись вказівок псевдобанкіра, потерпіла перерахувала вищевказану суму на чужий картковий рахунок.

Про ще один факт незаконного заволодіння коштами повідомив 21-річний житель села Малинці. Заявник розповів поліцейським, що до нього зателефонував невідомий, який представився родичем та повідомив, що потрапив у ДТП. Зловмисник попросив допомогу на лікування потерпілої в аварії. Буковинець без вагань перерахував 71 тисячу гривень на банківські рахунки надані шахраєм.

За всіма фактами дізнавачі поліції розпочали кримінальні провадження у правопорушеннях передбачених частиною 1 статті 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України.

Співробітники поліції нагадують: у жодному випадку не повідомляйте стороннім особам PIN- і CVV-код вашої банківської карти, а також секретні паролі, що приходять в SMS-повідомленнях від фінансової установи. У випадку дзвінка «Ваш родич в біді», перш за все спробуйте зв’язатися з тим родичем, або зателефонуйте до поліції та перевірте інформацію.

Відділ комунікації поліції Чернівецької області 

Запис Буковинців шахраї ошукують – поліція їх розшукує спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учора, 25 травня, поліцейські Чернівецького району задокументували протиправні дії 24-річного чоловіка, який вдома зберігав канабіс та амфетамін з метою їх подальшої реалізації. Порушнику загрожує до восьми років позбавлення волі.

У рамках кримінального провадження, розпочатого за незаконне зберігання наркотиків буковинцем і з метою викриття каналів надходження наркотичних і  психотропних речовин на нелегальний ринок, співробітники відділення поліції №1 (м. Сторожинець) Чернівецького районного управління поліції провели санкціонований обшук за місцем проживання фігуранта.

Під час слідчих дій у помешканні жителя Сторожинця правоохоронці виявили 28 зіп-пакетів із амфетаміном і 15 зіп-пакетів із канабісом. Чоловік зберігав ці речовини з метою їх збуту.

Слідчі поліції внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 307 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) Кримінального кодексу України.

Правоохоронці затримали буковинця в порядку статті 208 (Затримання уповноваженою службовою особою) Кримінального процесуального кодексу України та помістили до ізолятора тимчасового тримання.

Наразі поліцейські направили вилучені речовини для проведення експертизи до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Триває досудове розслідування.

Відділ комунікації поліції Чернівецької області

Запис Поліцейські Буковини затримали торговця наркотиками спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Центр культури «Вернісаж» чекає завтра, 26 травня, о 17.30 (м. Чернівці, вул. І. Франка, 15) усіх шанувальників живопису на відкриття виставки заслуженого жудожника України, членкині Національної спілки художників України Катерини Косьяненко «Місто Че».

Напередодні події з відомою українською художницею зустрівся голова Чернівецької обласної ради Олексій Бойко. Катерина Косьяненко мешкала в Києві та, аби зберегти свої роботи, перевезла їх до Чернівців. Виставка триватиме до кінця червня. Серед представлених робіт будуть, зокрема, етюди Чернівців.

Вхід на виставку безкоштовний, проте кожен охочий матиме змогу придбати картини і  30% їхньої вартості з продажу витратять на потреби ЗСУ. Так, після подібного заходу в Івано-Франківську художниці вдалося придбати автономну сонячну станцію для Збройних сил України.

Очільник обласної ради подякував Катерині Косьяненко за громадянську позицію та її увагу до нашого краю, а також висловив сподівання, що спільними зусиллями вдасться зібрати необхідну для допомоги нашим захисникам кількість коштів.

Запис «Місто Че» Катерини Косьяненко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Троє буковинців, серед яких і майстер лісу «Чернівецького лісгоспу», організували канал нелегальної міграції. Схема працювала спеціально для тих осіб, які підлягають мобілізації під час воєнного стану, але бажають уникнути її. Охочих ухилитися від мобілізації  організатор –  28-річний буковинець – шукав через особисті зв’язки, а решта учасників злочинної групи допомагала переправити їх через державний кордон до ЄС поза пунктами пропуску. Тариф на такі послуги становив 3,5 тис. євро з особи.

«Ділки» супроводжували громадян України, що намагалися незаконно покинути територію держави, на різних етапах. Один брав кошти, які потім ділив між учасниками групи, інший – довозив до кордону, а третій – переводив пішим ходом до Румунії.

Учасників схеми затримано «на гарячому» – прямо на польовій дорозі в напрямку держкордону під час розрахунків за протиправні «міграційні послуги».

Усім трьом фігурантам оголошено підозру за ч.3 ст.332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.

Триває досудове розслідування у вказаному провадженні, яке  здійснюють слідчі 5 слідчого відділу (з дислокацією в м. Чернівці) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, за оперативного супроводу співробітників УСБУ в Чернівецькій області та 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича.

Запис На Буковині ліквідовано черговий канал переправлення ухилянтів за кордон спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні кожен – від Президента України, військового, волонтера до простої людини – самовіддано бореться з ворогом, кожен на своєму місці. І нехай ми йдемо до Перемоги маленькими, важкими кроками та болючими втратами, проте ці кроки впевнені, сміливі, тверді і непохитні.

Але якою буде Україна після Перемоги? Хто і як відбудовуватиме економіку країни та зруйновані міста? Хто працюватиме на нових заводах, підприємствах та компаніях?

Кожен з нас потрібен Україні зараз і кожен з нас потрібен Україні після її Перемоги!

Здобуваючи спеціальність у державному закладі вищої освіти України, ти матимеш можливість стати висококваліфікованим фахівцем, здатним працювати в умовах нових викликів. Ти станеш тим, хто буде відновлювати та відбудовувати нашу країну,  частинкою уже нової історії – історії могутньої України!

Чернівецький торговельно-економічний інститут ДТЕУ здійснює підготовку висококваліфікованих фахівців для підприємств торгівлі, фінансових установ, банків, органів державної служби, маркетингових служб, готельних та туристичних комплексів, підприємств ресторанного бізнесу, міжнародних організацій за такими освітніми програмами: «Облік і оподаткування», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Управління бізнесом», «Готельний і ресторанний менеджмент», «Маркетинг», «Харчові технології», «Ресторанні технології та фуд-дизайн», «Готельно-ресторанна справа», «Бізнес-туризм» на ОПC «молодший бакалавр», ОС «бакалавр» та «магістр».

Інститут забезпечує студентів усім необхідним: від комфортних умов проживання у гуртожитку (в тому числі і з власним бомбосховищем) до можливості організованого відпочинку на інститутській туристичній базі «Кормань», розташованої у мальовничому місці на березі Дністра. Ми також дбаємо і про здоров’я молоді – велика спортивна зала, обладнана сучасними тренажерами та іншим необхідним інвентарем, заохочує студентів до активного проведення вільного часу. Студенти мають можливість навчатись на військовій кафедрі.

ЧТЕІ ДТЕУ радо зустріне Вас у стінах нашого вишу!

За більш детальною інформацією звертайтесь до приймальної комісії:

58002, м. Чернівці, Центральна площа, 7

тел. (0372) 52-83-50; 095-177-50-02

Електронна пошта: prujmalna2020@gmail.com

Сайт ЧТЕІ ДТЕУ: www.chtei-knteu.cv.ua

Instagram: https://instagram.com/chtei_dteu?igshid=YmMyMTA2M2Y=

Запис Торговельно- економічний інститут запрошує на навчання спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не існує на світі жодної людини, яка могла б жити відокремлено від природи та виокремлено з неї. Бо навколишнє середовище – це те, у чому людина живе від народження і до смерті. Тому обласна програма «Екологія» стосується всіх і кожного зокрема. Чим вона буде опікуватися наступні 5 років, визначає Заява, яку пропонує увазі буковинців Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації.  Від громадськості спеціалісти очікують на зауваження та пропозиції.

ЗАЯВА про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки проєкту Комплексної програми з охорони навколишнього природного середовища «Екологія» у Чернівецькій області на 2022-2026 роки»

Замовник: Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації.

Метою розроблення Програми є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища області, гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, зменшення негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в області шляхом зниження рівня забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, обмеження шкідливого впливу відходів на довкілля, раціонального землекористування, охорони рослинного та тваринного світу, створення нових та розширення територій існуючих об’єктів природно-заповідного фонду, підвищення екологічної культури населення, впровадження управлінських механізмів, що дозволяють здійснювати прийняття рішень з урахуванням громадської ініціативи і позиції.

Зауваження та пропозиції від громадськості до заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки необхідно надсилати до управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації за адресою:

58003, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Маяковського, 35

електронна адреса: ecology@bukoda.gov.ua, телефон/факс (0372) 52 22 23;

Контактна особа: Костишин Ігор Михайлович – (0372) 55 05 65

Строки подання: 15 днів з дня розміщення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки.

Запис Дбаємо за довкілля спільно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту, а також ті особи, які втратили документи. 20 травня 2022 року набирає чинності прийняла  Закон України №2238-IX «Про внесення змін до частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»

«Відтепер потерпілі від сексуального насильства та катувань можуть звернутися до системи надання безоплатної правової допомоги та отримати послуги з представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами. Юристи системи надання безопоатної правової допомоги допоможуть їм скласти позовні заяви та інші документи процесуального характеру у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень», – зазначила начальниця управління забезпечення доступу до правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги Наталія Марчук.

Крім того, люди, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, мають право отримати правові послуги з представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів.

Як зазначено у пояснювальній записці, з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України сексуальне насильство, катування, жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях носить масовий характер. Сексуальне насильство стало ще однією зброєю проти мирного населення на тимчасово окупованих територіях.

Нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема, Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, передбачено, що жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. Зґвалтування та інші форми сексуального насильства, пов’язаного з воєнними діями та збройними конфліктами відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду є злочинами проти людяності. У зв’язку з цим виникла необхідність у забезпеченні таких потерпілих осіб правом на безоплатну вторинну правову допомогу.

«З 2014 року, з початком окупації Криму та частини територій Донецької та Луганської областей, правоохоронці та правозахисники фіксували непоодинокі випадки катувань, жорстокого поводження та сексуального насильства. Після повномаштабного вторгнення росії на територію України кількість таких випадків значно зросла. Те, що ці люди сьогодні отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу свідчить, що Україна оперативно реагує на виклики сьогодення. Постраждалі від катувань, жорстокого поводження та сексуального насильства отримали правовий захист від держави», – наголошує заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Житомирській області Наталія Радушинська.

Крім того, у зв’язку з широкомасштабним вторгненням російської федерації в Україну однією з ключових проблем внутрішньо переміщених осіб, які змушені покинути місця постійного проживання, є знищення або втрата документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

До того ж, сьогодні є випадки відсутності документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України у деяких представників ромської національної меншини та бездомних осіб.

Ще однією з проблем, як свідчить практика, є надання допомоги в отриманні паспорта колишнім засудженим, якщо на момент звільнення засудженого в його особовій справі відсутній паспорт.

«Важливо, що правову підтримку отримали і ті, хто втратив документи. Сьогодні ми бачимо, що чимало внутрішньо переміщених осіб, втікаючи від бомбардувань та обстрілів, лишаються без паспорта. Адвокати та працівники системи надання безоплатної правової допомоги можуть допомогти цим людям відновити знищенні чи втрачені документи», – говорить Наталія Радушинська.

Отже, з метою захисту, насамперед, осіб, які постраждали від сексуального насильства, катувань, жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту, а також осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, виникла необхідність в забезпеченні їх права на безоплатну вторинну правову допомогу.

«Безоплатну первинну правову допомогу – консультації та роз’яснення – можуть отримати всі громадяни України. Безоплатна вторинна правова допомога надається уразливим категоріям населення. Через війну, що розвязала росія в Україні, з’явилася велика кількість людей, які постраждали від наслідків повномасштабних воєнних дій, що наразі відбуваються на всій території України. Система надання безоплатної правової допомоги готова надати правову допомогу всім, хто її потребує», – зазначив в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

Як отримати правову допомогу:

Звернутися за допомогою до фахівців Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна за адресою:  м. Чернівці, вул. Університетська, 1, телефон: (0372) 51-36-14. Електронна пошта: chernivtsi1.chernivtsi@legalaid.cv.ua.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки на вказану телефонну лінію зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України безкоштовні, приймаються цілодобово).

Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги за посиланням:

 https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

Запис Розширено коло осіб, які мають право на на безоплатну вторинну правову допомогу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Харків одним з перших відчув рашистську лють. Ракетні обстріли міста почались фактично одразу, людям не треба було дивитись новини, щоби дізнатись, що почалась повномасштабна війна: вони її бачили, чули і відчували на собі. Хтось одразу ж виїхав із міста. Хтось не міг – це було надто небезпечно. А хтось і досі там.

Харків’янка Наталія до останнього не вірила в можливість війни. Всі розмови про початок вторгнення вважала плітками. До війни жили звичайним життям.

«Що мені треба для щастя? Робота, дім, родина, відпочинок. Мені 45 років. Проживала сама. Чоловіка не маю, а донька вже має своє доросле життям».

Ранок 24 лютого, мав початися в Наталії, як зазвичай. Підйом о 5:00, сніданок та робота. Проте жінка ще не встигла встати з ліжка, як почула дзвінок у двері.

«Це була моя донька. Ми з нею жили в одному будинку, але на різних поверхах. Вона була перелякана: «Мамо, ми збираємо речі, війна почалася». Я не могла в це повірити. Перша реакція – шок. Навіть ніколи думки не допускала, що війна може початися. Не вірила до останнього. Вже коли на свої очі побачила з вікна та почула вибухи, навіть тоді здалося, що дивлюся фільм, але дуже реалістичний».

Жінка спробувала заспокоїти доньку та почала вмовляти трішки зачекати й не панікувати.

«Я намагалася себе опанувати. Вважала, що це швидко закінчиться. Щоби відволіктися від думок, почала прибирати в квартирі. Адже на роботу йти не треба, можна було і похазяйнувати. Моє прибирання супроводжувалося різними звуками, переважно вибухами. Я не хотіла думати про погане. Десь між 7-ою та 8-ою ранку до мене знову забігла донька. Сказала, що вже 3 години як по всьому Харкову оголошена повітряна тривога і тому треба терміново йти в укриття. В той час сирен ще не було, тож я не зовсім вірила у правдивість цих новин. Донька за мене дуже хвилювалася, тому я її послухала. Ми разом взяли необхідні речі, продукти та спустилися у підвал».

Наталія пригадує, що перші дні ще можна було виходити на вулицю чи до магазину. Однак коли на фоні повної тиші прилетіло буквально за 10 метрів від їхнього будинку, тоді стало страшно виходити навіть у під’їзд. Наталя з донькою змушені були жити в підвалі, додому ходили тільки за продуктами та водою.

«Я розуміла, що так жити вічно не можна. Через тиждень війни доньці зателефонував її близьких друг. Він запросив нас переїхати в містечко, яке теж обстрілювалося, але не так активно, як Харків. Ми погодилися, за що я потім дуже пожалкувала».

Наступні два тижні жили у знайомих в Харківській області. Там було відносно безпечно. Проте одного разу це місто дуже сильно обстріляли.

«На ранок зникли світло й газ та зайшли російські війська. У нас здали нерви і ми прийняли рішення терміново переїхати на захід України. Залишалось одне питання: як?

Разом з донькою почали шукати таку можливість. Обдзвонювали друзів, знайомих. Один мій друг напередодні війни переїхав саме з Харкова до Чернівців. Він повідомив, що там є  волонтерський центр, де нас зустрінуть, розселять, при потребі одягнуть.

Знайомі доньки мали машину, вони теж погодилися виїжджати. І це було на краще, адже разом безпечніше. Проте фортуна повернулася не в наш бік. Уже наступного дня, коли ми зібралися в дорогу, прочитали в Фейсбуці, що окупанти поставили свої блокпости. Нам було дуже страшно, та ми вирішили все ж таки їхати».

Дві родини тричі намагалась виїхати та кожного разу росіяни повертали їх назад. По місту були розташовані кілька ворожих блокпостів, перевірку на них повинні проходити всі жителі. Окупанти перевіряли автівки, багаж, документи і навіть телефони.

«40 автівок стояли на трасі. Нічого не пояснюючи, нікого не хотіли пропускати. Люди з маленькими дітками йшли на переговори, та їм відповіли: «Нам все одно, діти у вас, чи ні, ви нікуди не поїдете». Ми розуміли, що завтра буде ще більше машин, тому, щоби не втрачати чергу вирішили спати на трасі. Наступного дня, коли ми прокинулися, то побачили, що людей починають пропускати. На передостанньому блокпості ми простояли 5 годин, щоби в результаті почути: «Ми вас нікуди не пропускаємо». Я почала кричати, у мене стався нервовий зрив. Їжі майже не лишилося, всю ніч були в машині.

Вранці я звернулася до солдатів, кажучи їм, що вони порушують мої права. Вони розсміялися. І ось в цей момент я почула, як трішки вище голови щось пролетіло. Люди позаду мене почали кричати. Друг доньки схопив мене та посадив у машину. Він розвернув транспорт та рушив у невідомому мені напрямку, – згадувала жінка. – Я не усвідомила, що трапилося. Ніби перебувала в якомусь іншому вимірі. І в мене всю дорогу  текли сльози – зупинити їх не могла. А коли прийшла до тями, донька розповіла, що росіяни через мою істерику намагалися нас розстріляти. У мене тоді пішли мурашки по тілу. Бути вбитою цими виродками. Чому? Скажіть? Що я їм зробила? Вони були здатні всіх розстріляти, навіть жінку з дитиною. Ось так вони людей «рятують»?», – риторичне запитання зависло в повітрі.

Вирішили їхати селами. Пощастило, окупанти не знали цієї дороги. Уже під’їжджаючи до українського блокпосту Наталія відчула полегшення.

«Коли побачила український прапор, усвідомила, як нам пощастило – ми вижили. На українському блокпості ми пройшли паспортний контроль та дочекались «провідника», який допоміг виїхати з області безпечно, бо дороги заміновані. Далі ми поїхали до Львова, де попрощалися з близькими друзями, які за дорогу стали нам рідними, і з донькою поїхали до Чернівців.»

На момент розмови Наталія з донькою жили в притулку для переселенців у Чернівцях, та  все ще здригалися, коли чули сирени чи інші гучні звуки.

Від такого оговтаєшся не одразу…

Марія Боднарашек, студентка відділення журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Росіяни намагалися нас розстріляти – Наталія про дорогу з Харкова до Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поліцейські затримали трьох підозрюваних у скоєнні злочину. За умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групи осіб, буковинцям загрожує довічне позбавлення волі.

…13 травня до поліції надійшло повідомлення про те, що в автомобілі на околиці одного із сіл Чернівецького району виявлення мертвого чоловіка. На тілі потерпілого були тілесні ушкодження, які вказували на насильницьку смерть.

Для з’ясування обставин загибелі чоловіка на місце події виїхало керівництво обласного управління Нацполіції, карного розшуку та слідчого управління ГУНП, Чернівецького РУП, слідчо-оперативні групи ГУНП і ЧРУП, а також поліцейські-кінологи.

Правоохоронці встановили особу померлого – 40-річного жителя Дністровського району. Співробітники поліції оглянули місце події, вилучили необхідну слідову інформацію та опитали осіб, які могли володіти відомостями щодо обставин злочину.

Під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій та оперативних заходів слідчі СУ спільно з працівниками карного розшуку ГУНП з’ясували хронологію подій напередодні загибелі потерпілого, а також встановили осіб, причетних до вбивства буковинця.

За повідомленням пресслужби Чернівецької обласної прокуратури, було встановлено, що  12 травня цього року вказані особи зустрілись з потерпілим поблизу одного зі складських приміщень на території села Молодія Чернівецького району. Під час цієї зустрічі між ними виник конфлікт, який переріс у бійку. Потерпілому переламали руки, ноги та череп. Щоби замести сліди злочину, помістили тіло у його ж транспортний засіб та скинули машину в яр у лісосмузі.

Оскільки один із підозрюваних виїхав за межі Буковини, на його розшук було орієнтовано також правоохоронців з інших областей України. У взаємодії зі співробітниками поліції Закарпатської та Івано-Франківської областей буковинські поліцейські того ж дня затримали 51-річного зловмисника на території Прикарпаття. Згодом двох інших, раніше засуджених буковинців (віком 23 і 38 років), правоохоронці затримали у Чернівцях.

Завдяки скоординованій роботі правоохоронців, злочин було розкрито впродовж доби.

Слідчі поліції повідомили затриманим про підозру у скоєнні злочину, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Під час проведення санкціонованого обшуку у помешканні одного із затриманих вилучили пістолет і набої, які порушник зберігав без необхідних дозволів. Вилучену зброю і боєприпаси правоохоронці направили на дослідження до Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС.

Слідчі поліції повідомили також про підозру 51-річному затриманому за статтею 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України, повідомив Відділ комунікації ГУНП в Чернівецькій області.

Досудове розслідування здійснює група слідчих Слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області, процесуальне керівництво – група прокурорів Чернівецької обласної прокуратури.

За клопотанням правоохоронців суд обрав затриманим запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави.

Запис Поліцейські розкрили вбивство буковинця, вчинене групою осіб спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Присвячена Дню Європи імпреза відбудеться у Літньому театрі Центрального парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка.

На сцені Літнього театру 21 травня, окрім  майстрів мистецтв та художніх колективів міста,

виступатимуть спеціальні гості концерту – гурт «ZAPAL» та Тьома Паучек. Про це повідомило управління культури Чернівецької міської ради.

Організатори розповіли, що під час концерту пройде прем’єра хореографічної композиції «Ми з України!», учасниками якої є хореографи з 6-ти регіонів України та міста Києва.

На концерт запрошуються всі охочі. За бажання та за умови можливості можна буде долучитися до волонтерської ініціативи Євгена Кота зі збору коштів для ЗСУ.

Початок о 18:00.

Вхід безкоштовний.

Юлія Калинчук, студентка відділенння журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Сьогодні у Чернівцях – благодійний концерт «Я – українець» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

24 лютого жінка прокинулася від вибухів. Почалася війна. А її п’ятирічна донька за 80 кілометрів. Жінка розповіла, що їй довелося пережити, аби врятувати свою крихітку.

Сніжана до війни була звичайною господинею, сама виховувала доньку. Мешкала в селі Москалівка Харківської області. Час від часу їздила до Харкова на роботу.

«Моє життя до війни було стабільне, спокійне. Працювала в ресторані, мила посуд. На вихідних роботи вдома вистачало, підтримувала господарство, виховувала доньку. Та мене вирішили…врятувати. Від чого? Від спокійного та мирного життя?»

Вранці 24-го Сніжана була в Харкові, мала виходити на роботу. Близько 4-5 ранку почало все вибухати. Вікна, підлога – все тряслося.

«Я прокинулося й одразу до телефону. Читаю, а там пишуть, що війна… У мене земля з- під ніг пішла. Подзвонила рідним та друзям у Москалівку. Зв’язку не було. Я почала себе накручувати – хвилювалась за свою п’ятирічну донечку.

Коли трішки прийшла до тями, то зрозуміла, що треба негайно перебиратися в безпечне місце. Вибухи продовжувалися, а я з вікна на власні очі бачила в небі ракети. Зібрала необхідні речі та вибігла до підвалу. Сподівалася, що ситуація нормалізується, все заспокоїться й я виїду до Москалівки. А до неї мало не сотня кілометрів.

Майже весь час я плакала, розуміючи, що з’явилася загроза не тільки моєму життю, а, головне, життю моєї  донечки. Я мусила бути поруч з нею. Попри будь-яку загрозу. В той момент мені дуже не вистачало її голосу й тепла. Та хоча б простого усвідомлення, що з нею все в порядку».

Десь о 7 ранку Сніжана подумки відзначала, що вибухи припинилися. Ніби хтось їх поставив на паузу. Жінка зрозуміла, що може встигнути на автобус, який відправляється до Москалівки о 8:00.

«Я швидко вибігла з усіма речама до метро, аби добратися до автостанції. Разом зі мною до метро бігла ще добра сотня харків’ян з валізами, домашніми тваринками. Я спустилася в підземку та побачила, що місця вже було мало. Люди ж усе йшли та йшли. Сіла в вагон і доїхала до автостанції. Тут знов почалися вибухи, десь начебто зовсім близько. В той момент я відчула ту хвилю, про яку всі говорять, ніби крізь мене щось пройшло. Та я не могла ховатися, мені треба було доїхати до своєї дівчинки, боялася запізнитися. Підбігла до водія, питаю: «Без квитка візьмете?». А він у відповідь: «Так, це ж евакуаційний. Звичайно візьму. Вам куди?».

«У той момент усі мої думки про безпеку, їжу чи сон чи начебто відключилися. Я хотіла одного, побачити свою доньку в безпечному місці. Вже в автобусі відкрила стрічку новин нашої громади і побачила, що в наш Основ’янвський район влучила ракета. Подробиці не повідомляли. Моє серце зупинилося. Я молилася, щоб це було якомога далі від мого села. Почала плакати. Було страшно, руки тремтіли. Автобус усе не від’їжджав, чекав на  людей. Жінка, що сиділа поруч, мовчки простягнула мені якісь ліки, то були заспокійливі. Та я відмовилася, розуміла, що мені знадобиться холодний розум. Тоді мені здавалося, що я голіруч повбиваю всіх росіян, які перешкоджатимуть мені добратися до доньки».

Нарешті автобус завівся. Приблизно через півтори години Сніжану висадили на Ростовській трасі. Це за 2 км від її села.

«Я почала бігти, у небі знову щось літало та було чути вибухи. Але то було далеко. Зупинилась. Перевірила телефон, пропущених не було, почала дзвонити рідним. Усі поза зоною досягнення. Сльози на той момент висохли, плакати вже не могла, не було сил.

На трасі підсіла в попутку. Мовчки їхала, сподіваючись на краще.

Вийшла біля свого будинку. Побачила сусідку, привіталися. А вона мені: «Чого приїхала? Ніби мала бути на роботі?». Я здивувалась, кажу: «Тьоть Люб, та ж війна почалася. Ви новини не читаєте?». Вона мені не повірила. Уявляєте? Каже, що жарти в мене погані. У мене не було сил їй щось доводити. Та на душі стало спокійніше, окупаційні війська сюди ще не дійшли. Проте пізніше вони-таки побували тут.

Я кинулася до будинку, зайшла, обійняла маму та побачила, як моя крихітка спить спокійно й солодко. Від серця відлягло».

У селі Сніжана з мамою та донькою пробули кілька тижнів. Виїжджати не збиралися, гадали, що все минеться.

«Ми сподівалися, що наші відіб’ють ворога й усе буде добре. Найстрашніше інше, ти слухаєш новини, що сьогодні збираються на перемовини, сподіваєшся – щось  вирішать і все нарешті буде добре, не їдеш. Але бачиш, як щодня все більше людей покидають свої домівки, а ти лишаєшся. Ми дуже не хотіли кудись їхати – все життя багато працювали, намагаючись нажити якесь майно…»

Перші думки про евакуацію у Сніжани з’явилися, коли російськи окупанти заїхали до них в село. Одна бригада оселилася на полі, а інша – окупувала школу. За тиждень над селом почали шугати мов шуліки літаки, щось постійно вибухало. Від цього у будинку повилітали всі шибки. Вони з донькою не постраждали, бо ховалися в підвалі.

«Я розуміла, що моя дитина на таке життя не заслуговує. Вона не повинна прокидатися від вибухів та жити у підвалі. Мій обов’язок, як мами, позбавити її цього жахіття.

Після того, як усе скло повилітало з вікон, я зв’язалася зі знайомими, які відвезли нас до Чугуєва. Там знайшла волонтерів, які й допомогли переїхати до Чернівців».

Під час переїзду Сніжані, як і її донечці, було дуже страшно. Мала з рук не злізала і навіть їсти не хотіла. В автобусі було купа людей, з дітьми та тваринами. На кожному блокпості зупиняли, – пригадувала жінка.

«Коли ми нарешті добралися, то я вперше відчула спокій – яке це Божественне відчуття! Нас чудово зустріли. Дуже вдячна всім за допомогу. За те, що подарували моїй сім’ї притулок, де можемо перечекати цю кляту війну. Та й хіба хтось міг хоч на хвильку собі уявити, що подібне може колись статися?!».

Сніжана вірить, що всі ці жахіття в країні скоро припиняться і вони з донькою  повернуться додому. «І будемо насолоджуватися прекрасними моментами життя на своїй прекрасній землі, адже їх було так багато, а ми не цінували свого щоденного щастя…»

«Все буде Україна», – каже Світлана на прощання.

Марія Боднарашек, студентка відділення журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Щоби побачити доню, я готова була повбивати всіх росіян, – харків’янка про шлях до своєї дівчинки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Йшлося про те, що :

*Росіяни не можуть мати власність на території Буковини, але мають.

*В Україні, і, зокрема на Буковині, під час війни діє церква ворога.

*Кадрові питання, які вирішує очільник області, переростають у кадрові проблеми.

*Існує протистояння двох гілок влади.

Упродовж майже трьох місяців усі ми живемо в умовах повномасштабної війни. А як відомо, у військовий час усю повноту влади та важелі впливу на життєдіяльність місцевих громад і суспільства перебрали на себе обласні військові адміністрації. Водночас це покладає на них і всю вагу відповідальності за те, як живе область і що в ній  відбувається.

Про позитив від влади ми вже розповідали. А тепер, як і обіцяли, про гострі кути та проблеми. А їх є чимало, відтак пресконференція начальника Чернівецької обласної військової адміністрації Сергія Осачука й тривала дві години. Питань накопичилося – ого-го!

Росіяни не можуть мати власність на території Буковини, але мають

Почали з Указу Володимира Зеленського «Про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів», який Президент вніс до Верховної Ради. У пояснювальній записці йдеться, що вилучені ресурси мають піти на захист державного суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, її національних інтересів в умовах повномасштабної агресивної війни, що її розв’язала рф і веде проти України та українського народу.

У цьому сенсі дуже кортіло дізнатися, чи будуть з боку нашої ОВА ініціативи щодо повернення Чернівціобленерго, яке, як відомо, належить одіозному російському олігарху Бабакову. Та й з Чернівцігазом у нас не все ще зрозуміло. Фірташ досі не висловився щодо російської агресії.

«Піти і щось забрати – це людська емоція», – відповів Сергій Осачук, начальник Чернівецької ОВА. І наголосив, що Україна на відміну від росії – держава демократична, яка суворо дотримується законів. А тому всі подібні питання будуть вирішуватися у законний спосіб. Слово, мовляв, за Радою Національної безпеки України (РНБО) та інших інституцій.

В Україні під час війни діє церква ворога

Відтак перейшли до проблеми існування в Україні церкви ворожої країни – УПЦ московського патріархату. Наскільки відомо авторові цих рядків, УПЦ московського патріархату вже визначилася, заявивши у зверненні до Президента України, що у війні винні самі українці, а точніше – Порошенко та Українська православна церква. Свого часу, коли я була у Слов’янську після його звільнення і повернення до України, нам, групі журналістів, показали церкву УПЦ Московського патріархату, звідки була передана  місцевим агентам рф зброя, і жахливі наслідки діяльності бойовиків так званої російської православної армії. Ніхто не заперечує, що серед парафіян церков московського патріархату є чимало патріотів України, але й сумнівів у тому, що московський патріархат – це своєрідна п’ята колона в Україні, у багатьох експертів теж немає.

Однак керівник нашої ОВА каже, що «вибір має зробити український народ», а не «по команді ОВА» люди мають перейти до УПЦ Київського патріархату. Хоча не зрозуміло, чому (насправді ж – зрозуміло!) тільки в нашій області відсутній перехід до церкви, яка представляє не російську, а українську державу.

Тим часом Сергій Дмитрович заспокоїв усіх присутніх, зауваживши, що, мовляв, розмови про арсенали зброї у монастирях – це чутки, які розповсюджуються ще від 2014 року…

Кадрові питання, які вирішує очільник області, переростають у кадрові проблеми

«Як ви оцінюєте роботу Бродовського (затриманого СБУ директора обллікарні) та чи відчуваєте власну відповідальність?» – поцікавилася у Сергія Осачука журналістка з «Суспільного Буковина».

«Сумніву щодо його медичної спроможності немає», – сказав очільник. І закликав присутніх провести журналістське розслідування, бо за його інформацією, всі карети швидкої допомоги, отримані з Італії, перебувають зараз на фронті. От, мовляв, коли будуть судові рішення щодо кожної машини, тоді можна буде й звинувачувати.

М’яко кажучи, в СБУ інша інформація. Та наше СБУ, за словами одного журналіста, – це геть суцільні «схематозники», які повтікали сюди з Херсона. Недарма ж, мовляв, саме у нас затримали агента ФСБ Садохіна, який є мало не приятелем голови УСБУ в Чернівецькій області. Тому журналіст вимагав від Осачука рішучих дій: «В області формуються антиукраїнські сили. Ви реагуєте на це?», – суворо запитав Василь Забродський. Натомість в одному з місцевих ЗМІ його звинуватили в підігруванні начальнику ОВА, який нібито мститься СБУ за Бродовського.

Ну, з Бродовським зрозуміло: йде розслідування. Та як бути з іншою сумнівною ситуацією, про яку теж говорять у Чернівцях? Адже з подачі Сергія Осачука Чернівецький діагностичний центр очолила пані зі шлейфом корупційних діянь у Хмельницькій області, розглянутих, до слова, судом, який уже виніс вирок. Тут вже нічого не треба доводити. Але ж це не зупинило керівника області надати їй «хлібну» посаду…

Все як завжди? Протистояння двох гілок влади?

І, нарешті, «священна корова» – єдність українців. Ми її здобули, тож розхитувати – ні-ні! На цьому наполягав і постійно наголошував очільник Чернівецької ОВА Сергій Осачук. Та саме на цій пресконференції всім стало зрозуміло, яка підкилимна – не на життя, а на смерть! – точиться боротьба між двома гілками влади – представницькою та виконавчою, тобто обласною радою та ОВА.

Оскільки запис пресконференції є у вільному доступі й чимало буковинців слухали її онлайн, а дехто переглядав пізніше, немає потреби навіть наводити ті «стріли», що полетіли у бік голови обласної ради та його заступників.

Прикро, дуже прикро! Бо хіба в такій складній обстановці на це мають витрачати свої сили наші керівники?

Людмила Чередарик, «Версії»

Запис Поспілкувалися з губернатором: Говорили-балакали, сіли та… заплакали спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буковинські поліцейські викрили в Чернівцях міжрегіональний call-центр, учасники якого ошукали громадян України на більш як пів мільйона гривень.

Працюючи над розкриттям шахрайських дій щодо жительки Чернівців, оперативники Управління карного розшуку ГУНП в Чернівецькій області встановили організатора та учасників незаконної схеми виманювання грошей у громадян України. Переконуючи пенсіонерів, що їхні родичі нібито потрапили в ДТП і потребують фінансової допомоги, порушники отримували від своїх жертв значні суми грошей. Спільно з колегами з Одещини буковинські поліцейські задокументували діяльність злочинної групи шахраїв і припинили роботу так званого call-центру.

Зокрема, правоохоронці з’ясували, що роботу злочинного угруповання організував 26-річний житель Одеської області та долучив до свого незаконного бізнесу ще понад 10 людей (віком від 16 до 37 років). Заради легкого збагачення одесит налаштував діяльність своєрідного call-центру з чітким розподілом функцій, де кожен учасник групи діяв відповідно до заздалегідь визначених ролей.

Шахраї телефонували пенсіонерам і переконували, що внуки потрапили в ДТП і для лікування або уникнення відповідальності негайно потрібні гроші.

Після вчинення чергового злочину на території Чернівців його виконавців затримали розшуківці карного розшуку за силової підтримки спецпідрозділу «КОРД» ГУНП в Чернівецькій області. В одного із затриманих поліцейські вилучили гроші, отримані в потерпілої незаконним шляхом.

Спільно з оперативниками поліції Одещини буковинські поліцейські встановили розташування шахрайського call-центру. Оглядаючи будинок, правоохоронці виявили організатора та усіх членів злочинної групи (адміністратора, операторів call-центру), а також докази їхньої протиправної діяльності: мобільні телефони та сім-картки; чорнові записи; банківські карти тощо.

Слідчі ГУНП в Чернівецькій області вже повідомили учасникам злочинного угруповання про підозри у скоєнні злочину, передбаченого частинами 2 і 3 статті 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України.

Процесуальне керівництво здійснює Чернівецька окружна прокуратура.

Триває досудове розслідування.

Поліцейські наразі встановили три випадки, до яких причетні учасники цієї  злочинної групи. Вартість завданих збитків буковинцям становить понад пів мільйона гривень. Правоохоронці перевіряють інформацію до скоєння аналогічних злочинів зазначених фігурантів на території України.

Кароліна МАРИШЕВА, начальник відділу комунікації ГУНП в Чернівецькій області

Запис На понад пів мільйона гривень ошукали пенсіонерів шахраї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Харкові зруйновано понад 2000 будинків.

Того ранку 24 лютого, коли почалася війна, 34-літній харків’янин Ілля прокинувся не від будильника, як завше, а від того, що його ліжко легенько трясло.

«Я відчув тремтіння свого ліжка лише о 5:00, тобто вже годину як раша нас обстрілювала і бомбила. Харків – велике місто-мільйонник, у ньому багато районів. Я знав, що Росія має на нас напасти. Адже не можуть просто так проводити навчання, розташувавши поблизу кордону 150 тисяч особового складу і розгорнувши мобільні шпиталі. Я був готовий до цього, тому в нас був зібраний «тривожний чемоданчик» –  документи, продукти, речі першої необхідності. Розбудив дружину та дитину. Пояснив, що відбувається. Ми без паніки пішли до магазину і купили все необхідне. Обдзвонили рідних та сіли читати новини. Так почався наш ранок», – розповідає Ілля, який зараз мешкає разом зі своєю дружиною та 9-річним сином у чернівецькому прихистку для вимушених переселенців.

«Син у мене запитав: «Війна – це як у фільмах?», – ділився далі чоловік. – Я не хотів його лякати та сказав, що війна немає нас торкнутися. Але вже через годину він сидів у мене на руках у підвалі під звуки вибухів. Тоді почув від нього: «Тату, я не хочу війни».

У лютому в Харкові не було сирен, які повідомляли б про повітряну тривогу, тому в ночі спали по черзі, щоби відстежувати повідомлення у Телеграмі та вчасно спускатися до бомбосховища. Родина Іллі не хотіла покидати свою домівку. Вони, які багато інших українців,  сподівалися, що все скоро минеться.

«Вважайте нас дурнями, але ми справді гадали, що все має закінчитися  якщо не завтра, то післязавтра. Ми чекали цього. Але з кожним новим вибухом ця ілюзія танула. Через тиждень до нас у двір прилетіла міна. Ось тоді я зрозумів, що маю зберегти життя своїх рідних – мушу їх як найшвидше вивезти».

Найважчим для Іллі був час, проведений у дорозі. Величезні затори, нерви, втома. Над головами шугають літаки: «Страшно, коли позаду тебе сидить твоя дитина, а над вашими головами – винищувачі», – згадує він. – Це був кошмар. Досі не можу збагнути, як ми подолали і пережили ту дорогу! Їхали дуже довго. Коли виїжджали з Харкова, то побачили, як російські солдати на парашутах спускаються на невеличкий аеропорт, який ми проїжджали. Пізніше прочитали, що цей аеропорт розбомбили».

У Полтаві сімейство зупинилося на ночівлю. Дякуючи волонтерам, було що їсти та де спати.  Під Уманню вони стояли 9 годин. Та попри всю складність дороги Іллі вдалося доїхати до місця призначення. Наразі вся його сім’я перебуває у безпеці в Чернівцях. Радіє, що  сину вже не доводиться чути вибухи. І планує повертатися до Харкова. Їхня багатоповерхівка, на щастя, вціліла. З усього під’їзду, за словами Іллі, там залишався лише один чоловік. Він і доглядає за усіма квартирами.

«За фахом я інженер-будівельник – роботи по відбудові міста зараз у мене буде дуже багато. Харківська спільнота архітекторів уже на зв’язку. І скажу вам, що плани у нас грандіозні».

«Хочу скористатися можливістю та всім сказати, що мене, російськомовного чоловіка з Харкова, не треба рятувати. Хіба що від рашистів!  Я доволі часто бував у відрядженнях у Львові. Вільно спілкувався там з друзями і за російську мову мене точно ніхто не карав. У нашій країні немає нацистів, окрім російських військ! Коли їх виженемо з України, тоді й настане мир у нашій славній, гордій та незалежній державі».

Марія Боднарашек, студентка відділення журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис «Буду вертатись відбудовувати місто» – переселенець з Харкова про свій досвід біженця, мову і плани на майбутнє спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Охочі запрошуються на презентацію відеоролика до Всесвітнього дня вишиванки. Ролик присвячений святу та важливості ролі волонтерів, їхньому внеску у підтримку захисників та наближенні перемоги.

У відеоролику взяли участь місцеві волонтери, українські зірки, зокрема, співак POSITIFF, танцівниця та учасниця шоу «Танці з зірками» Юлія Сахневич, гурт «Zapal» та співак Тьома Паучек. А також засновниця Всесвітнього дня вишиванки Леся Воронюк.

Знімали відеоролик хореограф-постановник і автор щемливих відео  Софія Сафрюк та волонтер, випусник курсів Вищої Медіашколи 1+1 «Телевізійний продюсер» та «Редактор реаліті-шоу»  Олексій Назаров.

Крім презентації відеоролику заплановано спілкування про волонтерську діяльність та  нагородження учасників й учасниць відео.

Імпреза відбудеться сьогодні, 18 травня, о 14:00 у  культурно-мистецькому центріімені Івана Миколайчука.

Запис Сьогодні у Чернівцях – презентація відеоролика до Всесвітнього дня вишиванки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Національна культура, мова і традиції – це саме той фундамент, на основі якого будується будь-яка держава. І російська агресія в Україні, «замішана» на мовному питанні, є лише додатковим підтвердженням цієї тези. Напередодні Дня вишиванки редакція сайту «Твій Світ» поспілкувалася з ідейною засновницею цього свята і ревною популяризаторкою всього українського. Чернівчанка Леся Воронюк розповіла нам про важливість культурних цінностей, їхнє глибоке значення та розкрила своє бачення війни.

 Досьє: Леся Воронюк – українська журналістка, сценаристка, режисерка та письменниця, активна громадська діячка. Під час навчання у Чернівецькому національному університеті ім. Федьковича заснувала Всесвітній день вишиванки, який сьогодні відзначають в Україні та інших країнах світу. В 2015 році очолила громадську організацію «Всесвітній день вишиванки» та студію документальних фільмів «Диво». Разом з командою студії зняла вже три документальних фільми: «Спадок нації» (2016), «Соловей співає» (2019) та «Ткацький шлях» (2020). Зараз працює над створенням Музею української вишиванки.

Зміст:

• Про культурні проекти, пов’язані з вишивкою
• Леся Воронюк про війну в Україні
• Яким бачите майбутнє нашої країни?
• Про День вишиванки під час війни
• Про документальні фільми студії «Диво»
• Леся Воронюк про російську мову і зросійщених українців

Про культурні проєкти, пов’язані з вишивкою

Пані Лесю, ваша любов до української культури, мови, нашого багатого національного спадку вражає. При цьому відчувається ваше особливе ставлення до мистецтва української вишивки. Розкажіть, що вона означає для вас, і наскільки складно було звичайній студентці заснувати Всесвітній день вишиванки?

Насправді нескладно. Це не була якась спеціальна ідея, це сталося зовсім випадково, коли я побачила свого одногрупника Ігора Житарюка, теж тоді студента, у вишитій сорочці. Іноді він одягався так на пари, іноді я, іноді – ще хтось із наших друзів. Я запропонувала обрати для цього один день, і так сталося.

Першого Дня вишиванки у відповідному строї прийшло лише кілька десятків студентів, але згодом свято почало набувати ваги. Ми працювали над цим з року в рік, і сьогодні до святкування долучаються понад 100 країн – це світове українство, а також іноземці, які солідарні з Україною.

Вишита сорочка сьогодні є вже не тільки мистецьким символом, а й політичним. Це символ нашої ідентичності як народу, символ політичної солідарності з нашою країною.

Ваш новий проект, пов’язаний з вишивкою – Музей української вишиванки, який буде відкритий у Чернівцях. Поділіться своїми планами: яким він буде?

Це наш флагманський проект, музей реліквій та технологій, в якому ми розповідатимемо про здобутки нашої традиційної культури. Наприклад, будемо експонувати старовинну сорочку, і завдяки моніторам, проекторам, тачпадам одночасно розповідати історію про неї. З якого вона регіону, які ще були схожі орнаменти, крої, хто цю сорочку носив, яка її історія.

Є дуже багато історій, пов’язаних із видатними українцями! Ми навіть плануємо представити в Музеї окремий проект під назвою «Вишивка в одязі видатних українців». Хочемо розповісти про сорочки нашої еліти: Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, родини Скоропадських.

Ми хочемо показати не тільки естетику вишитої сорочки як мистецького витвору, етнорегіональне розмаїття вишивки, а й те, що українська сорочка була присутня в гардеробі різних верств населення. Для українських еліт будь-якого періоду вона була також маркером українства.

Леся Воронюк про війну в Україні

У світлі сьогоднішніх подій не можемо не зачепити тему війни в Україні – розкажіть, як вона вплинула на вас особисто? Що змінилося у світогляді, які думки виникли в першу чергу?

Я зрозуміла, що потрібно бути ще більш категоричними у своїх поглядах. Адже те, про що ми попереджали багато разів: що росія – ворог, що не можна займати «серединну» позицію, толерувати російській пропаганді – це все, на жаль, збулося і призвело до війни.

Сьогодні кожен українець повинен чітко заявляти про те, що ми вже не домовляємося. Не відвідуємо концерти російськомовних артистів, категорично відмовляємося від будь-яких виявів російської культури і цього «руського міра», який починається з російської мови. Відмовляємося від російських фільмів, російської поп-музики, адже за цим усім потім приходять російські танки.

Яким бачите майбутнє нашої країни?

Думаю, що після нашої перемоги ми всі зосередимо зусилля на відбудові втраченого. Україна стане однією з країн-лідерів у Європі, з найсильнішою армією в світі. Ми зможемо стати зразком того, як виглядає країна з високим рівнем безпеки.

Вже сьогодні Україна є своєрідним щитом, бронею не тільки Європи, а й загалом всього цивілізованого світу. Власне, саме тому цього року слоган Дня вишиванки звучить так: «Вишиванка – духовна броня українців, а Україна – броня світу».

Про День вишиванки під час війни

Традиційно День вишиванки відзначається у кожний третій четвер травня (у 2022 році ця дата припадає на 19 травня). Яким буде свято під час війни в Україні?

Звичайно, цьогоріч ми не плануємо ніяких масових заходів, що пов’язано з безпекою. Але разом з тим за кордоном плануються велелюдні масштабні заходи нашої діаспори на підтримку України. Це робиться для того, щоб ще раз нагадати світові про війну в нашій країні, а також розповісти про історію та культуру українців: ким ми є, і за що бореться весь світ разом з нами.

Цього року ми відновили акцію 2015 року, яка називається «Подаруй вишиванку захиснику». Ми збираємо та передаємо вишиті сорочки нашим військовим, адже вони вірять в те, що вишиванка є оберегом. Ця акція надзвичайно важлива, адже йдеться про найцінніше, що ми маємо – життя українців, а тим більше людей, які захищають сьогодні всю країну.

Про документальні фільми студії «Диво»

Леся Воронюк разом зі своєю командою вже створила декілька чудових документальних фільмів про нашу країну. У них розповідається про традиційні українські ремесла та їхнє неоціненне значення («Спадок нації», «Ткацький шлях»), а також піднімається питання тотальної русифікації України («Соловей співає»). Розкажіть про них детальніше!

Всі фільми, які ми виготовляли, це були такі собі фільми-попередження. Ми намагалися сказати: якщо не зрозуміти історичних уроків, у майбутньому знову очікуватиме боротьба. Як би не називався ворог – чи то Російська імперія, чи Радянський Союз, чи Російська Федерація, – зміст залишався одним: намагання побороти і підкорити Україну. Але жодного разу ці спроби не закінчилися успіхом! Навіть після періоду радянської окупації ми здобули незалежність, і зараз ми ще раз її підтверджуємо, ще раз за неї боремося.

Кожен із наших фільмів через культурну складову пояснює політичні цінності: що таке свобода, воля, незалежність.

Російська гібридна пропаганда завжди всіляко намагалася принизити чи применшити цінність української мови, української вишитої сорочки, видатних українських героїв, борців за незалежність. А ми намагаємося через культурні проекти пояснювати, чому такі речі є фундаментом, який дозволить вистояти.

Від 24 лютого увага до наших фільмів зросла. За цей час кількість переглядів стрічки «Соловей співає» збільшилася з 80 000 до понад мільйона! Це говорить про те, що люди починають активно замислюватися, хто такий ворог, яке його обличчя, яку роль в цьому контексті виконує російська мова.

Леся Воронюк про російську мову і зросійщених українців

Як ви розумієте поняття «російськомовний українець»?

Потрібно розуміти, що формулу «російськомовний українець» вигадала теж російська пропаганда. Адже йдеться насправді не про російськомовних українців, а про зросійщених українців. І ми говоримо про те, що потрібно не «переходити» на українську мову, а повертатися до української мови. Адже дуже багато тих, хто сьогодні говорить російською, є другим чи третім поколінням тих зросійщених українців, і це дуже важливі наголоси та аргументи.

Вікторія Чорній

Джерело: жіночий онлайн журнал «Твій світ»

Фото для статті надала Леся Воронюк

Запис Засновниця Дня вишиванки Леся Воронюк: про фільми-попередження, війну і новий проєкт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українці – люди, без перебільшення, фантастичні. Їхні самоорганізація та вміння вирішувати проблеми будь-якої складності викликають подив усього світу. Один із численних прикладів – чернівецьке волонтерське об’єднання, яке працює нині на базі їдальні залізничного ліцею й організувалося від перших днів війни від потреби годувати фронт і людей, які мешкають на територіях, де точаться бойові дії.

                Невипадкова випадковість

Уже на другий день війни, 25 лютого, до Оксани Гасинець, дружини відомого на Буковині та за її межами отця-капелана  Василя Гасинця, зателефонувала Марія Філіпчук з Волонтерського центру допомоги воїнам Чернівецької області. Вона запитала, чи є можливість переробити тонну рибу для фронту. Її до Чернівців привезли безкоштовно, як благодійну допомогу з Кіцманя від товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) «Чернівецький рибокомбінат», де директорує Володимир Федоров.

Пані Оксана, не роздумуючи зайве, одразу ж погодилася, хоча на той момент поняття не мала, де можна переробити таку кількість сировина.  Та 27 лютого перша партія рибних консервів для українських вояків була готова.

– Наші парафіяни – волонтери-марафонці, – посміхається пані Оксана. – Звикли швидко організовуватися та швидко працювати: як не як, а дев’ятий рік допомагаємо ЗСУ.

Тоді ж волонтерів буквально виручили дві директорки – ліцею №11 «Престиж» пані Світлана Матвійчина  та реабілітаційного центру «Родина» для дітей з аутичними розладами пані Наталя Ткачук. Саме вони та їхні колективи разом із парафіянами Української греко-католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці та св. Антонія у Чернівцях і розпочали цю благородну справу.

– А потім ми вже знайшли постійний прихисток у їдальні залізничного ліцею з доброї волі його директора Василя Сідора, – розповіла спеціалістка із харчових технологій, а по-старому – інженер-технолог – Любов Ревуцька, яка нині керує усім цим процесом. – Тим паче, що їдальня розташована поруч із церквою. І вже сюди раз на тиждень нам привозять товстолобика. Завжди безкоштовно. Як мінімум – півтонни, – звично перемішуючи шматки риби зі спеціями у великих тазках, продовжила пані Люба.. –Привозили нам також свинину та м’ясо індика. З них робили тушонки й паштети. Кілька разів м’ясо надходило як благодійна допомога. Та тепер мусимо за нього платити. Тому оголосили збір коштів на м’ясну сировину.

А перед цим волонтери збирали півлітрові скляні банки. Та саме того дня, коли авторка цих рядків разом із іншими чистила рибу, Надія Демич разом із чоловіком та сином привезла зібрану чергову порцію на 1000 банок із 34-го дитячого садка: «Координати шкіл і дошкільних закладів, де вже зібрали півлітрові скляні банки, дає нам відома організаторка волонтерського руху Галина Абрамюк. А ми вже їдемо за тими адресами та привозимо сюди тару», – каже пані Надія.

…А у дворі училища тим часом уже розвантажувався бусик з причепом із рибою. Його доставили кіцманчани, члени громадської волонтерської організації «Хелп піпл». Поспілкувалися.  Олексій Довбуш і Вадим Савчук займаються евакуацією та забезпеченням гуманітарною допомогою осіб, потерпілих від вторгнення росії. Тому часто за добу намотують до тисячі кілометрів. Тут, на місці, допомагає їм чернівчанин Андрій Савков.

Чоловіки з групи Любові Ревуцької почали розвантажувати  транспорт й заносити рибу до їдальні, де вже стояли підготовлені столи, вкриті чорною цупкою целофановою плівкою.

Пані Люба ще до того дала кілька вказівок і розставила людей по операціях. «Дівчата» – яким, між іншим, від 10 і до майже 80 років – називають її між собою «пані Генерал». Адже це вона практично запровадила цю технологічну лінію та керує усім процесом. А ще адмініструє чат «Риба» у вайбері, де повідомляє, зокрема, коли треба збиратися, що будуть робити тощо.

І якщо спочатку у волонтерських кухонних військах було чимало молодих жінок, то тепер працюють переважно старші люди, бо молодь повернулася на свої робочі місця. До слова, обробляли рибу і готували консерви й наші місцеві перші леді – дружини міського голови і начальника ОВА (умирний час – ОДА). Постійно тут працюють удови Героїв Небесної Сотні Аксенина та Щербанюка. Долучалися до доброї справи, не гребуючи важкою роботою, й біженки-професорки з Києва та Харкова…

                  Про бджілок-трудівниць і роботу на кшталт механізму годинника 

Маю зазначити, що налагодженість процесу просто вражає: все тут працює чітко й без збоїв – як годинник.

Чоловіки заносять рибу до приміщення, а тим часом інші глушать її ударом по голові. Наступна операція – відрізання плавників. Далі риба потрапляє на два столи, довкола яких стоять жінки у фартушках і косинках, робочий інструмент яких – скребачки. Прикріпивши рибу за хвіст до дерев’яної дощечки, вони зчищають із неї луску. (До слова, інвентар волонтерки купували за свої гроші.) Чищена риба «пливе»  до чоловіків, які відрубують їй голови та передають на стіл до жінок, які потрошать її. Після цього рибу миють під проточною водою і передають до тих спеціалістів, які рубають її на шматки. А вже далі над рибою починає чаклувати пані Люба. У неї на столі підготовлені й перемішані з сіллю спеції. У великих тазах вона вимішує рибу зі спеціями та олією. Чоловіки переносять ці тази до дівчат, які укладають рибу в банки, а накриває їх металевими кришками наймолодша учасниця «кухонних фронтових операцій» другокласниця Анюся з Нікопопя. Закручують машинкою металеві кришки чоловіки, серед яких Анюсин дідусь.

Підготовлені банки складаються  до автоклавів, які надали спонсори. Загалом їх шість. Завтра вранці банки виймуть з автоклавів. Згідно з технологією банки мають оброблятися в автоклаві не менше трьох годин. Але відчиняти автоклави не можна, доки банки не охолонуть.

Прикметно, що залізничний ліцей розташувався поруч із Українською греко-католицькою церквою Різдва Пресвятої Богородиці та св. Антонія, де править службу отець-капелан Василь Гасинець. Сам він і розвозить по фронтах та для потребуючих, як наприклад, до Попасної, Рубіжного тощо, різну гуманітарну допомогу – від військового обладнання, ліків та одягу до тушонок, паштетів і консервів, виготовлених волонтерками, серед яких багато прихожанок його церкви.

Часто-густо на банках є наклейка:

«Пам’ятайте, Господь оберігає всіх, хто захищає Україну.

Дякуємо Вам!!!

УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці та св. Антонія, м. Чернівці»

А ввечері у чат «Риба» надійшло наступне повідомлення від Любові Ревуцької:

«Дорогі мої бджілки! Щиро усім дякую за гарну роботу, ми добре впоралися.

На сьогоднішній день ми вже переробили 6900 кг риби, з якої у кінцевому результаті вийшло 7330 баночок консервів!

Наступного разу зустріч плануємо на четвер, але слідкуйте за повідомленнями у групі!

Усім спокійного вечора!»

Нагадаю лише, що кожного тижня Чернівецький рибокомбінат привозить на переробку півтонни риби безкоштовно!!!

Про роботу волонтерів – у світлинах:

Привезли рибу й чоловіки вивантажують її та заносять до приміщення. А поруч виносять з машини ящики з банками – 1000 штук. Проблема з тарою вирішена.

Цей процес називається глушінням риби, бо привозять її занадто… свіжою.

Знаєте чим унікальний цей знімок? На ньому поруч працюють (на передньому плані зліва на право) три жінки з репресованих сімей. Про кожну з них можна писати роман. Приміром, 75-річна Марія Іванова (у фартушку в горошок), народилася в поїзді, яким її мати їхала на заслання. 2007 року в Москві вбили сина Марії. «Нема у мене сліз від того часу, висохли…», – каже жінка. Та її рятує довколишня краса, яку плекає, зокрема, і на своєму подвір’ї.

Тому й з Надією Литвін, яка стоїть навпроти неї, розмовляє про квіти на рівних.  І це попри те, що пані Надія – профі в цій справі, бо працює в ботанічному саду ЧНУ.  А далі (в голубому фартушку) – Тетяна Аксенин, дружина Героя України Василя Аксенина, серце якого не витримало важкого поранення та численних операцій.

За цим столом Андрій Ілін, підприємець і керівник фірми, позбавляє риб голів та хвостів. Як правило, він приїздить на волонтерські «збіговиська» разом із своєю дружиною Ядвігою.

Потрошити рибу – робота не з приємних і не з легких…

А тут миють риб’ячі тушки. 

Розрізати рибу на однакові шматки – теж, повірте, потребує вправності.

Над рибою чаклує Любов Ревуцька – вона творить смак консерви. 

Швидко і вправно жінки укладають шматки підготовленої риби до банок.

Закрутка банок – практично, остання технологічна операція.

На заміну хлопцям прийшли Анюся з Нікополя та її дідусь.

Так виглядає готова до відправки смачна й поживна продукція. А поруч банка рибних консервів перед стерилізацією в автоклаві.

Фінальний акорд – автоклави.

Володимир Данкевич – особливий персонаж. Він – шеф-кухар залізничного ліцею і спортсмен-футболіст, який… «бореться» з фігурами волонтерок. Випікає різноманітні смаколики й потім ними пригощає. Та дівчата-волонтерки невдовзі запротестували проти такого зваблювання, бо булочки, кексики, тістечка погано впливають на фігури.

– Почав пекти калачі, завиванці від 12 років, – каже, – бо мама дуже хворіла і це їй було не підсилу. – А в 17 років уже очолив кондитерський цех. Секрет смачного приготування та випікання тільки в одному, – наголошує пан Володимир, – У роботу треба вкладати не тільки душу, а й шматочок свого серця. 

 І саме так – з душею та відкритим щирим серцем працює ця унікальна команда волонтерів, із якою я мала щастя познайомитися. В одній публікації всіх не назвеш, та як не згадати сім’ї Тимчуків, Меренюків, прихожанку згадуваної церкви Анастасію Аппель, Іванну Гангалу, п. Крушельницьку та багатьох-багатьох інших.

Нині перед ними новий виклик: вони збирають гроші на сировину для тушонок, які чекають на фронті. Давайте їм допоможемо. Адже, як кажуть у народі, «війна війною, а обід має бути за розкладом». Адже тільки нагодована армія може крокувати до перемоги.

Інформація для охочих допомогти ЗСУ:

Перерахувати кошти можна на карточку ПриватБанку

4731 2126 4123 8989 (Дрогомирецький Василь Васильович). Гроші потрібні на придбання свинини та індичини для виготовлення тушонок.

 Людмила Чередарик, «Версії»

Запис Для фронту з 7 тонн риби – 7333 півлітрові банки консервів спершу з'явиться на Медіа-Версії.