Йшлося про те, що :
*Росіяни не можуть мати власність на території Буковини, але мають.
*В Україні, і, зокрема на Буковині, під час війни діє церква ворога.
*Кадрові питання, які вирішує очільник області, переростають у кадрові проблеми.
*Існує протистояння двох гілок влади.
Упродовж майже трьох місяців усі ми живемо в умовах повномасштабної війни. А як відомо, у військовий час усю повноту влади та важелі впливу на життєдіяльність місцевих громад і суспільства перебрали на себе обласні військові адміністрації. Водночас це покладає на них і всю вагу відповідальності за те, як живе область і що в ній відбувається.
Про позитив від влади ми вже розповідали. А тепер, як і обіцяли, про гострі кути та проблеми. А їх є чимало, відтак пресконференція начальника Чернівецької обласної військової адміністрації Сергія Осачука й тривала дві години. Питань накопичилося – ого-го!
Росіяни не можуть мати власність на території Буковини, але мають
Почали з Указу Володимира Зеленського «Про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів», який Президент вніс до Верховної Ради. У пояснювальній записці йдеться, що вилучені ресурси мають піти на захист державного суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, її національних інтересів в умовах повномасштабної агресивної війни, що її розв’язала рф і веде проти України та українського народу.
У цьому сенсі дуже кортіло дізнатися, чи будуть з боку нашої ОВА ініціативи щодо повернення Чернівціобленерго, яке, як відомо, належить одіозному російському олігарху Бабакову. Та й з Чернівцігазом у нас не все ще зрозуміло. Фірташ досі не висловився щодо російської агресії.
«Піти і щось забрати – це людська емоція», – відповів Сергій Осачук, начальник Чернівецької ОВА. І наголосив, що Україна на відміну від росії – держава демократична, яка суворо дотримується законів. А тому всі подібні питання будуть вирішуватися у законний спосіб. Слово, мовляв, за Радою Національної безпеки України (РНБО) та інших інституцій.
В Україні під час війни діє церква ворога
Відтак перейшли до проблеми існування в Україні церкви ворожої країни – УПЦ московського патріархату. Наскільки відомо авторові цих рядків, УПЦ московського патріархату вже визначилася, заявивши у зверненні до Президента України, що у війні винні самі українці, а точніше – Порошенко та Українська православна церква. Свого часу, коли я була у Слов’янську після його звільнення і повернення до України, нам, групі журналістів, показали церкву УПЦ Московського патріархату, звідки була передана місцевим агентам рф зброя, і жахливі наслідки діяльності бойовиків так званої російської православної армії. Ніхто не заперечує, що серед парафіян церков московського патріархату є чимало патріотів України, але й сумнівів у тому, що московський патріархат – це своєрідна п’ята колона в Україні, у багатьох експертів теж немає.
Однак керівник нашої ОВА каже, що «вибір має зробити український народ», а не «по команді ОВА» люди мають перейти до УПЦ Київського патріархату. Хоча не зрозуміло, чому (насправді ж – зрозуміло!) тільки в нашій області відсутній перехід до церкви, яка представляє не російську, а українську державу.
Тим часом Сергій Дмитрович заспокоїв усіх присутніх, зауваживши, що, мовляв, розмови про арсенали зброї у монастирях – це чутки, які розповсюджуються ще від 2014 року…
Кадрові питання, які вирішує очільник області, переростають у кадрові проблеми
«Як ви оцінюєте роботу Бродовського (затриманого СБУ директора обллікарні) та чи відчуваєте власну відповідальність?» – поцікавилася у Сергія Осачука журналістка з «Суспільного Буковина».
«Сумніву щодо його медичної спроможності немає», – сказав очільник. І закликав присутніх провести журналістське розслідування, бо за його інформацією, всі карети швидкої допомоги, отримані з Італії, перебувають зараз на фронті. От, мовляв, коли будуть судові рішення щодо кожної машини, тоді можна буде й звинувачувати.
М’яко кажучи, в СБУ інша інформація. Та наше СБУ, за словами одного журналіста, – це геть суцільні «схематозники», які повтікали сюди з Херсона. Недарма ж, мовляв, саме у нас затримали агента ФСБ Садохіна, який є мало не приятелем голови УСБУ в Чернівецькій області. Тому журналіст вимагав від Осачука рішучих дій: «В області формуються антиукраїнські сили. Ви реагуєте на це?», – суворо запитав Василь Забродський. Натомість в одному з місцевих ЗМІ його звинуватили в підігруванні начальнику ОВА, який нібито мститься СБУ за Бродовського.
Ну, з Бродовським зрозуміло: йде розслідування. Та як бути з іншою сумнівною ситуацією, про яку теж говорять у Чернівцях? Адже з подачі Сергія Осачука Чернівецький діагностичний центр очолила пані зі шлейфом корупційних діянь у Хмельницькій області, розглянутих, до слова, судом, який уже виніс вирок. Тут вже нічого не треба доводити. Але ж це не зупинило керівника області надати їй «хлібну» посаду…
Все як завжди? Протистояння двох гілок влади?
І, нарешті, «священна корова» – єдність українців. Ми її здобули, тож розхитувати – ні-ні! На цьому наполягав і постійно наголошував очільник Чернівецької ОВА Сергій Осачук. Та саме на цій пресконференції всім стало зрозуміло, яка підкилимна – не на життя, а на смерть! – точиться боротьба між двома гілками влади – представницькою та виконавчою, тобто обласною радою та ОВА.
Оскільки запис пресконференції є у вільному доступі й чимало буковинців слухали її онлайн, а дехто переглядав пізніше, немає потреби навіть наводити ті «стріли», що полетіли у бік голови обласної ради та його заступників.
Прикро, дуже прикро! Бо хіба в такій складній обстановці на це мають витрачати свої сили наші керівники?
Людмила Чередарик, «Версії»
