50 нових контейнерів для роздільного збору сміття невдовзі встановлять у центрі міста. Чернівчани кидатимуть сміття у контейнери двох типів: «сітки» для паперу, пластику, скла, металу та звичайні контейнери для загального сміття (харчових відходів, керамічного посуду, забрудненої вологої упаковки тощо). Усі роздільно зібрані відходи далі вивозитимуть на вторинну переробку
На вулиці все спекотніше, тож неприємні запахи від смітників нагадують про себе дедалі частіше. Крім того, регулярні походи на природу або дачні ділянки доводять: сміття має здатність розмножуватися і розширюватися не тільки у відведених для цього місцях, але й просто вздовж доріг, річок, полів. Про буденну проблему, яку ми самі собі створюємо, у розмові з Борисом БАГЛЕЄМ, начальником державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області.
... Уникайте індивідуально упакованих продуктів (сир скибочками, соки тощо)...Не користуйтеся одноразовими бритвами, ручками, олівцями і запальничками... Не викидайте непотрібні речі на смітник – віддавайте на благочинність.
Спогади тих чернівчан насамперед міські, не заморочені ідеологією, і вони про велич приватного життя. Держава майже непомітна в тих мемуарах. І ті люди, на відміну від багатьох наших співвітчизників, не тільки не плачуть за державою, вони б воліли її не помічати. Держава для них – мало не смішний казус, дивна обставина, шоу. Щастя залежить не від неї. І це також ґрунтовна відмінність того світогляду. Адже ми, практично всі, стільки очікуємо від держави, що шахраям від політики тільки й залишається, що нас дурити. Лох пливе в руки косяками.
За останній рік у Заставнівському та Новоселицькому районах відмічена масова активізація провалоутворення, пов’язана з триваючими тектонічними процесами та негативним втручанням людини у перебіг природних подій. Укотре доводиться нагадувати: карст – недоречне і доволі підступне явище, яке вимагає постійної уваги і поваги. Чи варто будити звіра, щоби випробувати його міць на власній шкірі і кишені?
1 червня ми захищали дітей, святкуючи один із найстаріших Міжнародних днів у світі. Заходів у місті та області не бракувало: і концерти, і змагання, і фести, і нагороди з відзнаками. І діти при ділі, і влада. Одне слово, все, як у людей, а деінде й краще.
Степан Процюк створив свій власний літературний простір, куди запрошує всіх. Вхід вільний… А якщо висловитись мовою інтернет-сайтів, то тегами цієї зустрічі були: почуття, особисте, психологія, критика, тиша, видавці, упередженість, психіка, залежності, перевтілення, вундеркінди, метафори, студентки, дійсність, символи, амбіції, непередбачуваність…
У Чернівецькому художньому музеї, до Всесвітнього дня культурного різноманіття, вже вчетверте відбулося вручення обласної премії імені Георгія Гараса.
Лариса КУБАСОВА – незвичайна чернівчанка. Своє подвір’я вона перетворила на справжнісінький дендросад із сотень рідкісних рослин і квітів: ось на цій грядці в неї росте піон та хоста, на іншій – гліцинія і капфіс, а ще австралійська папороть, їстівні каштани з Азербайджану, та багато іншого з різних куточків світу. А ще вона із чоловіком професійно займається ландшафтним дизайном – облаштовує занедбані подвір’я справжніми водоспадами, альпійськими гірками та швейцарськими галявинами…
Щомісяця мільйони громадян України, які працюють, віддають у вигляді податків кровно зароблені гроші. Це є нібито платою за цивілізацію – так нам кажуть. Але ж куди ідуть ці кошти? Тисячі і тисячі з нас ставили це питання собі. Ті ж, що наважувалися спитати, не отримували відповіді.
У суботу, біля 18-ї години, Євгенії Онуфріївні Мельничук стало погано. Попри нестерпний біль у грудях 73-річна жінка все ж викликала «швидку». За словами сусідів, вона самотужки сіла до машини і поїхала до Лікарні швидкої медичної допомоги, щоби ніколи вже не повернутися до рідної домівки…