Чому немає червоних лебедів?

У Чернівецькому драмтеатрі невдовзі – прем’єра. На його сцені до 70-річчя від дня народження Івана Миколайчука готується постановка «Тисячі снопів вітру» – хроніки життя відомого кіносценариста, актора, режисера, в яких творчий колектив театру намагатиметься поєднати колоритний буковинський гумор, пісні, танці з реаліями тогочасного суспільства.

Над виставою працює майже весь творчий склад театру. Мені хотілося щоби кожен зміг доторкнутися до творчості Івана Миколайчука. Адже він працював, хоч і не довго, в нас у театрі, зіграв ролі, у нього склалися стосунки з дружиною саме в нашому колективі, – каже Людмила СКРИПКА, режисер та художній керівник чернівецького драмтеатру.

– Вистава йтиме півтори години без антракту. Буде задіяний і екран, тому що відокремити творчість І.Миколайчука від екрану – неможливо. Проте театр і кіно – це різні види мистецтва. Саме тому ми намагаємося в ці останні дні перед прем’єрою знайти той баланс, ту гармонію між злиттям театру та кіно, що надзвичайно складно…

У виставі буде показано дитинство, юність та останні роки життя великого актора.
Роль молодого Миколайчука гратиме Григорій Руденко-Краєвський, Роман Квасницький зіграє його у дитинстві, а у зрілому віці Івана втілить актор Національного драматичного театру ім. І.Франка Анатолій Чумаченко (м. Київ).

Іван мріяв написати книжку про своє життя і дати їй назву «Тисяча снопів вітру». От, власне, ми намагалися трішки втілювати у життя його мрії… Над сценарієм працювали разом із Галиною Канарською – відомим українським театрознавцем, головним редактором журналу «Театральна бесіда» (м. Львів). Зустрічалися неодноразово у Чорториї з Фрозиною, сестрою Івана Миколайчука, його дружиною Марією Миколайчук, з багатьма іншими людьми, які знали Івана. Опрацьовували літературу про нього. Та найскладніше для нас було вирізнити ту концептуальну лінію, на яку повинні були нанизувати те, що ми хотіли сказати глядачеві, – зауважила пані Людмила.

– Після прем’єри ми нарешті розпочнемо довгоочікуваний ремонт у театрі, – додав Юрій Марчак, директор драмтеатру. – І це дещо символічно, Іван ніби допоміг нам «звідти», кажучи, що «перший сніп я закладаю від свого дня народження».

Наталія Руденко-Краєвська, художник-постановник драмтеатру:

– У фільмі «Вавілон ХХ», який знято Миколайчуком, і де він зіграв Фабіана, в уста поета він вклав такі слова: «Є білі лебеді, є чорні лебеді, чому немає червоних лебедів?» Тема червоних лебедів, червоні коні у «Тінях забутих предків» Параджанова, тобто, тема взагалі червоного, чорного і білого – символізує певну мрійність, унікальність бачення митця, тобто, те що відрізняє непересічну, знакову особистість від просто людини.