Пишу і плачу. Плачу і пишу. Душа, немов пожмаканий папір… Усю себе присвячую віршу, А ти, читачу, вір або не вір. І кожне слово і новий рядок – То наче вибух, а точніше – злет! Життя диктує сплеск нових думок, Що рвуться з серця кованих тенет… Не можна не вірити […]