«Штука була добра, але зворушуюча. Знана фільмова артистка А. Н. грала ролю героїні і заворожувала публіку», – Ольга Кобилянська, «Апостол черні», 1926.
13 червня 2024-го у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського відбулася чергова зустріч з обговорення історії розвитку кіномистецтва «Ера німого кіно: Аста Нільсен як символ епохи». Аста Нільсен увійшла в історію культури ХХ століття як легендарна кінозірка, родоначальниця серійних образів фатальних жінок.
«У кабінеті Ольги Кобилянської на етажерці в «крокодиловій» рамочці зберігається жіночий фотопортрет. Зі світлини сміливо, ніби затягаючи в глибину великих очей, дивиться на нас улюблена акторка письменниці – датчанка Аста Нільсен (1881–1972). До речі, кіно як новий вид мистецтва взагалі підкорило О. Кобилянську. Вона навіть виробила свій підхід до перегляду фільму. Перший раз дивилася, щоби ознайомитися з сюжетом, вдруге йшла до кінозалу, щоби придивитися грі акторів, а під час третього візиту стежила за грою тільки одного актора, який сподобався особливо», – Юлія Микосянчик, старший науковий співробітник літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської.
Перші фільми в історії кіно Луї Лепренса: Людина, що виходить з-за рогу (Man Walking Around the Corner), 1887; Сцена в саду Раундхей (Roundhay Garden Scene), 1888; Рух транспорту мостом у Лідсі (Traffic Crossing Leeds Bridge), 1888; Акордеоніст (Accordion Player), 1888.
Катерина Теленько розповіла про історію німого кіно. Переглянули «Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота», днем його прем’єри вважають 28 грудня 1895 року. Перегляд кінострічок в Чернівцях став можливим доволі швидко, адже перший кінотеатр в місті відкрили ще в 1899 році за адресою Панська, 12 в будинку Пайлера, а пересувні кінотеатри і гастролі європейських прокатчиків стали для міста його якщо не частим, то доволі звичним явищем. Відкриття нових кінотеатрів не змусило себе чекати, а покази найпопулярніших стрічок відбувалися в кінотеатрі “Urania” (пізніше “Central”) в приміщенні зали музичного товариства (сучасна Філармонія), куди сходилися всі представники прогресивної молоді.
«”Вам не треба дивитися роздражнюючі вистави, — сказав він перший і в його голосі пробивсь м’який звук. — Пригадую собі тепер, що ми, ви, Др. Емі, моя сестра і я бачили раз в кіні подібну штуку, коли не помиляюся то це була Ібсена “Примари”. Кажуть, Ібсен писав для хорих”.
Вона заперечила головою.
“Ні, він писав для здорових. Ця штука написана данцем, автором У. Г. виключно для великої артистки, щоб своїм талантом впливати на публіку, не поминаючи і змісту”.
“В тім разі “фантазія””, — закинув Юліян, щоб щось сказати і заспокоїти дівчину…», – Ольга Кобилянська, «Апостол черні», 1926.
Більш детальніше Катерина Теленько зупинилася на розвитку кар’єри Асти Нільсен. Перший же фільм за її участі «Безодня» (Afgrunden, 1910) забезпечив їй та режисеру Урбану Ґаду контракт на виробництво декількох фільмів у Німеччині, який потім було подовжено до 1915 року. Зворушливий танець у виконанні Асти Нільсен сприяв популярності цієї трагічно-еротичної мелодрами. «Нова жінка» замінила вікторіанський жіночий ідеал.
Дякуємо Катерині Теленько та Лесі Щербанюк за першу презентацію циклу зустрічей про історію кіномистецтва. Дякуємо Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присутнім глядачам за спільний перегляд фільмів, обговорення, дискусію.
©Тетяна Спориніна,
фото автора
p.s.
