Органічна їжа: примха чи необхідність?!

«Покинути роботу і смачно поїсти» – такі плани звичайної європейської жінки в разі неминучого кінця світу (опитування GFK-Emer на замовлення каналу National Geographic). І справді, за такої ситуації стримувати апетит – безглуздо. Тож чому не скласти б за фешенебельним столом компанію, наприклад, самій Анджеліні Джолі?! Адже вона знаменита, багата і може дозволити собі все! Тобто, трішки зелені з хлібом на сніданок, фрукти й горішки протягом дня, лосося чи скумбрію з помідорами на обід і вечерю… І все – винятково органічне! Адже саме таким  є типове меню відомої кінозірки.

Від насінини до прилавку

Анджеліна Джолі та Бред Пітт – чи не найвідоміші шанувальники та популяризатори органіки в світі. Адже це питання не лише особистого вибору, а й активної громадської позиції. Бо дотримання відповідних стандартів передбачає не лише контроль екологічності продукту і не тільки на всіх стадіях його виготовлення – «від насінини – до прилавку».

Органічні продукти харчування не містять ГМО, консервантів, барвників, емульгаторів, стабілізаторів і зроблені з сировини, вирощеної в екологічно чистих районах без застосування хімії: пестицидів, гербіцидів, хімічних добрив, стимуляторів росту тощо. Так, звичайні овочі та фрукти для захисту від шкідників оприскують спеціальними препаратами – інсектицидами та фунгіцидами. Червоний барвник використовують, щоб надати м’ясу апетитного кольору. А жовтий колір курячого жовтка досягається добавками, якими годують курей. та це не зазначається на жодній етикетці.

Органічна продукція – це й турбота про навколишнє середовище. Наприклад, більшість сільськогосподарських робіт виконують вручну, щоби не пошкодити рослини. Для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні й біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. Окремі вимоги встановлені навіть до утилізації продукту. Так, матеріал, який використовують для упакування екологічно чистого продукту, повинен бути з натуральної сировини, яку можна використовувати повторно і яка розкладатиметься, не забруднюючи навколишнього середовища.

Органічні продукти – корисні, але і дорожчі за звичайні. Проте, наприклад, у заможних країнах Євросоюзу висока ціна не зупиняє покупця, попит на органічну продукцію невпинно зростає. В Україні ж ринок органічних продуктів лише почав розвиватися. За словами Марії Порчук, регіонального координатора проекту GIZ, зі 140 сертифікованих «органічних» підприємств України на Буковині діє лише одне – «Галс ЛТД», яке цього року розширило асортимент своєї продукції виробництвом органічного березового соку.

2009 року уряди України та Німеччини започаткували проект «Сприяння економічному розвитку та зайнятості». За дорученням Федерального міністерства Німеччини з економічного співробітництва та розвитку (BMZ), Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) розпочало впровадження проекту разом з партнерськими організаціями України. Чернівецька область, разом із Донецькою та АР Крим, стала одним з регіонів, у яких стартував пілотний проект. Зокрема, в його рамках для буковинських журналістів організували одноденний прес-тур «Свій до свого по своє – органічно чисте», в рамках якого розповіли та показали, де і як у нас виготовляють органічну продукцію.

– Цього року ми виготовили 120 т органічного березового соку – абсолютно чистого натурального продукту, збереженого найбільш наближеними до природи натуральними методами, – каже Андрій Мартинюк, комерційний директор «Галс ЛТД». От тільки цей сік… доводиться експортувати до Євросоюзу. Адже вітчизняний покупець не хоче платити на кілька гривень більше і купує сік звичайний – з домішками та консервантами.

– Окрім органічного соку ми виготовляємо і звичайний – 500 т на рік. Адже на внутрішньому ринку ще немає чіткого розуміння споживача, що є органічне. Він не розуміє його переваги, що йдеться про безпеку, здоров’я, максимальну кількість вітамінів… Тому попит на органічний березовий сік в Україні не такий високий, як за кордоном, – каже Андрій Мартинюк.

За словами Андрія Мартинюка, майбутнє української органіки – за різноманітними об’єднаннями селян, які традиційно вирощують «здорову продукцію» на власних полях. Подібним шляхом рушили наші івано-франківські сусіди – і не прогадали!

Невідомий цукор та «псевдогриби»

Село Спас, що на Івано-Франківській області, знане в Україні своїм унікальним міжнародним фестивалем автентичної карпатської кухні «Смачний Спас». А місцевий кооператив «Чиста флора» – відомий популяризатор виробництва органічно чистої продукції та розробки великого Карпатського бренду чаїв. Тож здорова їжа та смачні наїдки – тут не дивина.

– Власне, «Чиста флора» розташована на моєму батьківському обійсті, – зізнається її керівник Михайло Стовп’юк, який за сумісництвом є також головою асоціації виробників органічної продукції. Він охоче демонструє реліквії з сімейного музею травника та ділиться тонкощами ведення органічного бізнесу.

– Цією лопаткою викопували зілля багато поколінь зільників… А от цей коштурик з громового дерева, заклятий мольфарами, – відлякує змій… Бачите, скільки тут зілля? Можу з нього виготовити хоч сотню комбінацій! – каже Михайло Стовп’юк. За його словами, зільництву його навчили батьки та франківські Карпати, а освіту він здобув у Чернівецькому університеті, на біологічному факультеті.

Відрізнити органічні продукти можна за маркуванням. На імпортованих з ЄС продуктах найчастіше зустрічається напис «Organic Farming». А продукція українських виробників органіки представлена марками «Чиста Флора», «Пан Еко», «Верховина», «Жменька», «Галка-Карпати», «Харківнатурпродукт», «Славута». Органічні продукти цих марок продаються майже в усіх супермаркетах. Це передовсім крупи, сиропи, гриби, чаї, сухофрукти.

Переорієнтуватися на ековиробництво місцевим селянам було неважко. «Бо ми так робимо, як у себе вдома», – кажуть вони.

– Я тут, певно, вже сім років, – каже Любов Тулубяк, працівниця «Чистої флори». – Коли мала більше здоров’я, працювала в цеху, «стояла на лєнті», – фасувала чаї. Тепер вчулася трохи в меншій силі… Директор поважає мене, ми вчилися разом, то він перевів мене на легшу роботу. От бачите – перебираємо ягоди. Миємо їх, кладемо у банки, варимо сироп, готуємо, стерилізуємо, закриваємо (консервуємо).

– А що ви до них ще додаєте? – хитро допитуються журналісти.

– Воду. І цукор, – знизує плечима пані Люба.

– У чорниці власний сік – солодкий, треба лише вичавити його і виготовити черничний правдивий сироп. До решти продукції мусимо додавати звичний цукор. І ось тут – проблема. Бо люди зазвичай не знають, що за цукор купують, з яких буряків. В Україні виробників органічного цукру немає. Тому нам доводиться замовляти та експортувати спеціальний цукор, – інструктує журналістів Михайло Стовп’юк.

Значна частка продукції «Чистої флори» йде на експорт: до Канади та США, країн Прибалтики та Європи, зокрема, Німеччини. Тобто, тих країн, де органічний рух давно розвинений і така продукція користується там попитом. В Україні ж її найбільш охоче купують… туристи в рекреаційно-курортних зонах («Буковель», «Трускавець», «Яремча», «Моршин» тощо).

Проте головну увагу  підприємство приділяє виготовленню трав’яних чаїв, які, що їх і сотні років тому, збирають високо в Карпатах.

– Для того, щоби лікарська сировина була якісно заготовлена й висушена, існують заготівельні бригади. Стихійно сировина не збирається. В тому і переваги органічного виробництва, що він передбачає чіткий контроль руху сировини: від збору рослинки – до її продажу в магазині, – каже пан Михайло. – У звичайної продукції немає гарантії, звідки береться сировина. Бо на сьогодні сфера бізнесу часто-густо домінує над людськими цінностями, багато різних видів сировини може надходити з тих зон, які мають певні забруднення.

І для наприкладу, Михайло Стовп’юк розповів журналістам про карпатські «псевдогриби».

– Ми знаємо, коли в Карпатах неврожай. Тому дивуємося: звідки раптом з’явилася на продаж велика кількість грибів? А вони, з’ясувалося, з Херсону. Але продають їх як Карпатські. Привезуть сюди, посушать… Але вони відрізняються. Наш карпатський – великий, росте поміж смереками, а тому чистенький херсонський пробуєш – і пісочок відчуєш, бо зростають вони з вітром і піском, –  каже голова «Чистої флори» Михайло Стовп’юк.

Хитромудрі маркетингові ходи та рекламні маніпуляції недобросовісних виробників – не дивина для українського покупця. На прилавках українських супермаркетів рябить у очах від написів «екологічно чистий», «біо», «натуральний», «без консервантів» та, звісно ж, «без ГМО». Проте чи завжди відповідний напис і вища ціна означають, що продукт насправді відповідає певним стандартам якості? Звідси й недовіра покупця.

У свою чергу виробники органічної продукції нарікають на недолуге українське законодавство, брак державної підтримки та необізнаність покупця. До того ж, придбати натуральні фрукти та овочі, якщо у вас немає власної грядки чи знайомих, які вирощують продукти без хімічних добрив, у Чернівцях, наприклад,  важко. Адже у нашому місті і досі немає спеціальних магазинів органічних продуктів. Однак, якщо ринок виробників органічної їжі й далі зростатиме, вони зможуть потіснити виробників захімізованої продукції. А це означає, що на наші столи частіше потраплятиме справді здорова та корисна їжа.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Земля на експорт

– Природа створює сантиметр гумусу за 150-200 років, а ми – за 3 місяці, – стверджує Аурел Присакар, керівник «Верміхаусу». Ця компанія є найбільшим в СНД виробником біогумусу та рідкого екстракту з нього – «Біоліту». Керівник новоселицької компанії стверджує: відновити можна навіть мертві землі – достатньо 3-4 тон біогумусу на гектар.

– Єдиний спосіб відновити виснажені землі – внесення біогумусу. Без нього земля мертва, на ній нічого не росте, – стверджує Аурел Присакар. – Наприклад, у звичайному гною – 25-30% корисних речовин, в нашому ж біогумусі – усі 100%. Ми пробували вносити біогумос на різні поля, вирощувати на ньому різні культури – усюди приріст урожайності складав 70-100%.

Чорнозем із гною та органічних відходів «виробляють» червоні каліфорнійські черв’яки, придбані десяток років тому у фірми «Відродження».

– Забрали останніх черв’яків, і от вони живуть з нами, – посміхається пан Аурел. – Звичайні наші гнійні черв’яки харчуються, зариваючись в ґрунт згори вниз, а ці навпаки – знизу вверх.  Тобто, ми тримаємо їх на голодному пайку, а потім зверху на ложу досипаємо кілька сантиметрів їжі – вони усі і піднімаються нагору.

Тоді черв’яків збирають і переносять на нове місце. Після них у ложі залишається чистий біогумус. Зокрема, одна ложа черв’яків (50-60 тис. ос.) переробляє тонну гною чи органічних відходів протягом місяця-півтора…

– Рентабельність нашого бізнесу – 250-300%, – стверджує Аурел Присакар. – Проблема в реалізації. Бо люди нищівно ставляться до землі, виснажують її, натомість нічого навзамін в неї не вкладаючи…

П’ять років тому на підприємстві розробили 3-річну програму відновлення земель району біогумусом. У влади на подібні ініціативи забракло коштів…

Попит на біогумус, звісно, є. Підприємство активно співпрацює з київським «Клубом органічного землеробства», різними квітковими магазинами. Проте більшість «черв’якової продукції» іде на експорт: Польщу, Прибалтику, Молдову, Азербайджан… 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *