Незалежні суди є однією з умов виживання держави, тому судова реформа – у фокусі уваги Єврокомісії. Але вона також важлива для кожного українця.

У червні 2022 року Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус держави-кандидатки у члени Євросоюзу за умови виконання сімох рекомендацій. Перші дві з них стосуються реформи добору суддів Конституційного Суду та «серця» судової системи – Вищої ради правосуддя.

Але ці вимоги важливі безвідносно євроінтеграції, адже від їх виконання залежить не тільки потенційне членство України в ЄС, а й право громадян на захист і економічне благополуччя України.

Під час війни незалежні та справедливі суди є однією з умов виживання держави. Також це може стати запобіжником від можливих авторитарних намірів влади.

Що треба знати про зміни в ключових судових органах, чи відповідають рішення влади вимогам ЄС та здоровому глузду, і чому реформа правосуддя важлива для кожного без виключення українця – в розборі ЛІГА у партнерстві з Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ.

                                                          КСУ. Як запобігти імітації конкурсу

13 грудня Верховна Рада ухвалила закон про нову процедуру відбору суддів Конституційного суду. Він створює дорадчу групу експертів (ДГЕ) з шести членів, які оцінюють моральні якості й рівень компетентності у сфері права кандидатів на посаду суддів КСУ. Трьох членів делегує влада, трьох – міжнародні інституції.

«Основна проблема з КСУ була завжди в тому, що призначали недоброчесних або політично залежних суддів», – каже Олександр Марусяк, експерт Центру політико-правових реформ з конституційного права.

Він нагадує, що у 2016 році внаслідок судової реформи Петра Порошенка в Конституції було прописано, що відбір кандидатур на посаду судді КСУ здійснюється на конкурсних засадах. Але що таке «конкурсні засади» – кожен почав тлумачити по-своєму.

Довідково: КСУ складається з 18 суддів – по шість призначають президент, ВР та з’їзд суддів.

Всіх суб’єктів призначення об’єднувало одне – конкурсний відбір кандидатів в судді КСУ імітувався, констатує Марусяк.

У 2020 році після скандальних рішень КСУ щодо антикорупційного законодавства Венеціанська комісія рекомендувала Україні запровадити незалежний конкурс із застосуванням спеціально створеного органу.

Проте Верховна Рада довго ігнорувала висновки «Венеційки» і взялась за проблему лише після того, як Європейська комісія першою з семи вимог для членства в ЄС прописала ухвалення та впровадження законодавства щодо процедури відбору суддів КСУ відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії.

У серпні 2022 року в стінах парламенту зареєстрували відповідний законопроєкт, який відправили до Венеціанської комісії. Але попередній висновок був нечітким у формулюваннях і доволі компліментарним, що, на думку Марусяка, дозволило парламенту трактувати його по-своєму.

Наприклад, була рекомендація зробити градацію дорадчою групою експертів кандидатів за категоріями «найбільше відповідає», «відповідає» та «не відповідає» встановленим критеріям.

Верховна Рада це прописала, але встановила, що якщо за кандидатів, які «найбільше відповідають» та «відповідають» не проголосували 226 нардепів – можна голосувати і призначати кандидатів, які, на думку ДГЕ, «не відповідають» критеріям.

«Тобто це нівелює сенс існування дорадчої групи та перетворює її на формальність, – переконує Марусяк. – Яке б рішення не ухвалила дорадча група – останнє слово буде за президентом, парламентом та з’їздом суддів. Це імітація конкурсного відбору».

Влада намагається формально виконати вимогу Єврокомісії, але продовжує створювати складні конструкції для конкурсу, щоб його в підсумку не було, додає експерт.

Це побачили і у Венеціанській комісії, тому в оновленому висновку за 16-17 грудня зроблено акцент на двох основних проблемах прийнятого Радою закону.

По-перше, суб’єкти призначення (президент, парламент та з’їзд суддів) не можуть призначити кандидатів, які за рішенням дорадчої групи «не відповідають» визначеним критеріям.

По-друге, дорадча група має складатись не з шести членів, як зараз, а з семи. При чому чотири з них – міжнародні експерти.

У влади був шанс оперативно все виправити. Зеленському достатньо було ветувати закон і повернути його до парламенту з поправками, які знімуть зауваження «Венеційки». За такого сценарію, при бажанні, змінити закон можна за один день, підкреслює Марусяк.

Але 20 грудня президент підписав закон. Тепер єдина опція – реєструвати новий законопроєкт про зміни в ухвалений закон про добір суддів КСУ.

Якщо є політична воля і погодження між фракціями, то фактично це можна зробити за місяць, переконана Юлія Кириченко, членкиня правління Центру політико-правових реформ. У новому законопроєкті потрібно передбачити, що ті кандидати, які не відповідають вимогам, автоматично припиняють участь у конкурсі, або ж що відповідний комітет чи рада суддів не передають їх в зал і на конкурсну комісію, якщо є висновок, що вони не відповідають вимогам.

Якщо влада не захоче цього робити та проігнорує рекомендації «Венеційки» – Єврокомісія навряд чи зарахує це як виконання першої з семи вимог, прогнозує експерт. Адже Єврокомісія чітко прописала, що закон щодо добору суддів КСУ має відповідати рекомендаціям Венеціанської комісії.

Водночас, на думку Юлії Кириченко, можливо навіть за такої редакції закону ЄК поставить формальну «галочку», але пильно моніторитиме як по факту проходитиме призначення у КСУ. Якщо Єврокомісія побачить, що ці п’ять вакансій заповнені не «своїми», а професійними людьми, то це може бути у підсумку зараховано як виконання рекомендації. Якщо призначено буде когось із «своїх», або когось, хто був визнаний таким, що не відповідає вимогам – це все не зарахують як виконання вимоги, переконана Юлія Кириченко.

«Перша рекомендація Венеційської комісії може бути виконана якщо навіть в межах того добору, який зафіксовано в законі зараз, якщо ми отримаємо аполітичного, незалежного правника на посаду судді Конституційного суду», – пояснює вона.

Хоча поки Єврокомісія наполягає на внесенні змін до ухваленого закону про КСУ, аби повністю врахувати рекомендації Венеціанської комісії. Про це сказала речниця Єврокомісії Ана Пізонеро. Вона уточнила, що Єврокомісія взяла до уваги факт прийняття закону, але очікує, що українська влада повністю врахує рекомендації Венеціанської комісії, опубліковані після ухвалення закону 19 грудня, включаючи збільшення кількості членів КГЕ до семи.

                                                                         ВРП та ВККС: Запустити «серце» правосуддя

Не менш заплутана ситуація з Вищою радою правосуддя (ВРП) та Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС). Другою після КСУ вимогою Єврокомісії стоїть завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени ВРП та відбір кандидатів до ВККС.

ВРП і ВККС – це серце усієї системи правосуддя. Саме ці органи визначають, наскільки судді професійні, доброчесні та незалежні, пояснює Роман Смалюк, експерт Центру політико-правових реформ з питань судочинства (ЛІГА).

Вища рада правосуддя – один із найпотужніших органів судової системи, який відповідає за призначення та переведення суддів. Також ВРП вирішує питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, включно зі звільненням, та надає дозвіл на затримання судді. Якщо суддю спіймають на хабарі – його не можна затримати без дозволу ВРП.

Довідково: До складу ВРП входить 21 член. 10 призначає з’їзд суддів, по двоє – президент, парламент, адвокати, прокурори та науковці. Голова Верховного Суду входить до складу ВРП за посадою.

До літа 2021 року не існувало механізму залучення до ВРП доброчесних членів. І оскільки не було незалежних перевірок – кожен суб’єкт намагався призначити до складу ВРП лояльного до себе члена, що за словами Смалюка, призвело до численних корупційних скандалів навколо органу.

Зокрема, на скандальних “плівках Вовка” є епізоди з впливом на окремих членів ВРП. Через це Національне антикорупційне бюро просило ВРП відсторонити голову Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка, але ВРП заступилася за суддю.

Проблема з доброчесністю членів ВРП набула глобального масштабу та у 2020-му Україна зобов’язалась перед МВФ та ЄС провести реформу ВРП. А Венеційська комісія прямо вказала, що судова реформа, яка омине ВРП та питання доброчесності суддів, приречена на провал.

У серпні 2021 року парламент дослухався до закликів та ухвалив нову процедуру обрання членів ВРП.

Створюється Етична рада, яка буде проводити попередню перевірку доброчесності кандидатів в члени ВРП. На перехідний період вона складається з шести членів: троє – від суддівського середовища, троє – від міжнародних організацій. При цьому міжнародні експерти мають право вирішального голосу.

Проти ухвалення такого закону активно виступав діючий склад ВРП, адже парламентарії передбачили, що Етична рада має право перевірити доброчесність і чинних членів.

Зрозумівши, що перевірки не оминути, 22 лютого, тобто за два дні до повномасштабного вторгнення РФ, 10 членів ВРП пішли у відставку. У велику війну Україна увійшла з неповноважною ВРП, адже у її складі залишилось п’ятеро з 21 членів (при 15 мінімально необхідних).

Станом на зараз у складі ВРП семеро членів і майбутнє органу залежить від з’їзду суддів, запланованого на середину січня 2023-го.

Етична рада, попри складнощі війни, закінчила відбір кандидатів та рекомендувала з’їзду суддів 16 осіб – по дві на кожну вакантну посаду.

Фактично зараз в руках з’їзду суддів доля ВРП. Але громадські активісти сигналізують про бажання суддівських кланів саботувати призначення. Один зі сценаріїв – призначити лише двох-трьох членів ВРП, а по нових оголосити новий конкурс, що може затягнути запуск органу ще на рік.

Суддівським кланам вигідно мати недієздатну ВРП, яка не може нікого з них притягнути до відповідальності.

Наприклад, саме ВРП має ухвалити рішення щодо майбутнього Павла Вовка. Адже після ліквідації ОАСК він не втратив статус судді й недоброчесні члени ВРП можуть взагалі ухвалити рішення про переведення його до іншого суду.

Без ВРП не буде і Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яку можна порівняти з кадровою службою правосуддя. Вона відповідає за добір суддів і рекомендує їх до затвердження Вищою радою правосуддя. Також ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання суддів, запроваджене ще у 2016 році. Його мають пройти усі діючі судді. За результатами оцінювання суддя може бути звільнений, якщо він, наприклад, не склав тест на знання законодавства.

Але за три роки оцінювання пройшла трошки більш ніж половина суддівського корпусу (близько 2500 суддів), з яких було звільнено менше ніж 1%. Тому у 2019 році президентським законопроєктом повноваження усіх членів ВККС були припинені.

Перша спроба влади Володимира Зеленського запровадити конкурсний відбір до ВККС закінчився в Конституційному суді. У 2020 році більшість положень судової реформи були визнані неконституційними.

І лише влітку 2021-го було ухвалено нове законодавство.

Тепер Вища рада правосуддя призначає членами ВККС лише кандидатів, рекомендованих спеціально створеною незалежною конкурсною комісією. Її склад дуже схожий на склад Етичної ради з вирішальним голосом міжнародних експертів.

Конкурсна комісія була створена у 2021 році, але через війну трошки пригальмувала відбір кандидатів. Сьогодні на 16 вакатних посад претендує 301 кандидат. Комісія готує до оприлюднення перелік з 64 кандидатів, допущених до етапу співбесід. Подання на призначення нового складу ВККС може бути готовим у другому кварталі 2023 року, обережно прогнозує Смалюк.

«Але якщо ми зволікаємо з ВРП – в нас не створюється ВККС», – констатує експерт.

Запобіжник від узурпації влади

Без незалежного та професійного відбору суддів просто неможливо отримати незалежну та професійну судову гілку влади. І в цьому мають бути зацікавлені не стільки представники влади, скільки самі громадяни України.

Наприклад, КСУ може визнати неконституційним будь-який закон. Якщо в КСУ будуть недоброчесні судді – це ставить під ризик будь-яке положення законодавства, за яким функціонує держава, каже Марусяк.

«Суди – це про захист прав громадян від свавільних дій з боку державних та правоохоронних органів», – пояснює Смалюк.

За його словами, іноземні інвестори не будуть інвестувати в країну, де їхнє майно можуть забрати за фальсифікованим або купленим рішенням суду. Якщо в інвесторів буде довіра до судів – будуть інвестиції і відповідно буде зростати економічне благополуччя країни та кожного окремого громадянина.

Незалежні та справедливі суди є однією з умов виживання держави, переконаний Смалюк. Окрім економічного зростання це може стати запобіжником від авторитаризму та свавілля.

«КСУ важливий для балансу влади, – додає Марусяк. – Якщо КСУ буде контролюватися владою – це шлях до її узурпації».

А відсутність незалежних конкурсних засад створює спокусу для будь-якої влади.

Детальніше про хід виконання Україною рекомендацій Єврокомісії читайте у дослідженні Коаліції РПР.

Публікація підготовлена ЛІГА у партнерстві з Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Відповідальна та підзвітна політика в Україні» (U–RAP), що реалізується Національним Демократичним Інститутом. Думки, висловлені у публікації, належать авторам і не обов’язково відображають погляди USAID.

Запис Умова виживання України– це судова і конституційна реформи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2018-й добіг кінця, і зараз саме час оцінити все, що з нами відбувалося цього року. Підбити своєрідні підсумки ми запросили нашого експерта з питань політики й економіки, бізнесмена й мецената, засновника й очільника обласного благодійного фонду «Подаруй дитині життя», який опікується онкохворими дітками, Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

Ф.Ф.: – Не будемо малювати картину року якимсь одним кольором. Попри всім відомі труднощі – економічну кризу, війну і неоголошений, але фактичний початок виборчої кампанії – 2018-го у нас було й дещо добре, як усередині країни, так і на зовнішньополітичній арені. Хоча зазначу одразу, Україна не існує двома сферами окремо: усе, що відбувається тут, обов’язково позначається на ставленні до нас світу, і навпаки. Утім, на жаль, мусимо чесно констатувати, що ми належимо до слабких і залежних держав. І допоки не перестанемо вивозити за кордон сировину та не піднімемо з колін економіку, з нами у світі ніхто не рахуватиметься.  

Кор. : – Отож, почнімо з негативів?

– Головна виразка, що роз’їдає нашу владу, а відтак і все суспільство – корупція та удавана боротьба з нею. Коли у ЗМІ показують, як то в одній, то в іншій країні засуджують посадових осіб найвищого рангу – що вищий він, то більші терміни ув’язнення, – ми розуміємо, що в Україні владники керуються іншим: «Сьогодні покарають його, а завтра візьмуться за мене?» На обласному ж рівні час від часу читаємо про вироки за хабарництво, здебільшого це штрафи. І, як нагорі, так і в нас, люди, схоплені «на гарячому» за хабар, повертаються чемненько на свої посади. Складається враження, що незаконна «платня за послуги» хабаром уже не вважається. У важливих бізнесових сферах уже й схеми напрацьовані, і тарифи відомі.  

Натомість деякі важливі сфери залишаються неврегульованими. Адже, за всіх успіхів децентралізації, її так і не закріпили в Конституції. Деякі експерти стверджують, що це призводить до чергового «перерозподілу коштів» по кишенях. Це негатив, бо реформа потрібна й почала працювати. З’явилися нові люди, альтернатива тим політикам, які сьогодні сидять у Верховній Раді. Ці нові люди обстоюють конкретний результат для країни. Для людей, а не для своїх кишень. І поки децентралізація не закріплена у конституції, є велика спокуса для деяких кіл відмотати все назад. Невипадково ж, за результатами соцдосліджень кількох компаній, рейтинг недовіри до центральних органів влади становить 70-75%. 

– А на теренах Буковини, на вашу думку, що сталося найгіршого?   

– Це те, що місто та область обезголовлені й ми живемо без мера і без губернатора. І, на жаль, це є наслідком політичного  протистояння. Але партії не беруть до уваги те, що їхні міжусобні війни негативно позначаються на житті буковинців. Інтереси рядових українців, як завжди, не беруться до уваги.  

– Про позитиви говорити приємніше. а чи були вони у нас взагалі?

– Безперечно. Про створення Української помісної церкви говоритимемо тоді, коли цей процес завершиться. Хоча про це варто було подбати ще 1991 року.

Відтак топ-темою 2018-го був Закон про мову, неоднозначно сприйнятий нашими сусідами, які мають значну діаспору в Україні. 4 жовтня Верховна Рада після гарячих суперечок ухвалила-таки в першому читанні закон про забезпечення функціонування української мови як державної. У ньому передбачене створення інституту уповноваженого із захисту державної мови. І така потреба захищати в країні її державну мову є прямим наслідком усіх попередніх викривлень. Хоча й ми самі багато в чому винні: українці так боялися меншовартості, що навіть масово заговорили чужою мовою.

У цьому контексті можна говорити і про розлучення з СНД, Хоча, з огляду на 5-ий рік неоголошеної війни з РФ, ми навіть затягнули з цим. Хоча  фактично Україна ще від 2014 року припинила участь у роботі органу. І це ще один меседж Заходу, що країна виходить з-під впливу Росії і продовжує євроінтеграцію.

Ще один політичний нонсенс містився у довгостроковому Договорі про дружбу й співпрацю з Росією. Очікування, що російська влада схаменеться, не справдилися. Тож Президент України підписав указ про припинення дії договору про дружбу з Росією на наступні 10 років, а Верховна Рада підтримала це рішення законодавчо. Хоча деякі політичні експерти розмірковують, що це ще не повний розрив стосунків з Росією. Припинивши дію договору про дружбу, ми просто уникаємо дикої ситуації, коли Росія воює з Україною, а ми при цьому маємо з нею «дружбу». Напевне, тут варто згадати і про отримані 210 ракет і 37 протитанкових комплексів «Джавелін» (ПТРК). Фахівці вважають це знаком підтримки наших позицій найсильнішою країною світу і єдності в боротьбі з російським агресором. Хоча експерти підрахували, що це дає можливість озброїти тільки одну бригаду. Тож розраховувати на кардинальні зміни воєнної ситуації можна лише за умови, якщо ПТРК будуть безпосередньо на фронті. Після& загострення ж конфлікту між Росією і Україною в Азовському морі зайшла мова про те, що ми можемо отримати зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) від США, щось на зразок «Стінгерів», які США свого часу використовували в Афганістані.

– Франце Карловичу, а як ви ставитеся до медичної реформи? Адже саме вона найбільше зачіпає людей…

– Саме так, її не обійдеш мовчанням. Та й стартувала вона саме на початку 2018-го і вже пізньої осені медичні заклади нашої області завершили повну реорганізацію з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства. В результаті цього сімейні лікарі отримуватимуть зарплату відповідно до кількості пацієнтів. Можливо, певним чином, це заохотить їх підвищити якість своїх послуг, бо пацієнт має можливість змінити свого лікаря. Та поки що пересічні українці не відчули покращення від запровадження інституту сімейних лікарів. Хіба що це розглядати як ще один демократичний крок до звільнення від радянської суцільної закріпленості – до житла, школи, поліклініки, роботи. Особливо, якщо згадати, як без прописки не брали на роботу, а без роботи не надавали прописки…

Та попри те, до медреформи є й багато запитань. Як на мене, то недоцільно було реформувати, а практично знищувати, службу «швидкої допомоги»: вона була однією з найкращих у світі й рятувала життя сотням і тисячам українців. Що можуть зробити за наших умов парамедики – питання без позитивної відповіді. А ще виникають запитання щодо не завжди виправданих кроків із закриття окремих медзакладів у селах. Маю на увазі колишню Топорівську лікарню. Адже там були чудові умови – навіть гаряча вода, чого не мають чернівецькі лікарні. Та й село велике, людей там багато. Хіба не поза межами здорового глузду ситуація, коли наша місцева влада обіцяє відкрити 9 амбулаторій у селах області, але закриває вже діючі?!  Якщо бути цілком відвертим, то, на мою думку, медична реформа в Україні є не стільки реформою, як звичайнісіньким перерозподілом фінансів. І створення у Києві Національної служби здоров’я, яка й розподілятиме кошти, тому підтвердження. Бо як було раніше? Мінздоров’я виділяло кошти на рівень областей, а в регіонах їх розподіляли відповідно до потреб різних лікувальних закладів. А тепер це робитиме інший, спеціально створений для цього, орган… Зрештою, вже у новому році ми сповна відчуємо на собі результати реформ. І тоді робитимемо більш адекватні висновки. А поки що сподіватимемося на краще, адже до цього спонукають свята, що невдовзі чекають на нас.  

Насамкінець хочу побажати нам усім, щоби наші сподівання на краще таки справдилися. Нехай не раптом, не одразу. Та ми ж, українці, – люди  терплячі…

Одне слово, з Новим роком і Різдвом Христовим! Щастя й здоров’я усім!

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: 2018-й: яким він був спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За результатами всеукраїнського соціологічного дослідження від «Active Group» у жовтні-листопаді 2018 року, майже половина респондентів вважає, що реформи, які проводяться в країні, – не правильні.

Лише 4,1% респондентів у жовтні і 5,7% – у листопаді відповіли, що реформи йдуть у правильному напрямку і з потрібною швидкістю. Кількість тих, хто вважає, що реформи правильні, але йдуть повільно, зменшилася до 18,5% у листопаді проти 20,5% у жовтні. У листопаді рекордною (30,2%) була кількість респондентів, які вважають більшість реформ неправильними. Всі реформи назвали неправильними 13,4% респондентів у жовтні та 14,7% – у листопаді. Помітно менше людей, які «не помітили реформ», – від 23,8% до 19,1%. Не змогли відповісти на це запитання 13,1% респондентів у жовтні та 11,8%  у листопаді.

«Кому вигідні реформи, що проводяться в Україні?»: найбільша кількість респондентів і в жовтні (44,8%), і в листопаді (52,5%) відповіли – українській владі, і лише 12,5% опитаних у жовтні та 16% у листопаді вважають, що реформи вигідні українському народу. Третина опитаних вважають, що реформи вигідні великому бізнесу, натомість вигоду від реформ для малого бізнесу побачили 8,8% у жовтні проти 5,6% у листопаді. Збільшилася й кількість респондентів, які вважають реформи вигідними для «західних» держав – від 28.6% у жовтні до 33,6% у листопаді. Проте, вигоду для Російської федерації побачили 3,3% у жовтні та 2,5% у листопаді. Майже не змінилася кількість тих, хто вважає, що вигоду від реформ в Україні отримує міжнародний бізнес – 6%, та міжнародні фонди – 12%. Не визначилися з відповіддю біля 13%.

«Які реформи принесли найбільшу (найменшу) користь вашому місту/селу?»: найбільшу

користь респонденти побачили від реформи децентралізації (17,8% у жовтні та 21,3% у листопаді), на другому місці – підвищення мінімальної зарплати (15,7% і 14,2%), на третьому, зі значним відставанням, – медична реформа (7,8% та 9,3%). Саме медична реформа стала лідером і найгірших реформ: 33,5% опитаних у жовтні та 36,9% у листопаді побачили від неї найменшу користь. Так само не корисними респонденти вважають пенсійну (25,4% та 27,9%), судову (17,9% та 19,7%) та реформу освіти (12,8% та 16,7%). Кожен третій (31,9% у жовтні та 35,1% у листопаді) взагалі не побачив жодної користі від реформ.

Дослідження відбувалося в рамках проекту «Національний омнібус» від 5 до 7 жовтня та від 18 до 20 листопада. Загалом опитано 2245 респондентів.

Запис Зростає незадоволення українців реформами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Підвищення прожиткового мінімуму і мінімальних пенсій
Від 1 липня прожитковий мінімум зростає на 700 грн – до 1777 грн. Це вплине на деякі інші виплати – від допомоги з безробіття до аліментів.
Проте мінімальна зарплата не зміниться, і становитиме, як і до цього, 3 723 грн на місяць.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, також зросте і становитиме 1 435 грн. Тому на 62 грн зростуть і пенсії близько мільйона українців, які отримують найменші пенсії.
“Розмір мінімальної пенсії зросте до майже 1500 грн”, – повідомив віце-прем’єр Павло Розенко.
Від 1 січня 2018 року мінімальна пенсія в Україні становила 1373 грн на місяць.
Загалом у Україні близько 12 млн пенсіонерів. Наступне загальне підвищення пенсій очікується 1 грудня.

Велике заокруглення
З 1 липня копійки у чеках почнуть заокруглювати. Це стосуватиметься лише розрахунків готівкою.
Суму, що закінчується на 1-4 копійки, заокруглюватимуть у бік зменшення, а від 5 до 9 копійок – збільшуватимуть.

Такі правила передбачає постанова НБУ “Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів”.

Вона також передбачає, що Нацбанк припиняє карбувати монети номіналом в 1, 2, 5 та 25 копійок, а банкноти в 1 і 2 гривні замінять монети.
Втім, усі накарбовані монети і надалі будуть в обігу, а магазини і надалі можуть встановлювати ціни, що завершуються на 99 копійок.
У безготівкових розрахунках, наприклад, якщо ви розраховуєтеся карткою, заокруглення не застосовуватимуть.
За словами голови НБУ Якова Смолія, впродовж двох-трьох років із обігу зникне майже половина від загальної кількості монет – це близько 1 млрд монет дрібних номіналів. Тож середня кількість монет, що припадає на одного українця, зменшиться удвічі. Водночас і банкнот в обігу також стане менше, – приблизно на 40%.
В НБУ кажуть, що розуміють, що на початку у бізнесу можуть виникнути побоювання стосовно того, чи правильно вони застосовують правила заокруглення. Тому Нацбанк звернувся до міністерства фінансів та ДФС з проханням надати детальні роз’яснення та не застосувати до бізнесу штрафних санкцій за проведення касових операцій, пов’язаних із заокругленням.
Разом із тим, у НБУ кажуть, що були змушені відмовитися від дрібних монет, бо вони “втратили свою купівельну спроможність”.
“Собівартість виготовлення монет перевищує їх номінальну вартість”, – заявив директор депуртаменту грошового обігу НБУ Віктор Зайвенко.
За його словами, якщо порівняти з 1996 роком, коли запровадили українську грошову одиницю, купівельна спроможність 1 гривні зменшилася до 7 копійок, а 10 гривень – до 71 копійки.

Обмін валюти спрощується
Тепер під час обміну валют буде менше “папірців”
Від 1 липня НБУ також спрощує операції з обміну валюти. Досі банк мав оформлювати два паперові примірники квитанції про обмін. Один з них отримував клієнт, а другий зберігався у банку.
Тепер банки зберігатимуть цю інформацію в електронній формі, а паперову квитанцію можуть видати на вимогу клієнта.
Небанківські фінансові установи, які здійснювали обмін валют, видавали дві паперові квитанції і чек із РРО (реєстратор розрахункових операцій). Тепер все фіксуватиметься лише чеком РРО.
Крім того, Нацбанк дозволить банкам і фінустановам проводити обмін валют через платіжні пристрої.
Для того, щоб всі звикли до спрощення, фінустанови матимуть півроку перехідного періоду. Тож на повну силу нові правила запрацюють вже з 2019 року.

До лікаря – по-новому
Записатися до сімейного лікаря, терапевта чи педіатра можна буде особисто, телефоном чи електронною поштою
Згідно із медичною реформою, від 1 липня лікарі первинної ланки – сімейні, терапевти і педіатри – надаватимуть послуги по-новому.
Як пояснила в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун у Facebook, лікарі первинної ланки ставитимуть діагнози і лікуватимуть найбільш поширені хвороби та травми, а також направлятимуть до лікарів-фахівців – лорів, хірургів, ендокринологів, тощо. Вони ж видаватимуть лікарняні, і, у разі потреби, відвідуватимуть пацієнтів вдома.
Записатися до сімейного лікаря, терапевта чи педіатра можна буде особисто, телефоном, електронною поштою. Від першого квітня відбувався процес вибору лікаря пацієнтами і підписання із ними угод.
На фінансування початку медичної реформи у бюджеті з 1 липня закладені видатки у понад 8 млрд грн.
Крім того, з 1 липня список за програмою “Доступні ліки” розшириться чотирма препаратами, що використовуються під час трансплантацій у доопераційний та післяопераційний періоди: азатіоприн, циклоспорин, такролімус і мікрофенолова кистола та її солі.

Домашнє – “негігієнічне”?
Дві третини українського молока нині не відповідає європейським нормам
Від 1 липня відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, українські переробники молока мають відмовитися від закупівель молочної сировини від населення.
Ця норма мала запрацювати ще з початку цього року, але тоді її запровадження вирішили перенести ще на півроку. Крім того, передбачений і перехідний період до 2022 року.
Причина — положення про санітарно-гігієнічні вимоги до молочної сировини, які є частиною Угоди про асоціацію.
Нині європейським вимогам не відповідає приблизно 75% всього молока, що виробляють в Україні, передусім – у господарствах населення.
В Асоціації виробників молока вважають, що запровадження заборони на “домашнє молоко” спонукатиме до підвищення якості сировини. А от зростання ціни на кінцеві молочні продукти там не очікують, бо в теорії, чим вища якість сировини, тим менше витрачається на її переробку.

Ціни на газ заморожені
Поки тарифи на газ для населення заморожені, “Нафтогаз” намагається запропонувати українським видобувникам привабливі ціни.
На відміну від попередніх місяців, “Нафтогаз” не збільшуватиме ціну на газ для промисловості – вона залишатиметься на рівні 9 143 гривні за тисячу кубометрів. Ціна на газ для населення також до кінця липня залишатиметься незмінною – 4 942 грн за тисячу кубометрів без ПДВ.
Проте “Нафтогаз” вирішив підвищити свою пропозицію щодо закупівлі газу на внутрішньому ринку до 7 629 грн за тисячу кубів, оскільки ніхто з українських видобувників не зголосився продавати газ за ціною, запропонованою у червні.
“Хоча червень традиційно є сезоном низького попиту на газ, “Нафтогаз” не отримав жодної пропозиції від постачальників газу, яких не влаштувала запропонована ціна. Тому компанія збільшила запропоновану ціну на липень”, – йдеться у повідомленні “Нафтогазу”.
У червні “Нафтогаз” хотів купувати газ на внутрішньому ринку майже на 700 грн дешевше.

Запис Підвищення прожиткового мінімуму, заокруглення копійок, нові правила обслуговування лікарями, – що очікує українців у липні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У квітні на українців чекають зміни у різних сферах. По-новому перераховуватимуть пенсії, контролюватимуть якість харчових продуктів і ходитимуть на прийоми до лікаря. Міністерство юстиції почне стягувати заборгованість по зарплатні. В армію призвуть більше 15 тис. українців. У гаманцях з’являться монети номіналом 1 грн і 2 грн.

Gazeta.ua підготувала добірку найістотніших змін, які відбудуться в Україні з квітня.

Пенсіонерам, які працюють, перерахують пенсії

З 1 квітня для пенсіонерів, які працюють, введуть автоматичний перерахунок пенсій. Раніше кожні два роки пенсіонери зверталися до територіальних управлінь Фонду із заявою про перерахунок. Тим, у кого після перерахунку пенсія не зросте, її не зменшать. Будуть платити, як і раніше.

Перерахують тим, хто отримує виплати два роки і більше, але при цьому офіційно працював. Норма також стосується тих, хто працював з перервами.

При розрахунку пенсій Пенсійний фонд використовує середню зарплату — 3764 грн й індивідуальний коефіцієнт. Він залежить від сплачених страхових внесків і рівня зарплати.

Запрацює антирейтинг виробництв, які не виплачують заробітну плату

З 1 квітня запрацює антирейтинг підприємств-роботодавців. Міністерство юстиції починає стягнення заборгованості заробітної плати на користь працівників.

Зараз в органах Державної виконавчої служби понад 500 тис. виконавчих проваджень з примусового стягнення заборгованості. Заборгованість сягає понад 2,5 млн грн. Найбільші борги в державному секторі.

Створять мобільні штаби і групи. Вони виїжджатимуть на конкретні підприємства. За невиплату заробітної плати роботодавець адміністративну та кримінальну відповідальність.

Розпочнеться весняний призов

З 1 квітня розпочинається весняний призов на військову службу. Він триватиме до 31 травня. За цей період призвуть 15,2 тис. осіб.

Лави Збройних сил поповнять майже 9 тис. осіб, Національну гвардію — 4 тис., Державну прикордонну службу — 1,2 тис., Державну спеціальну службу транспорту — 1 тис.

На весняний призов виділили 59,4 млн грн. Проведення призову до ЗСУ обійдеться у 32,5 млн грн, у Національну гвардію — 14,4 млн, до Держприкордонслужби – 4,3 млн, до Держспецтрансслужби — 3,6 млн.

На одного призовника витрачатимуть 3617 грн. 3,5 тис. грн – грошова допомога військовим. 93,13 грн витратять для підготовки та проведення призову на строкову військову службу.

В армію забирають українців від 20 до 27 років. Солдати, матроси, сержанти і старшини служитимуть 18 місяців. Призовники з вищою освітою — 12 місяців.

Ухилення від призову на строкову службу може обернутися обмеженням волі на строк до трьох років.

Стартує медична реформа

2 квітня українці зможуть підписати декларації із сімейними лікарями, педіатрами і терапевтами. Кожен лікар може підписати документ максимум з 2 тис. пацієнтів. Від їх кількості залежатиме розмір зарплати медика. Базова ставка за одно пацієнта — 370 грн.

Украсти договір з лікарем можна, якщо медичний заклад підключився до електронної системи охорони здоров’я. Не потрібно підписувати декларацію за місцем прописки чи проживання. Декларація діє безстроково — до моменту зміни фахівця. Щоб змінити лікаря, потрібно просто укласти нову. Електронна система це зафіксує.

Реформу впроваджуватимуть до 2020-го. До цього часу можна отримати медичну допомогу по-старому.

Терапевти, педіатри та сімейні лікарі спостерігатимуть станом здоров’я пацієнта, ставитимуть діагнози та лікуватимуть найбільш поширені хвороби, травми, отруєння, патологічні, фізіологічні стани.

Щоб викликати лікаря додому, не потрібно звертатися у реєстратуру. Домовитися про необхідність візиту можна напряму телефоном з лікарем. Служба “швидкої” працюватиме у звичному режимі.

Запрацює нова процедура перевірок якості та безпечності харчових продуктів

З 4 квітня запрацює запрацює нова процедура перевірок якості та безпечності харчових продуктів.

Підприємства перевірятимуть залежно від ступеня ризику для життя і здоров’я людей. До прикладу, у магазині, де продається запакована продукція тривалого зберігання, ризиків менше, ніж у магазині, де продається свіже м’ясо. Один і той самий інспектор не зможе приходити з перевіркою на те саме підприємство.

Державні інспектори мають право безперешкодного доступу до роботи підприємств; інспектувати і відбирати зразки товарів та тварин; перевіряти вантажі харчових продуктів, які ввозять на митну територію України або вивозять з неї; видавати постанову про про тимчасову заборону або вилучення з обігу товарів тощо.

За порушення закону передбачені жорсткі санкції. Залежно від правопорушення сума штрафу може сягати 70 тис. грн. Крім того, інспектори можуть призупинити виробництво чи обіг товарів, якщо виявлять загрози життю і здоров’ю людини.

В обігу з’являться монети номіналом 1 і 2 гривні

З 27 квітня в Україні з’являться нові монети номіналом 1 і 2 гривні. Згодом вони повністю витіснять паперові купюри. Їх спеціально не вилучатимуть, а припинять друкувати. До 2010-го з’являться монети в 5 і 10 гривень.

“Нові обігові монети мають сріблястий колір. Вони невеликі, легкі та та зручні для розрахунків. На них зберегли портрети видатних українських особистостей, які зображені на відповідних банкнотах, – каже директор департаменту грошового обігу НБУ Віктор Зайвенко.

На інфляцію випуск монет не вплине. Натомість сприятиме збільшенню безготівкових розрахунків в країні.

за матеріалами інтернет-видань segodnya.ua, gazeta.ua

Запис Перерахунок пенсій, медична реформа і призов в армію — які важливі зміни торкнуться українців у квітні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Експерти вважають, що Україна в будь-якому випадку виконає всі зобов’язання перед Фондом

У другій декаді лютого в Україні працювала технічна місія МВФ. Українці стали знову гадати: дадуть чи не дадуть грошей, і якщо ні – що буде з цінами і курсом долара? Ні українська, ні міжнародна сторони не вважали за потрібне докладно прокоментувати завдання і результати візиту. В принципі, з боку МВФ це можна пояснити: технічна місія не передбачає ні публікації звітів, ні змін домовленостей, вона допомагає вирішити саме технічні, процедурні питання. Але обтічні коментарі давала і українська сторона, що стало приводом для багатьох говорити про те, що жодного прогресу в відносинах МВФ і України немає. Тим більше, співробітники МВФ підкреслювали: візит відбувся виключно на прохання української сторони.

Висновки експертів, які були зроблені після закінчення візиту, відрізнялися різноманітністю. Одні говорили про те, що МВФ пішов назустріч Україні і скоротив список вимог з чотирьох до двох. Інші – що в відносинах намітилася криза або навіть справа йде до розриву відносин, і так далі.

Ми вирішили розібратися, що ж становлять собою “вимоги МВФ”. Чому вони то “змінюються”, то “пом’якшуються”, то навпаки. І чому Україна “йде на поводу” у МВФ, в чому звинувачують керівництво країни деякі експерти.

Хто складає для України план реформ

На сайті МВФ можна простежити всю історію взаємин України і цієї міжнародної фінансової організації з 1992 року. На сторінці, присвяченій Україні, значиться, що наша країна входить до числа найбільших боржників МВФ, займаючи друге місце після Греції. За час незалежності ми отримали 9 траншів. Станом на 31 січня 2018 року сума непогашених боргів становить 8522,1 млн доларів у курсі спеціальної грошової одиниці МВФ – SDR.

Нинішня програма фінансування здійснюється на підставі трьох пов’язаних документів, з якими можна ознайомитися на сайті МВФ: Листа про наміри, Меморандуму про економічну і фінансову політику і Технічного меморандуму про взаєморозуміння.

У листі про наміри, який підписали президент Петро Порошенко, а також тогочасні прем’єр Арсеній Яценюк, міністр фінансів Наталія Яресько та голова НБУ Валерія Гонтарева, Україна просить у Фонду нову 4-річну програму на суму 12,3 млрд в SDR, або 17,5 млрд доларів США. “Ми використовуватимемо цю підтримку для реалізації амбітної економічної програми, яка включає повну макроекономічну перебудову і глибокі структурні реформи, націлені на поліпшення економічних перспектив і підняття рівня життя населення”, – йдеться в листі.

“Доданий Меморандум економічної та фінансової політики викладає в деталях економічну програму, яку уряд України здійснюватиме за підтримки МВФ та інших міжнародних партнерів”, – написано далі в листі.

Як заявляють сьогодні експерти, для отримання Україною наступного траншу МВФ вимагає створити Антикорупційний суд, підвищити пенсійний вік і ціни на газ. У числі інших вимог називають масштабну приватизацію і закон про продаж землі.

Всі ці, а також інші заходи були викладені в Меморандумі. Наприклад.

“Пенсії. Щоб адаптуватися до демографічних тенденцій і зміцнити стійкість пенсійної системи… ми зробимо кілька заходів щодо економії. Зокрема, ми зменшимо допомогу для працюючих пенсіонерів та обмежимо можливість дострокового виходу на пенсію шляхом поступового (по 6 місяців на рік) збільшення пенсійного віку на 5 років і необхідного стажу на 5 років, а також для деяких професій – права на достроковий вихід на пенсію… Ці заходи приведуть до загальної економії не менше 1,6 млрд грн”, – написано в програмі, підготовленій української стороною.

У числі структурних реформ в Меморандумі вказані і боротьба з корупцією, і судова реформа, і приватизація неефективних держпідприємств, і всі інші, які сьогодні подаються нам як “вимоги МВФ”.

“МВФ фактично тільки стежить, щоб обіцянки були виконані”

 “Взаємини Міжнародного валютного фонду з Україною нічим не відрізняються від взаємин МВФ з іншими країнами. Зазвичай, країни звертаються до Міжнародного валютного фонду, коли мають великий дефіцит рахунку поточних операцій і малий обсяг золотовалютних резервів. МВФ ставить на чільне місце швидкісне рішення проблем, що існують наразі у країни. Коли розробляється план дій для країни, в ньому передбачають заходи щодо вирішення цих проблем, а також намагаються прибрати всі серйозні макроекономічні проблеми“, – пояснює виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

На запитання, як формується список конкретних вимог, Олег Устенко відповів так: “Це пропозиції індивідуальних країн. МВФ позначає проблеми. Наприклад, МВФ сформулював для України необхідність знизити дефіцит державного бюджету. А українська сторона пропонує своє бачення, яким чином можна цих цілей досягти”.

Тобто експерт підтверджує: перелік заходів, за допомогою яких країна планує досягти певних економічних показників, формує сама країна. МВФ фактично тільки стежить, щоб обіцянки були виконані. Тому що гроші він дає під реалізацію обіцянок, а не порожні слова.

Перші пункти власної програми Україна виконала, що підтверджується і звітними документами МВФ. Переважно вони стосувалися реформи банківського сектора (за що міжнародні партнери не перестають нас хвалити досі), податкової та фіскальних служб.

А ось далі процес явно застопорився. Ось одне із зобов’язань України: “Дефіцит поточного рахунку стабілізується до 1-1,5% ВВП в 2016-1918 роках, а золотовалютні резерви поступово поповнюватимуться до комфортного рівня” (п. 3 ч. 1 Меморандуму). У держбюджеті України на 2017 і 2018 рік закладається дефіцит в розмірі 2,5%.

Або ось таке зобов’язання України, яке минулого року багатьма було представлено як “вимога МВФ”:

“Реформа охорони здоров’я буде спрямована на те, щоб відкрити цей сектор для приватного фінансування і поступово перейти до системи медичного страхування. З цією метою до кінця березня 2015 року, ми представимо до парламенту проект закону, який:

1) змінить основу державного фінансування… шляхом переходу від койко-місць в лікарнях до фінансування на основі обслуговування і первинної медико-санітарної допомоги в перерахунку на душу населення.

2) дозволить медустановам законно отримувати власні доходи.

3) змінить регуляцію держзакупівель, щоб медустанови могли робити прямі багаторічні закупівлі у структурних організацій ООН”.

Економії в сфері освіти українська сторона планувала досягти шляхом скорочення вищих навчальних закладів з 802 до 317, скорочення шкіл на 5% шляхом злиття невеликих шкіл і, відповідно, скорочення числа співробітників, скорочення держзамовлення для вузів і інших заходів.

“Ці реформи дозволять скоротити витрати щонайменше на 300 млн грн 2015 року і пізніше. З цією метою ми представимо до парламенту до кінця 2015 року законопроект, щоб всі необхідні заходи були прийняті до початку наступного навчального року (1 вересня 2015 року) і завершилися протягом 2015-2016 років”, – записано в Меморандумі.

Нагадаємо: закон про реформування медгалузі був ухвалений тільки минулого року, а його реалізація відкладена до 2018-го. Закон про освіту також був ухвалений тільки 2017 року, а старт реформи намічений на 1 вересня 2018-го. Ймовірно, саме тому “МВФ вимагав” від України провести реформи медицини та освіти. Україна прострочила виконання власного плану на три роки.

Які зобов’язання взяла на себе Україна

У березні 2017 року Україна направила до МВФ лист з проханням змінити терміни виконання частини пунктів своєї програми і “маяки”, за якими МВФ повинен оцінювати виконання Україною взятих на себе зобов’язань. Так, термін пенсійної реформи пересунувся з 1 квітня 2015 до квітня 2017-го. Приватизація держпідприємств – з травня 2015-го на серпень 2017-го.

Однак навіть цей оновлений план виявився порушений. Так, закон про Службу фінансових розслідувань повинен був з’явитися до кінця квітня 2017 року, закон про продаж земель сільгосппризначення – до кінця травня, закон про Антикорупційний суд – до 15 червня 2017 року. Однак їх немає досі.
Експерти вважають, що Україна в будь-якому випадку виконає всі зобов’язання перед МВФ, оскільки без міжнародних кредитів ризикує розгубити всі економічні досягнення останніх років і отримати нову кризу, що межує з дефолтом.
На думку Івана Міклоша, голови стратегічної групи радників при прем’єр-міністрі, якщо навіть виконати план не вдасться до завершення нинішньої програми, необхідно буде вести розмову про нову програму фінансування.

“Ми вже сьогодні знаємо, що Україна не отримає всі транші, які планувалися. У березні 2019 року програма закінчується. З огляду на великі платежі за зовнішнім боргом, ясно, що Україні буде необхідно продовжувати співпрацю. Це буде запорукою успішного продовження реформ і стабілізації“, – сказав Іван Міклош.

Нижче наведена таблиця – перелік реформ, які запланувала Україна і запропонувала МВФ розглядати як “маяки” оздоровлення економіки. А також граничні терміни і позначки про виконання/невиконання взятих на себе зобов’язань. Таблиця, нагадаємо, в числі інших документів була представлена МВФ 2 березня 2017 року.

Запис Що вимагає від України МВФ: міфи і реальність спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

В річницю трагічної події в історії нашої держави – розстрілу Небесної сотні – відбулися численні Віча в різних містах України.

Обурені люди висловлювали невдоволення тим, що на крові загиблих майданівців до влади прийшли особи, які обманули довіру народу, обманули їхні сподівання на краще життя, обманули та спаплюжили ідеї Майдану. І в першу чергу це зробила людина, за яку на виборах проголосувала більша частина України – наш Президент.

Найяскравіша характеристика людини – це порівняння того, що вона обіцяла, з тим, що в підсумку  зробила. Тож я зібрала відео всіх виступів Петра Порошенка з передвиборною агітацією: «Виберіть мене, а я вам забезпечу виконання всіх ваших сподівань!». Порівняти ці обіцянки з нашим фактичним життям наші читачі можуть самотужки.

Що ж обіцяв Порошенко перед виборами?

1.Ми забезпечимо армію – це буде першим пріоритетом. Солдат, який воює, буде отримувати 1000 гривень на день. Його життя та здоров’я буде застраховане на мільйон гривень. Це буде від 26 травня 2014 року. Тобто на другий день після виборів.

Не знаю, сміятися чи плакати з цього? Десятки тисяч загиблих. Сотні тисяч поранених. Їхні життя та здоров’я застраховані на мільйон? І наші воїни на передовій отримують 1000 грн на день?

 2.Антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона повинна і буде тривати  години.

Перелякані громадяни відстоювали на виборчих дільницях величезні черги, аби проголосувати за нового Гаранта, тим самим – за кінець війни. Нині ж «маємо те, що маємо» – 4 роки війни.

3.Житомир буде столицею української космонавтики. Будуть повернуті найкращі технології та найкращий рівень космічної науки.

Ну, і де ця передова космонавтика? Навіть наш Перший космонавт Леонід Каденюк так і пішов із життя незатребуваним.

4.Справа честі притягнути до відповідальності не лише виконавців-снайперів, які здійснювали розстріл Майдану, але й командирів та замовників цих вбивств.

Однак і досі жодна особа, яка розстрілювала майданівців, не кажучи про керівників та замовників, до відповідальності не притягнута.

5. Буде проведена судова реформа. Буде реформована  правоохоронна система: міліція, СБУ, прокуратура. Тим самим будуть створені передумови успішності всіх перетворень, в тому числі – економіки. Тільки незалежний суд може забезпечити захист прав і свобод і недоторканість власності, що важливо для притоку в країну інвестицій.

Тобто обіцяли новий Сінгапур. А що ми бачимо насправді? Дорогі іномарки на парковках, численні маєтки та земельні ділянки, нахабні фізіономії й цілковита відсутність відповідальності та законності. 

6. Якщо мене оберуть президентом України, я буду грати чесно, продам концерн «Рошен». На посту президента я хочу і буду піклуватись виключно благоустроєм України.

 Які солодкі шоколадні казочки!

7. Я забезпечу повне перезавантаження влади, докладу всіх зусиль в рамках конституційних повноважень, щоби до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори виключно на пропорційній основі за відкритими списками.

 Однак виборче законодавство так і не було змінене. Вибори пройшли по старих схемах. І навряд чи Президент перезавантажить виборче законодавство до виборів 2019.

8. Кількість податків буде скорочено, ставки зменшені, офшори перекриті. Ще на достатній термін буде збережена система спрощеного оподаткування для малого та середнього бізнесу.

Фактично ж ввели нові податки, а наявні були збільшені. Офшори зросли й набули величезних масштабів. І найбільші статки в офшорах належать саме нашому Гарантові. Натомість у малому бізнесі страховий внесок сплачують усі, навіть якщо підприємець не здійснює діяльності, тож відповідно  відсутні і доходи.

9. Буде створене громадське телебачення

Досі всі телеканали належать олігархам. А те, що нині відбувається із державним телебаченням, поки що ні про що не свідчить, – принаймні, ні про що добре.

10.Курс долара не буде вищим за 10 гривень.

Тут і казати нічого. Але й бути байдужими теж не повинні. До курсу долара прив’язані всі ціни, особливо на ліки, будівельні матеріали, бензин тощо.

11. Ми будемо будувати нову економіку, використовуючи позитивні досягнення країн Балтії, Польщі, Словаччини, Словенії, Чехії, Грузії.

 І що зробили?  Для показухи запросили зарубіжних реформаторів, серед них Саакашвілі, замилили очі Заходу, а далі тихенько всіх «сплавили» назад. Останнього реформатора кілька днів тому за волосся викидали з території України. Хіба що Супрун тримають, яка добиває нашу охорону здоров’я.

12. Я за збільшення зарплат, пенсій і стипендій. За збереження та примноження всіх соціальних виплат, передбачених чинним законодавством, «дітям війни», афганцям, чорнобильцям, інвалідам, одиноким мамам, сиротам. Я за потужні грошові вливання в освіту. За доступність кваліфікованої медичної допомоги для всіх громадян.

Без коментарів – і так все зрозуміло

13. Антимонопольний комітет повинен стати ключовим економічним регулятором. Це стосується й вартості послуг в житлово-комунальній сфері, де орудує  страшенна монополія.

Однак ціни в ЖКГ за чотири роки зросли більше ніж утричі, а регулятор вартості тарифів – НКРЕКП – зробили ручним.

14. В Україні повинні восторжествувати принципи правової держави й справедливості, гарантіїдотримання основних прав людини, обмеження втручання держави в приватне та суспільне життя.

Що тут скажеш? Справедливість у нашій державі нижче плінтуса. Українці, думайте та аналізуйте, робіть висновки!

Тамара БОРОВИК, голова правозахисної ГО «На грані», волонтерка

Запис Що обіцяв і що зробив наш Президент: між обіцянками й справами нашого Президента – прірва, завалена людськими життями спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Пенсійна та медична реформи, бюджет та стан економіки — те, про що політики найбільше говорили 2017-го і чим маніпулювали, вивчали у VOXUKRAINE.  

 Улітку 2017-го Центр економічної стратегії досліджував, як українці сприймають реформи.

З’ясувалося, що люди бачать нинішні проблеми у пенсійній системі чи медицині, але не підтримують їхнього реформування в урядовому варіанті.

«Не подобається реформа медицини, бо не можна перекреслити все те, чого, що набули за попередні роки. Медицина зовсім не була такою поганою, щоби впроваджувати нове – потрібно добре подумати», – сказав один з опитуваних. Водночас він вважає медичну систему зовсім не безкоштовною, як про це люблять розповідати політики. Хоча певною мірою саме тези політиків та експертів формують свідомість людей.

Тож які міфи політики поширювали протягом 2017-го? У VOXUKRAINE проаналізували 948 висловлювань 71-го політика/чиновника за 2017-й. Проект не тільки перевірив твердження, а й розбив цитати за темами. Виявилося, що у промовах політиків згадувалося 87 тем, серед найбільш «уживаних» податки, корупція, війна, армія, тарифи, газ тощо. 

Та найбільш згадуваними були закони, що приймалися протягом року: пенсійна та медична реформа, держбюджет на 2018-й. Політики говорили також про стан економіки та хизувалися власними соціологічними рейтингами.

Топ-5 тем за кількістю згадувань політиками від зазначених 948-ми:

Пенсійна реформа – 134; реформа охорони здоров’я – 99; бюджет – 97; макроекономіка – 59; соціологічні опитування – 40.

expres.ua

Довідково:

VoxUkraine –  незалежна аналітична платформа, заснована після Революції гідності 2014 року групою висококваліфікованих економістів та юристів, які працюють в Україні і за кордоном. Біля витоків ініціативи стоять випускники Київської школи економіки. VoxUkraine спрямовує діяльність на розвиток економічної дискусії та надає якісну аналітику економічних та інших найважливіших процесів в Україні. 

Запис Рейтинг брехні політиків-2017 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада Саудівської Аравії оголосила, що вперше за 35 років знімає заборону на роботу кінотеатрів. Це спричинено соціальними реформами, які зараз набирають чинності в країні.

Про це повідомляє The Guardian.

Заборона на кінотеатри в королівстві діє з 1983 року, коли в країні спостерігалось посилення ісламських заборон.

Про те, що комерційні кінотеатри будуть допущені до роботи з початку 2018 року, йдеться в повідомленні Міністерства культури та інформації Саудівської Аравії.

Це переломний момент в розвитку економіки культурного сектору. Відкриття кінотеатрів буде служити каталізатором зростання економіки та її диверсифікації,
– зауважив міністр Аллад Алаввад.

Алаввад повідомив, що знаття заборони на кінотеатри є частиною програми соціальних і економічних реформ, яку реалізовує принц Мухаммед ібн Салман.

Згідно з оцінками уряду Саудівської Аравії, до 2030 року в країні буде відкрито близько 300 кінотеатрів з понад 2 тисячами залів. Це створить 30 тисяч робочих місць і внесе вклад у ВВП в розмірі $24 млрд.

Серед інших соціальних реформ, оголошених у Саудівській Аравії останнім часом, – скасування заборони на керування автомобілем жінками з наступного року.

У Саудівській Аравії з 2018 року жінкам вперше дозволять відвідувати спортивні стадіони. Згідно з традиціями Саудівської Аравії, тільки чоловік має право дозволяти жінці вчитися, подорожувати і брати участь в інших заходах.

Запис У Саудівській Аравії вперше за 35 років зняли заборону з кінотеатрів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Населення України не вірить в успішність реформ – такого невтішного висновку щодо трирічних змін у країні дійшли соціологи з Реанімаційного Пакету Реформ (РПР). Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва і члена ради РПР, на щорічному підсумковому форумі РПР «Громадська асамблея: SMART реформи» 1 грудня оприлюднила результати опитування громадської та експертної думки від Фонду «Демократичні ініціативи».

Особливого оптимізму озвучені цифри не додають. Населення в реформи не вірить. За словами Бекешкіної, 44% населення вважають, що в плані реформ нічого не робиться, ще 30% вважають, що зроблено лише 10% від потрібного. Таким чином, понад 70% опитаних негативно оцінюють хід реформування в Україні.

Трохи краще ситуація в групі експертів: вони вважають, що зроблено не більше за третину й оцінюють процес реформування за 5-бальною шкалою у 2,66 бали. Порівняно з минулим роком зростання мізерне – на 0,16 бала. Та й зрозуміло, що теоретичні оцінки часто мало збігаються із повсякденним життям, у якому ми всі варимося.

Соціологи з Фонду «Демократичні ініціативи» назвали і 5 реформ, які, на думку населення та експертів, провалилися.

На першому провальному місці можна назвати антикорупційну реформу й антикорупційний суд. Хоча 60% опитаних вважають, що найбільш пріоритетною є саме боротьба з корупцією. Громадяни вважають це навіть важливішим, ніж пенсійна чи медична реформи. Між тим понад 80% населення переконані, що з корупцією борються без успіху. І лише 1% опитаних вбачає якісь успіхи в цьому процесі. Людей насторожує, що влада не може визначитися: бореться вона із корупцією чи з антикорупційними організаціями. Більше того, суспільство починає сумніватися, що боротьба з корупцією колись узагалі почнеться, фіксують соціологи.

Напряму прилягають сюди думки про неуспішність судової реформи та реформи правоохоронних органів. 47% опитаних вважає, що очищення судової влади варто довірити громадськості, 29% – експертам західних країн, 23% – юристам, які колись працювали суддями. І самим суддям таку місію довірили б тільки 8% опитаних.  

До провалених відносять також реформу держслужби та виборчу реформу.

Серед успішних відносно реалізованою можна вважати лише децентралізацію, решта – лише стартували.

А деякі вже на старті отримали підніжку від влади – як це ми бачимо у справжній війні між прокуратурою і антикорупційними органами. І це не просто невизначеність законодавча: українці вбачають у цьому шалений спротив і залишків старого, і новітніх ворогів нації, для яких власний гаманець важливіший за саме існування України.

Запис Провалені реформи чи скасована країна? 7 із 10 українців не вірять в успіх реформування спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оригінальний погляд Макса Михайленка на загальновідомі речі – сьогодні у «Версіях».

«Ми років на 5-10 відстаємо від країн, які приєдналися до ЄС, хоча й досі не є його повноправними членами»

Розмову з Максимом почали з обговорення резонансних місцевих новин, які спонукали до широких узагальнень.

«Історія з протестом проти «круглого столу» з захисту прав нацменшин Хавича – для мене це сюрприз, – зізнається політолог. – Насамперед  я думав, що Олег уже відійшов від справ… Назва планованого ним заходу, звісно, досить провокативна. Бо незважаючи на те, що федералізація є нейтральним поняттям, у нас з кінця 2013-го це поняття втратило репутацію, адже під ним розуміється сепаратизм. Справедливо чи ні – це інше питання. Але влаштовувати такі «побиття» і весь цей «гай-гуй» – це псує репутацію Чернівців, а на цей імідж працює занадто багато людей, аби цим зневажати. Причому псує в таких моментах, які непередбачувані – так само, як було з нещодавньою демонстрацією фільму про інші меншини.

Я розумію, що у нас створено простір для організації прямої силової дії, що багато утворилося… безробітних (сміється – авт.), які в цьому беруть участь. Тут можна десь виправдати СБУ – насправді весь її чернівецький актив задіяний у більш актуальній діяльності сьогодні. Тому в цьому сенсі Буковина вважається глибоким тилом, єдине що – в такому тилу якраз легко організовувати якісь мутні суперечливі заходи, інциденти (як було з Польщею). Хоча раніше, в 2014-2015-му людям, які це організовували, вдавалося пропихувати потрібну інформацію на російські канали. Сьогодні – вже зась. Принаймні, в нас уже існує «негативно обмежувальна інформаційна політика».

Так, важко знайти ще когось у Чернівцях, з ким би це могло трапитись. З іншого боку – це маразм. Нащо було вдягати на нього наручники, садити в авто, кудись везти, проводити обшуки…

Зрозуміло, що поліція в нас ще лише розвивається. Ми поки що перебуваємо в ситуації, де досі у державних відомств, політичних партій є рефлекс – усе регулювати. Тобто на кожний епізод, процес, елемент вигадувати новий закон, потім він створює роботу для чиновників – на рівні підзаконних актів… Реформи не пішли грузинським шляхом. Україна нагадує Болгарію і Румунію в середини 2000-х: принаймні на років 5 (це якщо оптимістично)-10 (реалістично) ми відстаємо від країн, які в 90-х розпочали євроінтеграцію і лише десятиліття тому стали повноправними членами ЄС.

Але ж Грузії вдалося втілити реформи?

Є дуже суттєва різниця у нас з Грузією – навіть не в масштабі, а в тому, що в Грузії ситуація була доведена до краю. 2003-го там 90% людей просто зубожіли до межі. Насправді реформи певною мірою там проводив ще Шеварднадзе – але чим це закінчилося? Тим, що всі електроенергетичні підприємства продали маленькій американській компанії, яка почала виставляти населенню такі рахунки, як в США. Зрештою, там уся тіньова економіка була кримінальною. В Україні ж вона не кримінальна – тут лише діє економічне лоббі. І коли в нас борються з «тінню» – попутно зачіпають інтереси широких верств, які десятиліттями живуть з «сірої» контрабанди, умовно «нелегальної» торгівлі і заробітчанства.

Зараз, на щастя, маємо завершений законопроект про податкову реформу – мені особисто він подобається, там багато позитивного. Головне вже прийняти щось, з чим погодиться більшість громадян, і не змінювали це років 10-20. На жаль, якщо 2013-го таксист у Києві заробляв 800 євро, то зараз 500 доларів – це вже всерйоз  висока зарплата в Україні. Рекламний ринок в медіа обвалився втричі… Ледве почали виповзати з руїн.

Насправді в нас була з 98-го і приблизно до 2011 року шикарна система оподаткування («спрощенка»), яку ми частково «позичили» в Китаю. Якщо сьогодні не будуть врегульовані питання фрілансерів, ІТ-аутсорсінгу, за яким ми нам вдається втримуватися 4-ми у світі – не «завдяки», а всупереч державі – то почнеться нова хвиля еміграції. І вона вже інша – і не йдеться про сезонні роботи, наприклад, у Польщі. Та й із сезонними не так все просто. Адже коли заробітчан-поляків поженуть з Британії – а саме в цьому і є весь сенс Брексіту – то все залежатиме від того, куди вони перемістяться. Якщо повернуться додому – витіснять наших заробітчан… Нова хвиля еміграції буде пов’язана з тим, що з України поїдуть ті, хто створює ВВП. Залишаться пенсіонери, працівники правоохоронних органів, і парламентарі, за яких будуть голосувати пенсіонери – типова історія, скажімо, Парагваю (який, до речі, почав нас обганяти, а це образливо).

Боротьба з корупцією – улюблене заняття «країн, що розвиваються»

«Я б сказав, що у нас тепер немає олігархів у колишньому вигляді, – продовжує Макс Михайленко. – Звісно, можна казати, що Порошенко – найбільший олігарх в Україні, або що у нього  з Ахметовим склався політичний союз. Але в нас відсутня приватизація ними державних функцій.

Але є, наприклад, монополізація енергетичної сфери – наприклад, обленерго. І питання націоналізації, наприклад, «Чернівціобленерго», порушувалося депутатами місцевих рад нещодавно, разом з вимогами блокади торгівлі з ОРДЛО. Чи не є це порушенням права приватної власності і негативним сигналом для світу?

Так, фактичний власник «Чернівціобленерго» Бабаков – політично вмотивований одіозний російський бізнесмен. Якщо серйозно розбиратися, то може з’ясуватися врешті решт, що він десь підпадає під санкції. Хоча навряд чи до цього дійшли руки влади. Та вже добре, що дійшли руки до «Тедіс Україна», пов’язаного з російським олігархом Ігорем Кесаєвим, проводять обшуки за підозрою у фінансуванні терористів так званих ЛНР і ДНР. Ними виведено з України 2,5 млрд грн. Найбільший дистриб’ютор тютюнових виробів пов’язаний з військовою корпорацією  «Завод імені Дегтярьова» – одним із постачальників зброї терористичним організаціям ДНР-ЛНР. Знайшли зачіпку, як це можна зробити. Долучився антимонопольний комітет. Вважаю, що Юрій Віталійович (Луценко – ред.) робить дуже добру роботу. Вперше після Потебенька – який, може, й виглядав дурнем якось зовнішньо, але при ньому прокуратура таки працювала.

Весь цей вал арештів – він, попри все, позитивний. Можливо, хоч так – методом «морського бою» накривати великі простори. Тому що воно зрештою показує, з чого складалася українська економіка станом на 2013 рік. Київ, центральні райони, фешенебельні бізнесові центри – це все юрфірми і інвестфонди, які займалися одним – легалізацією власності. Чому у нас провалена велика приватизація? Тому що виявляється, що чи не все вже насправді приватизовано – крім кількох стратегічних підприємств. А ті, що не приватизовані – ті обтяжені фіктивними боргами, якимись сумнівними договорами тощо. Щоб це здолати, треба мати таку витримку, якої я, чесно кажучи, не бачу. Але не сказав би, що боротьба з корупцією має формальний характер. Насправді такої боротьби, як зараз, не було ніколи. Але, на жаль,  це найулюбленіше заняття «країн, що розвиваються» – це такий коректний евфемізм, який прикриває реальну сумну річ, що ці країни насправді не розвиваються. Корупція може бути переможена там, де знищено її причини. У нас же є нестабільність, окозамилювання, вдавання, що можна жити за 2 тис. грн, запроваджувати високі зарплати в держсекторі а потім обвалювати місцеву валюту при все ще шаленій залежності від імпорту…

«Що робить в освіті Гриневич – я вже втратив розуміння…»

«Реформа вищої освіти – конструктивна, корисна і давно потрібна, – каже Михайленко. – Але почала давно в’язнути. По-перше, з’явилася шалена конкуренція за абітурієнтів (закінчився демографічний стрибок в Україні, натомість виникла конкуренція з вузами країн-сусідів). А по-друге, українські ступені не визнають у світі.  НАЗЯВО (Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти – до речі, ще одна ознака маразматичності системи – це довжелезні абревіатури і неестетичні назви) створене, а далі має відбутися певна процедура: його мають взяти до відповідної європейської Асоціації, далі вона дає дозвіл проводити аудит, і лише після аудиту вона кладе на дипломи свою «блямбу»-визнання. Наразі визнаються ступені тих вишів, які працюють за здвоєними пограмами, їх налічується кілька десятків. Процес жорсткого реформування нинішньої системи, на диво, розпочав свого часу м’який і поміркований міністр Сергій Квіт. Що робить нинішня міністр Гриневич – я вже втратив розуміння. Позитивно триває реформа вищої освіти – що з неї виключили десь  600-700 коледжів. На тлі війни це пройшло доволі тихо. Бо коли наведення бодай якогось ладу почалося в 2010-му і почалися судові позови – тодішній міністр Табачник плюнув і сказав вишам: хочете автономії – самі платіть за комунпослуги. Сьогодні дійшли і до автономії, але в Україні маємо гігантське перевиробництво гуманітарних кадрів. З цим, до речі, пов’язана і криза зарплат в медіа-сфері.

Загалом позитивно, що «доповзли» до цього, добре, що від науковців почали вимагати публікацій у іноземних виданнях. Звісно, не все гладко – одразу з’явився «міжнародний ринок», де можна заплатити за публікацію з розрахунку 100 доларів за сторінку, і за тисячу доларів можна отримати статтю в журналі, який не має ніяких рейтингів… Та все ж тут є певний помітний прогрес.

Нарешті щось визначилося з реформою охорони здоров’я – хоча вона дуже конфліктна. Тому що в цій суперечці між Супрун і Тодуровим мають рацію обидві сторони – просто по-різному. Річ у тім, що значно легше приїхати, наприклад, в Малі чи Намібію, де взагалі немає системи охорони здоров’я – і побудувати з нуля, ніж розібратися у нас з ним, що вже є. У нас це не лікарні, а феодально-капіталістичні об’єкти. Наверху стоїть сеньйор, який наляканий і готовий співробітничати, але Супрун не може знайти з ними спільну мову, бо вони з різних світів. Вона працювала в цивілізованій системі. Наша теж колись була цивілізована, але зараз схожа на якесь шаманство. Причому в приватній сфері вона нормально функціонує. І не можна ж відверто сказати: давайте легалізуємо ці побори. Тому й не приходять страхові компанії. Треба поламати мафію, яка на цьому сидить – для початку. Але вдавати, що 45-50 дол. на рік – це і є наше безкоштовне конституційне право на охорону здоров’я – це фікція. На решту суми нелегально збагачуються лікарні, постачальники, профільні виші і т.д.»

«Ми остання велика країна, яка може вклинитися в європейський спільний ринок»

«У нас дуже потужно розвивається агропромисловий сектор. Україна завалила своєю курятиною і борошном світ. Це десь починає компенсувати втрати металургії. Одна агропромислова компанія «Укрлендфармінг» приносить 2% ВВП. Тут найбільші в Європі і другі в світі сучасні інкубатори.

Чому ж політики кажуть, що село вимирає?

Політичні партії – вони роками (раніше це було монополізовано комуністами і соціалістами) неформально захищають інтереси власників. Все давно розділено, тільки форма інша. Можна привести приклад Польщі, в якій земля далеко не така, як у нас, а гірша. Довгі роки партія Анджея Леппера тим самим лякала поляків. Закінчилося тим, що коли запровадили вільний обіг землі – то як вона залишалася в поляків, так і залишається. Більше того, поляки почали купувати землю в Німеччині. І німці з цього приводу не хвилюються.

Звісно, це законодавство треба виписати дуже тонко. Якраз прості фермери, які живуть в борг або виходять в нуль (сільське господарство – дуже ризикований бізнес) не мають що давати як заставу під кредитування. Кредитування дороге, та ще й вони його не отримують. І якраз продаж землі вирішить системну проблему. Насправді в центральній Україні дуже багато процвітаючих господарств – натомість на заході багато занедбаних господарств. І це питання пріоритетів самих людей. Ми остання країна, яка може вклинитися в європейський спільний ринок».

«Дуже сподіваюся, що Гонтареву звільнять. І вважаю, що треба запровадити нову валюту»

«Дуже сподіваюся, що Гонтареву звільнять. Три роки на посаді – достатньо. Так виглядає, що наступним директором буде хтось з «Авалю». Все-таки на цій посаді має бути людина, яка хоч якийсь час працювала би в держбанку – а п. Гонтарева не з цієї сфери. Тому й було допущено багато помилок – я вже не кажу про зловживання. Помилялися навіть у сумах рефінансування. У нас такої ганьби ніколи не було.

У Ющенка на цій посаді був єдиний інцидент (з якого він, очевидно, нічого для себе й не мав) – коли в нас був жалюгідний валютний запас, який він на якийсь час пересунув на Кіпр у швейцарський банк. Але МВФ навіть тоді вирішив, що це порушення і на рік заморозив співпрацю. До Тігіпка професійних питань не було – лише концептуальні. При Стельмахові девальвація не була такою важкою. Вважаю, що з наступного року треба запроваджувати нову валюту (хай це буде нова гривня) – тому що не можна мати такий курс. Нормативи ж залишилися ті самі! І моніторинг карткових рахунків починається з 10 тис. грн. Це навіть психологічно справляє серйозний тиск. Гляньте на оголошення турагентств: відпочинок у Греції – 300 євро. У гривнях 9 тис. Це відлякує. Крім того, непевність, недовіра – ще не так, як до купона, але ж не можна допускати, щоб стала ситуація, коли валялися на асфальті тисячні чи десятитисячні купюри. Румунський лей – його десь 3-4 за долар чи євро, молдовани трохи впали, білоруський рубль – забрали п’ять нулів і тепер вони, як ми в 96-му році, 2 рубля за долар! Коли я питаюся, чому б не забрати нуль – я чую ідіотські відповіді: зате ми не переймаємося дрібними монетами. Та я їх мішок можу носити! Запровадження нової валюти в 1996-му дуже змінило ставлення людей, це піднімає самооцінку. Як каже Пинзеник, «в уряду немає бюджетної культури». І бюджет у нас величезний – не за реальними грошима, а нулями.

 «Дострокових виборів не буде в найближчій перспективі»

«Як оптиміст, я би сказав, що країна рухається до позитиву в розрахунку 55 на 45 відсотків. Ще рік тому це було 51 на 49. Яценюк з Гройсманом можуть собі записати зростання ВВП за рік. Навіть це непогано. В цьому році – хоча я ідеологічно за блокаду! – блокада торгівлі з ОРДЛО нам ще дасть зниження. Вона дуже мутна, там є багато персонажів, які мають сидіти в ізоляторі СБУ, а не мітингувати – але після її запровадження раптом знайшлося вугілля, і виявилося, що нам його стільки й не треба, і ще багато чого… Один факт: сьогодні при обшуці в компанії, яка торгує спиртом і тютюном, прокуратура знайшла в кабінеті директора пляшку горілки, яка зроблена в ЛНР!

Насправді робиться багато. Але це можна буде побачити через рік-два-три. Загалом бачу, що в країні в принципі відновлено керованість – бо в першій половині 2014-го її практично не було. Зараз мафіозна система розвалилася, хоча й шматками намагається функціонувати. Та принаймні в активних громадян поки що немає армії головорізів.

Дострокових виборів, думаю, не буде в найближчій перспективі. Хоча в принципі, чинний Президент готовий до будь-яких виборів. Та я не бачу жодного політико-правового шляху для них. Я написав статтю на Fraza.ua про це, розписав усі умови, які мали би бути для цього – і яких таки немає. Соціологічні дослідження показують, що якби оголосили вибори, то всі – і старі, і нові політичні сили матимуть абсолютно рівні шанси. Тому що рейтинги всіх парламентських партій сьогодні мізерні. І ще є необхідність міняти і вдосконалювати пропорційну виборчу систему. Мажоритарка – це пережиток і можливість для маніпуляцій. На сьогодні перед країною стоїть завдання утримати своє, ешелонувати оборону, придушити сумнівні моменти, та позбутися кримінального російського бізнесу, який злитий з владою.

Коли закінчиться війна?

Війна закінчиться зі смертю Путіна. Ми втратили шанс в 2014-му закінчити все це жорстко і брутально. Принаймні з Донецьком і Луганськом – я не кажу про Крим. Але є дві речі, які це пояснюють: Захід був проти рішучих дій з Києва. І в значній мірі були нелояльними або сумнівно лояльними різні наші силові підрозділи. Вони прекрасно розуміли, що втрачають свій статус. Це не масова нелояльність, але точкова вона була. Можна було підірвати ракетою Луганську адміністрацію – та нас лякали заручниками, які врешті виявилися значною мірою фальшивими. Самі дончани сприймають те, що відбулося, як «підтримане Росією повстання бидла». Яке отримало зброю і можливість поквитатися  з усіма, хто щось мав чи був при владі. Як на мене, звідти повиїжджали всі, які «наші» – крім якихось одиниць-десятків-сотень. Тому класти життя стількох вояків заради відвоювання цих двох шматочків території я вважаю невиправданим. Лінія оборони потрібна – безумовно. Але не влаштування там якогось Ватерлоо – при тому, що воювати ж доводиться не з «ополченцями», а з російською армією. Причому це не з точки зору фінансових витрат чи отримання нелояльних виборців. А з точки зору пролитої крові.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Політолог Макс Михайленко: «Війна закінчиться зі смертю Путіна» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Підміна понять і популізм – у даному випадку щодо житлово-комунальних тарифів – явище в політиці не виняткове, навпаки, звичне. Економісти дуже влучно висловилися, що при владі в нас ілюзіоністи, від дій яких тхне аферою. Переплата кожним чернівчанином за кожний квадратний метр 10-ти гривень і сорока  копійок – суттєва сума, яка в межах держави виливається у мільярди гривень. А в умовах майже тотальних субсидій держава таким чином «дарує» теплогенеруючим компаніям, за підрахунком економістів з Буковини, 3,5 млрд грн. Зрозуміло, що одразу ж виникає запитання про «відкати» не тільки для авторів такої зручної для шахраїв високого польоту методики, а й їхніх рецензентів і всіх задіяних у цьому ланцюжку. Таким чином економісти обґрунтовують твердження, що державний бюджет суттєво потерпає від поєднання субсидій і захмарних платіжок за тепло.

У підсумку ж виходить: те, що нищить громадян, є невигідним і державі. Тому і Кабмін, і влада на місцях мали би ще раз повернутися до тарифів на тепло.

Пригадуєте, ще на початку осені місцеві ради приймали рішення про мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів. Слідом за Київською, Дніпровською, Житомирською міськрадами таке ж рішення прийняли чернівецькі депутати. Але з того вийшов «пшик», бо такі рішення не належать до компетенції ні районних, ні міських, ні обласних рад. Але саме зараз, коли Кабмін упіймали «на гарячому», варто було б як місцевим політикам, так і нардепам від областей, і міській владі взятися разом за цю вервечку й витягти «на гора» нормальне людське рішення щодо тарифів.

Однак те, що реакція на виступ економістів поки що відсутня, хоча вони й засвітилися зі своїм викриттям не тільки у буковинській пресі, а й друкувалися на шпальтах газети для інтелектуалів «Дзеркало тижня», є доволі поганим сигналом. Бо коли можновладці закривають вуха і не хочуть чути того, про що вже кричить, а не шепче їм народ, завжди виникає поле напруги. Коли ж воно вибухне, буде пізно.

Наші люди – не «лохи», і вони добре усвідомлюють, що нині «рідна» влада знімає гроші за комуналку з населення, хоча мала би провести справедливі реформи, потіснивши інтереси політико-фінансових кланів країни. Адже МВФ цікавить не вартість того чи іншого товару на ринку – газу, тепла тощо, а збалансованість державного бюджету країни, яка отримує допомогу, збалансованість її місцевих бюджетів і бюджетів великих державних корпорацій, зокрема «Нафтогазу».

Я вже якось говорив про це. Якби український уряд досяг хоча б якихось успіхів у інших реформах, які дозволяли б наповнити державний і місцевий бюджети, МВФ давно махнув би рукою на тарифи. Під час перемовин з фінансовими донорами українська сторона могла би пообіцяти закрити прогалини в бюджеті грошима, які українські олігархи приховують від оподаткування, окрім тих, зазвичай, від яких нібито законно звільняються. Думаю, вистачило б. Та й реформи у бік зростання економіки теж би, ймовірно, задовольнили МВФ, і він закрив би очі на «неринкову» вартість комуналки. Та цього не зробили – через те, що такі реформи зачіпають інтереси політико-фінансових кланів країни, а перечити їм не хочуть ні уряд, ні народні обранці з ВРУ. Їх задовольняє найлегший вихід із ситуації: нахабно зняти кошти з громадян. Однак ця позиція є недалекоглядною. Бо якщо Україна не вирветься з економічних лещат і не підніметься з колін, вона остаточно перетвориться на сировинну базу світу і практично зникне…  Перспектива більш ніж сумна.

Запис Реформи – за рахунок людей, а мали би відбуватися за кошти олігархів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таку думку висловив голова ГО «Громадська ініціатива розумних рішень» Сергій РОЗУМНИЙ – до речі, юрист і державний виконавець з великим досвідом роботи. Він наголосив, що українцям пропонують під виглядом реформи виконавчої служби лише збільшення зарплат її працівників.

Про це повідомив

 – Міністерство юстиції України як головний автор цієї «геніальної ідеї», не змінюючи механізму виконання на законодавчому, і головне, правовому рівні, запроваджує тільки матеріальні стимули працювати ефективніше – і робить це саме тоді, коли комунальні послуги зростають у 20 разів і потенційним боржником може стати кожний громадянин. Нічого спільного з реформою процесу виконання або системи виконання ці піар-акції не мають, − повідомив Сергій Розумний.

За словами голови ГО «Громадська ініціатива розумних рішень», «реформатори» не врахували, що на тлі стрімкого підвищення комунальних тарифів рівень життя населення впав до зубожіння, а хвиля неплатежів за «комуналку» ще попереду. Тож спершу варто продумати законодавчі механізми, як захистити права бідних людей, а не запроваджувати «матеріально мотивованих» виконавців, які будуть зацікавлені виконати за додаткові гроші що завгодно.

– Закон, як і попередній, передбачає можливість звернення стягнення на єдине житло особи. Для цього достатньо, щоби борг за виконавчим документом складав суму більшу за 20 мінімальних зарплат. Тут «реформування» не торкнулося. Таку суму боргу за нинішніх тарифів ризикує накопичити велика кількість громадян за місяць-два. І, найголовніше, закон не передбачає винятків ні для багатодітних сімей, ні для самотніх або літніх людей, ні для інвалідів. На законодавчому рівні такі соціальні запобіжники відсутні взагалі, а от на обслуговування новітніх колекторів держава витрачатиме щороку півтора мільйона гривень, – пояснив Розумний.

Він повідомив також, що запевнення міністра юстиції в тому, що таких боргів не виникне, бо тарифи компенсують через механізм субсидій, – не більше, ніж підміна понять, бо якщо особі призначено субсидію, яка покриває комунальні платежі й борги не виникають, то ця частина громадян взагалі не є предметом обговорення проблеми виконання рішень.

Запис Україна узаконює масовий рекет? Приватні виконавці масово полюватимуть на майно українців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про підміну понять і популізм у політиці стосовно житлово-комунальних тарифів

– Рішення про мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів на рівні місцевих рад почали виникати як гриби після дощу. Як відомо, слідом за Київською, Дніпровською, Житомирською міськими радами таке ж рішення намагалися прийняти чернівецькі депутати. Чи варто цьому радіти? Щось може змінитися?

– На жаль, подібні рішення – чистісінької води популізм. Хоча простий люд нахвалює обранців за свідомість. А все тому, що ніхто не хоче думати: адже, за логікою, слідом за  рішенням про мораторій місцева влада має прийняти рішення про продаж газу підприємствам теплокомуненерго за старою ціною. Але цього зробити вона не може, бо це не належить до компетенції ні районних, ні міських, ні обласних рад. Хіба що місцева влада ризикне скоротити видатки на охорону здоров’я освіту, культуру й забере гроші в дитячих садків, лікарень і шкіл, спрямувавши їх місцевому виробнику тепла. Хотів би ще сказати – і гарячої води, та її в нас немає.
Більше того, вже подейкують, що таким чином знову створюються умови для списання підприємствам теплокомуненерго України всіх боргів – праведних і неправедних – на десятки, якщо не на сотні мільярдів гривень.

– Франце Карловичу, але ж ви не можете не погодитися, що реформа ціноутворення на енергоносії здійснена винятково за рахунок, тобто коштом населення!

– Цілком слушне зауваження. Скажу більше: це єдина економічна реформа, що її здійснила нова  українська влада за два з половиною року свого правління. Інших реформ не було. Принаймні, тих, що зачіпають інтереси великого бізнесу, олігархів, корупціонерів. Як, на жаль, не здійснені реформи, що збільшують інвестиційну привабливість, конкурентоздатність, забезпечують детінізацію економіки тощо. Зате населення тепер сплачуватиме справжню ринкову вартість за газ і послуги опалення, як уже пару десятиліть платить за продукти харчування, одяг та все інше.

– Але ж нині у країні війна, економіка і далі стрімко падає вниз, девальвується національна валюта… Як у таких умовах підвіщувати тарифи на комунальні послуги? Це ж означає, що люди просто опиняться на вулиці!  

– І тут з вами не сперечатимусь. А найганебніше знаєте, що? Те, що уряд і пальцем об палець не вдарив, аби якось полегшити ситуацію. Адже, як відомо, підвищення цін на енергоносії до рівня ринкових нібито було вимогою МВФ та інших фінансових донорів України, без чиїх кредитів країна не впоралася б із своїм дірявим жебрацьким бюджетом. З одного боку це так. Але не обійшлося й без лукавого. Бо МВФ, повірте, зовсім не цікавить ринковий принцип тарифоутворення в тій чи іншій галузі. Йому до цього… паралельно. МВФ цікавить перш за все збалансованість державного бюджету країни, яка отримує допомогу, збалансованість її місцевих бюджетів і бюджетів великих державних корпорацій, в даному випадку – «Нафтогазу». Якби український уряд  досяг би хоча б якихось успіхів у інших реформах, які дозволяють наповнити державний і місцевий бюджети, МВФ давно махнув би рукою на вартість газу. Адже під час перемовин з фінансовими донорами українська сторона могла б пообіцяти закрити прогалини в бюджеті грошима, приміром, того ж Януковича. Вистачило б, мабуть, і суми, яку українські олігархи приховують від оподаткування, окрім тієї, від якої нібито законно звільняються… Реформи у бік зростання економіки теж би, ймовірно, задовольнили МВФ і він закрив би очі на «неринкову» вартість газу. Та цього не зробили через те, що такі реформи зачіпають інтереси політико-фінансових кланів країни, а перечити їм не хочуть ні уряд, ні народні обранці з ВРУ. Їх задовольняє найлегший вихід із ситуації: нахабно зняти кошти з громадян. А 34 млрд гривень, що їх закладено до бюджету на субсидії, нехай нікого не вводять в оману, бо ці гроші візьмуть із наших з вами податків  – у збиток забезпеченню армії, яка воює, дорогам, охороні здоров’ю, освіті…

– Дехто з політиків уже кличе народ на тарифний Майдан… Чекають осені…

– Як на мене, завдання держави полягає в тому, щоби люди за свою працю отримували достатньо грошей на забезпечення гідного життя – без дотацій і субсидій. Але для цього потрібні реформи, які викличуть найбільший ґвалт і паніку саме серед олігархів, організаторів тіньових економічних схем, корупціонерів. Ці реформи мають болюче вдарити по їхніх бездонних кишенях. І саме завдяки цьому в країні не тільки почнеться економічне зростання, а й  більш справедливо розподілятимуться доходи між різними  прошарками населення. Ось про це мають говорити політики. А все інше – від лукавого. Та, на жаль, наші політики недалекоглядні, тож вони не в змозі зрозуміти, що теперішні втрати, якби вони на них зважилися, у подальшому, разом із зростанням економіки України, принесли б зростання й їхнім власним бізнесам. Або ж їм не вистачає мужності визнати, що вони вже давно поставили хрест на проекті «Україна» і хапають наостанок, що можна.

– Швидше, останнє?

– Час розставить усі крапки над «і».

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис «Легше зняти гроші за комуналку з населення, ніж провести реформи, що зачеплять інтереси політико-фінансових кланів країни» – експерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В України більше поразок, ніж перемог. Чому? Бо за період Незалежності країна так і не визначилася, з ким вона: з Росією чи з Європою. Через це є ненадійним партнером і для тих, і для других. Попри те, нинішній держапарат не зацікавлений у реформах і євроінтеграції України. Крім того, професіонали залишають, на жаль, керівні посади. Тож треба змінювати правила гри й політичну еліту. Це лише кілька тез з виступу на прес- конференції на тему «Буковина буде зразком євроінтеграції» нашого земляка з Кіцманщини, який пройшов шлях від першого секретаря Департаменту євроатлантичної інтеграції до заступника голови Представництва України при Європейському Союзі Василя Філіпчука. Нині він керує Міжнародним центром перспективних досліджень.

«Спостерігаючи за функціонуванням дер­жавного апарату в європейських країнах, і бача­чи наскільки швидко там відбуваються реформи, я знайшов для себе відповідь на запитання, що треба зробити, аби нарешті й у нас відбулися реформи і ми побачили світло в кінці тунелю. Це європейська інтеграція», – наголосив Філіпчук.

На переконання дипломата, головне очіку­вання від Угоди про асоціацію з ЄС, ратифікованої у вівторок, – це, насамперед, зміна інституції. «Якщо, очоливши міністерство або відомство, людина не проводить реформ, то достатньо 2-3-х місяців, аби її затягнула стара система. І жодних змін не буде. У нас скільки було урядів – стільки ж і декларацій про реформи, але жодних реформ! Природно, що зовнішній тиск Євросоюзу, за прикладом східноєвропейських країн, зумовить прогрес в євроінтеграції та реалізації реформ. Приміром, 20 років тому Румунія була, можливо, більш корумпованою за нинішню Україна. Та через тиск Євросоюзу, такого собі зовнішнього контролера, Румунія зробила великий поступ», – відзначив Філіпчук.

На запитання «А для чого українцям рефор­ми?», Василь Філіпчук відповів: «Для підняття стандартів життя простих людей. І для верховен­ства права». Дипломат зауважив, що в Україні в 4 рази більше міліціянтів, ніж у Європі. Бо якщо у нас їх 85 тисяч, то у Польщі лише кілька сотень. Крім того, держава не може розвернутися облич­чям до людей, якщо на зарплату держслужбовця можна або бідувати, або красти. Третього немає. Щоправда, виняток становлять чиновники МЗС, бо вони пов’язані з закордоном».

— В Євросоюзу є величезні можливості допо­могти нашим регіонам у вирішенні питань інфра­структури, будівництва доріг тощо, – наголосив експерт. – З боку Європейського Союзу нашій державі щороку пропонуються величезні пакети допомоги. Але, на жаль, у наших міністерствах і ві­домствах немає бажання ними займатися, бо з цих грошей нічого не можна вкрасти. Чимало програм започатковувались, але до кінця не завершува­лися. Тобто зараз є можливість вирішити багато проблем наших регіонів, особливо Буковини. Нашу область можна зробити зразком європейської інтеграції й на її прикладі показати, що у співпраці з Європейським Союзом можна вирішити низку наболілих проблем – дороги, робочі місця, покра­щення життя людей.

На жаль, зараз не вистачає політичної волі на­самперед у парламенті для того, щоби здійснити ці реформи, – продовжив Філіпчук.– Приміром, коли працював у МЗС, стикався з такою ситуацією: ми з Євросоюзом нарешті домоглися створення плану дій з безвізового режиму, а наша Верхо­вна Рада 4 роки не могла прийняти елементарні закони: щодо біометричних паспортів, щодо антидискримінації тощо. Бо депутати займалися зароблянням грошей, політичною корупцією, а не вирішенням болючих для людей питань, які по­зитивно вплинули б на життя кожного українця.

Василь Філіпчук оптимістично повідомив, що нині 52% європейців за вступ України в ЄС!, і що такого показника ще не було.

Стосовно ж російської військової агресії та проведення антитерористичної операції, п. Василь зауважив, що світ просто боїться спро­вокувати Третю світову війну. Ніхто не хоче посилення війни, всі прагнуть до мирного врегу­лювання конфлікту.

– Росія зараз – у глухому куті, й для неї мирне врегулювання буде кращим виходом, ніж еска­лація конфлікту. Тому я чекав від Президента України пропозицій до Росії щодо комплексу домовленостей, які можуть усіх задовольнити. У світовій практиці є приклади врегулювання таких складних проблем. Скажімо, у Великій Британії врегулювали проблему Північної Ірландії, яка була гарячою точкою десятки років. І Верховна Рада вже проголосувала у вівторок законопро­екти про особливий статус Луганської і Донецької областей. Така домовленість зараз не дуже по­пулярна серед населення, але я вважаю – краще непопулярні рішення, ніж загибель сотень і тисяч українців. Бо жодне життя не варто марнувати задля політичної гордості.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Василь ФІЛІПЧУК: «Нинішній держапарат не зацікавлений у реформах та євроінтеграції України. Реформи ж украй потрібні для покращення життя» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Бо люблю Чернівці й вірю в чернівчан. Не можу залишатися байдужим, коли в нашому спільному домі щось не так. Три роки тому нахабно усунули обраного громадою мера і містом почав керувати секретар-маріонетка. Як наслідок, місто втратило частину майна – кілька історичних будівель, занехаяні дороги, в жахливому стані мережі, майже  всі комунальні підприємства опинилися на грані банкрутства, бюджетні кошти витрачалися неефективно, кілька вулиць розрили, а ремонт не завершили й досі. Чернівці почали втрачати свою привабливість. Це треба зупинити.Зробити це важко, бо чернівецьких рейдерів захищала кланова система держави Януковича. Та ми боролися за право чернівчан обирати мера і відстояли його. Тепер треба брати на себе відповідальність. Не хочу, щоби до влади прийшла людина, яка не любить Чернівці і не поважає чернівчан. Не маю права зрадити пам’ять батька, Павла Каспрука. Важливою була для мене й думка Миколи Федорука, який підтримав моє рішення.

2. Назвіть три найбільші проблеми Чернівців…

– Проблеми у Чернівців і чернівчан відомі – дороги та інженерні мережі, корупція і побори. Інвестиційні програми не працюють у містах, де немає законно обраного мера і не створені сприятливі, прозорі та рівні умови для бізнесу. Від цього потерпають не тільки міське господарство й економіка міста, а й чернівчани, які не мають робочих місць із гідною зарплатою та солідним соціальним пакетом, а не подачками в конвертах. Все це треба й можна змінити – і ми це зробимо.

3. Три перші Ваші кроки, якщо Ви переможете?

– Спершу треба навести в місті порядок. Це означає ефективне управління міським господарством і використання наявних бюджетних ресурсів. Така собі теорія успіху  маленькими кроками: людина має вийти зранку з під’їзду й побачити, що бордюр побілений, подвір’я прибране, вчорашня яма підсипана чи, дай Бог, заасфальтована, смітник стоїть чистенький, тролейбуси й маршрутки їздять за графіками, витоки води вчасно ліквідовуються, а в рахунках ЖРЕПів – лише виконані роботи. Друге – створення рівних умов для всіх підприємців. Тобто прозорість рішень міської влади, рівний доступ до землі, комунального майна та коштів, жодних переваг у цих питаннях депутатам, чиновникам, жодного кумівства чи партійних квот. Третє – ліквідація поборів, в тому числі у закладах освіти та лікувальних установах. У цих питаннях будемо радитися з громадськістю і застосуємо ті ідеї, які запропонують люди..

4. Три найголовніші реформи, яких потребують Чернівці…

– Чернівці терміново потребують реформи міського господарства. Нині майже всі комунальні підприємства збиткові, із застарілою технікою, надають неякісні послуги. Ми залучимо незалежних експертів до аналізу фінансово-господарської діяльності та позабюджетні інвестиції для оновлення техніки.

Хочу здолати байдужість у ставленні городян до міста. Пропоную Хартію чернівчан, яка визначить правила поведінки городян, принципи взаємодії влади та громади в інтересах розвитку міста. Це сприятиме створенню позитивного психологічного мікроклімату. Чернівці мають сприймати як відкрите, безпечне і комфортне місто, цікаве Україні й світу. Але воно має бути комфортним і затишним найперше для чернівчан. Кардинально змінимо підходи до забудови міста: впорядкуємо та розширимо парки, сквери, візьмемося за благоустрій мікрорайонів, кожного двору, облаштуємо  побільше  спортивних  майданчиків, відкриємо центри дозвілля молоді, нарешті запровадимо європейські технології збирання та утилізації сміття, створимо муніципальну міліцію.

5–6. Як наблизити міську владу до городян? І як Ви плануєте зробити її ефективною?

– Кожний чиновник пам’ятатиме: це він на службі у городян, а не навпаки. Міська влада буде максимально доступною й відкритою. Рішення сесій міськради, виконкому, розпорядження міського голови, Генплан розвитку міста будуть доступні для чернівчан. До аудиту управлінських рішень та стратегічних програм залучатиму представників громади й незалежних експертів. Рішення, які спричинили супротив  чернівчан, переглядатимуться. Всі аукціони, тендери, конкурси будуть прозорими. Це дозволить знищити корупційні схеми дерибану землі, комунального майна і коштів.

7. Як побороти клановість у місцевій політиці?

– Ще мій батько Павло Каспрук у сесійній залі Ратуші першим заявив, що проблеми каналізації не мають партійного забарвлення. Я теж переконаний, що мер і депутати мають гуртуватися навколо вирішення нагальних проблем міста незалежно від політичних уподобань. Виборці повинні мати право відкликати депутата, який не виконує своїх обіцянок. Тоді роботу депутата оцінюватиме винятково виборець, а не його партійній «бос». Категорично не підтримую застосування партійних квот у кадровій політиці, бо на місцевому рівні це нонсенс. Жорстко боротимусь із проявами кумівства.

8. Чи потрібні, на Вашу думку, райради в Чернівцях?

– Управління містом має бути ефективним. Чернівчани мають отримувати  якісні  адмінпослуги, які треба максимально наблизити до людини. Сьогодні райради надають послуги у питаннях соцзахисту, ЖКГ, благоустрою. Тому такі центри в районах повинні працювати. А чи потрібні саме райради – вирішувати чернівчанам на місцевому референдумі.

9. Чи потрібніпозачергові вибори до Чернівецької міськради восени цього року?

– Переконаний, що  нинішня міськрада потребує перезавантаження. Цього вже багато років вимагають чернівчани. Сьогодні серед депутатів міськради є чимало таких, які втратили довіру громади, зганьбилися в очах людей, змінили свою партійну орієнтацію, зловживали повноваженнями. Тому треба йти на вибори.

10. Кого Ви бачите, в разі перемоги, керівниками ЖКГ, економічного блоку, управлінь освіти, охорони здоров’я, Калинівського ринку, тепломережі, водоканалу?

– Залучатиму справжніх фахівців із новим баченням шляхів розв’язання застарілих проблем. Категорично проти того, як кадрові питання вирішував Михайлішин: щоб  утримати прихильність депутатського корпуса, він призначав депутатів на управлінські посади. Відтак ставав залежним, втрачав контроль над містом, не мав можливості принципово спитати за недоліки. Це ставало потужним джерелом корупції. Такого не має бути. Сьогодні навіть серед своїх опонентів бачу окремих людей, яких запросив би до себе в команду. Готовий розглядати кадрові рекомендації будь-якої партії чи громадської організації, громади, аби вони були розумні та на користь місту.

11. Чим займатиметеся, якщо не станете міським головою Чернівців?

– Як депутат міськради продовжу працювати над вирішенням нагальних проблем міста  й чернівчан. Посаджу дерева на вулиці Каспрука, виховуватиму сина у любові до Чернівців, як це робив мій батько…

Запис Олексій КАСПРУК: «Владі – порядність, місту – порядок»! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Планується, що після цього розпочнеться реформа місцевого самоврядування – вдосконалення інституційної та законодавчої бази місцевої демократії в Україні, зміцнення правових та фінансових засад розвитку місцевого самоврядування та децентралізації влади відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. Зауважимо, що Хартія є міжнародним договором, який був ратифікований Україною у 1997 році, і, відповідно, є частиною законодавства України. Зазначена робота здійснюватиметься із залученням когорти вітчизняних, міжнародних фахівців, зокрема, експертів Ради Європи.

Майже 10 років Рада Європи бере участь у підготовці реформи місцевого самоврядування в Україні. Європейськими експертами підготовлено низку рекомендацій, висновків, законодавчих ініціатив аби прискорити процес реформування. Проте, реформа все ще відтерміновується.

«Проект Концепції є адекватною основою для комплексної реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади», – стверджують у своїх висновках й звітах фахівці Центру експертизи реформ місцевого самоврядування Ради Європи. Результати їх третього експертного огляду проекту Концепції обговорювали на засіданні круглого столу «Реформування місцевого самоврядування в Україні» у Києві 11 листопада. До участі у засіданні запросили представників Уряду, Адміністрації Президента, ВРУ, асоціацій місцевого самоврядування, провідних громадських організацій, Представництва ЄС в Україні та посольств країн-догорів, які протягом багатьох років підтримують Україну у модернізації сфери місцевої і регіональної демократії: Швеції, Швейцарії та Данії.

Ключовим завданням  реформи органів місцевого самоврядування є вдосконалення якості та доступності публічних послуг, що надаються населенню органами місцевого самоврядування. Відтак, реформа передбачає, що органи місцевого самоврядування, відповідно до положень Хартії, отримують адміністративну і фінансову спроможність виконувати функції, покладені на них. Надавач послуги – орган місцевого самоврядування – стане максимальним наближеним до її отримувача – кожного жителя України.

Експерти Ради Європи зазначають, що успіх реформи багато в чому залежить від фінансового аспекту. Нова система функціонуватиме, коли виконання власних повноважень фінансуватиметься за рахунок місцевих податків і зборів, отриманих на території відповідної територіальної громади, а місцеві ради матимуть змогу самостійно встановлювати їх ставки. Органи місцевого самоврядування отримають доступ до залучення кредитних ресурсів для інвестиційного розвитку при наявності державного контролю, спрямованого на убезпечення від банкрутства. Дотації вирівнювання будуть надаватись безпосередньо кожному місцевому бюджету.

Має також змінитись природа місцевих державних адміністрацій, зникне система «матрьошок», активніше мають запрацювати органи самоорганізації населення.

Концепція передбачає два етапи її реалізації. 2013-2015 рр.: етап створення сприятливих умов для проведення реформи, розроблення та прийняття законодавчої бази для розширення участі громадян (підвищення їх обізнаності, розуміння, які вигоди вони матимуть від реформи), реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання (що дозволить значно скоротити адміністративні витрати на надання послуг та підвищити їх якість), стандартизації адміністративних та соціальних послуг (виходячи із принципів максимальної доступності послуг). Важливе значення тут також відводиться підготовці службовців органів місцевого самоврядування до проведення реформи.

Другий етап реформи заплановано на 2015-2020 рр. Він передбачає законодавче врегулювання системи адміністративно-територіального устрою, чіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування різних рівнів, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, завершення формування нової системи адміністративно-територіального устрою України.

Не зважаючи на дискусії навколо етапів реформи та деталей її реалізації, широке коло фахівців і політиків погоджуються з тим, що Концепцію слід ухвалювати невідкладно і нарешті розпочинати діяльність, спрямовану на створення нової сучасної системи місцевого самоврядування, яка відповідатиме вимогам часу та потребам населення України. Про це погодились учасники засідання 11 листопада ц.р.

Проект Концепції реформування місцевого самоврядування був обговорений на усіх рівнях. У 2013 році пройшло понад 10 000 заходів в усіх куточках України – регіонах, районах, містах, селах, селищах – за участі широкого кола громадськості та фахівців. Навесні Уряд схвалив проект Концепції, її позитивно оцінила Конституційна Асамблея. Експерти Ради Європи також підтримують її ухвалення «на найвищому політичному рівні без подальших дискусій і зволікань. Подальші вдосконалення і зміни можна робити пізніше, на етапі реалізації та підготовки відповідних законодавчих актів». Залишається лише чекати, коли свій підпис під цим важливим документом поставить Президент України. Чекаємо змін!

Довідково: Рада Європи – загальноєвропейська міжурядова організація, яка створена у 1949 році і має на меті  забезпечення дотримання принципів верховенства права, захисту прав і свобод людини та зміцнення плюралістичної демократії, зокрема на місцевому і регіональному рівні. Рада Європи на сьогодні налічує 47 держав-членів.

Україна є повноправним членом Ради Європи з 1995 року. При вступі до Ради Європи Україна взяла на себе зобов’язання стосовно розвитку місцевої і регіональної демократії та у 1997 році ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування – основний документ Ради Європи, який визначає стандарти здійснення самоврядування на місцевому і регіональному рівні.

Наталія КЛЮЧНИК, експерт Ради Європи, заступник директора виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. 

Запис Чекаємо на прийняття Концепції реформування місцевого самоврядування спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Широка громадськість подробиць не знає: влада такими таємницями з нею не ділиться. Лише професор Чечетов вирішив нас трошки просвітити. Відсемафоривши своє у парламенті, він на публіку сказав, що саботують колишні «помаранчеві». Прізвищ не назвав. Але чомусь пригадалося, що на Майдані стояли не лише «полум’яні революціонери»: під завісу до них долучився й Микола Янович. Постояв поруч з Юрієм Луценком і Юлією Тимошенко.

Нині Юра сидить в чоловічій колонії, Юля – у жіночій (водночас лежачи в лікарні). Тож саботувати вони аж ніяк не можуть. Та й про які реформи йдеться? Якщо про пенсійну, то підвищення пенсійного віку для жінок жодної користі бюджету не принесло, тільки сприяло соціальній напрузі в державі. Про «реформу» медицини говорить уже той факт, що українці репродуктивного віку вимирають швидше, ніж населення найбідніших країн третього світу. А «реформи» в освіті плодять невігласів з атестатами Q дипломами, не здатних два слова написати без помилок. Якщо це реформування, то що ж тоді зветься деградацією?

Обкрадені та зубожілі українці доходять уже до межі терпіння. А тут ще Міжнародний Валютний Фонд вимагає від київських «реформаторів» помітно збільшити комунальні тарифи як умову для отримання чергової позики. Кажучи чистою «діржавной мовой» наших урядовців, нещасному народові підготовлений «новоричний підарунок». Мало того, що знову зростає податковий тиск, ще й за газ і воду споживачам доведеться платити більше. Простолюд багато, що може витримати, але зачистку своїх спорожнілих кишень – навряд чи. Недарма зарубіжні експерти прогнозують на 2013 р. серйозні соціальні потрясіння в Україні. Запобігти вибухові може тільки успішне реформування ключових сфер життя, але ж до нього влада й не підступала.

Реформи бувають успішними лише тоді, коли мають суспільну підтримку. Або здійснюються дуже швидко – доки народ розгублений – та вже невдовзі починають приносити позитивні результати для більшості. В Україні ж реформаторські балачки ведуться два десятиліття, а позитивних результатів катма. Проїдається спадщина минулого, нові ж виробництва практично не створюються. Натомість збудовані палаци високопоставлених злодіїв, банки та офіси олігархічних концернів. А ще ринки, супермаркети, готелі, сауни, розважальні центри, стадіони.  І храми, де їхні спонсори  намагаються замолити свої гріхи. Нерідко – смертні. Все, як у братів-росіян.

Але Україна не має таких запасів сировини, що дозволяють Росії жити трохи краще від нашого, так само проїдаючи створене предками. І там базікають про реформи замість їхнього проведення. Інколи складається враження: українська та російська псевдо-еліти викликали одна одну на змагання з остаточної деградації своїх держав. Утім, росіяни у більш виграшній позиції: їм вистачить грошей, щоби скупити українських горе-реформаторів з усіма їхніми бебехами. Аби потім розвалитися разом. Проте народам-сусідам такий сценарій зовсім не до душі. Вони ще скажуть своє слово. Обов’язково.

Ігор БУРКУТ

Запис Про «новорічні підарунки» від урядових саботажників спершу з'явиться на Медіа-Версії.