Викривально-вибуховий матеріал двох чернівецьких економістів, Володимира Дейнеги та Сергія Побережного, які з допомогою математико-економічних викладок доводять хибність методики Кабміну з обчислення тарифу на централізоване опалення, у минулому числі «Версій» (ч. 47), нікого не залишив байдужим. «Здоровий глузд і методики Кабміну у протиріччі», – стверджують профі. Та реакції на їхній виступ поки що немає. Ми попросили прокоментувати ситуацію аналітика й експерта «Версій» з економічних питань, голову Асоціації виробників Буковини, благодійника і мецената, засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітьми, хворими на рак, – Франца ФЕДОРОВИЧА.
– Підміна понять і популізм – у даному випадку щодо житлово-комунальних тарифів – явище в політиці не виняткове, навпаки, звичне. Економісти дуже влучно висловилися, що при владі в нас ілюзіоністи, від дій яких тхне аферою. Переплата кожним чернівчанином за кожний квадратний метр 10-ти гривень і сорока копійок – суттєва сума, яка в межах держави виливається у мільярди гривень. А в умовах майже тотальних субсидій держава таким чином «дарує» теплогенеруючим компаніям, за підрахунком економістів з Буковини, 3,5 млрд грн. Зрозуміло, що одразу ж виникає запитання про «відкати» не тільки для авторів такої зручної для шахраїв високого польоту методики, а й їхніх рецензентів і всіх задіяних у цьому ланцюжку. Таким чином економісти обґрунтовують твердження, що державний бюджет суттєво потерпає від поєднання субсидій і захмарних платіжок за тепло.
У підсумку ж виходить: те, що нищить громадян, є невигідним і державі. Тому і Кабмін, і влада на місцях мали би ще раз повернутися до тарифів на тепло.
Пригадуєте, ще на початку осені місцеві ради приймали рішення про мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів. Слідом за Київською, Дніпровською, Житомирською міськрадами таке ж рішення прийняли чернівецькі депутати. Але з того вийшов «пшик», бо такі рішення не належать до компетенції ні районних, ні міських, ні обласних рад. Але саме зараз, коли Кабмін упіймали «на гарячому», варто було б як місцевим політикам, так і нардепам від областей, і міській владі взятися разом за цю вервечку й витягти «на гора» нормальне людське рішення щодо тарифів.
Однак те, що реакція на виступ економістів поки що відсутня, хоча вони й засвітилися зі своїм викриттям не тільки у буковинській пресі, а й друкувалися на шпальтах газети для інтелектуалів «Дзеркало тижня», є доволі поганим сигналом. Бо коли можновладці закривають вуха і не хочуть чути того, про що вже кричить, а не шепче їм народ, завжди виникає поле напруги. Коли ж воно вибухне, буде пізно.
Наші люди – не «лохи», і вони добре усвідомлюють, що нині «рідна» влада знімає гроші за комуналку з населення, хоча мала би провести справедливі реформи, потіснивши інтереси політико-фінансових кланів країни. Адже МВФ цікавить не вартість того чи іншого товару на ринку – газу, тепла тощо, а збалансованість державного бюджету країни, яка отримує допомогу, збалансованість її місцевих бюджетів і бюджетів великих державних корпорацій, зокрема «Нафтогазу».
Я вже якось говорив про це. Якби український уряд досяг хоча б якихось успіхів у інших реформах, які дозволяли б наповнити державний і місцевий бюджети, МВФ давно махнув би рукою на тарифи. Під час перемовин з фінансовими донорами українська сторона могла би пообіцяти закрити прогалини в бюджеті грошима, які українські олігархи приховують від оподаткування, окрім тих, зазвичай, від яких нібито законно звільняються. Думаю, вистачило б. Та й реформи у бік зростання економіки теж би, ймовірно, задовольнили МВФ, і він закрив би очі на «неринкову» вартість комуналки. Та цього не зробили – через те, що такі реформи зачіпають інтереси політико-фінансових кланів країни, а перечити їм не хочуть ні уряд, ні народні обранці з ВРУ. Їх задовольняє найлегший вихід із ситуації: нахабно зняти кошти з громадян. Однак ця позиція є недалекоглядною. Бо якщо Україна не вирветься з економічних лещат і не підніметься з колін, вона остаточно перетвориться на сировинну базу світу і практично зникне… Перспектива більш ніж сумна.
