В України більше поразок, ніж перемог. Чому? Бо за період Незалежності країна так і не визначилася, з ким вона: з Росією чи з Європою. Через це є ненадійним партнером і для тих, і для других. Попри те, нинішній держапарат не зацікавлений у реформах і євроінтеграції України. Крім того, професіонали залишають, на жаль, керівні посади. Тож треба змінювати правила гри й політичну еліту. Це лише кілька тез з виступу на прес- конференції на тему «Буковина буде зразком євроінтеграції» нашого земляка з Кіцманщини, який пройшов шлях від першого секретаря Департаменту євроатлантичної інтеграції до заступника голови Представництва України при Європейському Союзі Василя Філіпчука. Нині він керує Міжнародним центром перспективних досліджень.
«Спостерігаючи за функціонуванням державного апарату в європейських країнах, і бачачи наскільки швидко там відбуваються реформи, я знайшов для себе відповідь на запитання, що треба зробити, аби нарешті й у нас відбулися реформи і ми побачили світло в кінці тунелю. Це європейська інтеграція», – наголосив Філіпчук.
На переконання дипломата, головне очікування від Угоди про асоціацію з ЄС, ратифікованої у вівторок, – це, насамперед, зміна інституції. «Якщо, очоливши міністерство або відомство, людина не проводить реформ, то достатньо 2-3-х місяців, аби її затягнула стара система. І жодних змін не буде. У нас скільки було урядів – стільки ж і декларацій про реформи, але жодних реформ! Природно, що зовнішній тиск Євросоюзу, за прикладом східноєвропейських країн, зумовить прогрес в євроінтеграції та реалізації реформ. Приміром, 20 років тому Румунія була, можливо, більш корумпованою за нинішню Україна. Та через тиск Євросоюзу, такого собі зовнішнього контролера, Румунія зробила великий поступ», – відзначив Філіпчук.
На запитання «А для чого українцям реформи?», Василь Філіпчук відповів: «Для підняття стандартів життя простих людей. І для верховенства права». Дипломат зауважив, що в Україні в 4 рази більше міліціянтів, ніж у Європі. Бо якщо у нас їх 85 тисяч, то у Польщі лише кілька сотень. Крім того, держава не може розвернутися обличчям до людей, якщо на зарплату держслужбовця можна або бідувати, або красти. Третього немає. Щоправда, виняток становлять чиновники МЗС, бо вони пов’язані з закордоном».
— В Євросоюзу є величезні можливості допомогти нашим регіонам у вирішенні питань інфраструктури, будівництва доріг тощо, – наголосив експерт. – З боку Європейського Союзу нашій державі щороку пропонуються величезні пакети допомоги. Але, на жаль, у наших міністерствах і відомствах немає бажання ними займатися, бо з цих грошей нічого не можна вкрасти. Чимало програм започатковувались, але до кінця не завершувалися. Тобто зараз є можливість вирішити багато проблем наших регіонів, особливо Буковини. Нашу область можна зробити зразком європейської інтеграції й на її прикладі показати, що у співпраці з Європейським Союзом можна вирішити низку наболілих проблем – дороги, робочі місця, покращення життя людей.
На жаль, зараз не вистачає політичної волі насамперед у парламенті для того, щоби здійснити ці реформи, – продовжив Філіпчук.– Приміром, коли працював у МЗС, стикався з такою ситуацією: ми з Євросоюзом нарешті домоглися створення плану дій з безвізового режиму, а наша Верховна Рада 4 роки не могла прийняти елементарні закони: щодо біометричних паспортів, щодо антидискримінації тощо. Бо депутати займалися зароблянням грошей, політичною корупцією, а не вирішенням болючих для людей питань, які позитивно вплинули б на життя кожного українця.
Василь Філіпчук оптимістично повідомив, що нині 52% європейців за вступ України в ЄС!, і що такого показника ще не було.
Стосовно ж російської військової агресії та проведення антитерористичної операції, п. Василь зауважив, що світ просто боїться спровокувати Третю світову війну. Ніхто не хоче посилення війни, всі прагнуть до мирного врегулювання конфлікту.
– Росія зараз – у глухому куті, й для неї мирне врегулювання буде кращим виходом, ніж ескалація конфлікту. Тому я чекав від Президента України пропозицій до Росії щодо комплексу домовленостей, які можуть усіх задовольнити. У світовій практиці є приклади врегулювання таких складних проблем. Скажімо, у Великій Британії врегулювали проблему Північної Ірландії, яка була гарячою точкою десятки років. І Верховна Рада вже проголосувала у вівторок законопроекти про особливий статус Луганської і Донецької областей. Така домовленість зараз не дуже популярна серед населення, але я вважаю – краще непопулярні рішення, ніж загибель сотень і тисяч українців. Бо жодне життя не варто марнувати задля політичної гордості.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
