Для когось лазня – місце, де можна попаритися й вимити тіло. Хтось сприймає похід туди як особливий ритуал, без якого не може обійтися жодне свято. Є люди, які ніколи там не були і не збираються, з різних міркувань. Та, напевно, більшість, принаймні жінок, асоціює похід до лазні з візитом до косметичного салону: очищення шкіри, маски, скраби... А для директорки лазні «Нептун», що на вул. Гайдара, Діни КАНЮЧЕНКО це – місце її життя. Хіба так може бути? Переконайтеся з власної розповіді п. Діни.
Це тільки в мультяшного листоноші Пєчкіна в доволі поважному віці, за його ж словами, «життя тільки починалося». В наших реаліях тривалість «життя» (йдеться про повноцінне трудове) доволі коротка: роботодавець неохоче бере в штат працівників, молодших за 22 роки, бо в тих «нема досвіду», і не надто охоче бере старших від 30 (чи то здобутий досвід стає вже зайвим вантажем, чи то працедавець вважає, що у претендентів «вид нетоварний»). Після 45-ти з роботою стає зовсім сутужно: в уяві працедавця такі молоді, вже досвідчені і ще повні сил люди є особами… передпенсійного віку.
За часів Тимошенко підприємців можна було заносити до Червоної книги, за Азарова – бізнесмени вимруть як мамонти, – вважає голова правління Інституту підтримки регуляторної реформи в Україні Володимир ДОРОШ.
Ми маємо сталі традиції та звичаї. Лише уявіть: на Буковині є села, в яких за півроку не трапляється жодного правопорушення. І не тому, що там бездоганно працює міліція чи місцева влада. Просто люди самі себе виховують, зберігають сталі традиції. Думаєте, там вони мають менше свободи? Скажімо, є села, в яких молодих хлопців, які люблять «зазирати в чарку» жодна сім’я принципово не візьме в зяті. Наші люди вміють самі створювати собі гідні умови і повноцінне життя.
Нинішні вибори до місцевих рад, як лакмусовий папірець, виявили багато цікавих речей. Та, мабуть, чи не найголовніший і найсумніший висновок – тотальна байдужість людей до всього, що відбувається за межами їхніх помешкань. Більшість помилково переконана, що все довкола її аж ніяк не стосується. Всім усе набридло і ніхто ні в що не вірить.
Світлана СКРИКУЛЯК – єдина на Буковині жінка, удостоєна почесного звання «Герой-рятівник», керівник громадської організації «Агенція економічного розвитку і транскордонної співпраці», заступник генерального директора ТОВ «Роднічок» і мама двох дорослих дітей.
Володимир Лазарович ВОРОБЙОВ один може замінити театр: він поєднує в собі безліч іпостасей, перш за все театральних: актор, режисер, драматург – автор понад 20 п’єс та інсценізацій. А ще є географічні виміри: С.-Петербург – Ізраїль – Нью-Йорк, далі – всюди… і в цьому «всюди» – маленька зірочка рідних Чернівців. І ще – культурні, філософські, особисті контури й площини… Як не дивно, відповідь на запитання, як він усе це встигає, знайшла для себе, коли спостерігала, як Володимир Лазаревич йде вулицями Чернівців: він не поспішає, він… живе швидко.
Відкриття виставки «Людина в природі, природа в людині» учасників Арт-студії «Музеум» відбулося 18 жовтня 2010 року в приміщенні Буковинської державної фінансової академії.
Яскраво і урочисто пройшла традиційна посвята у гімназисти Чернівецької гімназії №2. Конфедератки із золотими китицями дуже пасують п’ятикласникам в академічних мантіях. Все по-справжньому. І орган, і Афіна Паллада, і музи, і гімн, і щирі настанови та вітання…
Навіть в дощ в Одесі похмуро не буває. І у вересні, і це не дивно, море ще досить тепле, але трохи неспокійне. Одеса - іронічна, зухвала, чарівна. Як і її інтонація …