Руки пам’ятають – душа хоче…

Друга персональна виставка молодої художниці Наталії Гаврилець відкрилася у Чернівецькому художньому музеї .

Н. Гаврилець: Митця формують життя, образи, долі, враження, книги, музика, подорожі, знання, традиції, культур…

– Я займаюся в арт-студії «МУЗЕУМ» під керівництвом Олени Михайленко вже сім років, – розповіла вона – До цього я закінчила художню школу. Потім навчалася в університеті. Але ж, як-то кажуть, руки пам’ятають і душа хоче – от я і записалася до арт-студії. Вже 2005-го експонувалася разом з іншими артстудійцями у Франції, потім 2009-го – в Румунії, брала також участь у багатьох інших міжнародних і всеукраїнських виставках.

Кафедральний собор на площі Соборній, 2012

Найулюбленіші Наталчині твори, за її словами, – це цикл із 4-х графічних картин, що увійшли до бакалаврської роботи «Вплив західноєвропейських течій на графіку Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття», виконані нею під час здобуття другої вищої освіти за мистецьким фахом. Йдеться про графіку Церкви Трьох Святих, будинок на вулиці Кобилянської, будинок Корабель на вулиці Шкільній та Кафедральний Собор.

Церква святого Миколая по вулиці Руській, 2011

Графікою художниця захоплюється здавна. «Полюбляю вимальовувати деталі – вони дуже промовисті, – каже вона. –Та при цьому варто постійно пам’ятати, що це ж усе-таки картина і тому треба передати не тільки основну побудову, а й її повітряну перспективу.»

Пристрасть моря, 2010

Своєму керівнику Олені Михайленко художниця вдячна за життєвий тонус і темпоритм, в якому їх постійно тримає Олена Миколаївна. Вже зараз артстудійці готуються до наступної виставки, що відбудеться у листопаді. «До неї я готую кілька цікавих проектів і навіть одну інсталяцію, – зізнається художниця. – Сподіваюсь, що для міста це буде щось новеньке і цікаве».

Повернення до світу, 2012

Наталя працює у різних жанрах: від графічних до оригінальних живописних робіт. Також їй до снаги різна техніка, хоча свій почерк молода талановита художниця ще шукає. Та попри це, вітаючи мисткиню з виставкою, кілька прихильників її таланту, не змовляючись, побажали, щоби під час наступної виставки вона вже була у Спілці художників України.