Офіційним початком закулісних колізій у ратуші можна вважати 25 січня, коли слугам народу (себто депутатам міської ради) закортіло вдосконалити регламент, обмежуючи при цьому право мера ухвалювати певні рішення одноосібно. Ще й зазіхнули на гербову печатку Миколи Трохимовича. Проте Федорук печатку не віддав, а на проект регламенту наклав вето.
Політика
679 записів
Депутатів Чернівецької міської ради Анатолія Чесанова, Володимира Кедя, Володимира Жаровського, Олексія Редька, а також депутатів Чернівецької обласної ради Івана Шилепницького, Сільвію Віщук, Василя та Віталія Ткачуків, заступника голови облради Валентина Маніліча та низку депутатів райрад рішенням бюро обласної організації ВО «Батьківщина» від 18 січня виключено з партії. А вони виключили Івана Мунтяна
Воістину, дивні справи «розслідують» наші правоохоронні органи. Так, 17 грудня працівники львівської міліції за дорученням Генеральної прокуратури України розшукували пані Марію у видавництві «Піраміда», щоби вилучити з продажу примірники її книги «Вирвані сторінки з автобіографії» (яку визнано «Книгою року-2010»!).
Активісти Комітету підприємців Буковини розповіли журналістам у чернівецькому прес-клубі про тиск, який чинився на них 4-5 січня з боку податкових і правоохоронних органів.
Сесія Кіцманської райради вимагає від президента припинити політичний терор, а голова ради не підписує звернення.
У країні загалом, як і в області, тривають масові акції протесту проти ухваленого Верховною радою Податкового кодексу. Які ж, власне, претензії в українських підприємців (до речі, серед них – не лише «базарники», як це намагаються подати їхні опоненти) до цього варіанту Зводу податкових законів?
Повітовий лікар і запеклий викривач виразок на тілі суспільства Степан Руданський умів посміятися. Хоча сміх його був зазвичай з гірким присмаком: таке було тоді життя (кріпацтво, цензура тощо). Та оскільки мудрі люди стверджують, що часів легких не буває ніколи, то нам у поствиборний період залишається теж хіба що посміятися
Стартував цей фарс задовго до 31 жовтня – тоді, коли український (наголошую – всенародно обраний!) парламент переніс місцеві вибори з терміну, визначеного Основним Законом – Конституцією, саме на минулу неділю. І народ укотре «проковтнув» усе, що на законодавчій таці принесли йому його «слуги». Тож залишалося новий закон просто виконувати. «Час Ч» - 31 жовтня 2010-го – показав, що це… неможливо. Чи є кого винуватити в цій ситуації, окрім самих себе?
Наша партія народилася з потреб людей, які постійно та повсюдно відчувають ущемлення своїх найелементарніших прав. Адже навіть отримати довідку стає інколи проблемою, не кажучи вже про більш складні дії.
Мати у своїх лавах такого політичного важковаговика, як Іван Орестович ШИЛЕПНИЦЬКИЙ, не відмовилася б жодна політична сила краю. Чого варті лише дві каденції (десять років!) керівництва найвищим представницьким органом Буковини – обласною радою. А свого часу він очолював район, працював першим заступником голови облвиконкому, головою РДА.
Ми маємо сталі традиції та звичаї. Лише уявіть: на Буковині є села, в яких за півроку не трапляється жодного правопорушення. І не тому, що там бездоганно працює міліція чи місцева влада. Просто люди самі себе виховують, зберігають сталі традиції. Думаєте, там вони мають менше свободи? Скажімо, є села, в яких молодих хлопців, які люблять «зазирати в чарку» жодна сім’я принципово не візьме в зяті. Наші люди вміють самі створювати собі гідні умови і повноцінне життя.