Мерські справи, або Велика колотнеча в маленькому місті

Офіційним початком закулісних колізій у ратуші можна вважати 25 січня, коли слугам народу (себто депутатам міської ради) закортіло вдосконалити регламент, обмежуючи при цьому право мера ухвалювати певні рішення одноосібно. Ще й зазіхнули на гербову печатку Миколи Трохимовича. Проте Федорук печатку не віддав, а на проект регламенту наклав вето.

– Кожен хоче щось сказати, але до кінця боїться це зробити. А я скажу. Суть питання не сьогоднішня, проблема в тому, що впродовж 17 років депутати міської ради були, як барани, – обурено заявив на засіданні медіа-клубу «Незалежний сектор» Буковинської партнерської агенції Василь Ткач з фракції Партії регіонів. – Рік за роком забирали наші повноваження. І коли сьогодні до міської ради прийшли люди, які мають бажання бути відповідальними перед територіальною громадою, то постало питання: бути так далі чи не бути.

– Ми наполягаємо на тому, що мова йде не про відновлення балансу, а саме про його знищення та узурпацію влади в руках більшості, яка сьогодні синхронно голосує за протизаконні рішення, – заперечив Олексій Каспрук (керівник фракції «Фронт змін»). – Коли регламент потрапив до комісії, зауваження юридичного управління про протизаконність певних положень проекту були підтримані. Але під час голосування виявилося, що більшість голосувала так, як було вказано.

– Йдеться про те, що порушуються закони… – наголосив напередодні голосування за подолання вето міський голова Микола Федорук. – Депутати пропонують у регламенті не лише обговорювати, але й пропонувати кандидатури на посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій. Минулої каденції депутати запропонували свого кандидата на посаду начальника водоканалу Михайла Крайса. Я пішов назустріч. Що з того вийшло, відомо… Виходить, що депутати будуть пропонувати кандидатури, відповідальність нестиму я, а що вони будуть робити?

Проте регіонали, разом з представниками «Батьківщини» та «Нашої України», не без допомоги свободівців, у яких в міській раді несподівано з’явився «фракційний» інтерес, вето міського голови на рішення про регламент таки подолали. От тільки одного голоса для подолання вето на рішення про постійні комісії їм не вистачило. Нібито. Бо, як з’ясувалося, у міській раді не знають, яку кількість депутатів становить це 2/3 депутатського корпусу – 40 чи 41.

Міський голова обурився і пообіцяв «позиватися», адже згідно висновків Інституту держави і права імені Корецького та Інституту законодавства Верховної Ради «Регламент та Положення потребують доопрацювання у зв’язку із невідповідністю окремих положень Конституції України та чинному законодавству». Ще й звинуватив у тиску на депутатів губернатора Буковини Михайла Папієва та начальника УМВС області Миколу Харабару.

– Протягом останніх днів до мене приходили люди, які інформували, яким чином готувалося це рішення. У кабінет голови ОДА викликали депутатів міської ради, яким у присутності начальника управління внутрішніх справ погрожували, викручували у переносному розумінні руки, «наїжджали» на бізнес, зупиняли роботу підприємств, навіть втручалися в особисте сімейне життя. Я проінформую міністра внутрішніх справ пана Могильова про те, що керівник УМВС не зупинив своєї політичної діяльності і замість того, щоби боротися із злочинністю, яка тільки торік у місті Чернівці зросла на 23%, займається політичними репресіями.

У відповідь Микола Харабара, начальник УМВС в Чернівецькій області, надсилає відкритого литса до чернівецького міського голови, в якому спростовує «необгрунтовані підозри у бездіяльності міліції», наводячи низку цифр. Та ще іронізує, шо це є результатом не суб’єктивної думки, а наслідком необізнаності про стан правопорядку у місті.

Пізніше, на засіданні Чернівецького прес-клубу, Микола Трохимович зазначив, що тиснули на депутатів Чернівецької міської ради не лише з фракцій «Батьківщина» та «Наша Україна», але й з Партії регіонів. Про нездорову ситуацію в міській раді меру було відомо ще задовго до скандалу. Та нарешті Миколі Трохимовичу терпець урвався.

– Якби я проковтнув регламент, – наголосив міський голова, – вони б узялися за виконком. Усе б відбувалося за сценарієм голосування за секретаря міської ради.

Отож, напруга між мером та депутатською більшістю зростає, і якщо звичайні чернівчани сприйняли спочатку цю колотнечу як якийсь місцевий політичний цирк на дроті, то зараз вони все частіше замислюються: а чи не відгукнуться її наслідки «на власних кишенях»?

Адже, на думку Олексія Каспрука, керівника фракції «Фронт змін», подоланням вета справа не обмежиться, далі – оголошення недовіри меру.

– Тоді до керівництва містом аж до наступних виборів приступає секретар міської ради Віталій Михайлішин, – додав депутат. А це, на думку місцевих політологів, – переділ міської власності.

Зрештою, до переділу власності пересічним чернівчанам, може, і байдуже – їхньго життя ця проблема не зачіпає. Проте нехтування їхнім вибором – справа інша. Адже за нинішньго міського голову на минулих місцевих виборах проголосувало більшість чернівчан. І, між іншим, проголосувати за мера прийшло більше виборців, аніж тих, хто проголосував за усіх депутатів. І хто тут юридично «правіший» – насправді не важливо. Бо всім зрозуміло, що, за актуальними нині дарвіністськими переконаннями, хто сильніший – той і «правіший».

Ігор БУРКУТ, політолог:

– Я можу собі уявити лорда – «хранителя печати», але мера без печатки уявити дуже важко. Як на мене, то це – правовий нігілізм і він характерний для нинішньої партії влади. Я свідомо не називаю цю партію, бо в Україні є партія влади та інші політичні організації, які називають себе політичними партіями. Партія влади – колись це була КПРС, потім СДПУ(о), «Наша Україна», БЮТ, зараз вона носить іншу назву, але люди перетікають з однієї структури в іншу. І з кожним таким витоком ми бачимо все більше нехтування Основним законом держави. І це мене надзвичайно турбує.

Я розумію депутатів, які різними способами потрапили у списки та перемогли. Але, опинившись у сесійній залі, вони думають насамперед не про інтереси виборців, а про те, що в Чернівцях ще є нерозподілені землі, що є готелі та ресторани. А попереду серйозні події. Якщо вірити владі, то Україна буде швидко розвиватись, і через наш край будуть проходити мільйони та мільярди. А тому їм дуже хочеться, щоби той величезний потік розбився на кілька потічків і не пройшов повз окремі кишені. Тому я розумію їх, чому вони хочуть позбавити певних повноважень мера. Не даремно ж кажуть, що людина може вічно спостерігати за трьома речами: як тече вода, горить вогонь та як руки рахують гроші.

Анатолій Круглашов, політолог:

– У наших владників популярний нині термін – вертикаль влади. І це при тому, що органи місцевого самоврядування не належать до інститутів влади, за винятком делегованих їм повноважень. Тому ось ця вертикалізація влади відкриває широкі можливості для поділу України на певні вотчини. Це боротьба за місцеві ресурси, боротьба жорстка та безкомпромісна, в якій закон розглядається як зручний чи перешкоджаючий засіб. Якщо він зручний – його використовують, якщо ні – його ігнорують.

Органи місцевого самоврядування зараз виступають жертвами партизації і це не стосується персоналій – Президента чи прем’єр-міністра. На моє глибоке переконання, органи місцевого самоврядування повинні бути виведені за межі партійної конкуренції і затятої політичної боротьби. Вони повинні обслуговувати інтереси своїх територіальних громад, натомість ми маємо під ширмою бурхливої партійної розбудови приватизацію ресурсів територіальних громад через інститути місцевого самоврядування. І це – трагедія українського місцевого самоврядування. І це – ганьба української держави.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії».

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Думок на тему “Мерські справи, або Велика колотнеча в маленькому місті”