Ідеологічний конфуз

Нещодавно з’явилася інформація про те, що у проморолику до Євро-2012, знятого для країн Європи, був вирізаний пам’ятник Леніну на одній із площ Харкова. Площа є, а пам’ятника – немає. Думаю, що автори ролика без дозволу або й наказу влади цього не зробили б.

Як на мою авторську думку, факт стертя Леніна із відеоролика означає, що теперішня влада не така дурна, як ми іноді думаємо. Це вони для народу на політичних ток-шоу зображують невинних комсомольців, жовтенят, вдячних онуків вождів пролетаріату, а самі прекрасно розуміють, що Ленін не вартий пам’ятника в Україні, так само як Сталін – бюста. І факт стертя Леніна із відео означає, що їм було б соромно перед Європою за це. Хоча сором – не надто влучне слово до нашої безсоромної влади. Більш влучно буде – невигідно.

Постає інше запитання. Чому тоді ця влада ховає пам’ятники вождям від європейського ока, але вперто доводить українцям, що ми без них не можемо обійтися, так же як любителі естрадної музики без Моїсєєва та Кіркорова? Ідеологічно цій владі все до одного місця, адже це влада без ідей та ідеології. Вони не вірять ні Леніну та Сталіну, ні Бандері та Шевченку, ні Хмельницькому та Ярославу Мудрому. А хіба для показухи московському попу вірять. Людина без ідеї – це машина для пожирання і дефекації. Так само як і безідейна політична сила – зжирає гроші і обкладає лайном державу.

Стертий із площі Ленін – це бажання мати гарне демократичне обличчя перед Європою. Адже треба брати чергові гроші у МВФ, красуватися на фоні Ангели Меркель, а насамперед бути виїзними, щоби відпочивати на Канарах, а лікуватися у Німеччині.

Чому тоді неідеологічній партії так треба, щоб в Україні були ці пам’ятники, ці комуністичні назви вулиць, міст, сіл, заводів тощо? Тут, як на мене, виступає три фактори. Першим є постсовковий. Велика кількість малограмотних постсовкових людей ще вірить у комуністичних лідерів і в світлий комунізм. І ці люди є електоратом саме партії влади. Ми самі винні, що в 91-ому не порозбивали ці всі набутки тиранії.

Другий – зовнішній. А саме Росія. Чекай проблем, як завжди, від найближчих… Вся справа у тім, що допоки в Україні будуть такі пам’ятники, допоки Україна перебуватиме у посткомуністичному болоті, доти Росія ще має тоненьку ниточку, за яку можна буде притягнути Україну назад до зони “русского мира”. Якщо ж Україна очиститься від усілякої нечисті, то Росії нас уже не бачити. Ми помчимо до цивілізованого світу. Саме тому “русский мир” так боровся за флот у Севастополі. Справа не в металобрухті, що там плаває, а у шансі забрати Крим, який із виведенням флоту уже остаточно стане українським. А наша влада дуже хоче бути дружньою із Росією.

І третім фактором, я б назвав фактор “димової завіси”. Влада війнами за бюст Сталіна чи за інші частини його тіла, війнами за героя Бандера чи за вбивцю Бандеру, за мову російську чи не російську напускає на народ ідеологічного диму, а тим часом обкрадає, відмиває, збільшує ціни, податкове навантаження, вартість комунальних послуг, створює благородний ґрунт для хабарництва та корупції.

Тож найгірше те, що поки ви дочитуєте цю статтю, вони украли у вас чергових кілька мільйонів.

P.S. Протягом одного-двох десятиліть комуністичні пам’ятники будуть розбиті. Бандера все одно буде героєм усієї України. Українська мова і далі житиме й нею спілкуватиметься уся Україна, але з кожним днем керування цієї влади ви, конкретний читач, втрачаєте шанс стати трохи щасливішим, трохи забезпеченішим і вільнішим.

Максим ДУПЕШКО

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.