Король короля інструментів та його королева – у Чернівцях

Так напишуть колись на афішах органіста, нашого земляка Віктора Білли та його дружини Юлії. У цьому не сумніваюсь, бо колосальна відданість музиці й захоплення нею помножені на працелюбність і наполегливість, щедро розквітнуть  результатами.
А поки що, 26 лютого, у залі  органної  та камерної музики в Чернівцях відбудеться концерт органної музики. Виконавці – Віктор   Білла (орган)та Юлія Білла (сопрано).

Талант – взагалі щастя, а талант музиканта – це подвійне щастя. На мові музики говорить весь світ. А Віктор і Юлія – два таланти разом…

Ми спілкувались з Віктором по телефону, молоді талановиті музикантами погодились на інтерв’ю після концерту в Чернівцях. Але 8 лютого я несподівано поїхала у відрядження до Києва, і ми зустрілись з Віктором біля консерваторії на Майдані Незалежності.

Вільного часу була всього година, ми майже  бігли задніми дворами консерваторії до органного класу, де відбуваються репетиції органістів. «Обережно, три сходинки вниз». Невеличке приміщення, два вікна, портрет Баха, плакати з органами різних концертних залів, ноти, афіші.

Віктор показав мені і закулісний Великий зал консерваторії, де встановлений орган німецької фірми «VEB Sauer Orgelbau». Цей орган вважається найкращим орган за підбором регістрів. При загальній кількості 53 регістра у трьох мануалах та педалі, він має вісім мікстур, десять язичкових регістрів. Але, нажаль, повітря там дуже сухе, є пил від декорацій, що впливає на якість звуку та стан інструменту.  Мені здавалось, що ми стали подібні на героїв фільму «Фаворити місяця», особливо коли Віктор натиснув спеціальну кнопку двигуна і захисний чохол повільно піднявся, відкривши сталеві труби органа і весь інструмент представ перед нами величний, трохи навіть громіздкий, але несподівано і беззахисний.

Потім спеціальним ключем Віктор відкрив органну кафедру (Spieltisch) і вже тоді урочисто пролунав фрагмент хоральної прелюдії Й.С.Баха.

І знову ми бігли сходами( які колись були мармуровими, але для чогось їх замостили сучасною плиткою) на четвертий поверх, до Малого залу. Там  теж є орган фірми  «Sauer»,  менший за розміром (21 регістр), але встановлений він тут раніше, ніж орган у Великому залі. Віктор зіграв нам і на фортепіано. У цьому залі їх аж три.

У консерваторії пам’ятають  Сергія Рахманінова, який сприяв в реорганізації Київського музичного училища в Консерваторію – є пам’ятна дошка з подякою великому композитору.

І ще про одну людину тут теж згадують з вдячністю – Арсеній Котляревський. З його ініціативи було встановлено і відновлено органи в Донецьку, Києві, Ужгороді, Черкасах та інших містах.

– Вікторе, у кожної людини є доленосні зустрічі, події, які потім визначають її життя. Хто саме вплинув на тебе, спрямувавши до музики?

– Моїм першим учителем був батько, він закінчив музичну школу по класу труби. В музичній школі навчався з великим задоволенням, ходив туди щодня.
Вчителька з музики в гімназії та викладачка музшколи №2, де я вчився,Ірина Євгеніївна Васькова познайомила мене з ораністкою Світланою Бардаус, яка й дала мені перші знання з гри на органі. Саме їм мій низький уклін та безмежна вдячність.

Уже в Чернівцях я зустрілася з Іриною Васьковою. Вона одразу ж згадала Віктора, якого знала від 6 класу. Він відрізнявся з-поміж своїх ровесників серйозністю та виваженим, поміркованим ставленням до життя.  ” Його головна особливість, – наголошує педагог, –  шляхетність у ставленні до інших і щира любов до музики. Я не пам’ятаю жодного конкурсу, в якому би не брав участі Віктор.  Цей хлопчина любить не себе в музиці, а музику взагалі. Він міг грати годинами та отримувати від цього насолоду. І таку ж насолоду отримують слухачі. Бо грає він серцем і душею».

-Вікторе, як познайомився з Юлею? Крім музики маєте спільні захоплення? Чи музика – це все!?

– З Юлею познайомився в консерваторії. Вона закінчила Чернігівьке музучилище. Напевне, саме музика нас і поєднала. Я запропонував їй заспівати з органом і…  співаємо досі.  Втім нас об’єднує не тільки музика. У нас багато  спільного в поглядах на життя. А те, чим відрізняємося, те нас взаємодоповнює.

– Юлія, у вас ще малий стаж подружнього життя. Але вже достатньо, щоби відповісти, чи важко уживатися під одним дахом двом музикантам? А, може, навпаки?

Ми доповнюємо одне одного. Як музиканти, постійно вчимося одне в другого, постійно корегуємо, бо музиканту завжди потрібен контроль зі сторони. І нам зовсім не важко уживатися вдвох, бо ми просто необхідні один одному.

– Ваші творчі плани. Хто почне першим?

Віктор: –  Та вони у нас спільні. Сьогодні у сучасному музичному світі, отож і в Києві, дуже великий попит на старовинну музику, якій надається  перевага. Саме тому хочемо виконати  деякі кантати Баха і Генделя в Чернівцях, які ще у вас не звучали. Гадаємо, вони зацікавлять публіку. Ці кантати написані на тексти з Біблії. А щоби така музика звучала з відповідною духовною піднесеністю, необхідно не лише досконало володіти символікою музики, технікою гри та  голосу, але й добре розумітися на Біблійному сюжеті Для повнішого ж  розкриття старовинної музик, плануємо створити камерний ансамбль: дві скрипки, альт, віолончель, клавесин або орган.

Юлія: – Мені дуже поталанило, що співаю під орган, бо це здебільшого твори епохи ренесансу, барокко, класицизму. А старовинні твори підсвідомо навчають. Це – як шлях до пізнання себе. Така музика очищає душу, несе позитив, заспокоює, бо вона ґрунтується на глибокій філософі, та високій духовності. Проте в моєму репертуарі є і романтичні твори, які захоплюють віртуозністю та виразністю, бентежать своєю чарівністю.

– Дякую, Юлія і Віктор. Нехай вам в усьому щастить.
І до зустрічі на концерті 26 лютого!

У програмі концерту прозвучать твори Н.Брунса, І.С. Баха, В.А. Моцарта, Г.-Ф. Генделя, Р. Пурвіса, В. Гончаренка, А. Дворжака, Ш.Гуно, Л. В’єрна

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»
Фото Тетяни Спориніної і від  Віктора Білла