Переконлива мова штрихів – виставка карикатур Любомира Винника у Чернівцях

З 2 листопада у залі австрійсько-німецького товариства (Німецький дім)  Любомир Т. Винник (нім. Lubomir T. Winnik), швейцарський журналіст, письменник, художник, картуніст, фотограф українського походження, член Союзу журналістів Швейцарії та Міжнародної Федерації журналістів презентував виставку сатиричних рисунків у стилі картун. У творах картуну, які експонуються на виставці, художник використовує символи з різних країн та епох, а надалі – це вже власна інтерпретація. «Картун – свого роду рисована притча, сучасна проблематична карикатура», – так характеризує стиль картуну і сам митець. Відвідувачі звернули увагу і на графічні роботи унікальної дерев’яної архітектури – церкви Західної України.

Любомир Т. Винник брав участь у 58 виставках,  в Україні це шоста виставка. Попередні виставки відбувалися у Коломиї, Львові та Івано-Франківську. На церемонію відкриття виставки прибули й учасники коломийського йодлерклубу «Галіцієн». Всі, хто прийшов на відкриття виставки, розглядали альпійський горн, який зовні дуже подібний на трембіту. Трембіта – народний духовий музичний інструмент, який здавна на Гуцульщині сповіщав про різні події, адже звуки трембіти добре чути в горах.  Трембіта супроводжувала гуцульські обряди і свята.  А в швейцарських Альпах таким інструментом є альпгорн, або альпійській ріг. На думку фахівців, саме від рогу ведуть свій початок знаменитий йодль-наспіви фальцетом і інші пісні альпійських горців.
Виставка буде працювати до  10 листопада.

Любомир Винник не знає свого точного місця народження, в енциклопедії сучасної України (Інститут енциклопедичних досліджень НАН України) зазначено, що Любомир Винник народився у селі Камінне, Надвірнянського району Івано-Франківської області 7 травня 1943 року. Свідоцтва про народження не збереглося. Однак, найімовірнішими місцями його народження можуть бути три місцевості, всі на Франківщині: це Отинія, Незвисько або Марківці. У середині 1950-х років опинилися на Донеччині, де у віці 14 років закінчив студію образотворчого мистецтва. У 1960 році Любомир Винник вступає до Одеської морської школи, а відтак відбуває службу в Чорноморському флоті. По поверненні з флоту їде до батьків, які в той час проживають у Надвірній, що на Франківщині. Працював в обласних газетах Прикарпаття та Львівщини, на львівському обласному телебаченні.
У 60-их роках пан Винник емігрував з України до Польщі, а згодом і до Швейцарії. Там він працював у друкованих ЗМІ.
По приїзді до Польщі працює на посаді журналіста у варшавському журналі «Stolica». Також інтенсивно співпрацює з багатьма варшавськими газетами та журналами, зокрема з сатиричним журналом «Szpilki».
Від жовтня 1973 року живе у Швейцарії. Працює журналістом, дизайнером, карикатуристом, фотографом і відеорепортером, а також перекладачем для численних журналів, ПР-агенцій, рекламних агенцій, знімає для швайцарського телебачення DRS. Як журналіст, з редакційними завданнями відвідав 26 країн світу, переважно країни Близького Сходу. Був заступником головного редактора швайцарської (німецькомовної) газети «Schwiezerziet».
На теперішній час Любомир Винник – вільний журналіст.
У 1982 році Любомира Винника нагородили Золотою медаллю Європи за досягнення в мистецтві. у 2012 за вагомий і багатолітній внесок у розвиток та популяризацію Прикарпаття за кордоном, за тісну співпрацю з українцями Любомира Винника нагороджено медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
Інформація з Інтернет-джерел

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і Дона Леона