Навіщо ж тоді було ставати міністром економіки, міністром закордонних справ і навіть Головою Верховної Ради – другою людиною в державі, щоби, йдучи на президентські вибори як «молода надія нації», вкрасти (назвемо речі своїми іменами) у членів китайського комуністичного ЦК економічну програму 30-літньої давності і видавати її за свою – передову і прогресивну?