У час, коли Україна виборює не лише свою свободу, а й майбутнє, особливого значення набуває розвиток технічної освіти. Саме вона формує покоління, здатне відбудовувати державу, створювати інновації та забезпечувати її технологічну незалежність. Історія участі керівника радіотехнічного гуртка Олександра Глевка разом із вихованцями Романом Факасом, ученем 9-го класу Луковицького ОЗЗСО та Олександром Піцулом, учнем 8-го класу Молодійського ліцею у міжнародному конкурсі з радіоелектроніки в латвійському місті Вентспілс — яскравий приклад того, як такі поїздки стають потужним освітнім і життєвим імпульсом. З України у конкурсі брали участь дві команди: з Рівного і Чернівців.

Олександр Глевко — не просто педагог, а людина, яка пройшла шлях від вихованця гуртка до його керівника. Свого часу він навчався у Чернівецькому обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді, де здобував перші практичні навички з радіоелектроніки у керівника гуртка Василя Георгійовича Нікуліци, а сьогодні передає цей досвід своїм учням, відкриваючи їм значно ширші можливості. Участь у міжнародному конкурсі стала для його вихованців першим серйозним випробуванням і водночас вагомим досягненням: команда змогла посісти п’яте місце у молодшій віковій групі та шосте — у загальному рейтингу серед шістнадцяти команд з різних країн Європи. Це результат, який переконливо свідчить: навіть учні з невеликої громади можуть гідно представляти Україну на міжнародному рівні.

Сам формат конкурсу вимагав не лише знань, а й уміння діяти швидко та точно. Теоретична частина передбачала виконання тестів і розрахунків, тоді як практичне завдання полягало у збиранні електронного пристрою за схемою — і все це в обмежений час.

Втім, справжня цінність цієї поїздки виходить далеко за межі конкурсних результатів. Учасники мали змогу відвідати сучасні лабораторії, познайомитися з роботою європейських гуртків, взяти участь у майстер-класах та поспілкуватися з фахівцями у сфері радіоінженерії. Такий обмін досвідом відкриває нові горизонти як для учнів, так і для педагогів, адже дозволяє побачити інші підходи до навчання, інші освітні культури та інші стандарти.

Особливе враження справило саме місто Вентспілс — простір, де сучасність гармонійно поєднується з традиціями. А близькість до Балтійського моря надає цьому простору особливої сили. Море, навіть холодне і вітряне, вражає своїм масштабом і викликає відчуття свободи, яке важко передати словами.

Не менш важливими стали й людські зустрічі. Відкрите спілкування з колегами, підтримка інших українських команд, нові знайомства і теплі розмови формують відчуття спільності і взаємної підтримки. Особливого значення набувають моменти єднання з українцями за кордоном, коли навіть у невеликому латвійському місті відчувається, що ти частина великої спільноти.

Сьогодні як ніколи очевидно, що розвиток технічних спеціальностей є основою сильної держави. Саме інженерія, електроніка, програмування формують потенціал, який визначає обороноздатність, економічну стійкість і технологічний рівень країни. І дуже часто перші кроки у цьому напрямку починаються саме з таких гуртків — із зацікавленості, підтриманої наставником, і можливості спробувати себе у справжній справі.

Дорога до Вентспілс була довгою і виснажливою — майже дві доби в дорозі, понад півтори тисячі кілометрів. Але цей шлях став частиною досвіду, який неможливо виміряти лише кілометрами. Ця історія — значно ширша, ніж розповідь про один конкурс. Вона про те, як формується майбутнє України — через людей, які вчать, і тих, хто готовий вчитися, відкривати світ і повертатися додому сильнішими.

Більше фото та відео з поїздки можна переглянути на сторінці Олександра Глевка у Facebook.

©Тетяна Спориніна,
фото з архіку Олександра Глевка

Запис Інженерне майбутнє України починається тут: досвід міжнародної співпраці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Саме на Форумі вдалося зустріти багатьох знайомих — не лише колег, а й просто близьких за духом людей, які мені небайдужі. Ці короткі розмови, усмішки, обійми — ще одна цінність таких подій.

У центрі розмов — Буковина як «міст», «платформа», «фронтир». Формулювання звучали красиво і правильно. І водночас — дуже знайомо.

Серед спікерів особливу увагу привернув Павло Клімкін, міністр закордонних справ України у 2014–2019 роках. Його виступ був концептуальним, місцями провокативним, місцями — риторичним. Він став, без перебільшення, центральною фігурою форуму.
«Поїдьте за кордон і запитайте в румунів, що вони знають про нас. Моя відповідь: «Нічого». Це крута історія для Буковини — у контексті політики, бізнесу, ментальності, культури — показати румунам, що таке Україна», — зазначив Клімкін. Водночас він запитував у глядачів у залі, хто читає польських, угорських чи румунських поетів і письменників, і дивувався, що люди підняли руки. Я читаю — і польських, і угорських авторів, сучасних. І зараз згадую, що й румунських — зокрема чернівецьких.
Чи була це провокація? Швидше, це виглядало як узагальнення, яке не враховує живих міжлюдських зв’язків, характерних для Буковини.

Але саме тут виникає питання не до змісту — до атмосфери. Бо поруч із дискусіями про розвиток регіону існував ще один вимір — медійний. Кожна інституція паралельно створювала власний «форум».

У виступах звучало багато правильних формулювань — тих, що добре вписуються у формат форумів і стратегічних обговорень. Але саме ці формулювання подекуди залишали відчуття узагальненості — коли хочеться більше конкретики, менше відполірованих фраз. У цьому сенсі виступи, які привертають найбільшу увагу, не завжди є найглибшими. Вони — найпомітніші.

Можливо, це неминуча риса великих форумів: між реальністю і мовою, якою про неї говорять, виникає дистанція. І саме її найгостріше відчувають не спікери, а слухачі — ті, для кого ці слова мають колись перетворитися на зміни.
Із залу це виглядає інакше, ніж зі сцени.

Була і на другій панелі «Буковина зсередини: як різноманіття формує розвиток і стійкість регіону». У виступах спікери підкреслювали, що представники національних меншин є повноцінними громадянами України, для гідності та самоідентифікації яких критично важливо знати рідну мову, літературу та історію, проте водночас надзвичайно необхідним є володіння державною мовою для успішної інтеграції за межами рідного села у будь-якій частині країни. Мультикультурність Чернівців, відображена в топоніміці міста, є природною перевагою регіону, яку необхідно цінувати поряд із розвитком соціальних ініціатив, як-от проєкт «Мандротерапія» для реабілітації ветеранів, що за підтримки міжнародних донорів масштабується на всю Україну. Також було наголошено на оновленій стратегії ЧНУ імені Юрія Федьковича, головною метою якої є збереження молоді в Україні через підвищення конкурентоспроможності вітчизняної освіти у порівнянні з європейськими університетами.

Точилися дискусії щодо толерантності.  В побуті, в інтернеті…  А толерантності і людяності  вчилася і в свого друга, чернівчанина Михайла Давидовича Котляра – І про нові плани чернівчанина Михайла Котляра…   До серії виставки «Прості обличчя непростої історії», про яку нагадав  спікер Сергій Гакман, віцепрезидент БФ «Суспільні ресурси та ініціативи»,  я б додала ще портрет Михайда Котляра.

Дочекалася і виступу письменника, перекладача Олександра Бойченка. Він говорив і про Андрія Любку, і про Василя Кожелянка. Здається, назвав «Діти застою» найкращим і найбільш «чесним» романом Кожелянка. Прозвучали цікаві паралелі — балканський контекст. У цьому романі буковинців названо «північними балканцями». Іронія, як виявляється, іноді — це спосіб витримати реальність.

А після було спільне фото, яке я все ж знайшла в інтернеті. За яке вдячна.

Попри всі відчуття і запитання, цей Форум відбувся — і це вже важливо. Дякую організаторам, спікерам і всім, хто долучився, за спробу говорити про складне і шукати спільні сенси.  Такі події потрібні — хоча б для того, щоб краще почути одне одного і побачити, де ми насправді є. І, можливо, наступного разу між словами і реальністю буде трохи менше відстані.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Форум ідей і форум образів: як у Чернівцях говорили про Буковину спершу з'явиться на Медіа-Версії.

4 жовтня 2025-го у музеї авіації і космонавтики Чернівецького центру юних техніків імені Л.К. Каденюка відбулася зустріч з Головою Громадської ради Державного космічного агентства України Едуардом Івановичем Кузнєцовим. Подія була приурочена до початку Всесвітнього тижня космосу — міжнародного свята науки, натхнення і відкриттів.

Едуард Іванович Кузнєцов — постать, добре знана в українській космічній галузі. Як один із засновників та активних членів Державного (ДКАУ) і Національного космічного агентства України (НКАУ), він упродовж багатьох років був безпосереднім учасником формування державної космічної політики, підтримував міжнародні програми співпраці, сприяв розвитку вітчизняного космічного машинобудування.

Його діяльність поєднує наукову глибину, управлінський досвід і просвітницьку місію. Він багато років популяризує космічні знання серед молоді, організовує зустрічі, виставки, публічні лекції, допомагає музеям і навчальним закладам. Е.І.Кузнєцова  називають людиною, яка уміє говорити про складні речі просто і з натхненням, і саме завдяки таким фахівцям космос перестає бути абстрактним — він стає близьким, зрозумілим і надихає на дії.

Едуард Іванович Кузнєцов — голова Громадської ради Державного космічного агентства України, перший віце-президент Аерокосмічного товариства України, почесний громадянин Чернівців, Почесний доктор Honoris causa Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Люди різних професій, віку й уподобань зібралися разом 4 жовтня у Чернівецькому музеї авіації і космонавтики, бо їх об’єднало спільне захоплення і прагнення — космос, сильна Україна, космічна держава, точні науки як пріоритет.

На зустрічі Едуард Іванович розповідав про українську космічну галузь: про підприємства у Дніпрі, Харкові, Києві, які створюють супутники і складні технічні системи, про ті наукові школи, що зберігають традиції ще з часів запуску перших ракет. Особливо емоційно пролунала розповідь про підготовку польоту першого українського астронавта Леоніда Каденюка — спільну працю сотень фахівців, де кожен мав свій внесок у велику місію.

«Україна має все, щоб повернути статус космічної держави. Для цього потрібно розвивати технічну освіту, підтримувати молодих науковців і вірити у власні сили», – Едуард Кузнєцов.

На згадку про зустріч Едуард Іванович подарував музею книгу Леоніда Каденюка «Місія — Космос» — як символ єдності поколінь і продовження великої справи.

Саме Едуард Кузнєцов стояв біля витоків створення Чернівецького музею авіації і космонавтики, який сьогодні є унікальним осередком пам’яті, науки й натхнення. Едуард Іванович завжди наголошував, що космос — це не лише про технології, а й про виховання мислення, мрії, віри в можливості людини.

Серед учасників заходу — гості з Клішківців, рідного села Леоніда Каденюка,  делегації з ліцею №22 та ліцею №11, вихованці Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, представники наукових та освітніх спільнот. У залі панувала особлива атмосфера — зустріч поколінь, яких поєднує любов до неба і науки.

Особливим гостем події став Олександр Кошовий, командир мотопіхотного взводу 128-ї закарпатської гірсько-штурмової бригади. Уродженець Запоріжжя, він разом із родиною переїхав на Буковину після початку повномасштабного вторгнення. Попри втрату дому і поранення, Олександр повернувся до мирного життя і праці — приклад незламності та гідності, який так перегукується з духом космічних першопрохідців. І додала цій зустрічі глибокого людського виміру: про космос говорили не лише як про далеку орбіту, а як про символ сили, витривалості та віри в майбутнє України.

Зустріч 4 жовтня у музеї – це була не просто розповідь про космос — це був урок віри у власні сили, урок поваги до науки, до історії і до людей, які творять майбутнє.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

Ще світлини з заходу є за покликанням – Тиждень космосу у Чернівцях: зустріч з Едуардом Кузнєцовим, яка надихає…

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я», фото автора і з архіву музею.

Запис Всесвітній тиждень космосу у Чернівцях: зустріч з Едуардом Кузнєцовим спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Ніч у музеї» припала на п’ятницю 13-го. І справді, було в цьому вечорі щось особливе: суміш інтелектуального, іронії, світлотіні і поєднання історії, мистецтва і технології. Атмосфера створювалась не лише людьми, але й самою архітектурою, світлом, полум’ям ліхтариків, звуком і тишею. Старовинна брама, що вела до внутрішнього подвір’я, здавалася наче порталом у інший вимір – у простір, де мистецтво перестає бути об’єктом і стає дійством.

Цей візуальний і просторовий настрій гармонійно поєднувався з тим, що і як говорив Тарас Полатайко. Тексти Тараса Полатайка (є відео презентації на сторінці музею у фб) – водночас лаконічні й виразні – звучали як продовження простору, як ще один вимір інсталяції

Меморіальна дошка в пам’ять про Емський указ. Проєкт «Київська класична» (2008) описує розслідування художником зникнення меморіальної дошки, що позначає місце в Бад-Емсі (Німеччина), де російський цар Олександр II підписав таємний указ про заборону використання української мови в 1876 році.

Полатайко звернув увагу на відсутність дошки, покривши її місце невидимою неоновою фарбою, яка яскраво світилася вночі – і завдяки його втручанню дошку зрештою було відновлено. І у Бад Емсі з підвалу після 18:00 лунав спів київського канарика.

Проєкт перетворився на розслідування акту вандалізму, який стався в ніч встановлення пам’ятника Олександру ІІ російським монархічним товариством неподалік від меморіальної дошки.

Слова не пояснювали, а вели – до роздумів, до внутрішнього естетичного досвіду. Здавалося, що час у цьому дворику уповільнився, щоб дати змогу відчути кожен образ – і візуальний, і словесний. Занурення в інсталяції, у світ метафор і рухомих форм. Тут оживали алюзії на Едісона, Марселя Дюшана, на обертові барабани й зоотропи, на ранні спроби людства вловити й зафіксувати рух, образ, час.

Проєкт Тараса Полатайка «Спляча красуня» (2012), що відбувся у Національному художньому музеї України, став однією з найгучніших мистецьких подій цього періоду. Його ідея базувалася на знайомому з дитинства сюжеті, вперше записаному Шарлем Перро: принцеса, проклята заснути на сто років, може прокинутися лише від щирого поцілунку того, хто справді її любить.

Але Полатайко переосмислює казку через призму сучасного мистецтва.У його проєкті реальна жінка лежала у стані «сну» у виставковому просторі – не макет, не відео, а жива людина, що ставала частиною експозиції. Глядачі могли увійти в залу, побачити «сплячу красуню» і… поцілувати її – якщо мали на це сміливість. Але лише якщо дівчина у відповідь відкривала очі, це означало, що поцілунок вона прийняла. Якщо ж ні – вона продовжувала спати. Красуні та відвідувачі підписували юридичні контракти про те, що зобов’язуються одружитися, якщо красуня розплющить очі під час поцілунку.

Проєкт «Спляча красуня» – це був живий діалог між художником, об’єктом мистецтва і публікою – провокативний і чесний. Проєкт викликав гучний резонанс у пресі: про нього писали впливові видання, виходили телесюжети та дискусії в культурному середовищі.

Говирили і про заснування Центру сучасного мистецтва «Bunker». Пригадали проєкт «Хода Довіри» Роберта Саллера, де Тарас Полатайко – куратор від Bunker за підтримки Zenko Foundation. 2021… Міжнародна мистецька резиденція «Frontera Frustrata».  Акція «Паспортизація Австро-Греції» . «Діамантовий пес» — мультимедійна акція у громадському просторі Чернівців. Видання артбуку «Дух та Історія Австро-Греції»…

Друга частина презентації Тараса Полатайка у дворику Чернівецького краєзнавчого музею залишила по собі не тільки образи й слова, а враження, що зберігається ще довго після події. Думаю, у кожного, хто був на презентації, залишилися свої акценти і враження. Напевно і в цьому теж сила живої зустрічі з мистецтвом і митцем.

Щиро дякую автору проєкту, Тарасу Полатайку, за цю зустріч, за розмову, за довіру… Хай буде натхнення, свобода для творчості і такий необхідний — мир.

Більше фото з заходу за покликанням – Повернення до діалогу: друга частина презентації Тараса Полатайка

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Тарас Полатайко: повернення до розмови про ідентичність і мистецтво… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Афіша запрошення у краєзнавчий музей досить красномовна. Маю на увазі світлину на афіші.

«Працюючи в різних формах, включаючи живопис, фотографію, інсталяції, відео та перформанс, концептуальні роботи Полатайка поєднують політичні та культурні теми та часто спираються на його досвід як українського канадця. В одній з найяскравіших робіт Полатайка, «Колиска» 1995 року, художник піддавався впливу радіоактивності в забрудненому регіоні поблизу Чорнобиля, повернувся до Канади та протягом 14 місяців брав у себе кров, а потім створив інсталяцію в Художній галереї Менделя (Саскатун), яка включала нікельовану ванну з кров’ю» /інформація з Саскачеванської мережі колекціонування творів мистецтва/.

У дворику Чернівецького краєзнавчого музею зібралися представники мистецької спільноти, журналісти, студенти, мешканці міста — щоб слухати, бачити, згадувати, сперечатися і просто бути поруч. Це була частина перша зустрічі з Тарасом Полатайком — митцем, що несе в собі досвід глобального, але не зрікається локального. Він наголосив: завжди відчував себе чернівчанином, хоч і працював у різних країнах. Та все ж усе зафіксовано: запис події вже оприлюднений Краєзнавчим музеєм, і його можна переглянути.

Хто такий Тарас Полатайко?

Українсько-канадський художник. Тарас Полатайко народився 1966 року в місті Чернівці. «Потім вирішив стати художником і вступив спочатку у Косівське художнє училище, а потім — у московський Строгановський художній інститут». 1989 – емігрував з України до Канади. Навчався у Канаді. Магістр образотворчих мистецтв (живопис, перформанс, критична теорія), Університет Саскачевану, Саскатун, Саскачеван. У середині 1990-х здобув визнання як концептуальний художник у Північній Америці. У Канаді став відомим перформансами, інсталяціями та відеоартом. У 2014 році через події Революції Гідності повернувся в Україну, де активно включився в культурні процеси країни.

Полатайко є яскравим представником сучасного мистецтва, але його роботи завжди мають живу нервову енергію — болю, спротиву, надії.

Серед публічних виставок Полатайко в Канаді – Музей сучасного канадського мистецтва в Торонто, Музей сучасного мистецтва Монреаля, Художня галерея Вінніпега, Музей Лондона, Художня галерея Великої Вікторії, Художня галерея Маккензі, Художня галерея Данлопа та Художня галерея Менделя.

На міжнародному рівні роботи художника виставлялися в таких місцях, як Національний художній музей України (Київ), Український інститут Америки (Нью-Йорк), Künstlerhaus Schloß Balmoral (Франкфурт), Фонд Антоні Тапіеса (Барселона), Замок Уяздовський (Варшава), Artspace (Сідней), Національний музей сучасного мистецтва (Белград) та 25-та Бієнале в Сан-Паулу.

Тарас Полатайко: мистецькі акції та проєкти в Чернівцях /подій і акцій було набагато більше, але це те, що я знайшла в інтернеті і на деяких була сама/.

2015
Повернення з Канади після Майдану. У Чернівцях засновує Центр сучасного мистецтва «Bunker», платформу для сучасної культури Чернівців, де відбуваються виставки, концерти, лекції, кінопокази та дискусії що стосуються сучасної культури, а також соціально важливих акцій.
2016
15 серпня — закликає мешканців та ЗМІ допомогти відродити забутий парк GÖBELSHÖHE у Чернівцях.
Початок проєкту «Австро-Грецький стиль» на локації залізничного вокзалу.
8 вересня. Перформанс «Перестаньте вивозити ліс!» на вокзалі Чернівців із критикою вирубки Карпат.
2017
Українсько-польска виставка «Гібридна Виставка» у Bunker, Національному художньому музеї України та галереї Лабіринт.
11 серпня — у єзуїтському костелі презентує проєкт «Хода Довіри» Роберта Саллера як куратор від Bunker за підтримки Zenko Foundation.
2019
Організатор першого у Чернівцях Джазового фестивалю «MuzaHyst».
2020
29 серпня — мистецький перформанс «1923–2020» на Центральній площі, присвячений поверненню та пам’яті пам’ятника «П’єта». Художник: Віолетта Олійник. Куратор: Тарас Полатайко.
Інтерактивна звукова інсталяція «Пам’яті полеглих» на руїнах пам’ятника «Чорний орел» . Художник: Віолетта Олійник. Куратор: Тарас Полатайко.
2021
Організатор міжнародної мистецької резиденції «Frontera Frustrata». 
Акція «Паспортизація Австро-Греції» на Центральній площі.
7 травня — в Bunker (за запитом) відбувається акція «Паспортизація Австро-Греції».
18 січня — «Діамантовий пес» — мультимедійна акція у громадському просторі Чернівців.
Видання артбуку «Дух та Історія Австро-Греції».
2022
Із початком повномасштабного вторгнення запускає онлайн-платформу Someone Prays for You — спершу фотопроєкт, потім платформа для міжнародних митців. Кошти від мистецтва спрямовуються на підтримку трьох підрозділів ЗСУ.

2023

«Народний арт-об’єкт» – інтерактивна інсталяція на Соборній площі перед пам’ятником радянській армії.

2024
19 грудня — офіційне відкриття виставки «Someone Prays for You» у Bunker. Представлені твори 20 українських і західних митців, кошти від продажу яких спрямовується на термінові потреби фронту. 

…Вперше побачила і почула Тараса Полатайка у листопаді 2014-го, коли у Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка «Війна. 11 портретів»… Його слова про роботу над проєктом звучали про те, як мистецтво, що не прикрашає реальність, а говорить про неї прямо. Тепер, через майже 11 років, я знову слухаю Тараса Полатайка — але вже в іншому просторі, в іншому часі, коли війна дужче нависла над нашою державою.

Тарас Полатайко справедливо й проникливо пояснює, що дитинство в Чернівцях (місті з декількох культурних шарів, насиченому архітектурою сецесії) формувало його внутрішній культурний код — природно західний, а «рускій мір» був чужим і окупаційним… Дві точки — листопад 2014 і червень 2025 — обрамлюють величезний пласт мистецької і людської роботи. Пройдено довгий шлях, у якому художник залишався вірним собі: не мовчати. Він висловлює свою правду — можливо, незручну, провокативну, таку, з якою не всі погодяться. Але саме це і є сутність справжнього мистецтва: бути простором для діалогу, сумнівів, заперечень. Адже правда — не те, що подобається всім, а те, що змушує думати. Його перформанси, живопис і тексти — це завжди сміливе висловлення позиції, небажання бути «декорацією» режимів чи політики.

Одним із ранніх і показових прикладів політичного перформансу Тараса Полатайка стала його робота 1992 року «Художник як політик: у тіні пам’ятника». Про це автор розповідав у дворику музею, але роздивитися слайди презентації на екрані у ще світлу годину доби було майже нереально. Але знайти інформацію про цей перформанс у просторах інтернету є можливим. У цій роботі митець поставив під сумнів рішення увічнити постать генерал-губернатора Рея Гнатишина як символу всіх українців Канади до 100-річчя української імміграції. Стоячи нерухомо біля пам’ятника, повністю вкритий бронзовою фарбою, Полатайко сам став «живим пам’ятником» тим, хто залишився невидимим для історії.

У 1995 році  Полатайко представив серію Glare, створену за мотивами репродукцій картин Казимира Малевича. Він навмисно включав у живопис «засвітки» — відблиски, що символізували інформаційні спотворення. Серія Glare – це діалог між ілюзіонізмом та абстракціонізмом, фотографією та живописом як жанрами мистецтва.

Продовженням цієї теми стала виставка «Скотома» (1998), де художник через автопортрети досліджував явище «сліпої плями» — метафору чогось, що є настільки очевидним, що стає непомітним, невидимим, зникає з поля зору.

Отож. 6 червня у дворику Чернівецького краєзнавчого музею відбулася перша частина презентації творчості художника та перформансиста Тараса Полатайка.

Це була подія, в якій поєдналися спогади, діалог, мистецтво і присутність. Чернівці слухали — хтось уперше, хтось давно знайомий із його виставками, перформансами, кураторською роботою. Митець говорив щиро й просто. Про війну, про відповідальність, про шлях у мистецтві — від навчання в художній школі до сьогоднішніх нових форм висловлення. Про Чернівці, які завжди були частиною його внутрішнього дому, і про те, чому важливо бути тут зараз.

Попереду — друга частина, вже цієї п’ятниці. Це ще одна можливість побачити, почути, осмислити. І, можливо, не лише мистецтво, а й себе.

Окрема вдячність Тарасу Полатайку — не лише за його творчість, а й за волонтерську діяльність. Упродовж цих років війни він активно підтримує українських військових, організовуючи допомогу і з-за кордону, шукаючи обладнання, амуніцію… 

Наступна презентація і зустріч із Тарасом Полатайком відбудеться 13.06.2025 о 20:00 у контексті міжнародного дня «Ніч в Музеї». Вхід вільний.

Більше інформації про зустріч 6 червня за покликанням – Розповідь Тараса Полатайка про творчість у дворику Чернівецького краєзнавчого музею… 

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Моя культура там, де сецесія…», – Тарас Полатайко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

22 квітня 2025-го у Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка, присвячена світлій пам’яті заслуженого художника України Івана Балана (02.08.1941 – 06.03.2025). Експозиція триватиме протягом місяця та включає 19 живописних полотен і 18 екслібрисів, що репрезентують ключові етапи творчого шляху митця. Також представлені вибрані книжкові видання, оформлені або ілюстровані Іваном Баланом, які є лише невеликою часткою великого спадку художника, що залишив помітний слід у виданні української книги.

Творчість Івана Балана вирізняється глибоким національним змістом. Він створив понад 300 екслібрисів, численні плакати, листівки та книжкові ілюстрації. Його роботи прикрашають видання класиків української літератури, таких як Іван Франко, Богдан Лепкий, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Юрій Федькович, а також сучасних буковинських авторів. ​

Особливої уваги заслуговує співпраця митця з істориком Нестором Мизаком. Іван Балан ілюстрував 24 книги Мизака, присвячені визвольній боротьбі українського народу. Його графічні роботи, виконані в техніці ліногравюри, вражають емоційною глибиною та символізмом.

У 2009 році вийшов каталог «Іван Балан: малярство, оформлення книги, графіка», який підсумував доробок художника на той момент. Митець працював над наступним виданням, та, на жаль, не встиг його завершити.

Іван Балан залишив по собі не лише картини й книги, але й святині, де живе дух його творчості й любові до України. Його серце і талант назавжди залишилися у фарбах рідної землі, у світлі храмів, у кожній лінії, де живе його любов до України.

Більше світлин з виставки пам’яті Івана Дмитровича Балана і з інших виставок за покликанням – Світлій пам’яті Івана Балана присвячено і камерну виставку в Чернівцях…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Світлій пам’яті художника Івана Балана… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Присутні на зустрічі привітали із 80-річним ювілеєм Едуарда Івановича Кузнєцова — почесного громадянина Чернівців, науковця і людину, яка також відкривала Україні шлях до зірок.Підготовка польоту Леоніда Каденюка, міжнародні проєкти «Морський старт» і «Дніпро», формування першої космічної програми незалежної України — лише частина його багаторічної праці, яка змінила наш простір і час. Многая літа!

До обговорення приєдналися Анастасія Костюкова, вчитель інформатики гімназії №14, Фаїна Коблянська, вчитель фізики і астрономії Чернівецького ліцею №22, Тетяна Спориніна, вчитель інформатики ліцею №11, Світлана Мурзенко, заступник директора з навчально-виховної роботи Чернівецького центру юних техніків ім. Л. К. Каденюка, Петро Прокопець, методист відділення математики, економіки, фізико-технічних та комп’ютерних наук БМАН. Захід об’єднав учнівську молодь, педагогів та всіх небайдужих до теми розвитку космічної галузі в Україні. Учасники зустрічі обговорили історію української космічної спадщини, сучасних викликів та перспектив розвитку.

Цікавим доповненням круглого столу стали думки і враження юних учасників, які щиро поділилися своїм натхненням і мріями. Це Матвій Климюк, учень 7 класу ліцею №1 (м. Чернівці), Богдан Яровий із Дніпра, якому 14 років, а також Ліза, 10-річна школярка. Ліза ще й мріє полетіти на Марс. Вони розповіли, що їх захоплює астрономія — тому що це світ, сповнений таємниць і відкриттів. «Астрономія — це завжди щось нове і незвідане. Там немає меж. Кожен новий факт про Всесвіт — це диво!» — зазначили юні дослідники. І це — найкращий доказ того, що спадкоємність поколінь, захоплених небом, продовжується. Саме ці юні дослідники колись, можливо, створять нові ракети, відкриють нові світи, або просто — збережуть любов до неба й науки у серці. Наступна важлива і спільна подія – 3 травня 2025: День астрономії. День астрономії – це щорічний захід у різних країнах, який має на меті забезпечити засіб взаємодії між широким загалом та різними ентузіастами, групами та професіоналами астрономії.

12 квітня — це не лише історичний старт першого пілотованого польоту в космос, а й символ прагнення людства розширювати межі знань, відкривати нові горизонти, ставити сміливі питання й знаходити на них відповіді. З Днем працівників ракетно-космічної галузі України! Бажаємо всім ясного неба — в усіх сенсах. Нехай мир в Україні стане основою для подальшого розвитку наукових ініціатив, міжнародної співпраці й високих досягнень у галузі вивчення космосу.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

Більше інформації з заходу за посиланням – КРУГЛИЙ СТІЛ «УКРАЇНА В КОСМОСІ: СПАДЩИНА, ВИКЛИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ»

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я», фото автора

Запис 🇺🇦🚀З Днем працівників ракетно-космічної галузі України! З Всесвітнім Днем польоту людини у космос! Круглий стіл у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Про що б там не говорили і до яких угод би не прийшли, тільки за нами – українцями – буде останнє слово», написала лідерка «Батьківщини» на своїй сторінці у Фейсбук напередодні телефонної розмови президента США Дональда Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним.

За її словами, тільки українці можуть побудувати таку Україну, в якій хочуть жити.

Тільки ті нації й народи, які можуть самі вирішувати власну долю, заслуговують на майбутнє. А ми – заслуговуємо! Ми це довели і собі, і цілому світові! Все буде Україна! – запевнила Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, Глава зовнішньополітичного відомства Європейського союзу Кая Каллас ще до цієї зустрічі заявила, що позиція Москви говорить про її бажання досягти від України не миру, а капітуляції.

“Ті умови, які вони представили, показують, що вони насправді не хочуть миру, тому що вони представляють як умови всі свої кінцеві цілі, яких вони хочуть досягти від війни”, – заявила Каллас журналістам у Брюсселі.

Тим часом, дипломатичний процес відбувався на тлі наступу російської армії у Курській області, де їй вдалося взяти ключовий райцентр Суджа.

Перша телефонна розмова Трампа з президентом росії після повернення на пост президента США відбулася 12 лютого.

Трамп, який перевернув політику США, зблизившись із москвою, раніше намагався представити Україну як країну, з якою складніше вести переговори, ніж із росією.

У лютому його зустріч з президентом Володимиром Зеленським у Білому домі закінчилася гучним скандалом та зривом переговорів, які делегації змогли відновити згодом у саудівській Джидді.

МЗС Росії перед другою телефонною розмовою Путіна і Трампа дало зрозуміти, що будь-який довгостроковий мирний договір щодо України повинен відповідати вимогам Москви.

Запис ДОЛЮ УКРАЇНИ ВИРІШУВАТИМУТЬ ЛИШЕ УКРАЇНЦІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У програмі прозвучали твори Бернардо Пасквіні «Пастораль», Георг-Фрідріха Генделя «Пассакалі», Габріеля Форе «Після сну», Ференца Ліста «Розрада, №4», Ференца Ліста «Agnus Dеі» («Агнець Божий»), «Реквієм» Верді Жан Лангле «Героїчна пісня», В’ячеслава Назарова «Біла симфонія» (2-а частина), Йогана Себастьяна Баха «Аріозо», Астора П’яццоли «Аве, Марія», Миколи Лисенка «Елегія»… Ведуча – Анжеліка Маріянчук.

Перед початком концерту пан Жан-Марі Леруа прочитав молитву українською мовою.

Кошти у сумі 10980 грн, що зібрали, передали пані Галині Абрам’юк, волонтеру, матері солдата ЗСУ, депутату Чернівецької міської ради.

Дякуємо Жан Марі Леруа за творчість, любов до України, постійну підтримку і допомогу Україні. Дякуємо за концерт!

Більше фото з концерту за посиланням – ЖАН-МАРІ ЛЕРУА ВИСТУПИВ НА БЛАГОДІЙНОМУ КОНЦЕРТІ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт-реквієм французького органіста Жан-Марі Леруа у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявила в інтервʼю впливовому панʼєвропейському сайту новин  EURACTIV.

«Коли ви ведете переговори про вступ, є важелі, щоб виправити помилки, зроблені в минулому, і переконатися, що реформи, які триватимуть під час переговорів, є реальними», – сказала Юлія Тимошенко.

За її словами, наступний етап розширення ЄС, який в ідеалі має бути оголошений до кінця року, може стати «початком нової історичної епохи, яка разом з Україною стосуватиметься Західних Балкан та Молдови».

Водночас вона визнала, що Україні потрібні більш «відчутні реформи» для реалізації мети вступу до ЄС, підкресливши необхідність глибоких інституційних реформ.

«Ми маємо переконатися, що виконавча влада є реальною і притягує до відповідальності членів уряду, які порушують закон», – додала лідерка «Батьківщини».

Також політик вважає, що західний світ почав поводитися з Путіним «адекватно» з початку війни, але дала зрозуміти, що це мало статися раніше.

«На Мюнхенській конференції 2007 року він сказав, що не сприймає нинішній світовий порядок. Він не вважає кордони священними, він проти розширення НАТО. У 2008 році він вторгся в Грузію, анексувавши 20% її території. У 2009 році він почав свою «газову війну» проти України та країн Європи. Він не дбає про верховенство права. У 2014 році він анексував Крим і окупував частину Донбасу. І це пробачили. Чому ж ми зараз дивуємося?» – риторично поцікавилася Юлія Тимошенко.

На її переконання, Путін має бути «покараний» за свої злочини й відповідати за спробу «дестабілізувати світовий порядок».

Юлія Тимошенко також наголосила, що, на її думку, результат війни залежатиме від «якості, кількості та часу» надання  зброї та інших форм підтримки  Україні.

Принцип «земля за мир» — це ілюзія, яку хочуть насадити проросійські сили, — попередила вона, пояснивши, що така поступка лише підготує ґрунт для наступної агресії.

«Єдине рішення – це наша перемога», – сказала Тимошенко.

Під час інтерв‘ю йшлося і про ідею проведення виборів в Україні під час війни. Лідерка «Батьківщини» виступає категорично проти такої ініціативи:  «Це не тільки неприйнятно, але й аморально та антиукраїнськи».

За її словами, занадто багато обмежень для проведення демократичних виборів, поки в країні триває війна.

«Під час виборів політичні партії борються одна з одною. Нам потрібна єдність усієї нації під час війни», – стверджує вона, підтримуючи ідею, що вибори можуть відбутися лише приблизно через шість місяців після закінчення війни, щоб дати можливість людям повернутися в Україну та відновити базові демократичні баланси.

«Ми не будемо робити так, як Росія, яка проводить вибори у воєнний час», – підсумувала вона, маючи на увазі незаконні загальні вибори, які Росія провела 10 вересня.

Запис Переговори про вступ до ЄС будуть стимулом для реформ в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Напередодні, 7 квітня, на ФБ Олег Любківський написав:

ПОВІДОМЛЕННЯ
по заказу облдержспоживпрофсоюза митців вихідного дня – заплановано незапланований авторський проект:
1 ДЕНЬ ЕКСПОЗИЦІІ
11 НОВИХ ТВОРІВ
1 КУРАТОРСЬКА ЕКСКУРСІЯ
1 РЕЗЮМЕ
кава від профсоюза спільно з
автором та особисте вільне інтелектуальне спілкування

У даний час велика частина території історичної Фландрії /FLANDERN/ входить до складу Бельгії, невелика частина — до складу Франції , частина — до складу Нідерландів. Напевно сприйняття не має бути таким буквальним та однозначним. Та хіба  назви картин не викликають  асоціації, наприклад,  з омріяним раєм. І щоб тільки не не збитися зі шляху на цих сходах. До раю…

11 квітня на виставку до Олега Любківського завітали друзі, знайомі, митці, шанувальники творчості художника.

Я з великою пошаною ставлюся до всіх видів та форм мистецтва і у даному випадку вважаю художників-абстакціоністів Василя Кандинського, Пауля Клеє, Марка Ротко, Антоні Тапієса та Отто Небеля одними з найбільших фігур у мистецтві ХХ століття.
Але кожному художнику завжди варто думати про власне обличчя і створювати свої власні оригінальні твори, дотримуючись шанобдивої дистанції від будь-якого …ІЗМУ чи беззаперечних авторитетів у мистецтві.
Я завжди дотримуюся цієї філософії і ніколи не забуваю про найголовніший аспект художньої творчості – усі форми мистецтва підпорядковані обов’язковим складовим художнього твору, без яких найвигадливіша концепція перетворюється на нікому не потрібну утопію.
Ідеться про закінчену художню форму, грунтовну композицію, естетичну стилістику, гармонію, органічність, атмосферу твору та інші чинники, де без цих складових робота художника дорівнює бреньканню на піаніно без знання нотної грамоти.
Адже завжди у музичному мистецтві відсутність гармонії – це очевидна фальш, а в образотворчому – дуже легко сховати художню безпорадність під вивіскою посмодерну чи якогось транс-авангарду, що стало тепер масовим явищем.
Тому крилатий вислів – НЕ ВСЕ, ЩО НАМАЛЬОВАНО, НАЛЕЖИТЬ ДО МИСТЕЦТВА – завжди буде актуальним, адже мистецтво – це оригінальне мислення, десятки разів помножене на майстерність, незалежно від реалістичних чи абстрактних форм вираження.
Тільки тоді твори мистецтва стають самодостатніми і говорять самі за себе – адже в справжньому мистецтві не художник говорить про свої картини, а картини говорять про художника…

У Switzerland є Perlen. А на картині Олега Івановича  – ГораПерлів. Але картина, дійсно, як перлина /це не рима, це звичайний збіг приголосних/.

Чому зараз пригадалася Швейцарія? Бо зараз саме там продовжують обговорювати концептуальні утопії  Олега Любківського. І разом із автором можуть бути присутніми на виставці.

Але повернемося у той один день,11 квітня, у який нам  у Чернівцях подарував свою експозицію Олег Любківський…

«…А найголовніше – споглядаючи твір мистецтва, ми, не здогадуючи, завжди бачимо в картині самих себе, адже те, що нам подобається, це віддзеркалення тієї краси, що живе в нас самих, і, завдячуючи художнику, ми маємо метафізичну можливість побачити себе у глибокому таємничому ДЗЕРКАЛІ світу мистецтва. Любіть мистецтво, друзі!», – Олег Любківський

Завжди
повертайся
у ті місця,
де ти був
щасливим…
особливо
якщо там тобі
було подаровано
надзвичайне
відчуття
натхненного
піднесення

У Швейцарії 7 травня відболося Lesung und Buchvorstellung. Один текст  з книги  «За горою, в затінку дерев – назову себе… » (Карпатсько-альпійська балада) /друга частина назви у круглих дужках/ процитувала.

Ще невелика музична  композиція, але подумки… Кожний наспівує свою улюблену мелодію…

Дійсно, істини метафізики – це істини масок.  Як і «новий витвір концептуального мистецтва…». Дякую Олегу Любківському за твори, виставки, ілюзії істини… І також  заздримо сонячній Швейцарії, де виставка не один день…

Більше фото з виставки 11 квітня за посиланням – 11. ЗАВЕРШЕННЯ СТАРОГО ТА ПОЧАТОК НОВОГО…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис І про концептуальні утопії Олега Любківського… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Верховна Рада прийняла постанову-звернення до країн-членів НАТО із закликом прискорити вступ України до Альянсу. Таким чином український парламент зафіксував свою позицію щодо прагнення України бути повноцінним членом організації, яка гарантує безпеку усім без винятку союзникам.

На цьому наголосив народний депутат від «Батьківщини» Сергій Євтушок в інтерв’ю телеканалу «Рада».

Зараз Україна отримує негативний досвід, з огляду на те, що йде війна. І позитивний – бо після Перемоги ми зможемо власними зусиллями, за допомогою наших Збройних сил, гарантувати безпеку усій Європі, – зазначив він.

Політик зауважив, що фракція «Батьківщина» давно і послідовно ініціює вступ України в НАТО.

«У 2008 році прем’єр-міністр Юлія Тимошенко подала заявку на вступ України до Альянсу. У 2014-му наша команда збирала підписи, аби організувати референдум, на якому б український народ чітко визначився і дав би сигнал владі, що потрібно зробити певні кроки до вступу у НАТО», – нагадав Сергій Євтушок.

Він переконаний, що саме завдяки підтримці країн-членів Альянсу, Україна також зможе стати частиною НАТО.

«Звісно, ми розуміємо, що без голосування всіх без винятку країн, які входять до Альянсу, приєднання України неможливе. Тому у нас своє домашнє завдання для цього, а для наших союзників це той момент, коли вони можуть нас підтримати і проголосувати, щоб Україна стала повноцінним членом НАТО», – додав депутат».

«Ми вітаємо Фінляндію, яка щойно увійшла до Альянсу. Сподіваємося, що цю процедуру незабаром пройде і Швеція. А наступною стане Україна!» – підсумував він.

Запис Рада звернулася до країн-членів НАТО щодо прискорення вступу України до Альянсу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це вона сказала під час виступу на конференції «The Economist» на тему: «Прокладаючи шлях до сильнішої Європи: боротьба за відновлення, стійкість і згуртованість». Конференція, яку проводить  «The Economist» у місті Бухарест (Румунія), присвячена наслідкам російського вторгнення в Україну та побудові нової архітектури безпеки в Європі.

«Я бачу майбутню Україну сильним надійним членом НАТО і  сильним надійним членом Європейського Союзу. Вступ України до ЄС і НАТО я розглядаю, як важливий чинник надійного миру після нашої спільної перемоги у війні», – підкреслила Юлія Тимошенко.

Я вважаю, що переговори щодо вступу України до ЄС мають розпочатись вже цього року.

Вона висловила переконання, що «якби у 2008 році, Україна отримала «зелене світло» до членства в НАТО, цієї війни не було б. Путін, розцінив відсутність рішення щодо України і Грузії на Бухарестському саміті НАТО, як ознаку слабкості Заходу і почав порушувати одну червону лінію за іншою».

Якби у 2008 році, Україна отримала «зелене світло» до членства в НАТО, цієї війни не було б.

За словами Юлії Тимошенко, «НАТО має припинити бути «напівзакритим клубом», система колективної оборони і безпеки має розширитись і зміцнитись. А процес швидкого запрошення до вступу Фінляндії і Швеції – без проходження етапу Плану дій щодо членства – є прецедентом і для інших країн, в першу чергу, для України».

«Аргументи про те, що це може «спровокувати Росію» або про те, що Україна нібито «ще недостатньо готова» віджили своє. Нагадаю, що Росія  у 2014 році окупувала Крим і Донбас, коли Україна формально була так званою «позаблоковою країною», – зазначила вона.

«Сьогодні Україна посилює, а не послаблює безпеку не лише Румунії, Польщі, Молдови, Балтійських країн, а й НАТО в цілому».

Тому, за словами Юлії Тимошенко, Вільнюський саміт НАТО в липні цього року і Вашингтонський саміт НАТО у 2024 році мають стати двома ключовими етапами для втілення цього підходу.

«Після року жорстокої війни, ми довели всім, навіть Путіну, що Україна – це справжня держава, а українці – справжня нація. Ми повертаємось в Європу», – наголосила вона.

«Але зараз нам треба виграти у цій війні. Не допустити її переростання у затяжну війну. Мати спільне розуміння того, що означає ПЕРЕМОГА і що означає СТІЙКИЙ МИР».

Зазначимо, що у конференції беруть участь Прем’єр-міністр Румунії Ніколає Чуке, Міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску, депутати Парламенту Румунії, інші високопоставлені посадовці і видатні представники зі сфери політики, бізнесу та європейських і міжнародних інституцій. «Батьківщину» на заході також представляє заступник Голови партії «Батьківщина», перший заступник Голови Комітету ВРУ у закордонних справах Григорій Немиря.

Конференцію можна подивитися за посиланням:

Economist global website http://www.rtromania2023.economist.com/

Economist regional website www.hazliseconomist.com

YouTube channel https://www.youtube.com/channel/

ba.org.ua

Запис Переговори щодо вступу України до ЄС мають розпочатись вже цього року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І у нинішній воєнний час митець не залишається осторонь важких для нашої країни випробувань – нападу рашистів на Україну, займає активну громадянську позицію, щиро вболіває за долю рідної України та наулюбленішого міста над Прутом.

Митець представив експозицію з понад 100 фото, в яких переданий ритм та стиль життя одного з найбільш мультикультурних міст світу Нью-Йорка.

Броніслава Тутельмана вітали з відкриттям виставки митці, друзі, меценати, фотохудожники, говорили про його цікаві ідеї та неординарні мистецькі проекти.

«Н.Й. – не моє, але моє місто. Чому Нью Йорк? По-перше, там живуть мої діти та друзі. По-друге, не дивлячись на те безумство, яке впало на весь світ та Україну, Америка в першу чергу є нашим основним союзником. Н.Й. – це мегаполіс, який надихає, вражає, зачаровує, розчаровує своєю пишністю, новаторською архітектурою, еклектикою та атмосферою. Словом у Нью Йорку необхідно заряджати «свої акумулятори». Мені, як художнику, захотілося візуальними засобами передати всю різноманітність життя нью-йоркця у міському середовищі. Чим би американці не займалися і як би не виглядали вони платять податки і цим підтримують Україну . Хочеться вірити та сподіватися, що проєкт у мене вийде. Слава Україні!», – Броніслав Тутельман

Дякуємо Броніславу Тутельману за цікаву фотовиставку, нові сенси, метафори, порівняння… Митець запевнив, що планує і надалі дивувати і презентувати нам свої проєкти, перформанси і нові виставками навіть і у цьому році. Чекаємо!

Більше фото з вернісажу за посиланням – «Н.Й – НЕ МОЄ, І МОЄ МІСТО» – ВИСТАВКА БРОНІСЛАВА ТУТЕЛЬМАНА.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Виставка Броніслава Тутельмана «Н.Й – не моє, і моє місто» у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Журнал The Economist визнав нас країною року. Справедливий статус. Хоча, взагалі-то, Україна – країна всього XXI століття, – написала Тимошенко на своїй фейсбук-сторінці. –

Країна, що захищаючись, змінює світ.

Країна, що захоплює людство своєю хоробрістю та героїзмом, незламністю духу та волелюбністю.

Країна, що остаточно знищить «імперію зла», країна, що відродиться з руїн війни й стане взірцем економічних перемог!

Я у цьому переконана!

Слава Україні! »

Запис Україна – країна року за версією журналу The Economist спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«… Це яскрава школа, де багато квітів і кольорів.Вона супер сучасна, фасад школи щодня може змінювати кольори, а діти разом вирощують квітковий сад і змалечку вчаться турбуватись про довкілля. Там багато наукових лабораторій, де діти можуть проводити досліди і створювати нові винаходи…».

Оголошуємо про те, що вже підходить до  завершення проєкт «За Школу мрії», який тривав від 31 березня до 5 червня. У проєкті взяли участь 146 учні з 15 областей України: 169 робіт надіслали учасники до віртуальної Галереї, гідно представивши всі чотири оголошені номінації. До номінації «Комп’ютерна графіка» надіслали роботи 44 автори,  до «Поетичної сторінки» – 11. Найбільше авторів  – 64 – надіслали до номінації «Образотворче мистецтво». 28-ма авторами  представлене Lego-конструювання,  ROBLOX, 3D-моделювання, SCRATCH.

«…Українська школа – «ТРИЗУБ»! Я дуже люблю Україну! Твердо вірю в те, що після війни ми все відбудуємо! Школу моєї мрії я уявляю у вигляді «Тризуба»! Вона буде оснащена сучасним обладнанням з усіх навчальних предметів. Біля школи будуть квіти, які розквітатимуть кольорами нашого прапора, а неподалік посадимо вишні, щоб навкруги лунав лише спів соловейка та дитячий сміх, а не лякаючі звуки сирен. Шкільною формою буде – вишиванка, яка є генетичним кодом нашого народу. Окрім стандартних уроків, у нас будуть гуртки у новому, сучасному  електронному форматі, щоб ми могли ще більше уваги приділяти вивченню української історії, культури, мови та літератури. І нехай весь світ побачить яка ми сильна, незламна та волелюбна нація!  Слава Україні! Героям слава! »

«Дорога до школи мрій… На цьому рисунку я намалювала променисту доріжку до школи, і мрію щоб завжди навкруги неї було сонячно,  яскраво заквітчано і панував гарний, святковий настрій «Smile», як це було у нас в мирний час, до війни…»

Початок галереї за посиланням – ЗА ШКОЛУ МРІЇ! ВІРТУАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ…

Продовження галереї за посиланням – ЗА ШКОЛУ МРІЇ! ВІРТУАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ. 10.05-31.05 

Крайній зал галереї за посиланням – ЗА ШКОЛУ МРІЇ! ВІРТУАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ. 22.05-31.05

Модель сучасної школі для проєкту «За Школу мрії» представили Петро і Павло Стєпанови з міста Ужгород, вихованці гуртка «Основи візуального програмування» Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді.

«У школі має бути скарбниця, різні класи, наприклад класи хімії, де є навіть мозок у банці, бібліотека – у майбутньому діти мають багато читати. В актовій залі має бути багато крісел, сцена, через яку можна зайти в клас музики. У кожному предметному класі стіни та  обладнання відповідають за предмет. Їдальня у майбутньому має бути безкоштовна, а у спортивному залі багато допоміжних спортивних предметів. Можна подивитися і у кабінет директора На дворі має бути великий ігровий майданчик. А як же без обсерваторії, двоповерхової, де на другому поверсі через телескопи спостерігають за зоряним небом і планетами. Ми побудували для вас карту зоряного неба. Є і двоповерховий клас літератури та історії, де перший поверх – історія, другий – література. В кабінеті історії є музей з давніми предметами. І ще – клас агрономії. В майбутньому діти мають знати, як виростити кавуни, пшеницю, гарбузи… У школі є і стайні для коней, де діти можуть навчатися верхової їзди. Вся школа показана зверху, з різних боків. Хорошого дня і цікавого навчання», – розповідають Петро і Павло.

Семен Гінінгер, 8-Б клас, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11 «Престиж», м. Чернівці. «У нас є мрія… Школа із басейном, спортивним майданчиком, здійснити подорож на Місяць… Але основна мрія, щоб завершилася війна. Треба допомагати збройним силам України!»

Миру Україні!

Кожна дитина мрію має –
З нею встає і з нею лягає.
І я також мрію маю –
З нею встаю і з нею лягаю.
Мрію я про “школу мрій”:
Школу миру, радості, надій…
Щоб у школу діти ходили,
Щоб телефони на друзів замінили,
Весело гралися, стрибали,
В мирне небо посмішки посилали.
Зі спортом щоб дружили,
В походи щоб ходили,
Пісні українські співали і
Свою Батьківщину щоб прославляли!.
Забули щоб слово “війна”,
Щоб Україна мирною була!

Вікторія Марусик, 2 клас, Чернівецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №30. Керівник: Н.А.Деркач

Дякуємо за роботи школярам з міста Фастів Київської області, КЗ КОР Фастівський ліцей-інтернат; з міста Житомир, Житомирський екологічний ліцей № 24; з міста Черкаси; з міста Чернівці, Чернівецький ліцей №16, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11, Чернівецька загальноосвітня школи №31, Чернівецький ліцей №14, Чернівецький ОЦНТТУМ, Чернівецький ліцей №8, Чернівецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №30, Чернівецький ліцей №7, хлопчику з Великої Британії. Дякуємо школярам з м. Дніпра, гурток “Цікава астрономія” КПНЗ “Міська станція юних техніків” Дніпровської міської ради, КЗО “НВО №79”; м. Ізмаїла Одеської області, Палац дітей та юнацтва ім Алли Іванової , гурток «Веселий пензлик», Політехнічний ліцей; з міста Мелітополь Запорізької області, ЗОШ №4, НВК №16; з міста Києва, середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №36 імені С.П.Корольова, Спеціалізована школа № 73; м. Бориспіль, Будинок дитячої та юнацької творчості “Дивоцвіт”, гурток “Арт-майстерня”, Зразкова студія образотворчої діяльності “Райдуга” Бориспільської міської ради Київської області; м. Маріуполь Донецької області; місто Харків, Харківська гімназія №4, Харківська гімназія №144; селище Ланівці, Борщівський район, Тернопільська область; м. Черкаси; м. Вінниця, Вінницький ліцей №20, гурток «Тістопластика» Обласного центру технічної творчості учнівської молоді (ОЦТТУМ), ЗОШ№ 6, гімназія №2, Вінницький гуманітарний ліцей №1 імені М. І. Пирогова;  м. Херсон; м. Ужгород, Закарпатський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді; м. Львів; м. Кропивницький, Комунальний заклад «Ліцей «Науковий» Міської ради міста Кропивницького»…

Віримо в добро, чекаємо на перемогу! Все буде УКРАЇНА!

Координатори проєкту:
Марина Корнієнко /м. Харків/, головна редакторка відділу «Навчальна література» Видавництва «Ранок», вчителька інформатики;
Тетяна Спориніна /м. Чернівці/, вчителька інформатики Чернівецького багатопрофільного ліцею №11 «Престиж».

Співкоординатори проєкту, члени журі: Наталія Бабій /м. Чернівці/, художниця; Олена Афанасьєва /м. Чернівці/, web-дизайнер; Вікторія Угорська /м. Чернівці/, архітектор; Денис Кондрюк /м. Чернівці/, керівник гуртка «Основи робототехніки на базі LEGO» ОЦНТТУМ; Оксана Приходченко /м. Дніпро/,  доцент кафедри управління фінансами, облікової аналітики та моніторингу бізнесу Інституту промислових та бізнес технологій Українського державного університету науки і технологій.

Від 6 червня до 20 червня робота членів журі. Чекаємо на оголошення результатів 21-23 червня 2022.

ЕТАПИ ПРОЄКТУ

Детально про організацію проєкту «За Школу мрії» за посиланням – ЗА ШКОЛУ МРІЇ!

Через нестабільний інтернет і відносні та іноді абсолютні незручності в роботі, терміни етапів проєкту можуть корегуватися, але ми чекаємо від наших хлопчиків і дівчаток листи, малюнки, унікальні конструкції, що втілюють ваші мрії…

І етап ( 31.03. – 14.04)- ознайомлення школярів умовами проєкту.
ІІ етап – Підготовка, оформлення рабіт, заповнення Google-форми, пересилка робіт (15.04- 20.05)
IІІ етап – реалізація запланованої діяльності. (30.04) – підведення проміжних результатов. Демонстрація вже надісланих робіт. Також ми зустрінемося віртуально із учасниками – випускниками минулих телекомунікаційних проектів, які зголосилися взяти участь і в цьому проекті.
ІV етап – Підведенння проміжних результатів проєкта (15.05) . Демонстрація нашої галереї. Роботи надсилаємо до 05.06.2022.
V етап – оцінювання результатів проекту: узагальнити отриманий досвід. Відеоконференція з учасниками прєкту. 6-20 червня 2022 – підведення результатів проєкту. 21-23 червня – оголошення результатів проєкту.

Партнери проєкту:

Видавництво «Ранок», Марина Корнієнко, головна редакторка
відділу «Навчальна література»

Інформаційний партнер проєкту:
Чернівецького онлайн видання «Версії», Людмила Чередарик,
редакторка газети «Версії»

©Тетяна Спориніна,
координаторка проєкту «За Школу мрії»

Запис За Школу мрії мріями юних українців… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

23 травня 2022-го у Дніпрі розпочала роботу ХХ Всеукраїнська конференція-конкурс науково-дослідних робіт школярів «Зоряний шлях».

Для участі у ХХ Конференції «Зоряний шлях» було зареєстровано 74 заявки з різних областей України, серед яких: Дніпропетровська, Запорізька, Львівська, Одеська, Київська, Чернівецька, Чернігівська, Херсонська, Кіровоградська.Враховуючи воєнний стан в Україні, деякі наші учасники зараз знаходяться в Німеччині та Польщі, а дехто з наших постійних учасників чудом вийшли на зв’язок, навіть із окупованої території. Тому, ХХ Всеукраїнська конференція-конкурс науково-дослідних робіт школярів «Зоряний шлях» набула цього року ще й Міжнародного значення. До урочистого відкриття Конференції долучилися понад 100 учасників та гостей, серед яких було 47 онлайн-підключень від команд-конкурсантів. Конференція об’єднала тих, хто обрав для себе пріоритетом Космічне майбутнє.

ХХ Конференція «Зоряний шлях» відбувається за 10 напрямами:
Астрономія
Наукові дослідження в Космосі
Природні явища та екологія Космосу
Космічна медицина та біологія
Духовність і Космос
Космічні апарати і ракети-носії
Історія космонавтики та ракетно-космічної техніки
Комп’ютерні технології
Технічна творчість та ракетно-космічне моделювання
Космічна фізика

Дякуємо учасникам і їх керівникам за цікаві дослідження і доповіді. Велика подяка організаторам конференції за можливість взяти участь, обмінятися досвідом, висловити свої думки, поспілкуватися з однодумцями. 27 травня 2022-го закриття ХХ Всеукраїнської конференції-конкурсу науково-дослідних робіт школярів «ЗОРЯНИЙ ШЛЯХ», підведення підсумків, нагородження переможців.

Більше фото з роботи конференції за посиланням – «ЗОРЯНИЙ ШЛЯХ» ВІДБУВАЄТЬСЯ В ДВАДЦЯТИЙ РАЗ!

Всім бажаємо успіхів і миру Україні! Учасникам конференції бажаємо перемог. Чекаємо сьогодні  на результати…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Всеукраїнська конференція-конкурс «Зоряний шлях» відбувається у двадцятий раз! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Перша частина Галереї за посиланням: ЗА ШКОЛУ МРІЇ! ВІРТУАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ…

Продовження Галереї: ЗА ШКОЛУ МРІЇ! ВІРТУАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ. 10.05-31.05

Дякуємо за роботи школярам з міста Фастів Київської області, КЗ КОР Фастівський ліцей-інтернат; з міста Житомир, Житомирський екологічний ліцей № 24; з міста Черкаси; з міста Чернівці, Чернівецький ліцей №16, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11, Чернівецька загальноосвітня школи №31, Чернівецький ліцей №14, Чернівецький ОЦНТТУМ, Чернівецький ліцей №8.  Дякуємо  школярам з м. Дніпра, гурток  “Цікава астрономія” КПНЗ “Міська станція юних техніків” Дніпровської міської ради; м. Ізмаїла Одеської області, Палац дітей та юнацтва ім Алли Іванової , гурток «Веселий пензлик», Політехнічний ліцей; з міста Мелітополь, ЗОШ №4, НВК №16;  з міста Києва, середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №36 імені С.П.Корольова, Спеціалізована школа № 73; м. Борспіль, Будинок дитячої та юнацької творчості “Дивоцвіт”, гурток “Арт-майстерня”; Харківська гімназія №4…

Софія Варіна, 3-Б клас, Мелітопольський навчально-виховний комплекс #16. Керівник: Н.А.Божко. м.Мелітополь Запорізька обл.

Зважаючи на сьогоднішні обставини, ви, шановні та дорогі школярі, успішно плануєте нове, яскраве, благополучне мирне майбутнє нашої Батьківщини – України. Дякуємо нашим воїнам, які захищають Україну від ворога. Ангела-Хранителя!

«Творити час та мріяти натхненно,
Розповісти, який наш буде дім,
Як можемо змінити сьогодення,
Яких думок ми сповнені й надій…»

…І досі, почувши звук тривоги ми біжимо всі в укриття!
Бо це насправді страшно,
Не те що в книзі ми чита…

І всі надіються на спокій!
На тишу й миру на землі.
Щоб не лякатися салютів, авто якогось й голосів..

Щоб засинати без сирени і тривоги на душі.
Щоб прокидатися на вільній для людей землі!
Щоб хто від жаху покидав країну,
Знову повернулися до нас.
На свою рідну Батьківщину…

І ось, я уявляю перед сном:
Як нам об’явили нашу перемогу!
Ми повертаємось в ліцей..
З слізьми, але від щастя!
Ми обіймаємо ліцей.

Розпочнеться знову навчання,
Яке ми проведемо разом!
Влаштуємо і дискотеку,
І в класі нас настільні ігри ждуть,
І розмови на стадіоні в душу засідають знов…

Ми створимо моменти нові.
Які будемо згадувати з усмішкою на лиці!

Ангеліна Прищепа, 8-А клас, КЗ КОР «Фастівський ліцей-інтернат», м. Фастів Київської області. Зараз проживає у смт. Борова (Київська обл. Фастівський район)

Віримо в добро, чекаємо на перемогу! Все буде УКРАЇНА!

ЕТАПИ ПРОЄКТУ

Детально про організацію проєкту «За Школу мрії» за посиланням – ЗА ШКОЛУ МРІЇ!

Через нестабільний інтернет і відносні та іноді абсолютні незручності в роботі, терміни етапів проєкту можуть корегуватися, але ми чекаємо від наших хлопчиків і дівчаток листи, малюнки, унікальні конструкції, що втілюють ваші мрії…

І етап ( 31.03. – 14.04)- ознайомлення школярів умовами проєкту.
ІІ етап – Підготовка, оформлення рабіт, заповнення Google-форми, пересилка робіт (15.04- 20.05)
IІІ етап – реалізація запланованої діяльності. (30.04) – підведення проміжних результатов. Демонстрація вже надісланих робіт. Також ми зустрінемося віртуально із учасниками – випускниками минулих телекомунікаційних проектів, які зголосилися взяти участь і в цьому проекті.
ІV етап – Підведенння проміжних результатів проєкта (15.05) . Демонстрація нашої галереї. Роботи надсилаємо до 31.05.
V етап – оцінювання результатів проекту: узагальнити отриманий досвід. Відеоконференція з учасниками прєкту. 1-5 червня 2022 – підведення результатів проєкту.

Файли з малюнками, виконані в графічному редакторі, або фото/скани малюнків олівцями чи фарбами, або фото композицій з конструктора «ЛЕГО», які розкривають ідею проєкту, чекаємо за адресою: dream.school.ua.2020@gmail.com. Необхідно вказати тему листа: За Школу мрії. В листі напишіть: прізвище, ім’я школяра, клас, школа, населений пункт. Якщо лист відправляє вчитель, то прізвище, ім’я , по-батькові вчителя. Якщо учень чи учениця зараз знаходиться в іншому населеному пункті через евакуацію, папишіть звідки ви і то місто чи селище, де зараз перебуваєте.

Партнери проєкту:

Видавництво «Ранок», Марина Корнієнко, головна редакторка
відділу «Навчальна література»

Інформаційний партнер проєкту:
Чернівецького онлайн видання «Версії», Людмила Чередарик,
редакторка газети «Версії»

©Тетяна Спориніна,
координаторка проєкту «За Школу мрії»

Запис За Школу мрії від українських школярів… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Наразі відбувається доукомплектування військових частин особовим складом, у тому числі й офіцерами запасу. Затребуваними є різні військово-облікові спеціальності. Військовозобов’язані, які мають досвід служби, відповідно до військово-облікової спеціальності, спрямовуються до військових частин. Ті, хто не має досвіду, направляються в навчальні центри для відповідної підготовки», – повідомили у пресслужбі Чернівецького обласного ТЦК та СП.
Пресслужба відомства також пояснила й ситуацію щодо вручень повісток на Калинівському ринку, на вокзалі тощо: «Повістка військовозобов’язаному може бути вручена за місцем проживання та працевлаштування, на блок постах, на вулиці. Окрім представників ТЦК та СП, повістку також можуть вручати представники органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, керівники підприємств, установ, організацій»

Щоправда, цими днями радник голови Офісу Президента Олексій Арестович говорив про можливість пом’якшення мобілізації в країні: «Ми не потребуємо всіх чоловіків, які сидять в Україні. Ми потребуємо тільки тих, хто готовий і хоче воювати. І таких людей достатньо вже в наших лавах, і є додатково».

У нашому військкоматі кажуть, що заходи з мобілізації в області виконуються згідно з планом.

Наразі начальник управління персоналу штабу командування Сухопутних військ Збройних сил України Роман Горбач під час нещодавнього брифінгу повідомив, що  мобілізація в Україні вже проводиться з меншими темпами, оскільки її показники виконані на 100%, і триватиме вона до 24 травня.

 «Понад два місяця проводиться загальна мобілізація на території нашої держави, всі показники виконані на 100%. Наразі призов до війська проводиться з меншими темпами, бо на початку лютого було повністю укомплектовано сили оборони. Зараз проходить лише доукомплектування. Мобілізація була оголошена на три місяці, і її продовження буде залежати лише від оперативної обстановки на бойових порядках. Це стосується як офіцерів, так і солдат», – сказав він.

За словами Горбача, всі мобілізовані є високо мотивованими людьми, навіть якщо порівнювати з 2014 року.

Нагадаємо, що 24 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, президент  Володимир Зеленський видав указ «Про загальну мобілізацію». 3 березня вийшов Закон ВР «Про мобілізацію». У нашій країні оголошена і проводиться загальна мобілізація протягом 90 діб з дня набрання Указом чинності.
Хвилі мобілізації: кого мобілізують в Україні
Всього в Україні передбачено чотири хвилі мобілізації. Всі громадяни віком від 18 до 60 років зобов’язані з’явитися за викликом військкомату й стати на облік. Але призову підлягають не всі, а лише необхідна для ЗСУ кількість солдатів.
Перша черга мобілізації – це колишні військовослужбовці до 40 років, які мають бойовий досвід і відслужили за контрактом або в одній з хвиль мобілізації.
Друга черга – військовослужбовці, які проходили строкову службу до 2014 року або служили за контрактом.
Третя черга мобілізації або мобілізаційний резерв – військовозобов’язані громадяни, які закінчили військові кафедри вишів як офіцери запасу.
Четверта черга або громадський резерв – громадяни, у яких немає вікових та фізичних обмежень щодо призову на військову службу.

Версії

Запис Про мобілізацію на Буковині та в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І з цим важко не погодитися, тим паче, коли бачиш ось цей знімок. В Україні навіть прем’єр-міністр має схоже обличчя з президентом Європейської Ради.

«Я весь час плутаю президента Європейської Ради Шарля Мішеля з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, коли бачу когось із них по телевізору. І ось вони разом в Одесі…», – написав  у себе на Фейсбуці Євген Кошин. Та найцікавіше, що він виставив фотографію зустрічі президента Євроради та українського прем’єра. Важко не погодитися з тим, що, як пишуть у коментарях люди, «це ж близнюки-браття». «І це вкотре переконує, що Україна – це Європа…»

Запис Україна – це Європа спершу з'явиться на Медіа-Версії.