11 квітня 2023 року у Чернівцях відбулася виставка авторського проекту художника Олега Любківського. Виставка тривала один день.
Напередодні, 7 квітня, на ФБ Олег Любківський написав:
ПОВІДОМЛЕННЯ
по заказу облдержспоживпрофсоюза митців вихідного дня – заплановано незапланований авторський проект:
1 ДЕНЬ ЕКСПОЗИЦІІ
11 НОВИХ ТВОРІВ
1 КУРАТОРСЬКА ЕКСКУРСІЯ
1 РЕЗЮМЕ
кава від профсоюза спільно з
автором та особисте вільне інтелектуальне спілкування
У даний час велика частина території історичної Фландрії /FLANDERN/ входить до складу Бельгії, невелика частина — до складу Франції , частина — до складу Нідерландів. Напевно сприйняття не має бути таким буквальним та однозначним. Та хіба назви картин не викликають асоціації, наприклад, з омріяним раєм. І щоб тільки не не збитися зі шляху на цих сходах. До раю…
11 квітня на виставку до Олега Любківського завітали друзі, знайомі, митці, шанувальники творчості художника.
Я з великою пошаною ставлюся до всіх видів та форм мистецтва і у даному випадку вважаю художників-абстакціоністів Василя Кандинського, Пауля Клеє, Марка Ротко, Антоні Тапієса та Отто Небеля одними з найбільших фігур у мистецтві ХХ століття.
Але кожному художнику завжди варто думати про власне обличчя і створювати свої власні оригінальні твори, дотримуючись шанобдивої дистанції від будь-якого …ІЗМУ чи беззаперечних авторитетів у мистецтві.
Я завжди дотримуюся цієї філософії і ніколи не забуваю про найголовніший аспект художньої творчості – усі форми мистецтва підпорядковані обов’язковим складовим художнього твору, без яких найвигадливіша концепція перетворюється на нікому не потрібну утопію.
Ідеться про закінчену художню форму, грунтовну композицію, естетичну стилістику, гармонію, органічність, атмосферу твору та інші чинники, де без цих складових робота художника дорівнює бреньканню на піаніно без знання нотної грамоти.
Адже завжди у музичному мистецтві відсутність гармонії – це очевидна фальш, а в образотворчому – дуже легко сховати художню безпорадність під вивіскою посмодерну чи якогось транс-авангарду, що стало тепер масовим явищем.
Тому крилатий вислів – НЕ ВСЕ, ЩО НАМАЛЬОВАНО, НАЛЕЖИТЬ ДО МИСТЕЦТВА – завжди буде актуальним, адже мистецтво – це оригінальне мислення, десятки разів помножене на майстерність, незалежно від реалістичних чи абстрактних форм вираження.
Тільки тоді твори мистецтва стають самодостатніми і говорять самі за себе – адже в справжньому мистецтві не художник говорить про свої картини, а картини говорять про художника…
У Switzerland є Perlen. А на картині Олега Івановича – ГораПерлів. Але картина, дійсно, як перлина /це не рима, це звичайний збіг приголосних/.
Чому зараз пригадалася Швейцарія? Бо зараз саме там продовжують обговорювати концептуальні утопії Олега Любківського. І разом із автором можуть бути присутніми на виставці.
Але повернемося у той один день,11 квітня, у який нам у Чернівцях подарував свою експозицію Олег Любківський…
«…А найголовніше – споглядаючи твір мистецтва, ми, не здогадуючи, завжди бачимо в картині самих себе, адже те, що нам подобається, це віддзеркалення тієї краси, що живе в нас самих, і, завдячуючи художнику, ми маємо метафізичну можливість побачити себе у глибокому таємничому ДЗЕРКАЛІ світу мистецтва. Любіть мистецтво, друзі!», – Олег Любківський
Завжди
повертайся
у ті місця,
де ти був
щасливим…
особливо
якщо там тобі
було подаровано
надзвичайне
відчуття
натхненного
піднесення
У Швейцарії 7 травня відболося Lesung und Buchvorstellung. Один текст з книги «За горою, в затінку дерев – назову себе… » (Карпатсько-альпійська балада) /друга частина назви у круглих дужках/ процитувала.
Ще невелика музична композиція, але подумки… Кожний наспівує свою улюблену мелодію…
Дійсно, істини метафізики – це істини масок. Як і «новий витвір концептуального мистецтва…». Дякую Олегу Любківському за твори, виставки, ілюзії істини… І також заздримо сонячній Швейцарії, де виставка не один день…
Більше фото з виставки 11 квітня за посиланням – 11. ЗАВЕРШЕННЯ СТАРОГО ТА ПОЧАТОК НОВОГО…
©Тетяна Спориніна,
фото автора
