Сучасне життя для багатьох з нас визначається здебільшого одним словом – стрес. Тим паче, зважаючи на нинішній важкий, нервовий і нестабільний період. Тож не складно уявити, як живеться інтелектуалці, науковиці, у нещодавньому минулому заступниці декана одного з чернівецьких вишів Валерії Пепелі, яку загал знає як журналістку Лєру Ясницьку. Адже, попри все загальне, вона має «вагон і маленький візочок» власних особистих проблем. Отже, коли Лєра, ще працюючи в газеті «Версії», захопилася вишивкою бісером, особисто я була дуже здивована: як удається їй знаходити час ще й на таке нібито марудне заняття. Її тодішні журналістські розслідування на місцеву тематику з економічних і банківських проблем демонстрували непересічний розум, а тут раптом, ні сіло не впало, – гаптування. Та коли побачила її роботи, всі питання відпали: талановита людина – талановита в усьому.
І лише під час презентації Лєриної міні-виставки в Художньому музеї в рамках майже півторамісячної імпрези «Вишиване відродження Буковини»* дізналася, що вишивка бісером – це її відпочинок і своєрідний релакс від щоденних турбот. Адже Валерія – і донька, і мама, і дружина, і головна редакторка видання Parlament.ua, ще й випускова редакторка видання landlord.ua
Прикметно, що вишивати Валерія почала з ікон. Перша – зображення Св. Володимира. Саме так звати її сина. Далі були Святі Ольга, Валерія, Геннадій – за іменами найрідніших.
Гаптує Валерія бісером сорочки, сукні, та найважче, за її словами, вишивати бісером жіночі черевички та сумочки. Усе ж створене роздаровує близьким і друзям.
Лєра Ясницька непогано знає історію, хоча за фахом вона – економістка і журналістка. Усвідомлюючи роль української народної вишивки як коду нації, як оберегу для ідентифікації українців, вона розглядає цю традицію ще й як вдалу арт-терапію для сучасної людини. Адже багатьом з нас відомо, що ручна, копітка праця розвиває та підтримує дрібну моторику рук, впливає як заспокійливе, дозволяючи без таблеток та мікстур триматися самим і підтримувати оточуючих.
«Втім, це ж і зв’язок із пращурами та їхня міцна підтримка нас, нинішніх…» – переконана майстриня.
Лєра Ясницька – людина творча й невгамовна. Тож нині вона почала опановувати новий вид народної творчості – виготовлення герданів. Звісно, з її улюбленого бісеру.
*Довідково: Нагадаємо, що напередодні Великодніх свят у Чернівецькому художньому музеї відкрилася персональна виставка «Вишиване відродження» членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва й лауреатки обласної мистецької премії ім. Георгія Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Лариси Канюк.
З ініціативи двох Ларис – «господині» виставки та співробітниці музею Лариси Курущак – експозиція перетворилася на марафон «Вишиване відродження Буковини». Під час виставки запрошені гості, – як знані майстри, так і дебютанти – демонстрували свої роботи та проводили майстер-класи.
І музей ніби ожив. Охочі там-таки на місці могли долучитися до вишивки для наших воїнів символів-оберегів , які «поїдуть» на фронт до наших захисників. Більше того, можливість створювати такі обереги зберігатиметься в Художньому музеї й після закриття виставки Лариси Канюк. Отже, музей запрошує до такої співпраці усіх охочих та небайдужих (звертатися до науковиці музею Лариси Курущак).
Людмила Чередарик, «Версії»
