Лист львів’янки:
«Більшого страхіття за Чернівецький залізничний вокзал я ще не бачила. Та й cамі Чернівці зустріли мене, м’яко кажучи, непривітно, щоби не сказати – вороже.
Приїхала до Чернівців львівським вечірнім поїздом, який ще й запізнився на півгодини. Тож кілька хвацьких пасажирів сіли у таксі, бо більше машин не було, а решта залишилася ночувати на вокзалі. Бо ж хвилин за 15 почалася комендантська година.
Сиділа на стільчику у темному коридорі: зала для очікування була на ремонті. Дякувати Богові, хоч сиділа, бо ж мені трохи за 60. Сиділа і слухала, як тупотять мов коні, по підлозі величезні чорні таргани. Інстинктивно тулила до себе валізу, щоби, бува, ті «тварюки» не залізли до неї. Таргани ж виходили на полювання за їжею зграями й хвилями. Пробіжать, потусуються, підхарчуються – і зникнуть на півгодини. Відтак – наступне нашестя.
Десь по п’ятій ранку з’явилася пані прибиральниця з мітлою та совком. Вона позмітала папірці з підлоги та побитих тарганів. Адже моя сусідка по стільцю – бабуся з костуром – усю ніч розважалася тим, що цілила цим самим костуром у найбільших тарганських представників. Тож прибиральниця позмітала трупики і зникла. Я ж просто не вірила своїм очам!
Тому й кажу, шановні буковинці: приїжджайте до нашого львівського вокзалу і подивіться, як треба господарювати. Там протягом ночі двічі (!) роблять вологе прибирання санітарними (!) розчинами. Тому, мабуть, і тарганів на нашому вокзалі не побачите.
Ну а десь о пів на сьому ранку приїхав перший тролейбус. У електротранспорті з’ясувалося, що мій пенсійний нічого не вартий, а придбати квиток я не можу. Треба, мовляв, купляти проїзний квиток і, здається, водій назвав мені суму в 200 гривень. Інакше мене оштрафує контролер. «А контролери у нас люті», – поспівчував мені хтось із пасажирів.
Ну що вам сказати: усю дорогу я їхала і трусилася. Зайвих сотень не маю, а розмір пенсій самі знаєте який. Тож коли прибула на місце, мала задуху, шалений пульс і підвищений тиск.
А тепер хочу поцікавитися у керівництва міста Чернівці: «Панове, у вашому місті українське законодавство вже не діє? Маєте свої буковинські правила, відмінні від загальноукраїнських? Бо що це за чортівня – не визнавати пенсійний?! І чому така дискримінація до мене, як до пенсіонерки з Львівської області? Чи може ви вже приєдналися до Румунії?
Висновок один : ніколи більше не їздитиму до Чернівців, і дітям своїм закажу, щоби носа не потикали «до найбільш толерантного міста України».
Орися РУНЯК»
Від «Версій»: Неприємно було почути таке від гості Буковини. Та ми надрукували її сердиту репліку з думкою про ймовірні зміни. І те, що чернівецький вокзал потрапив до ТОП-15 найкрасивіших в Україні, не рятує доволі ганебну ситуацію. Тим паче, що нині у владі багато говорять про славне туристичне майбутнє нашого міста і краю…
