Ісламським світом прокотилася хвиля нападів на представництва західних держав. Цього разу приводом став аматорській фільм «Невинність мусульман», показаний телеканалами США: мусульмани сприйняли його як образливий. Колись такий сплеск нетерпимості збурили «Сатанинські вірші» Салмана Рушді, якого західні спецслужби й досі ховають від помсти мусульманських фанатиків і охороняють, як зіницю ока. Потім […]
держава
211 записів
Коли у держав виникають серйозні проблеми, особливо в економічній сфері, вони гарячково шукають виходу. Нерідко намагаються знайти його у вступі до об’єднань країн, щоб скористатися перевагами інтеграції. Україна, наприклад, вже багато років поспіль веде розмови про європейську інтеграцію, вбачаючи у ній панацею від власних бід. Росія ж пропонує колишнім радянським […]
Красиву казку про «єдиний європейський дім» ми вперше почулитще під час горбачовської перебудови. А коли СРСР відійшов у небуття, в Україні заговорили вже про євроінтеграцію. Мовляв, це наш стратегічний вибір, і звертати з магістрального шляху наша країна не буде за жодних обставин. Певним символом наближення до омріяної мети з 2007 […]
Таку думку висловив Андрій НОВАК, Голова Комітету економістів України, Проректор Європейського Університету, до якого редакція звернулася за коментарем щодо соціальної активності влади.
Народ давно і хронічно недолюблює чиновників. Утім, офіційно чиновництва у сучасній Україні немає. Натомість є службовці, які повинні служити державі, де єдиним джерелом влади є народ. Проте теорія одне, а практика – зовсім інше. Бо не зі своїми слугами має справу народ, а з тими, хто себе над ним поставив. Нерідко їх називають «чинодралами»: на державну службу часто ідуть кар’єристи, для яких мета життя – отримання все вищих і вищих посад і звань. А звідки взялися ті звання, чини і ранги?
Скептик зауважить, що не можна об’єднати такі несумісні речі, як політика і любов. Але ж існує всім відомий термін – патріотизм. Ним окреслюють любов до Батьківщини, відданість своїй вітчизні та власному народу. Це не абстрактне почуття, а конкретне, до того ж громадянське. Воно вимагає цілеспрямованих дій.
Українці вперше цього року відсвяткували «два в одному» – День Свободи і Соборності. Нинішня влада прагне викинути з народної пам’яті події Помаранчевої революції, тому й свято свободи перенесла з 22 листопада на 22 січня.
В країні відкрився спеціальний шикарний атракціон для українських пенсіонерів. Сутність розваги – біганина конторами і судами з папірцями, щоб отримати ту саму доплату за допомогою суду. Стільки корисного! По-перше, пенсіонери зустрічаються з цікавими людьми – українськими чиновниками нижчої ланки. По-друге, багато часу проводять на свіжому повітрі, стаючи цілеспрямованими, бадьорими. У них з’являється мета. Іноді ж вдається щось таки й відсудити. Та щасливчиків не багато
Газети, які пишуть про вражаючі, шокуючи події, не часто потім повертаються до них: накриває хвиля наступних новин. Отож, чи варто повертатися до того, що вже відбулося? А між іншим, найцікавіше відбувається якраз поза прицілом телекамер, коли їх приберуть. Саме тому редакція вирішала започаткувати рубрику «Історія з продовженням».
Буковинці Олег Панчук, Тарас Кияк, Леонтій Сандуляк та інші пасіонарії виступили у Києві тим рушійним ядром суспільного зрушення, який спрямував непевний вектор нашої країни у бік самоствердження та незалежності.
І сталося це за останні 20 років незалежності. А 14 років тому виїхала до Риму на заробітки й моя сестра. Саме цими днями вона прилетіла до Чернівців і – вжахнулася. Найперше – цінам, відтак незахищеності та безправності людей. А ще – товару в магазинах, де, практично,нічого немає від українського виробника. За її словами, в Італії люди платять дорожче, але купують суто італійське. Бо це не тільки патріотично, а й престижно.
«Шановна редакціє! Наша область – заробітчанська. Я, зокрема, теж їздив до Росії… Але не поталанило. Потім поїхав до Ізраїлю. Але звідти мене вислали в дуже негарний спосіб. Довелося і в тюрмі посидіти. Нині ж, я чув, між державами існують певні угоди і нібито дають навіть кошти на повернення додому. Розкажіть, будь ласка, про це. Михайло ІВАНЮК».