Експедиція пролягла мальовничим маршрутом уздовж хребта, який завершився сходженням на сам хребет. Тут, серед лісу і каміння, оживають легенди, а вітер приносить з собою подих історії.

Про Цецинську фортецю збереглося чимало відомостей, часто оповитих легендами. Ще в XVIII столітті австрійський офіцер Фон Міг, укладаючи карти Буковини, позначив на мапі Цецинську гору й зазначив – там стоять руїни давнього замку. А коли вже Чернівці розбудовувались у часи Австрійської імперії, каміння з цих руїн ставало матеріалом для нових будівель міста… У документах  фортифікаційна споруда згадується у різному звучанні: Цецин, Цьцина, Чечюнь, Нечюнь, Цецунь, Чечунь…

Уявіть собі світанок над Чернівцями, коли перші промені сонця ледь торкаються схилів Цецинської гори… Саме тоді почалася ваша експедиція — захоплива подорож у серце природи, де кожен камінь дихає легендами, а вітер носить голоси предків.

Юні художники тримали олівці та блокноти, створюючи ескізи. Хтось захоплено змальовував кору старого бука, інший — вигадував контури таємничих обрисів у тумані над озером. Ці замальовки були не просто малюнками – вони були вікнами у глибину душі Цецинської гори і її околиць. І тоді лунали пісні пані Валентини Чолкан. Голос її – чистий, дзвінкий, сповнений сили й ніжності. Вона співала те, що зростало разом із землею, деревами, тінями. Вона ніби розповідала історії, які шепоче сама гора…

Керівницею проєкту виступає Лариса Курущак — завідувачка відділу науково-освітньої роботи Чернівецького обласного художнього музею. Подорож перетворилася на справжній пленер для юних художників гуртка «Арт-терапія» МПДЮ під керівництвом Світлани Крачило, а також учнів Чернівецької художньої школи . Вони замальовували краєвиди, вловлюючи подих вітру, гру світла на кронах дерев, шепіт історії… До них долучилися знані митці — художниця з Києва Катерина Рудакова та художник Василь Беженар, методист Центру культури Буковини.  Атмосферу урочистості пронизав гімн Цецину — нова пісня, слова й музику до якої створила пані Валентина Чолкан, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури ЧНУ ім. Юрія Федьковича.

Пані Світлана Крачило розповіла і локальну легенду про Духа Цецинської гори, яку пов’язують з іменем Агій. Згідно з деякими версіями фольклору, на вершині або в глибині Цецинської гори мешкає дух-охоронець, який зветься Агій — могутній, але непередбачуваний дух лісу чи скель.

Привали біля озера ставали моментами тиші та єднання. Дзеркальна вода відбивала небо, а над гладдю іноді пролітали птахи, наче хранителі спокою. Тут дихалося по-іншому — повніше, глибше. І десь на вершинах хребтів, під шелест вітру, наче з самої землі здіймалася музика.

Спить ставок, де колишуться віти,
Вітерець в верболозах заснув,
Десь заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну…

Все це – чарівне єднання природи, творчості, музики і легенд…

Пам’ятаємо, що Агій — могутній, але непередбачуваний дух лісу чи скель. Сподіваємося, що збережемо ці буки, ліси, природу…

Пані Катерина створила чотири живописні роботи, які вже стали частиною фонду майбутньої виставки проєкту. І юні художники також додали до фонду свої живописні роботи.

Наша експедиція на Цецино була не просто мандрівкою — це була ініціація у глибший світ, де людина відчуває зв’язок з предками, землею та власним серцем...

 Далі буде…Зустрінемося в наступній історії!

Про старт експедиції більше за покликанням – Цецино: повернення легенди…  

Про озерце на Цецино за покликанням – 48°17’54.0″N 25°47’05.0″E – озерце на Цецино

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Старт проєкту про Цецино, Чечюн, Цецин, Цецина… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це фото із сторінки на ФБ, зараз воно є обкладинкою профілю Олени Карлової. Монблан тільки з італійського боку. Впевнена, що обкладинкою через певний час буде і сама вершина Монблан.

Гори різні: «авантюрні, вищі, прикольніші». Гора Аконкагуа (6962 метри над рівнем моря) розташована в Аргентинській Республіці, на 69º 59´ західної довготи та 32º 39´ південної широти, у так званому провінційному парку Гора Аконкагуа в провінції Мендоса.

Після зустрічі на «Брамі», як зазначила Олена Карлова на фб: «Макс, Maksym Dupeshko розворушив у мені спогади тримісячної давнини… Дякую за це. Отже, 3 лютого 2024».  Звичайно, я теж і прослухала всі ці відео, і переглянула всі світлини. Дякую.

Для людей, які піднімалися у гори ще студентами у минулому столітті, Кіліманджаро – це «Сніги Кіліманджаро» Ернеста Хемінгуея (Гемінґвея). А Патагонія не тільки частина Південної Америки, що розташована на південь від річок Ріо-Колорадо в Аргентині і Біобіо в Чилі, а корабель «Дункан» з роману Жюль Верна «Діти капітана Гранта». І, звичайно,  дуже знакова  книга Чарльза Дарвіна «Подорож натураліста навколо світу на кораблі «Бігль»».

Сторінка 229: «23 липня. Пізньої ночі «Бігль» кинув якір у затоці Вальпараїсо – головному морському порту Чилі. З настанням ранку все здалося нам чудовим. Після Вогняної Землі клімат Вальпараїсо був просто чудовий: повітря таке сухе, небо ясне і синє, сонце сяє так яскраво, що здається, ніби життя так і бризкає звідусіль. З якірної стоянки відкривається чудовий краєвид. Місто побудоване біля самого підніжжя ланцюга досить крутих пагорбів заввишки близько 1600 футів».

І ще така друга невеличка математична задача. А коли ж народилася доктор фізико-математичних наук Олена Олексійовна: «Власне, «Бігль» Чарльза Дарвіна кинув якір у Вальпараїсо 23 липня 1834 року, рівно за день і сто сорок шість років до мого дня народження». Розв’язали задачу? Пішли далі…

Кіліманджаро, Африка, Танзанія. Найвища точка Африки над рівнем моря (5895 м).

Монблан зі значним відривом є найвищою горою Західної Європи. 4810 м. Перше сходження 8 серпня 1786 року двома чоловіками з Шамоні, мисливцем на серн Жаком Бальма та лікарем Мішелем-Габріелем Паккаром, привернуло увагу всієї Європи. Щороку 8 серпня – Міжнародний день альпінізму або День альпініста,  своє професійне свято відзначають ті, хто не боїться нових вершин, вміє працювати у зв’язці та готовий підкорити нову висоту.

У 1950 році приблизно 100 людей щороку піднімалися на Монблан різними маршрутами. У 1980 році ця цифра становила 2000 осіб, а зараз вона приваблює приблизно 20 000 – більше людей, ніж будь-яка інша вершина в Альпах. Майже всі ці альпіністи намагаються пройти довгий, але технічно скромний маршрут Aiguille du Goûter & Arête des Bosses над Шамоні. Маршрут 3 Monts від Егюій-дю-Міді та зимовий підйом на лижах через Grands Mulets є іншими відносно доступними та популярними шляхами на французьку сторону. Цей північний бік гори (все ще) значною мірою покритий льодовиком, лише кілька хребтів і опор, що виступають із величезних покривів льоду. Навпаки, східна, південна та західна сторони, які здебільшого лежать в Італії, характеризуються дикими, значними гранітними хребтами та контрфорсами. Вони забезпечують одні з найкращих змішаних сходжень у світі та надихають альпіністів поколіннями. – Інформація з ВікіпедіЯ.

Олена з групою піднімалася  на Монблан з Італії  так званим «Маршрут Папи».

Цей маршрут від льодовика Міаж до притулку Гонелла, а потім вгору льодовиком дю Дом перед тим, як слідувати французько-італійським кордоном до вершини. Це лінія виняткової краси, яка, хоча й довша, не створює більших труднощів, ніж звичайний маршрут Goûter (38a TK) на французькому боці. 

Варіант цієї лінії вперше був пройдений під час спуску з Dôme du Goûter у 1865 році Едвардом Бакстоном, Флоренс Гроув і Реджинальдом Макдональдом під керівництвом Якоба Андерега, Жана П’єра Каша та Пітера Таугвальдера. Хоча вони мали на меті спуститися з льодовика де Бьоннассе, вони дезорієнтувалися в тумані й попрямували вниз по крутій східній гілці льодовика дю Дом.

Цей маршрут не став популярним через небезпеку падіння, але був знову відкритий у 1890 році Абатом Акілл Ратті, майбутнім Папою Пієм XI, під керівництвом Джузеппе Гадіна та Алессіо Промента. Група Ратті спускалася після сходження на західну стіну Монблану через відрогу Турнета, на той час стандартний маршрут на Монблан з Італії. Лінія, по якій вони спускалися, була далі на захід, ніж лінія Бакстона, вниз по легшій західній гілці льодовика Глейшер дю Дом від Італійського Пітона, і таким чином створили те, що згодом стало сучасним «нормальним» маршрутом з Італії.

Піднятися на Монблан з боку Італії як вважають деякі альпіністи  технічно це не складно, дуже великий перепад висот, висота над рівнем моря, відкриті проходи та порізані льодовики роблять його складним підйомом, призначеним для добре підготовлених альпіністів.

«Я не сумніваюся, що кожен мандрівник повинен пам’ятати те яскраве відчуття щастя, яке він відчув, вперше вдихнувши повітря чужої країни…Карта світу перестає бути просто вичерпаним аркушем паперу, вона стає картиною, повною найрізноманітніших і найживіших образів…», – Чарльз Дарвін «Подорож натураліста навколо світу на кораблі «Бігль»».

Під час зустрічі побажала Олені десь вже в далекому майбутньому зірки  спостерігати в районі обсерваторії Аресібо у Пуерто-Ріко . Аресібо, нажаль, зруйнована, але небо і зорі прекрасні і незмінні. Також пригадала зараз і про «Клуб семи вершин». А чому б і ні?

Я ще не розповіла про повернення з вершини гори на гелікоптері, про танго просто неба в Аргентині і не розповіла, які 10 найближчих гірських вершин пропонує мені сайт спеціалізованого прогнозу погоди для альпіністів згідно мого приблизного географічного розташуванню за IP-адресою…

Дякую за цікаву зустріч, розповідь і велику мотивацію. І романтичну також.

©Тетяна Спориніна,
фото в «Брамі» автора

Запис Браво, Олена Карлова, романтик, математик, альпініст! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівецькій області за гроші з держбюджету та ЄС планують відкрити центр розведення гуцульських коней, повідомляє bukpravda.cv.ua. Протягом останнього часу до аборигенної породи гірських коней зріс інтерес і науковців, і підприємців. 
Гуцульські коні малі на зріст, але працьовиті, витривалі й лагідні. Відтак у НПП «Черемоський» буде створено центр розведення та збереження гуцульських коней «Перкалаба». Науковці НПП розраховують, що наявність гуцульських коней збільшить і туристичну привабливість краю

Запис У Карпатах працюватимуть гуцульські коники спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Ліжники – ткані вироби з овечої вовни, зазвичай із візерунком, які мають пухнастий ворс з одного або двох боків. Їх ще називають гуцульськими ковдрами. Ліжники поширені в побуті: ними накривають ліжка, лави, вкриваються взимку. Дослідники розрізняють різновиди орнаментів і розміри, залежно від ареалу виготовлення. Приміром, один із яворівських ліжників – столітньої давності, важить 10 кілограмів. А гуцульський ліжник виготовлявся у селах Косівського та Верховинського району Івано-Франківщини, Рахівського – на Закарпатті, Путильського – на Буковині. Популярність ліжників не меншає, але все менше людей займаються їх виготовленням. Здебільшого, тчуть старші жінки. Молоді люди не дуже хочуть займатися фізично тяжкою працею, яка не приносить бажаного прибутку.

«Відродження буковинського ліжникарства» – унікальний проект Учбово-методичного центру культури Буковини (УМЦКБ), який втілюється за підтримки Українського культурного фонду. Через низку наукових і культурних заходів – науково-дослідницьку експедицію, школу ліжникарства, велику виставку з майстер-класами у Чернівцях, оригінальні друковані видання – путильський ліжник має отримати друге життя.

Поринути у світ гуцульського ліжникарства, дізнатися більше про його історію та побачити спеціально підготовлену виставку-інсталяцію з гуцульськими ліжниками – така можливість була в усіх, хто завітав до Учбово-методичного центру культури Буковини на презентацію проекту 28 вересня У виставковій залі центру гуцульські ліжники з Косівщини розмістили як спеціальну інсталяцію, аби наочно продемонструвати постійну присутність цього унікального виду мистецтва у житті та побуті горян.

Директор Учбово-методичного центру культури Буковини, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, керівник проекту, з колекції якого й узяті виставлені ліжники, образно висловився на презентації, що на ліжнику гуцул народжувався і з ним помирав: цим виробом накривали навіть домовину. Великий 6-метровий ліжник гуцули гонорово вивішували на жердці чи на бічному сволоку у хаті. Особливо популярним ліжник був як весільний дарунок – і як найкращий подарунок для гостей Гуцульщини. У цьому виді ужиткового мистецтва найголовніше – зашифрована любов до свого, рідного, прадавнього. Знавці кажуть: кожний ліжник можна «прочитати» і дізнатися, що хотіла втілити в ньому майстриня.

Заходи масштабного «Відродження буковинського ліжникарства» триватимуть до 29 листопада. Найкраще традиції зберігаються там, де вони є частиною життя. Саме тому ми хочемо, щоби буковинський ліжник ожив і заговорив. Були часи, коли у Косові поляки розкуповували ліжники як популярний в Європі виріб. Ще 30 років тому для путильчан він був брендом, і, сподіваємося, завдяки нашому проекту це мистецтво збережеться. Таким престижним ліжник може стати і зараз, якщо зробити йому належну промоцію.

На Путильщині у Дихтинці й Селятині кілька жінок у домашніх умовах ще тчуть ліжники. Хоча у господарствах Путильщини (домашніх та колективних) сьогодні понад п’ять тисяч овець. Тож вовна може слугувати не лише для виготовлення теплих шкарпеток, а й для створення ліжників.

Після презентації проекту розпочнеться науково-дослідна експедиція, за підсумками якої вийде науково-популярне видання, а 18 жовтня «Українське ліжникарство: історія, проблеми, перспективи» стане змістом науково-практичної конференції.

Майстерня буковинського ліжникарства розпочнеться 21 жовтня і триватиме тиждень. До нашого проекту залучено трьох найкращих майстринь з Яворова – столиці гуцульського ліжникарства, майстринь, знаних на всю Україну. Щоби путильські майстрині, які пройдуть школу ліжникарства, вміли не лише зіткати ліжник, але й «прочитати» його візерунки.

А потім ще три тижні вони працюватимуть вдома – ткатимуть свої авторські ліжники. За умовами проекту їх забезпечать ткацькими верстатами, вовною, фарбами, іншим приладдям. І за три тижні вони мають виткати по два ліжники.

Наприкінці проекту, 21 листопада, у Чернівецькому художньому музеї відкриється спільна виставка ліжникарок з Яворова та путильських майстринь. Цікаво, що тут будуть проводитися і майстер-класи, де всі охочі зможуть освоїти ази ліжникарського мистецтва. Відвідувачі вперше побачать разом майже три десятки гуцульських ліжників з колекції Миколи Шкрібляка – керівника проекту.

Сучасні майстрині ширше осмислюють ліжникарську техніку. Тут можна буде побачити і дуже сучасні речі, зроблені в техніці ліжникарства: пальта, сардаки, подушечки, панно. Завершиться проект 29 листопада. Будемо сподіватися, що й путильчанки згодом зможуть взяти участь у фестивалі ліжникарства, який проводиться у селі Кваси Рахівського району.

Іванна Стеф’юк, завідувачка кабінету дослідження та збереження традиційної культури УМЦКБ

Запис Гуцул без ліжника не живе: Ліжник – це тепло, гарно і корисно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У національному голосуванні за тварину-символ Карпат перемогла рись. Тварина набрала більше 30% голосів. Тепер рись стане героїнею освітніх матеріалів для шкіл, коміксів та мультфільмів про збереження природи в Україні і отримає власну скульптуру у Моршинському парку, – про це пише PMG.UA

Голосування відбулося в рамках всеукраїнського еко-проекту “Разом за природу”. Змагалися 10 тварин, більшість з яких занесені до Червоної книги України. Боролись ведмідь бурий, саламандра плямиста, зубр, кіт лісовий та рись євразійська, а також тритон карпатський, тварина-ендемік, тобто такий вид, що мешкає тільки у Карпатах. Брали участь у змаганні і поширені тварини: вовк, білка карпатська, їжак білочеревий, борсук звичайний. Усього зібрали понад 5000 голосів. “Завдяки голосуванню тисячі українців дізналися про рідкісні та зникаючі види тварин, які потребують захисту.

Проект “Разом за природу” повертає тваринам домівки – ми відновлюємо карпатські ліси і тільки минулого року висадили понад 24 000 дерев. Збереження екосистеми Карпат – головна місія проекту, тож зараз ми разом із Всесвітнім фондом природи в Україні готуємо низку освітніх матеріалів для дітей – мультфільми та комікси, де рись стане головним героєм”, – говорить представник організаторів проекту Марина Соловйова. Рись називають невловимим мисливцем. Зараз в Україні мешкає близько 350 плямистих кішок з китичками на вухах.

Запис У національному голосуванні за тварину-символ Карпат перемогла рись спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Допоможе статистика. Лише за один теплий день велике озеро відпочинкового комплексу Буковель відвідує біля 4 тис. осіб. Ще й поза озером сотні туристів користуються туалетами, закладами харчування тощо. Відтак побутові стоки потрапляють до гірських річок, забруднюючи їх інфекціями та гельмінтами. Хімічні речовини, що потрапляють у побутові стоки, так само значно впливають на біологічний режим поверхневих вод, зменшуючи їхню здатність до насичення киснем, паралізуючи діяльність «корисних» бактерій, які харчуються органічними забруднювачами.

Стічні води життєдіяльності людини – потужне джерело забруднення поверхневих вод, якими, як відомо, користуються десятки тисяч громадян. Чи робиться щось для того, аби запобігти такому забрудненню?

На порозі екологічної катастрофи

Вболіваючи за майбутнє карпатських річок, здоров’я громадян, які проживають у басейні Пруту, громадська рада при Департаменті екології та туризму Чернівецької облдержадміністрації (голова – канд. геогр. наук В.Коржик) за ініціативи громадської екологічної організації «АкваБук» звернулася із листами до Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА і начальника Державної екологічної інспекції Івано-Франківської області із запитом про наявність ефективних систем очищення стічних вод у перелічених нижче відпочинкових і туристичних комплексів (ВК, ТК), готелів, садиб, станцій технічного обслуговування й стоянок автомобілів (у с. Татарів – ВК «Під Хом’яком»,  готелі «Ольга», «Пацьорка» і «Dacia», на території ТК «Буковель» – «Пивоварня в готелі Skilandhouse,  шинок «Козачок», розважальний центр «Бука», кафе «BUGLL», корчма «Фільварок», готелі «Ганц», «Shelter», «Грибова хата», ресторація «Курінь», паркінг № 1 і туалети паркінгу № 2). Перелічені суб’єкти господарювання вибрані довільно, а їхній список можна продовжити далі.

У відповіді заступник начальника Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА повідомив, що дозволи на спеціальне водокористування отримали два суб’єкти господарювання: «Пансіонат «Карпатські зорі»» у Яремче та готельно-відпочинковий комплекс «Смерекова хата» у с. Яблуниця. ТзОВ «Скорзонера» (с. Поляниця) здійснює скиди в р. Прут, маючи проект ГДС (гранично допустимих скидів). Отже, жодний суб’єкт господарювання з нашого переліку не отримав дозвіл на спеціальне водокористування. Наявність проекту ГДС ще не означає, що він реалізований. Всі рідкі скиди потрапляють до річки Прут, чиї води потрапляють до кранів чернівчан через централізоване водопостачання.

Відповідь в.о. начальника Держекоінспекції в Івано-Франківській області заслуговує на цитування: «Законом України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.2012 року №4448-VI, з березня 2012 року контролюючим органам заборонено проводити перевірки суб’єктів господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Від серпня 2014 року до кінця червня 2015 року діяв повний мораторій на проведення перевірок у зв’язку із введенням у дію законодавства, що обмежувало проведення заходів державного нагляду (контролю). Оскільки переважна частина власників закладів готельно-туристичного бізнесу Яремчанської міськради, являються фізичними особами-підприємцями, а їхня діяльність не належить до високого ступеня ризику, Держекоінспекція області не мала змоги включити такі об’єкти у щоквартальні плани робіт з основної діяльності. У зв’язку із наведеним, перевірки об’єктів згідно наданого Вами переліку за останні роки Держекоінспекцією області не проводилися, потрібна Вам інформація в інспекції відсутня».

Якщо ніхто не контролює екологічні наслідки діяльності закладів готельно-туристичного бізнесу, навіщо підприємці витрачатимуть кошти на очищення стоків? Нехай з туалетів, ресторанів, барів, кафе усе тече у Прут. Той, хто нижче за течією, напуватиме тією водою тварин, поливатиме городи й сади, та й сам трошки поп’є. А може, усе не так сумно й обійдеться без важких екологічних наслідків для довкілля і здоров’я  людини, адже гірські річки, до яких належить Прут з багатьма притоками, здатні до самоочищення, знешкодження небезпечних стоків?

Сечовина рідких стоків – джерело нітритів

Для об’єктивної оцінки вмісту у прутській воді продуктів перетворення сечовини, громадська рада Департаменту екології Чернівецької ОДА звернулася до Дністровсько-Прутського басейного управління водними ресурсами із проханням надати інформацію про максимальні концентрації іонів амонію, нітрат- і нітрит-іонів у водах р. Прут у створах  Неполоківців і Ленківців за 2007-2015 роки. Інформацію за 1997-2006 роки ми вже мали. Ці створи обрано з таких міркувань: перший розташований на «вході» Пруту до Чернівецької області, другий – перед водозабором для м. Чернівці. Питна вода може бути потужним джерелом нітратів; багато мільйонів людей у 14 країнах Європи вживають воду з підвищеним вмістом нітратів.

Критерієм оцінювання забруднення води Пруту обрано гранично допустиму концентрацію (ГДК) згаданих вище іонів у водах, що використовують для рибогосподарської діяльності. Риби – своєрідні біоіндикатори забруднення поверхневих вод, вони провісники долі людей, які споживатимуть неякісну воду.

У природних умовах відбувається низка перетворень: сечовина → іони амонію → нітрит- іони → нітрат-іони. Максимальні концентрації іонів амонію перевищували ГДК (0,5 мг/дм³)  у водах створу с. Неполоківці від 1997 до 2008-го, а у водах створу с. Ленківці – від 1997 до 2002-го. Максимальні концентрації нітрат-іонів не перевищували ГДК (40,0 мг/дм³)  у водах названих створів за всі роки спостережень. Відносно велике значення ГДК нітрат-іонів дозволяє говорити, що ці іони не токсичні. Але вони потенційно токсичні для людини, оскільки за певних умов та концентрацій у травному тракті частково перетворюються на нітрит-іони, які шкідливо впливають на здоров’я  людини.

Занепокоєння спричиняють саме концентрації нітрит-іонів у створі с. Ленківці (рис. 1). Квадратні позначки на рис.1 відповідають ГДК нітрит-іонів (0,08 мг/дм³). Перевищення максимальної концентрації нітрит-іонів  – ГДК – коливається в широких межах. Як це вплинуло на кількість риби в Пруту, сказати неможливо, бо критерії «багато» чи «мало» риби вельми суб’єктивні. Більш об’єктивними є результати наукових досліджень і прогнози впливу нітрит- і нітрат-іонів на організми тварин і людини.

Нітрити – це чинники мутації й тератогенезу живих організмів

Експериментально доведено, що нітросполуки зумовлюють утворення пухлин на всіх органах, крім кісток; ризик зростає від того, що ракові пухлини утворюються за постійного надходження до організму навіть незначної кількості нітратів і нітритів. Токсична дія нітритів на організм зумовлена їхнім впливом на гемоглобін крові з утворенням метгемоглобіну, не здатного зв’язувати й переносити кисень. Особливо уразливі до цього діти до року, оскільки їхня ферментна система не здатна «боротися» з нітритами.  Наявність у навколишньому середовищі та організмі людини нітратів і нітритів призводить до утворення нітрозоамінів, які мають канцерогенну активність, чинять мутагенну і тератогенну дію. Тератогенез – це виникнення відхилень у розвитку тварин і людини, що є наслідком порушення зародкового розвитку організму.

І це ще не вся напасть, що потрапляє у колись чисті гірські струмки і річечки: є ще й фекальні маси, які на третину складаються з мікробів, 95% із яких – мертві.

Чорної фарби ще можна додати, але й цього досить, щоби усвідомити загрозу нітроген-сполук, які потрапляють до організму людини з питною водою.

Хто винуватий і що робити?

Оскільки «Хто винуватий?» встановити не вдалося, хоча насправді це  просто владна бездіяльність, спробуємо дізнатися хоча б «Що робити?». Як зменшити негативну дію згаданих хімречовин на здоров’я  людини?.

Відповідь проста й усім відома: треба будувати системи очищення стічних вод відпочинкових комплексів. Звісно, це потребує вкладення коштів. Та коли ніхто не перевіряє суб’єкти господарювання, то можна ж обійтися і без природоохоронних заходів? Спрацьовує чисто споживацька психологія: на мій вік вистачить.

Як від стоків захищається Європа?

Природно дізнатися тепер: а що діється у країнах Європи, до якої ми так прагнемо? Подамо два факти, з тих, про які кажуть «сам усе бачив».

Околиці  міста-побратима Чернівців Клагенфурт (Австрія) сягають озера WörtherSee. Довкола озера розташовані вілли, пансіонати, готелі, ресторани. Усередині 20-го століття до WörtherSee потрапляли всі стічні води відпочинкових закладів. Щоби запобігти забрудненню гірського озера, довкола нього створили каналізаційну систему для збирання рідких нечистот. За деякий час вода озера самоочистилася і досягла рівня води питної.

Другий приклад – наша сусідка Румунія, член Євросоюзу. В готельно-відпочинковому комплексі с. Сучевіца ефективно функціонує система біологічного очищення стічних вод (світлини 1 і 2), виготовлена у Словаччині.

В Україні є офіційне представництво Словацької фірми AQUATECVEL (світлина 3). Навіть у Чернівцях є компанія, яка надає консультаційні послуги щодо локальних споруд для очищення господарсько-побутових стічних вод. Але… Знову повертаємося до перевірок і коштів.

Окрім громадськості, нікому не потрібно?

Громадські екологічні організації б’ють на сполох. Забруднення поверхневих вод р. Прут та її припливів – це бомба уповільненої дії. Рік від року кількість відпочивальників у Карпатах –  і, відповідно, брудних стоків, що потрапляють у р. Прут – зростають. Вважаємо, що Управління екології і природних ресурсів, а також Управління охорони здоров’я Чернівецької ОДА, Державна екологічна інспекція Чернівецької області, Дністровсько-Прутське басейнове управління водними ресурсами, депутати Чернівецької обласної ради повинні звернутися до відповідних органів Івано-Франківської області з вимогою вжити заходів до зменшення забруднення поверхневих вод басейну р. Прут.

Ярема Тевтуль, професор, доктор хім. наук, Ольга Дармограй, доцент, канд. Хім.. наук, Ніна Чайковська, фахівець з якості водних ресурсів – члени Громадської екологічної організації «АкваБук».

Запис Бомба уповільненої дії – стічні води з відпочинкових територій Карпат спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Франце Карловичу, Ви маєте бізнес, пов’язаний із обробкою деревини, тож Вас нібито не повинна хвилювати тема захисту пралісів. Але Карпати лисіють. А Ви ж були, якщо не помиляюсь, головою Сторожинецької райдержадміністрації саме тоді, коли в районі розширювалися заповідні території. Та й знаючи Вас як не зашореного політика й людину, що переймається проблемами екології як складової умов життя на Землі, хочу поцікавитися саме Вашою думкою виробничника про законопроект, ухвалення якого збереже унікальні праліси Карпат.
– Тема ця мені дійсно небайдужа, я здавна співпрацював з громадськими організаціями екологічного спрямування. Тож відстежую долю законопроекту №4480 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат», зареєстрованого ще у квітні. Зараз його доопрацювали з урахуванням пропозицій Головного науково-експертного управління Верховної ради. Тому громадські природоохоронні організації, які його підготували, – а це Київський еколого-культурний центр, Українське товариство охорони птахів і Всесвітній фонд природи WWF в Україні  за участі Міністерства екології та природних ресурсів України проводять різні заходи з популяризації законопроекту. Підписантами докусента стали також 13 народних депутатів, а на його презентації, до слова, була й громадська активістка та співачка Руслана, яка теж долучилася до порятунку Карпат.
Потреба в цьому законопроекті очевидна. Скажімо Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру, на його презенктації озвучив такий жахливий – без перебільшення – факт: у деяких карпатських заказниках за останні десять років суцільними рубками пройдено 10-20% лісової території.
– Через це виникла потреба в цьому законопроекті?  
– Річ у тім, що праліси та старовікові ліси – це унікальні, заповідні, прадавні природні ліси, які не зазнавали прямого впливу людської діяльності на свій розвиток. І їх неможливо відтворити в сучасних умовах, тож знищення останніх заповідних ділянок призведе до остаточної втрати унікальної природної спадщини. Оскільки тільки частина пралісів перебуває в межах природо-заповідних об’єктів та охороняються законом (особливо цінні ділянки належать до об’єкту Всесвітньої спадщини UNESCO «Букові праліси Карпат і давні букові ліси Німеччини»), то інші ділянки, розташовані в межах лісових господарств, не мають охоронного статусу і таким чином можуть бути знищені в процесі господарської діяльності.
Праліси – унікальні недоторкані прадавні ліси, які існують і розвиваються під впливом природи. На сьогодні, на відміну від штучно створених лісів, вони неймовірно стійкі, здатні до самовідновлення та існування століттями доти, поки не втрутиться людина.
За офіційними даними, в Українських Карпатах виявлено майже 48 тис. га пралісів і іще близько 35 тис. га ділянок підлягають перевірці як потенційні праліси чи старовікові ліси. Від загальної площі 83 тис. га близько 30 тис. перебувають у межах природно-заповідних об’єктів і охороняються законом, Ще близько 53 тис. га окремими ділянками розпорошені серед експлуатаційних лісів. Майбутнє залишків унікальної природної спадщини, в першу чергу тих, які не входять до складу природно-заповідних об’єктів, залежить саме від прийняття згаданого законопроекту.
Як відомо, природоохоронці ведуть активну роботу з лобіювання розширення територій 9-ти національних природних парків Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської областей, де зосереджено до 12 тис. га пралісів і старовікових лісів. І от зокрема, на чому наголошувала одна з авторів законопроекту Ольга Яремченко з Українського товариства охорони птахів: «Нашу ініціативу розширення парків для посилення збереженя пралісів і старовікових лісів активно підтримують Кабінет Міністрів, Міністерство екології та природних ресурсів, відомі громадські діячі. Однак на місцях до нас дослухалося лише керівництво Закарпатської області, де наразі ведуться активні роботи з погодження розширення парків. А представники влади Івано-Франківської та Чернівецької областей продовжують саботувати розширення парків і збереження унікальних залишків особливо цінних лісів. Наразі у цих областях не проводиться жодних дій з розширення парків, а обласні управління лісового та мисливського господарства повідомляють, що на їхніх землях практично відсутні праліси та старовікові ліси.
А тим часом гори у Карпатах лисіють і площі пралісів стрімко й безупинно скорочуються. У цій ситуації законопроект № 4480 є надзвичайно актуальним для дієвого захисту унікальних залишків природних лісів».
Одне слово, якщо зараз ми не збережемо праліси, то їх уже не побачать наші нащадки – з усіма екологічними наслідками для території Європи. Тим паче, що для України збереження лісів – це стратегічне питання. Та для когось це є питанням наживи. Як ви гадаєте, про що свідчить тот факт, що вартість куба за бук піднялася останнім часом від 50 до 100 доларів? Отож бо й воно: ніхто не хоче випускати ласого шматочка з рук. І сьогоднішня вигода окремих олігархів переважує інтереси майбутнього Європи, людства. Тому тут і має спрацювати закон.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Праліси та старовікові ліси працюють на майбутнє, тому їх має захистити закон» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Світлина зроблена торік. А вже нинішнього, 2013-го, ця смуга вирубаного лісу, якою згори, замість того, щоби трелювати повітрям, скидають зрубані дерева, розширилася майже до самісінького водоспаду, розташованого неподалік. А менший водоспад уже й поглинула. Шалені темпи, погодьтеся. І вони налякали не тільки мешканців села Розтоки, що на Путильщині, а й тих, хто щороку приїжджає туди відпочивати. Тож люди і повідомили редакції про те, що гірськими потоками розбрелися гусеничні трактори, спричиняючи смерть видовому різноманіттю місцевої флори й фауни.

Тим часом офіційні екологи та охоронці природи «присипляють» громадськість, як факір кобру: у нас усе, мовляв, добре. Приміром, під час нещодавнього «круглого столу», присвяченого проблемі незаконного вибору гравійно-піщаної суміші з річок Західної України, Борис Баглей, начальник держуправління охорони природи, запевнив присутніх, що гірські ріки Буковини повноводні. Натомість київський еколог Олег Листопад не залишив журналістам жодного оптимізму: рівень Прута біля Чернівців упав на півтора метри. Вода тікає з Буковини, а це означає, що пішли вглиб на 1,5 м і грунтові води. «Оскільки Україна вважається вододефіцитною, карпатські річки потрібно берегти, як зіницю ока», – каже голова громадської екоорганізації «АкваБук», голова Громадської екологічної ради при державному управлінні охорони навколишнього природного середовища професор Ярема ТЕВТУЛЬ. – Тому гусеничні трактори в Карпатах – це не просто біда, це – злочин проти майбутнього».

– Яремо Юрійовичу, до слова: нині відзначаємо Міжнародний день клімату. Як відомо, збереження клімату – одне з найглобальніших завдань, серед тих, які нині стоять перед людством. А що для цього треба зробити, скажімо, кожному з нас? 

– Зменшити негативний вплив на клімат може кожний. Хоча на перший погляд це нібито й  дрібниці, але варто менше користуватися автомобілем, а ще краще – віддати перевагу велосипеду. Бо скандинави є зовсім не дурними людьми… Використовуйте у квартирі енергоощадні джерела освітлення, саджайте дерева і захищайте зелені насадження, що вже існують. А нам, буковинцям, є що берегти. Карпати! Це і наша гордість, і наш захист.

Ще я наголосив би на тому, що не треба спалювати сміття на городі, особливо пластикові пляшки, бо продукти згоряння насичують атмосферу токсичними відходами. Як, зрештою, і дим від цигарок є внеском у забруднення атмосферного повітря. Українці ж  наразі витрачають на цигарки більше грошей, ніж на головні продукти харчування – хліб, молоко і м’ясо. Є над чим замислитися.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Карпати зникнуть – не буде й буковинців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, –
бо весняна вода,
як воля молода!

“Той, що греблі рве”

…уже не стало сього дуба,
що стільки бачив наших рад і танців,
і лісових великих таємниць.
Вже німці міряли його, навколо
втрьох постававши, обсягли руками —
і ледве що стікло. Давали гроші,
таляри биті, людям дуже милі,
та дядько Лев заклявся на життя,
що дуба він повік не дасть рубати.

Лісовик

…минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — нам жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш – і пропала воля!

Лісовик

Тетяна Стрільчик, “Версії”

Запис Лісова пісня… 2013 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як повідомляє прес-служба ОДА, губернатор зокрема сказав: «Екологи краю б’ють на сполох – власники закладів громадського харчування, розташованих, зокрема, на перевалі Німчич перетворюють гірські схили на сміттєзвалища. Екологічна громадськість Буковини публічно звертається до мене як керівника крайової виконавчої влади з проханням зупинити варварське нищення природи, і я це неподобство, звісно,  зупиню. Але в мене є запитання до природоохоронних і санітарних органів області – ви куди дивилися, чому допустили масове забруднення сміттям Карпат?  Вимагаю негайно виправити ситуацію і притягти винних до відповідальності».

За словами Михайла Папієва, добре, що в області стрімко розвивається інфраструктура рекреаційно-туристичної галузі, але при цьому туркомплекси, готелі і заклади харчування за жодних умов не повинні наносити шкоду природі – це неприпустимо.

– Усі заклади готельно-ресторанного бізнесу на Німчичі, як і на інших заповідних територіях Буковини, впродовж двох тижнів повинні привести свою діяльність згідно з вимогами природоохоронного законодавства. Власників закладів, які нищать природу, треба притягти до відповідальності, і про це має знати громадськість краю через засоби масової інформації. Буковинські Карпати мають бути і будуть чистими, – підкреслив Михайло Папієв.

Запис Буковинські Карпати будуть чистими спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Карпати весною – це килим всіх неймовірних відтінків зеленого, блакитного, жовтявого, білого, це квітучі дикі черешні, це зелено-сизуваті листочки явору, клену, ще трохи клейкі, на які припали парашутики кульбаби, це високі стрункі темно-зелені та сріблясто-сині смереки, ялиці, перші та ще ніжні й м’які листочки буку…
Це гуркіт стрімких річечок, потічків, це спів жайворонка, дрімлюги, зозулі, дрозда, малинівки. Це невеличкий клаптик горбочку біля яру, де живуть равлики, де з норки виглядає ящірка, а на сонці завмерла в яскраво-жовтих плямах саламандра.

Нажаль, для самих Карпат – це нові випробовування: загроза побудови міні-ГЕС, дикі прогулянки на квадроциклах, засмічення берегів річок пет-пляшками, пакетами, мийка для приватних машин, вирубка лісу, вивіз гравію, знищення природоохоронних підрозділів… Іноді люди ведуть себе таким чином, що «після них, хоч потоп». Але ні потопи, ні Червона книга не спиняють варварів…

“Можеш все забути
Тільки пам’ятай
Зоряну дорогу
 В гай, зелений гай…”

Ой, чий то кінь стоїть, що сива гривонька…

Побачити кінний загін, а не просто кінну прогулянку, це теж певна удача. Перший міжнародний похід-перехід почався від села Снячів Сторожинецького району 30 квітня. Маршрут переходу: Снячів – Робча – Банилів-Підгірний – Мигово – Панка – Снячів. Цей перехід, як зазначив один із організаторів, Василь Ставчанський, присвячено Дню Перемоги. І завершився він 3 травня.

Андрій Смогоржевський уточнив:
«У поході взяли участь 9 учасників, четверо вершників – з Польщі. Шестеро коней, шестеро вершників, ще троє людей допомагало в організації переходу.
За кордоном існує зовсім інша культура поводження з цими тваринами. Для старих коней навіть існують притулки. Старого коня, який працював у цирку, чи був партнером у спорті, господар не вб’є на ковбасу, він віддасть коня у притулок. Або кінь буде доживати свій вік у господаря. Також важливо перейняти досвід закордонних лікарів, де лікування за допомогою коней звичне явище. Таке лікування показане людям, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом, хворим на сколіоз, ДЦП, епілепсію, розсіяний склероз, дітям з гіперактивним синдромом.
Крім того, культ коня на території України був розвинений ще зі скіфських часів. У весільних обрядах молодий приїжджав свататися до молодої на коні й молоду обов’язково на конях перевозили до хати молодого. І зараз у деяких селах молоді їдуть від вінця верхи. А у Карпатах пастухи до цього часу вірять, що кинута у ватру стара підкова охороняє від грому ціле стоїще худоби».

“О, як дзвенить небес блакитна повінь,
О, як співає нам зелений ліс!
Найкраща музика – жива природа,
І найсвітліша на землі!”
Але не все так гармонійно…

“Ой водо-водограй, грай для нас, грай,
Танок свій жвавий ти не зупиняй,
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси…”

Сподіваюся, що ще  буде в кого це просити…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Запис Першотравневі Карпати… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 погоджуватись територіальними органами Мінприроди без попереднього

 громадського обговорення. Про це домовилися керівник громадської

 організації «Національний екологічний центр» Ярослав Мовчан і міністр

 екології та природних ресурсів України Микола Злочевський під час

 зустрічі в Мінприроди після акції, проведеної екологічною громадськістю,  «Збережемо Карпати від забудови малими ГЕС» .

– Ми зацікавлені, щоби природа Карпат була збережена. Екологічні громадські організації – наші партнери у цій  справ, – відзначив міністр. Він доручив керівникам територіальних управлінь у  Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях

 2 квітня, після засідання колегії Мінприроди в Києві, провести зустріч

 з екологічними громадськими організаціями та проінформувати їх про

 погодження документів щодо будівництва малих ГЕС на карпатських

 річках. У зустрічі також візьмуть участь керівники Державної

 екологічної інспекції у відповідних областях.

Вл. інф.

Запис У міністерстві почули екологічну громадськість: спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Заспокоює, що піднятись крутими схилами сюди, де можна напитись кришталевої водички гірських струмочків, де не чути гуркоту машин, де не видно вогнів нічних ілюмінацій баз відпочинку, можна тільки своїми ногами. Навіть на квадрациклі, на якому можуть їздити хіба що варвари, сюди не добратись. А значить, ніхто не стривожить равлика, птахів, які зараз зайняті обладнанням гнізд, мурашника, в якому вирує своє особливе злагоджене життя, саламандру, яка може розказати майже все про філософський камінь середньовічних алхіміків… Листя дерев ніжно-зеленого кольору, навіть жовтаво-зеленого, деякі листочки на дотик липкі, духмяні, і зовсім по особливому у Карпатах квітнуть дерева…

Тетяна Сприніна, “Версії”,
1-2.05.2011, фото автора

Запис Травневі Карпати… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В цьому році даний захід проводиться спільними зусиллями управління агропромислового розвитку Сторожинецької районної державної адміністрації, сільськогосподарської дорадчої служби та за підтримки Сторожинецької районної державної адміністрації та Сторожинецької районної ради.

У ПРОГРАМІ СВЯТА :

– Відкриття свята «Банилівська полонина – 2009»;

– Прес-конференція для ЗМІ;

– Святковий концерт учасників художньої самодіяльності району;

– Виставка-продаж робіт майстрів декоративно-прикладного мистецтва;

– Дегустація-продаж продуктів вівчарства та страв національної кухні;

– Виставка-продаж кулінарних виробів;

– Святкова лотерея;

– Майстер-клас із  виробництва продуктів вівчарства;

– Верхова їзда;

– Конкурси, розваги, народні гуляння.

Довідка

Одне з наймальовничіших сіл Сторожинецького району – Банилів-Підгірний. Село розташоване у підніжжі Карпат, в долині річки Малий сірет. Увагу бажаючих відпочити за програмою сільського зеленого туризму приваблюють вершини гір Кичера, Солонці, Зубровиця висотою понад 800 м. над рівнем моря. З них відкриваються дивовижні краєвиди Буковинських Карпат.

У мальовничих околицях села знаходяться озера, де водяться короп, карась, окунь. Біля озер розташовані затишні будиночки рибалок. В урочищі Гільча знаходяться водоспад на річці Малий Сірет, де водиться форель. На вершині гори Рагідна, за переказами та легендами, знаходиться скеля ватажка опришків – Олекси Довбуша.

По навколишніх горах прокладено цікаві туристичні маршрути. Тут природа зберегла свою чарівну красу й унікальний первозданний ландшафт. Любителі природи і тиші знайдуть собі чудове місце для спокійного відпочинку в агрооселях Червоняка О.С. та Фраюка М.

Споконвіку жителі цього села займаються вирощуванням тваринницької продукції, надаючи перевагу вівчарству. Гарні травостої гірських полонин є унікальними пасовищами та дозволяють майже вісім місяців року утримувати овець на пасовищах. Традиційним стали святкові загальносільські проводи пастухів з отарами на гірські пасовища.

Запис БАНИЛІВСЬКА ПОЛОНИНА ЗАПРОШУЄ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В гуцульському Карапчеві на Вижниччині відбувся ХІІ зліт творчої учнівської молоді Гуцульщини, присвячений 148 річниці перепоховання Тараса Шевченка. На свято завітали делегації Верховини, Надвірнянщини, Коломийщини, Косівщини, Путильщини, Вижниччини, учасники Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» з Хмельницького, Запоріжжя, Сум, Чернівців та Києва.

…Виїхали з Чернівців о 7-й ранку, перша зупинка – у Вашківцях. Великдень давно закінчився, але у Вашківецькій школі всюди лунало «Христос воскрес!». «Воістину воскрес!» – відповідали ми. Так тут вітаються усі 40 днів – аж до Христового Вознесіння. Ще приємно вразило: більшість учнів у шкільній формі. Багато школярів дістаються до школи на велосипедах. «Велик» – не виключно вік-ендова забавка: ним можна швидко доїхати до школи чи друзів, він не забруднює навколишнього середовища. Це – тихий, швидкий і здоровий засіб пересування. У шкільному дворі є спеціальна стоянка для велосипедів.

«В долині широкій серед лісів розкинулось гарне село Карапчів. …
Фортеця була на високій горі. Про це вповідають легенди старі.
Там люди хоробрі і вільні жили, як в Божому небі сміливі орли.
Долиною здавна з майданських лісів, чорною водою Глибочок шумів… »

– з легенди «Карапчів» Ярослава Кузика ми трохи дізналися про історію села. Його назву місцевий переказ виводить від татарського «кара пчі», тобто «чорна ріка» – так кочівники називали місцеву річку Глибочок, яка під час повеней ставала темною, лихою та руйнівною. Село чимале – понад 2 тис. жителів.

Карапчівська школа – унікальна. Вона розташована у старовинному замку. Під час румунської окупації, як розповіла нам місцева вчителька Марина Понич, родина Криштофовичів, господарів садиби, емігрувала до Польщі. Господарі маєтку почали мінятися: cпершу розташувалася військова частина, згодом – штаб «яструбків».

1947 року сюди перенесли неповну середню школу. Зараз, після капремонту, школа має світлі аудиторії, сучасне обладнання та устаткування. В ній навчається 283 учні – 13 класів, педколектив – 31 працівник. Директор школи Оксана МАМІНЧУК наголошує, що з хвилюванням, але з великою цікавістю та завзяттям колектив школи взявся за проведення гуцульського свята для 75 учнів. Кращі роботи учнівської молоді Гуцульщини відібрані для друку в збірнику «Сузір’я талантів Гуцульщини».

Кожну делегацію зустрічав урочистий марш шкільного оркестру. До відкриття зльоту лишався ще час. Ми оглянули школу, виставки орнаментального мистецтва. Цікавим було і спілкування з істориком-краєзнавцем Іваном Грушковським.

«А як гуцул дуне, дуне у трембіту,
То полетить по світу його молитва щира до Богів…»

…Народний танцювальний гурт з Вашківців устиг ще провести репетицію: готували трембіти до концерту, перевіряли чи не поробилися дірки, чи не пропускають повітря: наливали з горнятка воду всередину, дивилися, чи не витікає з тріщин. Якщо є бодай одна маленька дірка, у трембіти вже не буде голосу.

Роблять трембіту з серцевини сосни особливої породи, що називається смерекою. Шматок дерева розколюють навпіл, різцем вибирають серцевину, потім склеюють обидві половини й туго обгортають березовою корою. Така труба може відтворювати лише природні тони. Цей традиційний для жителів українських Карпат інструмент досі використовується не тільки в музичних колективах, але і в побуті. Пригадується фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»: люди, обряди, віра гуцулів, їхні традиції, магічне коло аркана.

…Коли під час виступу народного танцювального ансамблю раптом виключилась музика, глядачі ритмічно плескали у долоні і танок було завершено так само блискуче. Відчувалося єднання з природою і здавалося, що дуби, смереки та гірське повітря додають сили і снаги..

Після завершення роботи секцій переглянули виставу шкільного театру «Шляхотський баль».

Згадалися слова Гната Хоткевича: «Гуцули принесли на сцену штуку без штучності» …щиро народний театр сягає глибше. Він розбуджує мисль і оставляє по собі враження, о котрім думається ще потім, як зовнішній ефект уступить. Як серед селянських верств, так рівно ж і серед інтелігенції будиться почуття самопевності народної, віри в сили свого народу і то сили різносторонньої».

Саме з таким відчуттям ми покидали гуцульську родину – осередок мудрості, світлицю моральних чеснот і благородних вчинків, плекальницю пошанівку до рідної мови, предків, релігії, карпатського краю, фольклору, народних традицій, свят, обрядів, символів, гуцульського мистецтва, ремесел і промислів.

ХІІІ зліт відбудеться наступного року в Коломиї. Ми обов’язково туди завітаємо.

Довідка

Гуцульщина охоплює Верховину, Косівщину, Надвірнянщину і припрутські села Коломийського району та територію Яремчанської міськради Івано-Франківщини, Вижниччину і Путильщину Буковини та Рахівщину на Закарпатті. Її територія – 9204 кв. км. У 6 містах, 13 містечках та 243 селах проживає 470 тис. мешканців.

Назва «Гуцульщина» походить від назви населення. Етимологія слова «гуцули» досі остаточно не з’ясована. Найбільш поширена версія – співзвучність слова «гуцул» через опришківський рух з румунським «розбійник».

Дехто доводить походження назви «гуцули» від слова кочувати шляхом штучного перетворення: кочувати-кочули-гоцули-гуцули.

Інші пов’язують за таким же принципом походження гуцулів з тюркським племенем узів: узи-уци-уцули-гуцули чи тюркським «улус» – народ, люди, держава, країна.

Є також версія, за якою «гуцул» виникло від особового імені Гуц або дієслова «гуцати».

Тетяна СПОРИНІНА, громадський кореспондент «Версій», фото автора

Запис «Гуцули принесли на сцену штуку без штучності… » спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мальовниче село Сучавіца в румунській частині Карпат – широко відомий об’єкт «зеленого туризму» – приймало чернівецьких та румунських художників у рамках сумісного проекту «Мистецтво – спільна мова двох культур».

Організатори – Музейний комплекс Сучави (Румунія) та Чернівецький художній музей. Програма двотижневого пленеру як результат передбачає проведення двох виставок, відповідно в Сучаві та в Чернівцях.

З української сторони участь у заході брали відомі художники, митці з яскравою індивідуальною манерою. Свої враження від карпатської природи втілили у пейзажах О. Літвінов, В. Краснов, Ю. Гушкевич, Ю. Кирилюк тощо, мистецькі узагальнення почутого й побаченого зробили І.Каленик, А.Житарюк, А.Холоменюк. А найбільш поширеним мотивом пейзажів став місцевий монастир, справжня окраса довколишніх гір.

Олена ГУЖВА, заввідділом Чернівецького художнього музею, учасниця мистецького проекту

Запис Креативний табір на пленері об’єднав митців Північної та Південної Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.