«Гуцули принесли на сцену штуку без штучності… »

«Ой не той то, брате, гуцул, що погуцулився.
Але той то, брате, гуцул, що в горах вродився. »
Гуцульська коломийка

В гуцульському Карапчеві на Вижниччині відбувся ХІІ зліт творчої учнівської молоді Гуцульщини, присвячений 148 річниці перепоховання Тараса Шевченка. На свято завітали делегації Верховини, Надвірнянщини, Коломийщини, Косівщини, Путильщини, Вижниччини, учасники Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» з Хмельницького, Запоріжжя, Сум, Чернівців та Києва.

…Виїхали з Чернівців о 7-й ранку, перша зупинка – у Вашківцях. Великдень давно закінчився, але у Вашківецькій школі всюди лунало «Христос воскрес!». «Воістину воскрес!» – відповідали ми. Так тут вітаються усі 40 днів – аж до Христового Вознесіння. Ще приємно вразило: більшість учнів у шкільній формі. Багато школярів дістаються до школи на велосипедах. «Велик» – не виключно вік-ендова забавка: ним можна швидко доїхати до школи чи друзів, він не забруднює навколишнього середовища. Це – тихий, швидкий і здоровий засіб пересування. У шкільному дворі є спеціальна стоянка для велосипедів.

«В долині широкій серед лісів розкинулось гарне село Карапчів. …
Фортеця була на високій горі. Про це вповідають легенди старі.
Там люди хоробрі і вільні жили, як в Божому небі сміливі орли.
Долиною здавна з майданських лісів, чорною водою Глибочок шумів… »

– з легенди «Карапчів» Ярослава Кузика ми трохи дізналися про історію села. Його назву місцевий переказ виводить від татарського «кара пчі», тобто «чорна ріка» – так кочівники називали місцеву річку Глибочок, яка під час повеней ставала темною, лихою та руйнівною. Село чимале – понад 2 тис. жителів.

Карапчівська школа – унікальна. Вона розташована у старовинному замку. Під час румунської окупації, як розповіла нам місцева вчителька Марина Понич, родина Криштофовичів, господарів садиби, емігрувала до Польщі. Господарі маєтку почали мінятися: cпершу розташувалася військова частина, згодом – штаб «яструбків».

1947 року сюди перенесли неповну середню школу. Зараз, після капремонту, школа має світлі аудиторії, сучасне обладнання та устаткування. В ній навчається 283 учні – 13 класів, педколектив – 31 працівник. Директор школи Оксана МАМІНЧУК наголошує, що з хвилюванням, але з великою цікавістю та завзяттям колектив школи взявся за проведення гуцульського свята для 75 учнів. Кращі роботи учнівської молоді Гуцульщини відібрані для друку в збірнику «Сузір’я талантів Гуцульщини».

Кожну делегацію зустрічав урочистий марш шкільного оркестру. До відкриття зльоту лишався ще час. Ми оглянули школу, виставки орнаментального мистецтва. Цікавим було і спілкування з істориком-краєзнавцем Іваном Грушковським.

«А як гуцул дуне, дуне у трембіту,
То полетить по світу його молитва щира до Богів…»

…Народний танцювальний гурт з Вашківців устиг ще провести репетицію: готували трембіти до концерту, перевіряли чи не поробилися дірки, чи не пропускають повітря: наливали з горнятка воду всередину, дивилися, чи не витікає з тріщин. Якщо є бодай одна маленька дірка, у трембіти вже не буде голосу.

Роблять трембіту з серцевини сосни особливої породи, що називається смерекою. Шматок дерева розколюють навпіл, різцем вибирають серцевину, потім склеюють обидві половини й туго обгортають березовою корою. Така труба може відтворювати лише природні тони. Цей традиційний для жителів українських Карпат інструмент досі використовується не тільки в музичних колективах, але і в побуті. Пригадується фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»: люди, обряди, віра гуцулів, їхні традиції, магічне коло аркана.

…Коли під час виступу народного танцювального ансамблю раптом виключилась музика, глядачі ритмічно плескали у долоні і танок було завершено так само блискуче. Відчувалося єднання з природою і здавалося, що дуби, смереки та гірське повітря додають сили і снаги..

Після завершення роботи секцій переглянули виставу шкільного театру «Шляхотський баль».

Згадалися слова Гната Хоткевича: «Гуцули принесли на сцену штуку без штучності» …щиро народний театр сягає глибше. Він розбуджує мисль і оставляє по собі враження, о котрім думається ще потім, як зовнішній ефект уступить. Як серед селянських верств, так рівно ж і серед інтелігенції будиться почуття самопевності народної, віри в сили свого народу і то сили різносторонньої».

Саме з таким відчуттям ми покидали гуцульську родину – осередок мудрості, світлицю моральних чеснот і благородних вчинків, плекальницю пошанівку до рідної мови, предків, релігії, карпатського краю, фольклору, народних традицій, свят, обрядів, символів, гуцульського мистецтва, ремесел і промислів.

ХІІІ зліт відбудеться наступного року в Коломиї. Ми обов’язково туди завітаємо.

Довідка

Гуцульщина охоплює Верховину, Косівщину, Надвірнянщину і припрутські села Коломийського району та територію Яремчанської міськради Івано-Франківщини, Вижниччину і Путильщину Буковини та Рахівщину на Закарпатті. Її територія – 9204 кв. км. У 6 містах, 13 містечках та 243 селах проживає 470 тис. мешканців.

Назва «Гуцульщина» походить від назви населення. Етимологія слова «гуцули» досі остаточно не з’ясована. Найбільш поширена версія – співзвучність слова «гуцул» через опришківський рух з румунським «розбійник».

Дехто доводить походження назви «гуцули» від слова кочувати шляхом штучного перетворення: кочувати-кочули-гоцули-гуцули.

Інші пов’язують за таким же принципом походження гуцулів з тюркським племенем узів: узи-уци-уцули-гуцули чи тюркським «улус» – народ, люди, держава, країна.

Є також версія, за якою «гуцул» виникло від особового імені Гуц або дієслова «гуцати».

Тетяна СПОРИНІНА, громадський кореспондент «Версій», фото автора