Сізіфова праця: Сортуємо сміття без переробки? або Про те, чому Україна по вуха у… відходах

Тільки на Буковині щорічно накопичується до 350 тис. тонн побутового сміття. Не облікованого! Без урахування сотень і тисяч великих і маленьких стихійних смітників на околицях міст і сіл, вздовж карпатських річок, у сільських яругах і придорожніх лісосмугах. Певна частина цієї гидоти потрапляє у річки та водоносні шари грунту. А ще ж є понад 450 тонн виробничих відходів 1-3 класів небезпеки: відпрацьовані свинцеві батареї, шини та нафтопродукти, люмінесцентні лампи, заборонені та непридатні до використання пестициди тощо. Недарма офіційна площа сміттєзвалищ в області – 140 га.

На підході криза. Гірша за фінансову

Економічна криза зле струснула світом. Але це ще тільки початок, пророкують економісти. Та за песимізмом їх перевершили експерти з екології, на думку яких екологічна криза, що чекає на людство найближчим часом, матиме значно серйозніші наслідки.

У черговій дововіді «Жива планета», подготовленій всесвітньовідомими екологічними організаціями, стверджується, що екосистеми не встигають відновлюватися через надзвичайно високий рівень споживання ресурсів.

Експерти провідних організацій, які переймаються захистом довкілля, вважають, що за нинішніх темпів споживання до 2030 року людству потрібна буде ще одна планета, оскільки попит на природні ресурси на 30% перевищує пропозицію. До речі, в попередньому звіті, який був оприлюднений три роки тому, за цей умовний рубіж приймався 2050 рік.

Відхід у дохід – це в них

Однак медаль споживання має й зворотний бік, не менш небезпечний – глобальну проблему утилізації побутових відходів. Утім, на Заході це питання давно практично вирішене. Ще 2000-го року, коли я була у Швеції в інституті FOYO на підвищенні кваліфікації, нас, українских журналістів, возили в Гетеборг на завод з переробки сміття. Так ось, оцим сміттям – вторинною сировиною – гетеборгці вже тоді опалювали понад половину майже півмільйонного міста.

Загальна маса відходів промислової та побутової сфер в Україні – майже 35 млрд. т, з них 2,6 млрд. т – високотоксичні.

Щороку обсяг побутових відходів зростає майже на 50 млн. кубів, а промислових – на 175 млн. Однак не більше 10-15% від них використовуються як вторинна сировина, а решта надходить до сховищ, шлаконакопичувачів, териконів, звалищ, полігонів тощо.

Що маємо на сьогодні ми, буковинці? Про це, до речі, йшлося на спільній колегії держуправління з охорони навколишнього природного середовища та державної екологічної інспекції в Чернівецькій області «Про роботу природоохоронних органів, органів місцевого самоврядування і місцевої виконавчої влади та суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами». В її роботі взяли участь заступники голів районних держадміністрацій, які на місцевому рівні опікуються цими питанням.

Хворіють і від поганої екології

Про надмірне накопичення різноманітних відходів промисловості і побуту та їхній згубний вплив на людей і довкілля серйозно заговорили на Буковині в другій половині 1988-го, після спалаху у Чернівцях алопеції. А точніше – невідомої хвороби, від токсичної дії якої діти лисіли. Та найбільше в маленьких потерпілих страждали нервова система й печінка.

Тоді громадськість і, зокрема, преса, й почали прискіпливо відстежувати дії природоохоронних органів. Хоча згодом важкі часи та соціальні потрясіння перевели рейки громадського інтересу на іншу колію.

Минуло 22 роки. Із сумом доводиться констатувати: основні проблеми, які призводять до забруднення навколишнього середовища, залишилися невирішеними дотепер. Нинішня колегія – тому підтвердження.

Проблема з… бородою

Ще два десятиліття тому профі з охорони природи визнали: недостатньо збирати сміття та вивозити його до певних місць. Тим паче, що Буковина має високу щільність населення, густу річкову сітку та високий рівень ґрунтових вод. Тому знайти місце для розміщення сміттєзвалищ дуже скаладно.

Та, як наголосив начальник екологічного управління Іван РИБАК, відведення земельних ділянок під розміщення сміттєзвалищ та розширення їхніх площ не вирішує проблему утилізації відходів і зменшення кількості несанкціонованих смітників.

Тим паче, що, за його словами, відсутня «чітка система організації збору і захоронення відходів, не дотримуються вимог екологічної безпеки і санітарних правил при облаштуванні й експлуатації полігонів і сміттєзвалищ (обваловка, огорожа, несвоєчасне компостування, незручні під’їзні шляхи, тощо)».

Більше того, «низький відсоток повторного використання відходів призводить до надмірного розміщення їх у навколишньому природному середовищі, що в комплексі з необлаштованістю сільських сміттєзвалищ відповідно до вимог санітарно-екологічної безпеки засмічує й забруднює землі та водні ресурси».

Тільки кожний 11-ий – у законі

– Та все ж найбільшою проблемою нині є промислові відходи першого-третього класів небезпеки, – сказав посадовець, відповідаючи на запитання про пріоритети очолюваного ним управління. – Непокоїть відсутність в більшості виробників офіційних дозволів на розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Нині з майже 9 тис. суб’єктів господарювання, зареєстрованих в області, дозволи на розміщення відходів мають лише 395 (!). Усі інші працюють з порушенням закону України «Про відходи». Причина – у райдержадміністраціях, які не надають вичерпного переліку підприємств.

За словами п.Рибака, держ-управління вже опрацювало інформацію про першу тисячу підприємств – порушників екологічного законодавства. Матеріали передані до правоохоронних органів і екологічної інспекції для реагування.

За словами екологічних очільників, утилізація відходів 1-2 класу небезпеки здійснюється шляхом передачі їх спеціалізованим організаціям, які мають відповідні потужності й ліцензію на такий вид діяльності. Вони розташовані в основному за межами області. Скажімо, люмінесцентні лампи мають відправлятися для демеркуризації (вилучення ртуті) на Нікітський ртутний комбінат. Але ж їх практично ніхто й ніде не збирає. Принаймні, в населення.

Одна розбита люмінесцентна лампа забруднює 60 квадратних метрів площі.

Заборонені й непридатні до використання пестициди в кількості 20,2 тонн торік відвезли до Польщі на утилізацію. Але, – треба ж таке! – знайдені нові склади пестицидів – а це ще 14 т. Та, попри це, Чернівецька область має шанс стати першим чистим регіоном в Україні, позбавленим небезпечних для людини хімічних засобів захисту рослин. Бо в сусідів такого добра в рази більше.

Виробничі відходи IV класу небезпеки переробляються в основному за місцем їхнього утворення. Цьогоріч в області вже перероблено 853 т поліетилену, 128 т текстильних відходів, 21,8 тис. т тирси, яка використовується переважно на цегельних заводах області, тощо.

Позитивним прикладом слугує Кіцмань, де з приходом нового міського голови розпочалося впровадження роздільного збору сміття, а також Глибоцьке житлово-комунальне господарство. У перспективі тут навіть бачать сміттєпереробний завод.

Хоч сортуй, хоч переробляй – грошей все одно нема

Натомість будівництво та розширення потужностей підприємств з утилізації відходів, зокрема, й заводу на полігоні в Чорнівці, куди вивозять сміття з Чернівців, з відомих кризових причин загальмувалося. Попередня вартість його будівництва, нагадав Іван Рибак, два роки тому становила 30 млн. 493 тис. грн. Нині вона значно вища. Але відповідна інвестиційна програма поступово реанімується. «Swedbank», який певний час фінансував будівництво, обіцяє відновити кредитну лінію. Для пуску в дію заводу потрібно ще 8 мільйонів гривень.

Як журналіст, що понад 25 років пише на теми екології, не можу вловити одного нюансу: після сумнозвісної алопеції влада постійно вела мову про завод з утилізації сміття. Та, як з’ясувалося, 2008 року розпочали будівництво сміттєсортувального заводу. Це, до речі, стало несподіванкою і для професора Яреми Тевтуля, голови громадської екологічної ради при управлінні екології.

І ще одна зовсім не другорядна деталь: приходить до влади інша партія – змінюється міністр з екології. І вся робота починається «з чистого аркуша» не тільки нагорі, а на місцях. «Нова мітла» змушує мести хату по-новому. Тож недарма нині важко знайти переліки місць захоронень токсичних та інших шкідливих відходів…

Хоча, за словами начальника держекоінспекції Василя Дутчака, «екологічний вимір присутній на усіх рівнях національної безпеки, починаючи від окремої людської особи і закінчуючи державою». А катастрофічні наслідки надзвичайних подій свідчать про їхню масштабність і тенденцію до збільшення.

Чи є вихід? Стосовно відходів – так. Бо колесо в цій галузі винайшли до нас. Роздільний збір, сортування та переробка відходів – ось головний шлях у досягненні необхідного результату.

Яблуневі сади, які шкодять здоров’ю

Начальник держекоінспекції чи не вперше, але дуже слушно зупинився на проблемі сучасних яблуневих садів. Цитую: «На території області розташована велика кількість садів, які обробляються отрутохімікатами – до 20 разів на рік. Проте чіткого обліку придбаних і використаних для цього отрутохімікатів немає, як і невідомі умови їхнього зберігання: як, скільки, в кого й де залишилися невикористані пестициди.

Крім того, значні площі, зайняті під такими садами, перебувають у межах густонаселених пунктів, тож інтенсивне використання отрутохімікатів негативно впливає не тільки на навколишнє середовище, а й, першочергово, на здоров’я людей. Вважаю доцільним створити спеціальну комісію з науковців і відповідних фахівців-практиків для детального вивчення питання і вироблення пропозицій, як бути далі».

Чистота хати залежить від господаря

Новоселицький район: 33 населених пункти, 28 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Сміттєзвалище райцентру переповнене, ще й розташоване в зоні підтоплення річки Прут.

Заставнівський район: 36 населених пунктів і 32 сміттєзвалища. Паспортизоване лише Погорілівське. Сміттєзвалище Заставни переповнене, потребує нового полігону ТПВ. Як повідомив очільник із Заставни, у них уже готові 32 паспорти.

Глибоцький район: 36 населених пунктів і 37 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. В незадовільному стані полігони сіл Тереблече та Молодія (останнє закрили).

Сторожинецький район: 22 населених пункти і 27 сміттєзвалищ, 13 не паспортизовані. Належним чином експлуатується лише сміттєзвалище Сторожинця.

Вижницький район: 15 населених пунктів і 15 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Необхідно провести відновне обвалування сміттєзвалищ селища Берегомет, сіл Лукавці, Мілієво, Банилів і м. Вашківці.

Кельменецький район: 24 населених пункти і 25 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Регулярні роботи з експлуатації звалища ТПВ проводяться лише в Кельменцях. Не облаштовані належним чином під’їзні шляхи сміттєзвалищ сіл Зелена, Вартиківці, Ленківці.

Путильський район: 16 населених пунктів і 13 сміттєзвалищ, усі паспортизовані, крім Путильського. Не вибране місце під звалище ТПВ у с. Сергії.

Кіцманський район: 29 населених пунктів і 31 сміттєзвалище, всі паспортизовані. РДА затвердила реєстр сміттєзвалищ. У районі створено 7 комунальних підприємств, які забезпечують збір ТПВ від населення. Кіцманське сміттєзвалище переповнене й потребує облаштування нового.

Хотинський район: 39 населених пунктів і 39 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Незадовільний стан смітників у селах Долиняни, Недобоївці, Грозинці, Шилівці, Ярівка, Владична.

Сокирянський район: 21 населений пункт і 21 полігон. Паспортизовані 20. Сміттєзвалище Сокирян переповнене, потрібний вибір нового місця.

Герцаївський район: 25 населених пунктів і 24 сміттєзвалища. Всі, крім полігону ТПВ Герци, не паспортизовані. Значна частина стихійних сміттєзвалищ розташована в заплавних зонах річки Прут, її приток і струмків.

А ще, за словами начальника держекоінспекції, 1 січня 2011 року завершується мораторій на перевірки діяльності сільських та селищних рад, їхніх виконавчих органів і посадових осіб. А більша частина сміттєзвалищ області перебуває на балансі сільських і міських рад.

Тож місцевій владі буде непереливки. А поки що непереливки було екологам. Бо Марина Коняк, голова екологічнї ради при держекоінспекції, поставила питання руба: чому в державі вже 6 років існує Національна програма поводження з ТПВ (твердими побутовими відходами), а відповідної крайової програми немає досі?!

До речі, відповідь на це «чому» я знайшла у висновках посадовців від екології. Ось вона: «Ми здебільшого намагаємось ліквідувати вже наслідки, і мало приділяємо уваги причинам, які породжують ці негативні явища. Безумовно, багато залежить від нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами. Але наявні важелі впливу на ситуацію не використовуються у повному обсязі. Тим, хто працюють на місцях, не вистачає ініціативи і наполегливості».

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»