Газету – в маси. На туалетному папері

погляд Лариси ДМИТРЕНКО

Чернівецькі ЗМІ отримали нову інструкцію після святкування 600-річчя міста: тепер вони повинні прищеплювати чернівчанам патріотичне ставлення до свого міста, до його культурної спадщини, підтримувати те, що зроблено до свята тощо. І хоча водночас їм подякували за освітлення підготовки й проведення свята, але залишається враження що останні три роки нашій владі газети читати ніколи…
А ще хочеться запитати: а де ви бачите чернівчан? Скільки їх та їхніх сімей залишилося в місті? Наш чернівецький люд, який має хоч якусь цінність – професію, знання, досвід, ту ж культуру – давно подався у світи і тішить свій патріотизм на сайті  Odnoklassniki.ru.
Натомість порожнечу зайняли люди приїжджі. Причому, вони не стали тягнутися до культури, як, скажімо, мої однокурсники у 60-тих роках. Новітні чернівчани полишали в рідних селах і всі сільські поняття про етику й культуру. А може, й не отримали їх зовсім, бо де ж тепер ті мами? Теж по світах… Вийшли маргінали, люди без роду й племені, які за сміливість вважають оправитися в карету, розписати стінки з балончика і потрощити лавочки… Це ж круто! Та коли б у селі біля клубу хтось учинив подібне, одразу б вирахували і змусили б відмивати, ремонтувати і платити!
Ясно, що газет вони не читають. Сьогодні їм 15-20. Ще не завтра, але згодом вони сядуть в органах влади, прийдуть учителювати, лікувати (!!!), судити й боронити людей від усякої напасті в якості міліціянтів та рятувальників… Залишається сподіватися, що вони «перебісяться» й навчаться користуватися туалетами…
Ті ж, хто чогось досягли в матеріальному й посадовому сенсі, переселяються до столиці, щоби звідти дарувати нам від своєї ностальгії незрозумілі рулончики роботи відомих скульпторів… І то не факт. Бо недарма ж цікавився наш відомий журналіст: – А чи знає Церетелі, що він автор пам’ятника в Чернівцях?