Біда сучасного світу у тому, що люди не хочуть жити за законом. І коли ми зробимо щось по-своєму, всупереч закону, то знаходимо собі виправдання – норми, мовляв, все одно не працюють. Але історії, які розповідають юристи «КУЦАК & ПАРТНЕРИ», доводять протилежне: закон таки діє! Варто тільки домагатися свого! Бо, як кажуть, вовків боятися – у ліс не ходити. Сьогодні – справа правозахисниці Ольги ЖУМИГИ.
Ірина уклала договір про довічне утримання із 80-літньою Валентиною Петрівною (з етичних міркувань імена героїв змінено – авт.). За його умовами, жінка отримає житло бабусі після її смерті. Натомість Ірина повинна виплачувати літній жінці 500 грн щомісяця або купувати на цю суму ліки, харчі, одяг та сплачувати комунальні послуги довічно. Однією з умов договору було й те, що жінка має встановити пам’ятник покійному чоловіку Валентини Петрівни, але за кошти старенької. Крім того, протягом року Ірина повинна була зробити капітальний ремонт у будинку, адже старенька хатинка – колишня пошта – розвалювалася на очах. Та й умов для проживання жодних: ні води, ні каналізації, ні туалету з ванною…
Ірина почала наводити лад у хаті: провела каналізацію, воду, встановила бойлер, душову кабіну, зробила ремонт. І навіть провела газ, хоча у договорі про це не йшлося. Але Валентині Петрівні видалося цього замало – тож і подала до суду на Ірину, мовляв, через те, що та не утеплила хату і не встановила пам’ятник, хоча Ірина приводила майстра і кілька разів намагалася це зробити. Та щоразу чула від бабусі, що та немає грошей.
На щастя, Ірина зберегла всі чеки, накладні та квитанції за перераховані гроші та придбані будівельні матеріали. Таким чином вона себе підстрахувала, тож у суді не важко було довести, що жінка сумлінно виконувала умови договору.
Крім того, було організоване виїзне судове засідання. Суддя із секретарем побачили на свої очі, що умови договору виконані на 100%. Валентина Петрівна живе у дуже пристойних умовах. Але бабці не подобалося навіть елементарне: буцімто бойлер встановили у неї над головою і він, як їй здавалося, може впасти на неї. Та, коли на судовому засідання пенсіонерку запитали, чи була вона присутня під час ремонту, вона відповіла, що була у хаті, і більше того, перевіряла кожен крок майстрів та Ірини…
Суддя зрозуміла, що Валентина Петрівна зловживає своїми правами і винесла рішення, яким відмовила у задоволенні позовних вимог.
Яку б допомогу набувач (людина, яка доглядає) не надавав відчужувачу (людина, яку доглядають) – чи то ліки, чи то гроші, при розірванні договору, відчужувач не зобов’язаний віддавати набувачу витрачені на нього кошти.
Тому людям, які укладають договір довічного утримання, краще зберігати квитанції, накладні, чеки тощо. Таким чином вони зможуть довести, що дотримуються умов договору, у разі, коли відчужувач вирішить його розірвати. Та убезпечать себе від зловживань і зайвих клопотів.
