або Верхи на пантері
Нещодавно, гортаючи місцеву пресу, я отримав дійсно гарну новину – маршрут 10-А почало обслуговувати Чернівецьке Тролейбусне Управління! І це перший крок до вирішення давньої проблеми транспортного сполучення Калічанки із центром міста та південними його мікрорайонами – іще одним пульсуючим нервом його діяльності.
І хоча ЧТУ відправило на «десятку-А» тільки один автобус, це вже початок, бо до того було іще гірше. Добиралися люди з Калічанки в центр як із джунглів – верхи на пантері, бо маршрути 10 і 10-А обслуговувало підприємство, відоме як «Багіра». Основним її ареалом були села між Чернівцями та Сторожинцем, а на «десятку» вона звернула увагу чисто випадково – просто кінцева зупинка «десятки» (біля Центрального ринку) і маршрутів на Кам’яну, Спаську та Глибочок, співпадали. Між іншим, 19-й маршрут (з Садової на Литовську) теж деякий час був у її віданні… Але мова зараз не про це.
Так от, хоча маршрут 10А і особливо 10, який віз людей через центр, залізничний вокзал та Калічанку на Калинку, а пізніше і на вулицю Александрі здавався нібито «грошовитим», транспортні засоби, задіяний на ньому, забезпечувалися за залишковим принципом. Тому і мали тільки дві маршрутки через кожні тридцять хвилин, а пізніше – і взагалі одна та раз на годину.
Звичайно, мешканці Нижньої Калічанки, а особливо мікрорайону, обмеженого вулицями Лубенською, Узбецькою і Українських Добровольців були надзвичайно обурені нахабним, майже хамським відношенням до себе з боку транспортної компанії, яка дозволяла собі багатогодинні запізнення, прогули тощо. Тому просили муніципальних депутатів замінити пантеру іншим перевізником, для якого Калічанка стала б основним ареалом.
Ось тільки ніхто з «приватників» туди заходити не хотів, а «флоту» комунального транспорту просто не вистачало. Сама ж «Багіра» мимохіть виконувала свої рейси і щораз рідше. А все через одну і ту саму причину – стан доріг, особливо наприкінці маршруту 10-А. Складалося враження, що «Багіра» роками виконувала свою роботу у режимі «італійського страйку» – їхала по знаках і ретельно об’їжджала кожну з ям, що їх на ґрунтовій дорозі залишав різного роду транспорт. Профіль дороги, причому, змінювався з кожною поїздкою. То ж і доводилося вибирати ретельно щоразу новий маршрут проходження ям – тому і затримка – подекуди на 30-40 хвилин.
До слова, пару років до Калічанки курсував маршрут 44, який я дуже любив – з нинішньої Скальда на Головну, потім через Вокзальну на Севастопольську – і до школи під шляхопроводом. Він виконував дві функції – забезпечував прямий зв’язок мешканців мікрорайонів колишньої Комарова з центром міста і залізничним вокзалом через Головну, а не Героїв Майдану і хоч трішки покращував транспортне сполучення Калічанки з центром із цими мікрорайонами. Я б його теж повернув!
А тепер щодо самих мікроавтобусів. Спершу маршрутки були китайського виробництва, а потім їх змінили «Антони» і «Еталони». «Китайці» були відомі дуже високим рівнем підлоги і широким, майже панорамним, склом від стелі до сидіння. Поїздка біля такого вікна, особливо на Козятинській та Гайовій – то було задоволення любителю панорамних видів! Але на цьому комфорт закінчувався. Сидіння були маленькими, пластиковими і дуже незручними, а інтервал між ними – вузеньким. Та і сам рівень підлоги був зависоким для літніх пасажирів, що їхали додому або на дачі. Ба більше, в «Антоні» біля водія була наклейка з інструкцією перед виходом на маршрут на кінцевій зупинці запрацьовувати мотор 5 хвилин на холостому ходу (навіть улітку!). Так що ці маршрутки ставали не тільки економічно невигідними, а й екологічно небезпечними. Про якість збірки навіть мови немає!
Таким чином, маршрути 10 і 10-А були невигідними, як для приватного перевізника, так і для міста. Але, як колись пояснював мій покійний шаховий тренер, всього один крок пішака перетворює «поганого» (пасивного) слона на «доброго» (активного). З маршрутами на Калічанку це працює так само.
Тож уже сам прихід ЧТУ на ці маршрути з появою комунального транспорту – це вже перший крок. Перший крок до плану, що обговорювався неодноразово.
Про тролейбусну лінію на Калічанку говорив ще покійний Микола Трохимович, а потім тему підхопив і Віталій Михайлович, і Олексій Павлович, і Василь Сафронович. Декілька скликань муніципальних депутатів проводили розрахунки – і в унісон робили висновок – запуск тролейбусної лінії на Калічанку можливий, не надто дорогий і потрібний.
Є можливість перетнути колію – як Севастопольською, так і Прутською. Є можливість організувати розворот біля школи і побудувати електропідстанцію, яка б живила як цю лінію, так і плановану лінію через Старожучківський шлях! Підрахували навіть кількість кілометрів тролейбусної контактної мережі і кількість стовпів Білоцерківського заводу, які могли б скласти опору лінії.
За лінію взялися з ентузіазмом! На перших порах навіть планувалося запустити тролейбуси на автономному ходу чеського виробництва – Шкоди 21Тр, якщо я не помиляюся. Завадила зміна влади і інтриги декого із депутатів.
На відміну від попередників, які планували-планували і ніяк не могли наплануватися, Роман Васильович зробив перший крок! Так – перший крок завжди важливий, навіть якшо він на пару десятків сантиметрів шляху! Збільшення флоту комунального транспорту і початок покращення дорожної мережі міста – це якраз той перший крок, який дозволив ЧТУ взяти маршрут 10-А під опіку. А ось «десятку» дійсно варто зробити тролейбусною – парк тролейбусів теж солідно збільшився, а ТЕО вже готове – лише приступити до реалізації, перерозрахувавши ціни з врахуванням інфляції. Та і поява тролейбуса на Калічанці – дуже бажана подія серед місцевих мешканців – особливо мікрорайону багатоповерхівок!
Можна запустити туди одразу два маршрути – один – до «Кварцу», а інший – аналогічний до вже згаданої «сорок четвірки». Це набагато краще, ніж перетворювати район на далекі недоступні джунглі і вивозити з них людей верхи на злій пантері!
Та і дорожну мережу можна покращити. Є ж сенс «зробити» хорду Козятинська – Гайова – Дебальцевська – Таджицька – Кобзарська як частину ще одного маршруту обходу центру міста. На Козятинській та Гайовій облаштувати оглядові майданчики. Та і про Генічеську не слід забувати. Тоді автобус 10-А не матиме ніяких перешкод до того, щоб приїжджати вчасно! Та і 42-й можна повернути і продовжити на дві зупинки через Таджицьку та Дебальцевську до кінцевої «десятки-А».
Маршрутки можна запустити аналогічні до тих французьких мікроавтобусів марки Пежо або турецьких марки Otokar sultan з електромотором, які циркулюють вузенькими вуличками португальських міст. Їх експлуатація набагато дешевша, ніж «китайців», «Антонів» та інших «Еталонів», бо їх можна запускати регулярніше, а рівень викидів вихлопних газів – нуль. І «слон» одразу стане «добрим», а маршрут – більш вигідним.
Тут-то і «Багіра» схаменеться, почне закуповувати аналогічний транспорт і спробує подати заявку на ці маршрути. Але вже буде пізно! На наше щастя!
Влад Горенюк, мешканець Калічанки
P.S. Цими днями кінцеву зупинку маршруту 10-А перенесли на автостанцію на Садову, що є ще одним кроко
Від редакції: На листопадовій прескоференції міського голови «Версії» поцікавилися можливістю відкриття тролейбусного маршруту до Калічанки. Натомість Роман Клічук пояснив, що нині це питання не розглядається, бо поки що належить до категорії… фантастики. Тим паче, наголосив він, сьогодні в Чернівцях, на жаль, катастрофічно не вистачає водіїв…
