“3D” Олександра Кривича

«Отже, веселимося,
Поки ми молоді!», – з Gaudeamus

Багато хто з нас був студентом. Був, є, хтось ще буде. Також вважають, що у студентів кожен день – свято. Але двічі на рік у студентів точно є власне свято: 17 листопада – Міжнародний день студента і 25 січня – на Тетянин день. Один раз на рік мені теж щастить, бо я називаюся Тетяна і День студента – це і мій день.
А у студента Олександра Кривича показник ступеня належності до студентського братства дорівнює трьом. Тривимірна модель його студентського життя на площині ЧНУ ім. Ю. Федьковича має цілісну та врівноважену композицію факультету комп’ютерних наук та правових важелів юридичного факультету, а вже третій, просторовий вектор спрямований у Чернівецьке державне училище мистецтв ім. С. Воробкевича. Таким чином, математику музичної гами та мистецтво гри Олександр опановує за спеціальністю “фортепіано”.

Олександр Кривич навчається програмування, музики, римського права…
Любить красиву музику з красивою мелодією, цієї зими захопився катанням на ковзанах, подорожує світом, постійно пересувається між навчальними корпусами університету і музичним училищем, деколи бігає навіть з орієнтувальними картами, спостерігає зоряне небо у телескоп, виступає на наукових конференціях, на концертах, іноді навіть з вуличним оркестром студентів-однокурсників…

 Нещодавно у мистецькому центрі, де відбувся другий творчий вечір «Музичний Вернісаж», Олександр з успіхом виконував «Ноктюрн» буковинського композитора Олександра Чмута та «Етюд Патетичний» російського композитора Олександра Скрябіна. І напричуд яскравим був його виступ з творами Фредеріка Шопена на звітному концерті училища мистецтв.

– Олександре, музика – це твоє покликання, хобі, захоплення чи те, без чого ти не уявляєш свого життя? Адже піаніст – це не тільки талант, це праця, праця, і знову праця: виконавець мусить працювати щонайменше кілька годин щодня.
– Це важко назвати просто хобі у звичайному розумінні цього слова. Так, на професійному рівні, на відміну від аматорського музикування, заняттям приділяється багато часу. Музика -це, мабуть,  невід’ємна моя складова. Бо це і образ мислення, і склад характеру, і настрій, адже дуже багато у виконанні залежить саме від настрою. Це величезний спектр емоцій. Суть гарного виконання в тому, щоб донести до слухача все те, що вклав композитор, та, звісно й те, що може вкласти сам виконавець, чим доповнює думку автора. Іноді мені здається, що саме під час виступу, коли залишаєшся наодинці з інструментом, із твором, коли пропускаєш його через світ власного розуміння, відчуттів, емоцій – саме цієї миті гармонійного єднання музики і виконавця я, мабуть, найбільш відкритий людям. Мовою музики я ніби можу передати все те, що важко передати словами, а іноді й просто неможливо. На жаль чи на щастя, не всі це здатні зрозуміти.
Не уявляю, чи могло бути інакше, але, можливо, якби не музика, я не був би тією людиною, якою є зараз.

– Кожна епоха створює у мистецтві свій неповторний стиль. Але його створюють як композитори, так і музиканти. Святослав Ріхтер, Володимир Горовиць, сучасний піаніст Максим Мрвіца… В Ютубі можна навіть знайти фортепіанний концерт Сергія Рахманінова у виконанні  самого композитора… Що об’єднує музикантів? Адже кожний з них унікальний … До слова, про що розмовляв із французьким піаністом  Шарлі Фелтером у «Literatur Cafe»?
– Ми говорили з ним про музику Фрідеріка Шопена. Виконавців об’єднає, перш за все, велика любов, відданість, – ні, я сказав би, навіть дещо фанатична відданість своїй справі, жертовність. Для них музика – це життя. Хочу процитувати Сергія Рахманінова:
«Музыка-это тихая лунная ночь;
Это шелест живых листьев;
Это отдалённый вечерний звон;
Это то, что родится от сердца и идёт к сердцу;
Это любовь! Сестра музыки – это поэзия, а мать её – грусть!» .
…ХХ століття називають століттям великих піаністів, композиторів. Нині, на жаль, уже трохи не так, але згадаю ще таких сучасних піаністів, як Євген Кісін, Олексій Султанов…

– Ти навчаєшся на четвертому курсі факультету комп’ютерних наук. Чому саме ти обрав точні науки? Німецький математик Давид Гільберт  казав: «Математика є єдиною симфонією нескінченого»є. А як ти сприймаєш цю математичну симфонію та опановуєш таємниці програмування?
– Мені завжди подобались комп’ютери і математика. У числах є певна магія. Ще Піфагор стверджував: «Весь світ заснований на числах». Усе, що є у Всесвіті, теоретично підкорюється законам фізики, математики, і якщо хтось міг би пізнати всі ці закони, можливо, він би міг пізнати саму суть світобудови. Принаймні, колись в мене було таке відчуття.
Програмування ж – наука дуже цікава. Нелегка, але при бажанні можна багато чого досягти. Втім, це стосується будь-чого.

-«Від сесії до сесії живуть студенти весело», – я пам’ятаю цю студентську пісню, вона дуже влучно окреслює життя спудеїв. А в тебе є час на розваги? І які вони у тебе? Їх утричі більше, чи утричі менше?
– Часу, звісно, не надто багато, часто доводиться чимось поступатися заради важливішого, бо все встигнути і в повному обсязі…на таке потрвбна машина часу. Втім, можливо,  в мене не було б часу нею користуватися… Звісно, хочеться іноді і з друзями посидіти, і відвідати концерт у філармонії чи на якесь нове місто подивитися. Як правило, намагаюсь проводити вільний час з користю для себе. Іноді ходжу на каток: намагаюся тримати себе у спортивній формі та й щось нове хочеться спробувати. Коли з’являється  більш-менш цікава можливість, обов’язково користаюся нею: у майбутньому  стане у пригоді.

– Яких авторів читає сучасний студент, jкрім підручників? Які дивишся фільми?
– Зараз я знову повернувся до  Ремарка, нещодавно прочитав кілька творів Бернхарда Шлінка та Рея Бредбері. Але доводиться читати й методичну літературу, та й часу не так багато, тож не маю змоги читати все, що хочу, і так швидко, як хочу. Добре,  хоч електронна книжка якось полегшує життя: закачав з Інтернету – і будь ласка. Ще люблю іноді почитати наукову літературу, наукові статті, літературу з психології, не стільки теоретичну, як практичну: мова жестів, психологія відносин тощо. Коли як виходить. А кіно я теж люблю, гарне кіно, яке має певну ідею, зміст. Щоправда, зараз в мене “на черзі”  вже фільмів тридцять…

– Про що мріє сучасний студент? І що ти хочеш побажати студентам, крім збільшення стипендії?
– У кожного свої мрії, але впевнений, що майже всі мріють, щоб їхні мрії здійснилися. Вважаю, що до цього треба докласти зусиль, інакше мрія може так і залишитись мрією. Тому я можу побажати лише сил, внутрішніх сил, волі, стійкості у своїх прагненнях, наполегливості на шляху до мети. І, звичайно, щоби кожний студент і загалои кожна людина знайшла своє місце в житті і жила гідно.

– Бажаю всім студентам і тобі, Олександре, успіхів у здійсненні мрій!

Хай живе науки храм,
Хай живуть учені!
Кожен з них нехай живе.
Процвітає гроно все
У добрі, натхненні!
Vivat Academia!
Vivant professores!
Vivat membrum quodlibet!
Vivant membra quaelibet!
Semper sint in flore!

І веселитися добре у будь-якому віці, це я точно знаю.

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора і з архіву О. Кривича