Урбаністичні    пейзажі – це надзвичайно цікава тема у дослідженні архітектурно-будівельного життя Чернівців.

Яким бачили чернівчани початку минулого століття своє місто  в майбутньому? На це запитання відповідає публікація часопису «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» понад столітньої давнини – «Буковинські міста в словах і малюнках» (число за 23 квітня 1905 року).

На особливу увагу заслуговують рідкісні малюнки з видами Чернівців, які  досі залишалися невідомими.

Зображення на одному з них автор тексту «Наші публікації» представляє як «імовірне майбутнє».

На малюнку —  грандіозна багатоповерхова споруда «на Рінгплац між Postgasse та Enzenberg-Hauptfrasse, яка надала б Ringplatz зовсім іншого вигляду.. .»

 Архітектор Роберт Вітек (1871–1945). «Імовірне майбутнє» — Центральна площа, будівля на місці  двоповерхових «будинків Кісслінгера». 1905 р.

Будівля мала красуватися у північній частині Центральної площі між вулицями Поштовою та Головною  (Postgasse та Enzenberg-Hauptfrasse) на місці двоповерхових будинків, за якими закріпилась назва «будинки Кісслінгера».

Цей графічний твір є проєктною пропозицією відомого чернівецького архітектора,  професора Чернівецької промислової школи  Роберта Вітека (Robert Vitek, 1871–1945).

Чернівці Центральна площа, будинки Кісслінгера. Фото 1906-1907 років

 У магістраті проєкт Роберта Вітека не було прийнято через  високу вартість будівництва такої величної споруди, і він «був тимчасово відхилений муніципальною радою».

Прикро, що нездійснена архітектурна мрія Роберта Вітека не стала частиною одного з  репрезентативних ансамблів середмістя в сусідстві з твором чернівецької архітектури епохи пізнього модерну —  п’ятиповерхового готелю “Золотий лев” (1910 р.) та будівлею біржі (1904-1905)  і струнким  п’ятиповерховим фасадом готелю “Готтліб” (1907 р.), створеними на межі історизму та модерну.

На зламі 19-20 століть чернівецьке життя  вирувало, але будинки Кісслінгера свій вигляд зберігали протягом півстоліття допоки їх разом з двома будівлями поруч не спалили вщент 1941 року відступаючі війська Червоної армії. Знищено було також одну з найкрасивіших споруд чернівецької біржі та готель «Готтліб».

Відтоді це місце північної сторони центральної чернівецької площі десятиліттями мало вигляд  величезної стіни з портретами радянських вождів і радянськими гаслами.

Сьогодні ж  свіжою ідеєю нових проєктів є організація простору ансамблю Центральної площі з  Ратушею і пам’ятником Кобзаря, який перетвориться на зелений сквер.

Часопис «Czernowitzer Allgemeine Zeitung»  ознайомив також з малюнком історико-документального змісту, створеним 1842 року. На ньому відтворено  вулицю Головну з видом від костелу у бік Центральної площі, яка вже існувала, але ще без Ратуші, наріжний камінь якої був закладений роком пізніше. За повідомленням газети на дальньому плані чітко видніється невеличка будівля — «старовинна  колонада, яка, як кажуть, була використана для ринкових цілей. Твір належав барону Фюрту».

4

  Невідомий художник. Чернівці, вулиця Головна. 1842 р..

Ця композиція нагадує літографію художника І. Шубірса  1840 року з вуличною сценкою, яка репродукована в «Історії Чернівців» Р. Кайндля.

1905 року чернівчани замислювались і над тим, яким буде майдан перед театром. Про його майбутнє дає уявлення малюнок академічного художника, професора жіночого ліцею Карла Швана, який мріяв про «здійснення улюбленої мрії про майбутнє і про те, що  саме так буде виглядати Театральна площа 1925 року».

           Карл Шван (? – 1906, Чернівці). Картина майбутнього: “Нові Чернівці” 1925 року.

          (Після розширення “Militärgründe” за малюнком професора  Карла Швана для “”Czernowitzer Allgemeine Zeitung” 1905 р.)

А 1905 року майбутня Театральна площа ( Elisabethplatz ) ще була забудована військовими складами

Втім, ми сьогодні є свідками, що  і до цього зображення історія внесла корективи.

Чернівецький часопис залишив нам цікаві відомості та ознайомив з раніше незнаними урбаністичними малюнками виднокраїв Чернівців, які мають унікальне  історико-краєзнавче значення.

Публікація 1905 року підіймає завісу над історичним минулим Чернівців і збагачує наше уявлення про палке бажання чернівчан розбудовувати чудове європейське місто, яким будуть пишатися нащадки.

Тетяна Дугаєва, член Національної Спілки художників України, мистецтвознавиця