Заборона на це – вже скасований радянський пережиток.
Матусі старшого віку пам’ятають, якою проблемою було потрапити до хворої дитини в лікарню. Саме це було чи не найбільшим головним болем у тих, чию малечу госпіталізували. Ну а про реанімацію навіть ніхто і не заїкався – то була святая святих, куди смертним – зась. Та, як виявилося зараз, такий жорстокий підхід до хворих та їхніх родичів діяв тільки в радянському союзі. Тож із набуттям незалежністі канули в лету і радянські пережитки.
Ще 15 червням 2016 року датується Наказ Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії», який руйнує міф про заборону родичам перебувати у палаті інтенсивної терапії, себто у реанімації. Ось що про це пише на своїй телеграм-сторінці Наталія ГОПКО, директорка державної установи «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» (таку назву має колишня реорганізована санітарна служба):
«Досі доводиться руйнувати стереотип радянських часів про те, що лікар має право вирішувати все. Наприклад, багато людей переконані, що від рішення лікаря залежить дозвіл бути поруч із рідною людиною в палаті реанімації. Те, що лікар має право не пускати в реанімацію рідних до пацієнта – є міфом. Кожна лікарня має забезпечити право на допуск до пацієнта 24/7 (виділення «Версій»). Один відвідувач може бути біля пацієнта без обмежень по часу. Одночасно біля пацієнта може бути не більше двох людей. Відвідувачем може бути будь-яка особа незалежно від родинних стосунків. Але ті, хто не є батьками пацієнта-дитини, мають право на допуск до реанімації лише за умови наявності усної згоди одного з батьків пацієнта-дитини або законних представників.
Детальніше про права та обов’язки відвідувачів, а також дії, якщо їх не пускають до реанімації можна прочитати тут, у Наказі МОЗ №592 https://cutt.ly/Sf3tI8P»
