У виставковому центрі «Вернісаж» відкрито виставку робіт нашого земляка Андрія ХОЛОМЕНЮКА з його колекції «Хотинська війна 1621 року».
Як сказав голова Чернівецької організації Спілки художників Іван Гордіца, персональною виставкою Андрія Івановича можна пишатися як потужним звітом про роботу усієї організації. А напередодні прийшла звістка про присвоєння Андрію ХОЛОМЕНЮКУ почесного звання Заслужений художник України.
Досье «Версій»
ХОЛОМЕНЮК Андрій Іванович (1957, Чернівці) 1979 року закінчив Львівський державний інститут декоративного і прикладного мистецтва, живописець. Багато й плідно працює, учасник багатьох колективних виставок, мав цілу низку персональних – в Україні і далеко за її межами. Художник добре знаний в Австрії та Австралії, Болгарії та Німеччині, Канаді і США.
Колекція «Хотинська війна 1621 р.» (майже 80 полотен) зберігається в галереї «ЕКОГІНТОКС» Київського Інституту екогігієни і токсикології. Директор інституту, академік АМНУ Микола ПРОДАНЧУК – знаний в Україні меценат.
Картини А.Холоменюка представлені й в особистому зібранні Президента Віктора Ющенка.
Багато квітів і привітальних слів. Сам Андрій Іванович – людина скромна, небагатослівна, бо те, що він міг би сказати, він, власне, висловив уже у своїх полотнах.
«Хотинська війна 1621 року» Андрія Холоменюка сприймається як живописна енциклопедія українського козацтва, його звитяги й самозречення заради високої мети, його бойового духу й досвіду, його видатних проводирів. І складають її не лише величезні батальні полотна, але й картини, так би мовити, без героїв: натюрморти з предметами побуту, зброї, тогочасними реаліями козацького, польського, турецького життя…
Колекція створювалася кілька років, а паралельно разом з батьком, Народним художником України Іваном Холоменюком Андрій започаткував Студію військово-історичного мистецтва України за меценатства того ж академіка М.Проданчука. До речі, він же є головою Наглядової ради студії.
Енциклопедичності колекції на користь і коментарі наукового консультанта, кандидата історичних наук Андрія Федорука, надані до полотен. З кожною хвилиною, проведеною на виставці, все наочніше відчуваєш титанічність праці художника.
Авторська техніка живопису Андрія Холоменюка – тема для окремого мистецтвознавчого дослідження. Наголошу лише на враженнях: спершу усе сприймається як легкий флер історії, свідоцтво давнини і плину часу… Але, коли на полотно дивитися достаньо довго, воно ніби оживає, люди й предмети рухаються, а події… відбуваються просто на ваших очах. Зате натюрморти зі зброєю чи з предметами давнього побуту набувають об’ємності, скульптурності, щоби з вашим рухом знову відступити, укритися таємничим покровом давнини.
Художник володіє таємницею кольору і світла. Особливо наочно можна побачити це, порівнявши картину «Нічний бій» і етюди до неї, зроблені, так би мовити, при денному світлі і цілком самодостатні за усієї фрагментарності. Автор досягає неймовірного ефекту, не змішуючи кольори, а навпаки, роздрібнюючи їх ледь не до «молекулярного рівня», аж потім з цього нібито хаосу виступає мерехтливий зміст історії. Хочеться додати, що світ, на думку вчених, так і побудований, він тільки здається нам сталим і конкретним.
Може, найцікавішим полотном з виставлених на цій імпрезі можна назвати «Герць козацького полковника Михайла Дорошенка з ногайським ханом Кантеміром Мурзою». Починаючи від не надто звичного, майже квадратного формату, картина заворожує композиційною заповненістю – переплетеністю двох коней, вершників, руху, зброї – і відчуттям довколишнього простору, необмеженості руху, нашою присутністю на цьому поєдинку, і… плину історії, узагальненням, закінченістю. В цьому сенсі картину можна порівняти з якимось дивним, досі не знаним зодіакальним знаком…
Є ще один момент, про який неможливо промовчати. Один із залів імпрези присвячений пам’яті батька, Народного художника України Івана ХОЛОМЕНЮКА. Окрім синівської любові і шани присутніх, ця невеличка експозиція дуже потрібна, бо вона слугує ілюстрацією … самодостатності сина. Узявши від батька величезну працелюбність і талант, син пішов власним шляхом. Звичайно, у пригоді до цього стала і наша Незалежність: Андрій увійшов в дев’яності ще зовсім молодою людиною, мав можливість побачити світ і своє місце в ньому. Це дуже важливо для формування погляду, характеру, вигранювання таланту. І, може, вже тоді, десь у далеких світах, вдивляючись з австралійського узбережжя в океан, він бачив як летять козацькі чайки, тріпочуть веслами….
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»
