Дитяча жорстокість – проблема дорослих

10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я. Діти – це дзеркало, в якому відображаються всі хвороби й вади суспільства. А їх поведінка – це саме та мораль, яку закладають батьки, оточення, засобами масової інформації. Зрештою, і ми всі – родом із дитинства.

Де ховається жорстокість?

Психологи, педагоги і батьки все частіше сходяться на думці, що сучасні діти – жорстокі й агресивні. Причин, за словами психологів, є чимало. Перш за все, це тип темпераменту й індивідуальні риси характеру дітей. Та й формуються вони у сімейному колі. Дитина у своїй поведінці бере за приклад сімейний сценарій.

Поняття жорстокості у кожної родини – різне. Для когось ляпас – це жорстокість, для когось достатньо підвищеного голосу. За батьківським прикладом, діти поводяться і з друзями. Якщо малюк бачить або відчуває в сім’ї насильство, то така модель стає для нього зразком поведінки. Якщо дитину побив тато, то син може «відігратися» на слабших, щоби здаватися сильним, як тато.

– Діти часто плутають силу та мужність із агресивністю і жорстокістю. Вони керуються життєвими прикладами, які їм подають старші, або ж герої фільмів, мультиків, комп’ютерних ігор, – говорить практикуючий психолог Аліна ЗІНЗЮК, викладач кафедри соціології та психології БДМУ. – Таким чином малюки експериментують, намагаються зрозуміти, що таке жорстокість і де її межі.

Агресивна поведінка дітей потребує постійного контролю з боку дорослих. Необхідно показати вашому чаду, що можна, а що – ні. Що є добре, а що погано. Не можна просто забороняти. Бо таким чином дитина не отримує нового зразка поведінки. Вона знає, що це не можна тоді, коли це забороняє дорослий. Коли ж нагляду не буде, дитина продовжуватиме себе поводити як раніше. Тому дуже важливо наводити їй альтернативні варіанти вирішення конфліктів.

Дозволяйте дітям гніватися

Жорстокість може бути одним із симптомів психічних розладів, – говорить дитячий психіатр Валентина ШЕВЧУК. – У мої практиці була дитина, яка… розірвала кішку. Тепер це – дорослий чоловік із кількома судимостями та роками лікування…

Діти розуміють, що тварини слабкі та беззахисні істоти. Тому весь свій гнів спрямовують і проявляють саме на них. Щоб уникнути цього, потрібно дозволяти дітям вдосталь проявляти свої емоції – як негативні, так і позитивні, – радить Аліна Зінзюк. – Якщо їх гасити і забороняти, то вони можуть проявлятися за межами дому.

У ранньому віці дитяча агресія – складова формування характеру, прояв егоцентризму, становлення власного Я. Якщо дитину обмежити в чомусь, вона може відреагувати жорстокістю.

– У маленької дитини така поведінка несвідома. Вона сприймає її, як гру, – розповідає лікар-психіатр Ігор КАФАНОВ. Але до 7 років жорстокість повинна минути. У молодшому чи шкільному віці вже приходить розуміння, що не можна мучити тварин, бити ровесників тощо. Та, перш за все, дитячу поведінку, а відтак і погляди на життя в дітях формують батьки. Напевно, треба прискіпливо придивитися до себе.

Поради батькам від психологів

Навчіть дітей не вплутуватися в конфліктні ситуації і не створювати їх. Якщо дитина знає, що його однокласник забіяка, то зовсім не обов’язково вчити застосовувати силу. Навчайте дітей комунікабельності, адже замкнуті частіше стають об’єктом насмішок. Закладайте в дитині гідну самооцінку, тоді вона не дозволятиме принижувати себе та інших. Виховуйте у дітей відповідальність за свої вчинки та вчіть передбачати наслідки. Але якщо ви помітите вкрай жорстоку поведінку вашої дитини, зверніться до психолога.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *